ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року м. Львів Справа № 380/2606/25 пров. № А/857/16806/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 380/2606/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
суддя у І інстанції Кузан Р.І.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 31 березня 2025 року,
ВСТАНОВИВ:
10.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 20.11.2024 № 134950022028 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачці відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 21.03.2023 та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-УІІІ із застосуванням показника вікового цензу у 45 років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №380/2606/25 ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що на час звернення зі заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 позивачка досягла 45 років, мала стаж роботи не менше 15 років, з нього не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Відтак, відмова пенсійного органу у призначенні позивачці пенсії є протиправною.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ у Львівській області, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що на дату звернення до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах від 21.03.2024 вік позивачки становив 45 років. Страховий стаж позивачки становить 27 років 07 місяців 28 днів. Пільговий стаж позивачки станом на 01.04.2015 становив 05 років 04 місяці 27 днів.
Апелянт стверджує, що Конституційний Суд України в рішенні №1-р/2020 зазначив, що до категорії осіб, на яких поширюється дія рішення №1-р/2020 і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ після 23.01.2020 належить особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до 01.04.2015 та досягли віку, визначеного згаданою статтею на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії. Відтак вказує, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії у позивачки відсутній необхідний страховий та пільговий стаж станом на 01.04.2015.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 21.03.2024 звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
За принципом екстериторіальності, подані позивачкою заява та документи розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №134950022028 від 28.03.2024 відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (за Списком № 1) у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1 та недосягнення пенсійного віку 50 років. Підставою відмови вказано, що довідка, яка визначає право на пенсію на пільгових умовах від 21.03.2024 № 302, не відповідає вимогам додатку № 5 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а саме: відсутній підпис начальника відділу кадрів, згідно із наданими документами відсутнє доручення або наказ про право підпису на старшого інспектора з кадрів; відсутнє посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», довідка надається відповідно до Списків, затверджених Кабінетом Міністрів України, чинних на період роботи заявника.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивачка звернулася з відповідним позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №380/12124/24 позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.03.2024 № 134950022028 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачці відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058.
Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву позивачки від 21.03.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 45 років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №380/12124/24, ГУ ПФУ у Львівській області 20.11.2024 прийнято рішення №134950022028 про відмову у призначенні пенсії позивачці
Рішення обґрунтоване тим, що вік позивачки станом на дату звернення (21.03.2024) становив 45 років. Страховий стаж позивачки станом 01.04.2015 становить 18 років 08 місяців 28 днів, станом на дату звернення 27 років 07 місяців 28 днів. Пільговий стаж позивачки станом на 01.04.2015 становив 05 років 04 місяці 27 дні, станом на дату звернення 14 років 03 місяці 19 днів.
В обґрунтування підстави відмови у вказаному рішенні вказано, що Конституційний Суд України в рішенні №1-р/2020 зазначив, що до категорії осіб, на яких поширюється дія рішення №1-р/2020 і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону « 1788-ХІІ після 23.01.2020 належить особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи визначений статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до 01.04.2015 та досягли віку визначеного згаданою статтею на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії. Згідно із підтвердженими документами право на пенсійну виплату відсутнє, оскільки станом на 01.04.2015 відсутній необхідний пільговий стаж.
Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2023 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
Порядок пенсійного забезпечення окремих категорій громадян установлено статтею 114 Закону №1058-IV, відповідно до частини першої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Спірними питаннями у даній справі є наявність права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 при досягненні позивачкою 45 років та з урахуванням пільгового страхового стажу 05 років 04 місяці 27 днів.
З цього приводу апеляційний суд зазначає таке.
Абзацом першим пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У той же час, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
В той же час, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2.03.2015 №213-VIII".
Згідно із вказаним рішенням Конституційного Суду України статтю 13 Закону №1788-ХІІ, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
У свою чергу, порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
Згідно із пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1 р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».
Отже, у статті 13 Закону № 1788-ХІІ до внесення змін Законом № 213 VIII було встановлено такий пенсійний вік (щодо Списку № 1): у пункті «а» для чоловіків 50 років, для жінок 45 років.
Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Згідно із статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 по справі № 360/3611/20 в аналогічних відносинах дійшла до висновку, що застосуванню підлягають норми Закону № 1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону № 1058-IV.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно із яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Однією із причин відмови позивачці у призначенні пенсії, відповідач покликається на відсутність пенсійного віку, підтвердженого в установленому законом порядку.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що у разі, коли є діючими одночасно дві правових норми, які містять різні правила призначення пенсії за Списком №1 щодо параметру вікового цензу, найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт "а" частини першої статті13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Таким чином, оскільки на момент звернення до ГУ ПФУ у Львівській області щодо призначення пенсії, позивачка досягнула 45-річного віку, апеляційний суд приходить до переконання, що вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 при умові необхідних 20 років страхового стажу та 7 років 6 місяців пільгового стажу.
Щодо тверджень скаржника про те, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії у позивачки відсутній необхідний страховий та пільговий стаж станом на 01.04.2015, апеляційний суд виходить із такого.
Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 16.06.2025 у справі №200/4140/24, визначальним є з`ясування обставин щодо того, чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII), саме до 01.04.2015 і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII).
Таким чином, якщо особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювала на посадах, передбачених Списком № 2 до 01.04.2015, то підлягають застосуванню норми статті 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213.
Однак, якщо особа набула пільговий стаж за Списком № 2 після 01.04.2015, то при призначенні такій особі пенсії необхідно керуватися нормами статті 114 Закону №1058 в редакції Закону №2148.
Положення пенсійних норм, які регламентують порядок зменшення пенсійного віку, повинні застосовуватися до досягнення загального пенсійного віку станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії.
Враховуючи наведений висновок Верховного Суду, вік та стаж особи обчислюються на момент подання заяви до Пенсійного фонду України.
Як слідує з матеріалів справи, з 05.11.2011 по теперішній час ОСОБА_1 працює повний робочий день в Комунальному некомерційному підприємстві «Новояворівська лікарня імені Юрія Липи» за професією «рентгенлаборант», що відноситься до Списку №1, що підтверджується довідкою №302 від 21.03.2024. Таким чином, станом на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (21.03.2024) у позивачки наявний страховий стаж 22 роки 6 місяців, з яких 14 років 04 місяці 16 днів - пільговий стаж на роботах з особливо важкими умовами праці за Списком №1. Ця обставина не заперечується відповідачем.
Таким чином, апеляційним суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що на час звернення із заявою про призначення пенсії 21.03.2024 позивачка досягла необхідного пенсійного віку, страхового стажу та пільгового стажу за Списком №1, що дає їй право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII, в редакції, яка діяла до ухвалення Закону № 213-VІІІ із застосуванням показника вікового цензу у 45 років.
Разом із тим, рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 20.11.2024 №134950022028 про відмову у призначенні пенсії позивачці є протиправним та підлягає скасуванню.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 380/2606/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська