ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Львів Справа № 380/257/25 пров. № А/857/13414/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Гудима Л.Я., Заверухи О.Б.,
за участю секретаря судових засідань - Демидюк О.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року (головуюча суддя: Мричко Н.І., місце ухвалення - м. Львів, повний текст складено - 26.01.2026) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальник юридичної служби майор юстиції Говоруха Максим Миколайович про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 , 07.01.2025 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а. с. 132-133 том 2) просив:
- визнати протиправними дії помічника командира військової частини НОМЕР_1 - начальника юридичної служби майора юстиції ОСОБА_2 , які полягають у зловживанні правом на ініціювання службового розслідування стосовно ОСОБА_1 шляхом подання рапорту від 01.10.2024 з неправдивими та перекрученими відомостями про порушення військової та виконавської дисципліни, що мало наслідком безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.11.2024 № 5890 «Про результати службового розслідування стосовно майора юстиції ОСОБА_1 »;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 протягом трьох днів після набрання рішенням суду законної сили нарахувати та виплатити старшому офіцеру юридичної служби військової частини НОМЕР_1 майору юстиції ОСОБА_1 безпідставно невиплачену частину щомісячної премії за листопад 2024 року у розмірі 20 відсотків встановленого розміру щомісячної премії;
- стягнути солідарно з військової частини НОМЕР_1 та помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальника юридичної служби майора юстиції ОСОБА_2 на користь позивача відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 44 000 гривень.
Обґрунтовує позов тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого офіцера юридичної служби, 30.09.2024 помічник командира військової частини НОМЕР_1 - начальник юридичної служби ОСОБА_2 надав позивачу письмове доручення шляхом написання на копії аркушу доведення наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.09.2024 № 5011 рукописного тексту наступного змісту: «Майор юстиції ОСОБА_3 : Підготуйте позовну заяву. Майор юстиції (підпис) ОСОБА_4 , 30.09.2024». Зазначає, що станом на 30.09.2024 позивач одноосібно займався всією претензійною та позовною роботою у військовій частині НОМЕР_1 , тому з огляду на надмірне поточне службове навантаження позивач розумів неможливість виконати своєчасно вказане доручення.
У зв`язку з цим позивач негайно письмово доповів про це начальнику юридичної служби ОСОБА_5 , написавши нижче його доручення доповідь наступного змісту: «Майору юстиції ОСОБА_5 : В порядку статті 37 Статуту внутрішньої служби ЗС України доповідаю про неспроможність (неможливість) виконати вищевказане доручення з огляду на надмірну поточну кількість позовних матеріалів, що підлягають опрацюванню. На виконання абзацу десятого пункту 2.1 Посадової інструкції ПКПР в/ч НОМЕР_1 (затв. 27.04.2022) в сукупності з абзацом дев`ятим пункту 2 Посадової інструкції офіцера юр. групи в/ч НОМЕР_1 (затв. 27.04.2022) пропоную організувати опрацювання вказаного доручення іншими військовослужбовцями юридичної служби в/ч НОМЕР_1 . Майор юстиції (підпис) ОСОБА_3 , 30.09.2024».
Начальник юридичної служби М. Говоруха подав рапорт (вх. № 19263 від 03.10.2024) командиру військової частини НОМЕР_1 з клопотанням про призначення стосовно позивача службового розслідування за фактом порушення військової та виконавської дисципліни, що виразилось, на його думку, у відмові від виконання наказу помічника командира військової частини з правової роботи-начальника юридичної служби від 30.09.2024 та пункту 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.09.2024 № 5011 про підготовку позовної заяви до ОСОБА_6 . За результатами проведеного службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.11.2024 № 5890 «Про результати службового розслідування стосовно ОСОБА_7 », у пункті 2 якого визначено старшого офіцера юридичної служби військової частини НОМЕР_1 майора юстиції ОСОБА_1 за порушення статей 16, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 4, 5, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити дисциплінарне стягнення «Сувора догана».
Вважає наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.11.2024 № 5890 «Про результати службового розслідування стосовно ОСОБА_7 » протиправним в цілому та таким, що підлягає скасуванню, оскільки притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулося з порушенням закону та з порушенням справедливих процедур, які передбачені законодавством щодо порядку притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Відповідач військова частина НОМЕР_1 , подав 08.06.2026 відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідач помічник командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальник юридичної служби майор юстиції ОСОБА_2 , 07.06.2026 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 2 ст. 313 і ч. 4 ст. 229 КАС України, неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого офіцера юридичної служби.
Командир військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) 25.09.2024 видав наказ № 5011 «Про результати службового розслідування за фактом втрати пістолету 7,62 мм ТТ, з.н. НОМЕР_2 стосовно старшого лейтенанта ОСОБА_8 » та згідно з пунктом 7 розпорядчої частини цього наказу, помічнику командира частини з правової роботи - начальнику юридичної служби військової частини НОМЕР_1 підготувати та подати до суду позовну заяву про стягнення зі старшого лейтенанта ОСОБА_8 коштів у розмірі заподіяної ним державі шкоди, а саме 15217,10 грн.
Помічник командира частини з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 , 30.09.2024 проставив на аркуші доведення наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2024 № 5011 доручення: «м-р юстиції ОСОБА_3 підготуйте позовну заяву, 30.09.2024 м-р юстиції ОСОБА_10 , підпис» (арк. справи 183, том 2).
У відповідь на доручення помічника командира частини з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 , майор юстиції ОСОБА_12 виклав рукописний текст такого змісту: «М-ру юстиції ОСОБА_5 . В порядку статті 37 Статуту внутрішньої служби ЗС України доповідаю про неспроможність (неможливість) виконати вищевказане доручення з огляду на надмірну поточну кількість позовних матеріалів, що підлягають опрацюванню. На виконання абзацу десятого пункту 2.1 Посадової інструкції ПКПР в/ч НОМЕР_1 (затв. 27.04.2022) в сукупності з абзацом дев`ятим пункту 2 Посадової інструкції офіцера юр. групи в/ч НОМЕР_1 (затв. 27.04.2022) пропоную організувати опрацювання вказаного доручення іншими військовослужбовцями юридичної служби в/ч НОМЕР_1 . Майор юстиції (підпис) ОСОБА_3 , 30.09.2024».
Помічник командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальником юридичної служби майором юстиції Говоруха, 01.10.2024 подав на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт такого змісту: «Дійсним доповідаю, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.09.2024 № 5011, помічнику командира частини з правової роботи - начальнику юридичної служби військової частини НОМЕР_1 підготувати та подати до суду позовну заяву про стягнення зі старшого лейтенанта ОСОБА_8 коштів у розмірі заподіяної ним державі шкоди, а саме 15217,10 грн. 30.09.2024 мною віддано наказ старшому офіцеру юридичної служби майору юстиції ОСОБА_13 про підготовку позовної заяви. 30.09.2024 майор юстиції ОСОБА_14 в порядку статті 37 Статуту внутрішньої служби доповів про неспроможність (неможливість) виконання наказу, посилаючись на надмірну поточну кількість позовних матеріалів, що підлягають опрацюванню. З огляду на фактичну завантаженість майора юстиції ОСОБА_15 , рівень його професійної підготовки, досвід та компетенцію, вважаю його відмову від виконання наказу порушенням військової та виконавської дисципліни. У зв`язку із викладеним, клопочу про призначення службового розслідування стосовно старшого офіцера юридичної служби майора юстиції ОСОБА_7 за фактом порушення військової та виконавської дисципліни, що виразилась у відмові від виконання наказу ПКЧзПР-НЮС військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2024 та пункту 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.09.2024 № 5011 про підготовку позовної заяви до ОСОБА_6 . Додаток: копія аркуша доведення до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.09.2024 № 5011 на 1 аркуші».
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.10.2024 № 5232 Про призначення службового розслідування стосовно старшого офіцера юридичної служби військової часини НОМЕР_1 майора юстиції ОСОБА_1 , за фактом порушення військової та виконавської дисципліни, що виразилась у відмові від виконання пункту 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.09.2024 № 5011 та доручення помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальника юридичної служби про його виконання, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного порушення, а також встановлення вини військовослужбовця.
Командир військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) 03.11.2024 видав наказ № 5890 Про результати службового розслідування стосовно майора юстиції ОСОБА_7 . Зі змісту наказу видно, що під час службового розслідування здобуто відомості, які вказують на вчинення порушення яке виражається у відмові від виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 за дорученням майора юстиції ОСОБА_16 та порушення військової та виконавської дисципліни майором юстиції ОСОБА_17 .
Службовим розслідуванням виявлені обставини невиконання старшим офіцером юридичної служби військової частини НОМЕР_1 майором юстиції ОСОБА_17 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.09.2024 № 5011.
Старший офіцер юридичної служби військової частини НОМЕР_1 майор юстиції ОСОБА_14 порушив такі обов`язки:
- обов`язок військовослужбовця неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного: бути ввічливими її додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю і честю; не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків (стаття 4 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України);
- кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтримані порядку та дисципліни (стаття 5 розділу 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України);
- загальний обов`язок військовослужбовця виконувати накази і розпорядження командира сумлінно, точно та у встановлений строк, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи. розпорядження (стаття 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України);
- обов`язок кожного військовослужбовця виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою (стаття 10 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України);
- зловживання положеннями статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України з метою ухилитись від виконання наказу командира військової частини;
- загальний обов`язок військовослужбовця беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою (стаття 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина майора юстиції ОСОБА_7 виражається у формі умислу. Порушення військової дисципліни є наслідком неналежного виконання ним покладених на нього обов`язків.
Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення, умисне вчинення ним правопорушення з метою досягнення власних інтересів всупереч інтересам служби, усвідомлення військовослужбовцем обов`язків за посадою та наслідків їх неналежного виконання.
Відповідно до розпорядчої частини наказу № 5890 від 03.11.2024 наказано:
1. Службове розслідування вважати завершеним.
2. Відповідно до статей 45, 48, 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старшого офіцера юридичної служби військової частини НОМЕР_1 майора юстиції ОСОБА_1 за порушення статей 16, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 4, 5, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити йому дисциплінарне стягнення «Сувора догана».
3. Начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 : врахувати цей наказ під час підготовки проєктів наказів щодо виплати щомісячної премії; у тижневий строк організувати занесення дисциплінарного стягнення до службової картки майора юстиції ОСОБА_7 .
4. Начальнику стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 довести до відома цей наказ (витяг із наказу) до майора юстиції ОСОБА_7 під підпис із зазначенням дати доведення, а також роз`яснити право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Позивач, вважаючи дії відповідача ОСОБА_2 щодо ініціювання службового розслідування та наказ Про результати службового розслідування стосовно майора юстиції ОСОБА_7 протиправними, звернувся з цим позовом до суду
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, у порушення вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та ігноруючи свої службові обов`язки щодо неухильного дотримання положень Конституції України та інших нормативних актів, наказів, знехтував принципами, що регламентують його обов`язки та діяльність під час проходження військової служби, які є невід`ємною частиною дотримання військової дисципліни.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно з преамбулою якого, цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України,
Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України (ст. 1 Дисциплінарного статуту).
Статтею 2 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (ст. 4 Дисциплінарного статуту).
Як встановлено ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни
Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.
Згідно ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1 Розділу II Порядку, службове розслідування може призначатися у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Згідно п. 3 Розділу III Порядку, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Порядку № 608, до участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.
Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Пунктом 1 Розділу V Порядку визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (п. 6 Розділу V Порядку).
Системний аналіз наведених норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що службове розслідування стосовно військовослужбовців, на підставі ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку № 608, проводиться, зокрема, у випадках не виконання (неналежного виконання) ними своїх службових обов`язків. Підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. З метою уточнення усіх обставин дисциплінарного проступку, причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування.
Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі Статут).
Згідно з пунктом 11 Розділу 1 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно;
військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок.
Згідно пункту 16 цього ж розділу Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до статті 30 Статуту начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення (ст. 35 Статуту).
Згідно зі статтею 37 Статуту військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно наказу від 25.09.2024 № 5011, командир військової частини НОМЕР_1 віддав наказ помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальнику юридичної служби ОСОБА_18 підготувати та подати до суду позовну заяву про стягнення зі старшого лейтенанта ОСОБА_6 коштів у розмірі заподіяної ним державі шкоди.
На виконання цього наказу, помічник командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи начальник юридичної служби майор юстиції ОСОБА_10 , в порядку підпорядкованості, доручив позивачу - старшому офіцеру юридичної служби військової частини НОМЕР_1 підготувати позовну заяву.
Суд апеляційної інстанції констатує, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині підготовки та подання до суду позову, довів до відома позивача - помічник командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальник юридичної служби в порядку підпорядкованості, що відповідає вимогам статті 35 Статуту.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відмова позивача від виконання наказу обґрунтована неспроможністю (неможливістю) виконати доручення з огляду на надмірну поточну кількість позовних матеріалів, що підлягають опрацюванню.
Однак, суд апеляційної інстанції не бере до уваги такі покликання позивача з огляду на таке.
Так, відповідно до положень частини 3 статті 233 Кодексу законів про працю України, для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Отже, враховуючи вимоги частини 3 статті 233 Кодексу законів про працю України та те, що наказ начальника юридичної служби Говорухи М. не містив будь-яких часових обмежень на його виконання, позивач у силу поточної кількості наявних позовних матеріалів, що підлягали опрацюванню, мав можливість здійснити ефективне поточне планування завдань, які поставлені перед ним та виконати отриманий наказ у відповідності до вимог ст. 30, ч. 1 ст. 37 Статуту.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення як Дисциплінарного статуту, так і Статуту внутрішньої служби, в основі моделі правового регулювання відносин підпорядкованості у Збройних Силах України лежить принцип безумовності виконання наказу як ключового елементу військової дисципліни та єдиноначальності. Цей принцип передбачає, що наказ підлягає виконанню без попереднього обговорення чи сумніву в його доцільності, виконання наказу є прямим юридичним обов`язком військовослужбовця, командир наділений повнотою розпорядчої влади, а підлеглий позбавлений дискреції щодо вирішення питання виконання наказу.
Такий підхід обумовлений функціональним призначенням Збройних Сил України - забезпечення оборони держави, що вимагає оперативності, узгодженості дій і виключає можливість індивідуального перегляду рішень у процесі їх реалізації.
Норми прямо закріплюють, що відповідальність за відданий наказ несе командир, який його віддав. Це означає, що саме командир оцінює законність, доцільність і наслідки наказу; підлеглий виконує функцію реалізації наказу, а не його правової чи фактичної оцінки. Така конструкція є проявом принципу єдиноначальності та спрямована на запобігання дезорганізації управління військами.
Єдиним нормативно визначеним винятком із обов`язку виконання наказу є випадок віддання явно злочинного наказу. Під таким наказом слід розуміти розпорядження командира, виконання якого очевидно й однозначно утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України. За своїм змістом такий наказ передбачає вчинення підлеглим дій, що прямо порушують кримінальний закон.
Виконання явно злочинного наказу є кримінально караним, у зв`язку з чим військовослужбовець не лише має право, а й зобов`язаний відмовитися від його виконання незалежно від будь-яких обставин. При цьому критерій «очевидності» злочинності означає, що для її усвідомлення не потребується складного правового аналізу чи звернення до спеціальних норм: протиправний характер наказу є явним і випливає безпосередньо з його змісту та загальновідомих вимог кримінального закону.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 травня 2026 справа № 480/6010/24.
Разом з тим, проаналізувавши наказ, який відданий позивачу в контексті критерію «очевидності» злочинності, суд апеляційної інстанції дійшов безумовного висновку, що такий не є злочинним, оскільки до безпосередніх службових обов`язків позивача, який проходив службу на посаді офіцера юридичної служби, згідно посадової інструкції офіцера юридичної групи В/Ч НОМЕР_3 (а. с. 118-120 том 1), входить вести претензійну роботу, готувати позови та скарги до суду.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки правових підстав для невиконання наказу підготувати позовну заяву не було, такий наказ сформульований чітко і не допускає подвійного тлумачення, а тому його невиконання свідчить про порушення позивачем вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо неухильного дотримання положень Конституції України та інших нормативних актів, наказів, принципів, що регламентують обов`язки та діяльність під час проходження військової служби, які є невід`ємною частиною дотримання військової дисципліни.
Щодо покликання позивача, що дії помічника командира військової частини НОМЕР_1 - начальника юридичної служби майора юстиції ОСОБА_2 щодо ініціювання службового розслідування стосовно ОСОБА_1 є протиправними, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги. Оскільки ОСОБА_2 , як безпосередній та прямий начальник позивача, в силу вимоги ст. 100 Статуту, зобов`язаний сприяти правовими засобами зміцненню військової і трудової дисципліни серед військовослужбовців та працівників бригади.
Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії помічника командира військової частини НОМЕР_1 - начальника юридичної служби майора юстиції ОСОБА_2 , які полягають у зловживанні правом на ініціювання службового розслідування стосовно ОСОБА_1 шляхом подання рапорту від 01.10.2024 з неправдивими та перекрученими відомостями про порушення мною військової та виконавської дисципліни, що мало наслідком безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності, є безпідставними.
Враховуючи наведене та оцінюючи правомірність наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.11.2024 № 5890 «Про результати службового розслідування стосовно майора юстиції ОСОБА_1 », суд апеляційної інстанції вважає, що такий прийнятий у контексті законодавчо визначених для цього підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням обставин вчинення допущеного військовослужбовцем проступку та підстав прийняття рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності із обґрунтуванням обрання певного виду стягнення, який застосовується до порушника, з урахуванням передбачених у Дисциплінарному статуті Збройних Сил України обставин, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення позову у цій частині.
Крім цього, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування наказу від 03.11.2024 № 5890, відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити безпідставно невиплачену частину щомісячної премії за листопад 2024 року у розмірі 20 відсотків встановленого розміру щомісячної премії та стягнення на користь позивача відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 44 000 гривень, оскільки такі є похідними від правомірного винесення оскаржуваного наказу.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, а тому судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 380/257/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді Л. Я. Гудим
О. Б. Заверуха
Повне судове рішення складено 14.08.26