ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року м. Львів Справа № 380/5109/25 пров. № А/857/27756/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача Матковської З. М.,
суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Квака Вадима Васильовича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі № 380/5109/25 за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Квака Вадима Васильовича до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, (головуючий суддя першої інстанції Ланкевич А.З., місце ухвалення м. Львів, за правилами спрощеного позовного провадження), -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії позивача, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2002-2003 року (актуальні на час призначення пенсії у 2004 році) та з врахуванням середньої заробітної плати в період з 2020 по 2025 рік, у розмірі (коефіцієнта) 1,11 з 01.05.2020 року; 1,11 з 01.03.2021 року; 1,14 з 01.03.2022 року; 1,197 з 01.03.2023 року; 1,0796 з 01.03.2024 року; 1,115 з 01.03.2025 року.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивачеві у відповідності до ч.2 ст.42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за період з 01.05.2020 року по 15.09.2024 року (включно) - повернуто позивачеві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 2020 року по 2025 рік при перерахунку розміру пенсії відповідачем використовувався проіндексований показник середньої заробітної плати в Україні, який враховувався під час призначення пенсії за 2014-2016 роки. При цьому, на думку позивача, відповідач повинен був при проведенні зазначених перерахунків використовувати розмір середньої заробітної плати по Україні, за два роки, які передували призначенню пенсії у 2004 році, а саме за 2002 -2003 роки, а також врахувати розмір середньої заробітної плати за період з 2020 року по 2025 рік.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає, що позивач звернувся до відповідача з листом про перерахунок пенсії з урахуванням розміру середньої заробітної плати на час такого перерахунку. Однак листом від 29.01.2025 року відповідач відмовив в такому перерахунку, мотивуючи тим, що пенсія виплачується відповідно до вимог чинного законодавства. Вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення (1,11 з 01.05.2020 року; 1,11 з 01.03.2021 року; 1,14 з 01.03.2022 року; 1,197 з 01.03.2023 року; 1,0796 з 01.03.2024 року; 1,115 з 01.03.2025 року).
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу скористався, просив у задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення без змін.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав..
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , з 07.12.2004 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за 2014-2016 роки.
16.01.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2002-2003 року (актуальні на час призначення пенсії у 2004 році) та з урахуванням середньої заробітної плати в період з 2020 по 2025 рік, з якої обчислено його пенсію з урахуванням індексації цієї суми відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року №251 в розмірі 1,11 з 01.05.2020 року; згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 року №127 у розмірі 1,11 з 01.03.2021 року; відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 у розмірі 1,14 з 01.03.2022 року; згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 у розмірі 1,197 з 01.03.2023 рокуу; згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 року; згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 у розмірі, встановленому постановою, з 01.03.2025 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.01.2025 року повідомлено позивачу, що пенсія виплачується відповідно до вимог чинного законодавства, підстави для проведення перерахунку відсутні.
08.03.2025 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії, однак відповіді на неї так і не отримав.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з діями відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії, а не при її перерахунку. Відповідно, відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій, а тому його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів висновує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Абзацом 2 п.4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058-IV встановлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Згідно з частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
У разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Частиною 4 статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення (ч.4 ст.42 Закону №1058-IV).
Згідно з п.3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV, затвердженого Постановою правління ПФУ від 18.05.2018 року №10-1, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:
1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;
2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.
Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу призначено пенсію за віком у 2004 році відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за 2014-2016 роки.
Також, 16.01.2025 року та 08.03.2025 року позивач звертався до відповідача із заявами, в яких просив здійснити перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2002-2003 року та з урахуванням середньої заробітної плати в період з 2020 по 2025 рік, з урахуванням індексації цієї суми відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року №251 в розмірі 1,11, від 22.02.2021 року №127 у розмірі 1,11, від 16.02.2022 року №118 у розмірі 1,14, від 24.02.2023 року №168 у розмірі 1,197, від 23.02.2024 року №185 у розмірі 1,0796, від 25.02.2025 року №209 у розмірі, 1,115.
Аналізуючи вищевказане, колегія суддів зазначає, що положеннями ст.42 Закону №1058-IV передбачено, що перерахунок пенсії проводиться із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (обчислення) пенсії.
Також, слід зазначити, що Законом №1058-IV пенсіонерам, з метою збільшення розміру пенсій, передбачено проведення індексації. Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Враховуючи викладене, показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії, а не при її перерахунку.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі №522/1916/17 та від 21.10.2021 року у справі №2-а-2430/11 у яких, зокрема, зазначено:
«…За змістом ч.2 ст.40 та ч.4 ст.42 Закону №1058-IV передбачений у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії (Зп = Зс х (Ск: К)) показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (Зс), який використовується при призначенні пенсії, є величиною незмінною і не підлягає коригуванню при перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення.
З огляду на наведене, під час здійснення такого перерахунку, у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць (Ск) та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати застрахованої особи (К).
Тобто, перерахунок пенсії на підставі ч.4 ст.42 Закону №1058-IV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, та розраховується за формулою, наведеною в ч.2 ст.40 цього Закону. При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.».
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Квака Вадима Васильовича залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі № 380/5109/25 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. Я. Качмар