ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року м. Львів Справа № 300/9223/25 пров. № А/857/23221/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ,
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року (суддя - Матуляк Я.П., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №300/9223/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 ,
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ, виданий у листопаді 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо мобілізації ОСОБА_1 (точну дату та номер наказу позивачу невідомо); 2) скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 , виданий у листопаді 2025 року в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 (точна дата та номер наказу позивачу невідомо); 3) зобов`язати відповідача-2 прийняти рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Кожен з відповідачів подали відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за їх безпідставністю.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.11.2025 за №1189 в частині призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2025 за №319 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 . Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що суд першої інстанції неналежно оцінив обставини справи та прийняв необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним під час мобілізації, на нього розповсюджується законодавство про проходження військової служби та він повинен виконувати обов`язки військової служби. Вимога позивача до Військової частини НОМЕР_1 є юридично безпідставною, не ґрунтується на нормах матеріального права та задоволенню не підлягає. Вказує, що Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23 зауважив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Отже, визнання протиправним і скасування наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про мобілізацію, не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, тобто не змінює її правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного, а також не має своїм правовим наслідком визнання протиправним наказу командира військової частини в частині зарахування військовослужбовця до списків особового складу військової частини. Окрім цього, командиром військової частини НОМЕР_1 не вчинялись жодні протиправні дії відносно позивача при прийнятті наказу про зарахування його до списків особового складу військової частини. Також апелянт повідомляє, що станом на дату відкриття провадження в даній справі ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив територію військової частини.
За результатами апеляційного розгляду відповідач-2 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким у задоволені позову до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга відповідача-2 є необґрунтованою та не спростовує правильності висновків суду першої інстанції. Рішення суду є законним, обґрунтованим, прийнятим із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 згідно довідки Карпатського університету імені Василя Стефаника від 10.11.2025 за №06-13/879 з 01.09.2025 навчається на факультеті психології на освітньому рівні "Магістр" на 1-му році навчання за спеціальністю С4 психологія на денній бюджетній формі здобуття освіти. Передбачуваний термін закінчення навчання 30 грудня 2026 року (а.с.11).
Відповідно до електронного військово-облікового документа від 25.09.2025 з додатку "Резерв+" ОСОБА_1 надано відстрочку до завершення мобілізації (дійсний до 25.09.2026) на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (а.с.12).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.11.2025 за №1189 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період (а.с.50).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2025 за №319 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та з 09.11.2025 призначено на посаду курсанта (а.с.63).
Вважаючи такі накази протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
За приписами ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Колегія суддів також враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб.
На момент розгляду даної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) визначено:
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону №3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби встановлює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із частинами першою-третьою статті 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин п`ятої, сьомої статті 1 Закону №2232-XII, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина дев`ята статті 1 Закону №2232-XII).
Згідно із частиною другою статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону №2232-XII).
Частиною першою статті 4 Закону №2232-XII передбачено, що збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з частиною одинадцятою статті 38 Закону №2232-XII, призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Абзац 2 частини першої статті 39 Закону № 2232-XII передбачає, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Відтак, правове регулювання військового обов`язку здійснюється відповідно до Закону №2232-XII, а право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначається статтею 23 Закону №3543-XIII.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, крім іншого, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової перед вищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", ,а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до пункту 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.
За приписами п.15 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний, серед іншого, організовувати проведення перевірок готовності підприємств до оповіщення та забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, на пункти збору або у військові частини, перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і виконання військово-транспортного обов`язку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (Порядок № 560).
Пунктом 3 Порядку № 560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Відповідно до пункту 25 Порядку № 560 громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Згідно пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання (пункт 58 Порядку №560).
Встановленими у цій справі обставинами підтверджується, що ОСОБА_1 з 01.09.2025 навчається на факультеті психології на освітньому рівні "Магістр" на 1-му році навчання за спеціальністю С4 психологія на денній бюджетній формі здобуття освіти. Відповідно до електронного військово-облікового документа від 25.09.2025 з додатку "Резерв+" ОСОБА_1 надано відстрочку до завершення мобілізації (дійсний до 25.09.2026) на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Водночас, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.11.2025 за №1189 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, незважаючи на те, що станом на цю дату позивач мав чинну (дійсну) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент винесення спірного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.11.2025 за №1189 в частині призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 , останній у відповідності до вимог статті 23 Закону № 3543-XII мав дійсну (чинну) відстрочку від призову на військову службу, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
З огляду на очевидну протиправність оскаржуваного позивачем наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.11.2025 за №1189 в частині призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 , суд першої інстанції визнав такий протиправним, який підлягає скасуванню.
Щодо висновків суду першої інстанції про визнання протиправним і скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.11.2025 за №1189 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, то колегія суддів зауважує, що такі в апеляційному порядку не оскаржені та за правилами ч.1 ст.308 КАС України апеляційному перегляду не підлягають.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача-2 в частині сформованих судом висновків щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2025 за №319 (по стройовій частині) в частині зарахування позивача до особового складу військової частини НОМЕР_1 , і зобов`язання відповідача-2 виключити позивача зі списків особового складу військової частини, то колегія суддів зазначає про таке.
Особа, яка до моменту призову звернулась із заявою та документами, що підтверджують наявність підстав для відстрочки, набуває правового становища особи, щодо якої територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний перевірити наявність відповідних підстав та прийняти рішення з урахуванням установлених законом гарантій звільнення від призову під час мобілізації.
Разом з тим, коли особа після призову була зарахована до списків особового складу військової частини, спірні правовідносини переходять у сферу проходження військової служби та регулюються спеціальним законодавством про військову службу.
Оцінка наслідків призову особи на військову службу, яка мала право на відстрочку, має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин справи, у тому числі поведінки особи щодо реалізації такого права, характеру допущених порушень та стадії спірних правовідносин.
Право ж на звільнення з військової служби виникає після набуття особою статусу військовослужбовця та регулюється статтею 26 Закону №2232-XII. Під час дії воєнного стану звільнення військовослужбовця можливе виключно з підстав, прямо передбачених частиною четвертою статті 26 вказаного Закону.
Отже, наявність у особи права на відстрочку від призову не є тотожною наявності права на звільнення з військової служби після фактичного призову та зарахування до списків особового складу військової частини.
Аналогічна правова позиці наведена у постанові Верховного Суду від 14 травня 2026 року у справі №620/183/23, яка є релевантною до вказаної справи із формуванням висновку щодо застосування пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ у подібних правовідносинах.
Судом встановлено, що на момент призову ОСОБА_1 належав до категорії здобувача вищої освіти на денній формі навчання, у зв`язку із чим відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
Протиправність дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову особи, яка мала право на відстрочку, не змінює встановленого законом порядку та підстав звільнення з військової служби після набуття особою статусу військовослужбовця, а сама по собі протиправність призову не породжує автоматичного обов`язку звільнення особи з військової служби.
Враховуючи, що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану, він втратив статус військовозобов`язаної особи і набув статусу військовослужбовця, а відтак незаконні дії органу ТЦК, встановлені судом під час розгляду даної справи щодо його призову на військову службу, не є підставою для звільнення з військової служби останнього, відповідно до статті 26 Закону № 2232-XII.
Отже, колегія суддів формує висновок, що при винесенні оскаржуваного наказу військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2025 за №319 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 , відповідач-2 діяв в порядку та у спосіб, визначені нормами чинного законодавства, тому підстави для скасування цього наказу відсутні.
Відносно позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини даної військової частини, то колегія суддів вважає, що така вимога задоволенню не підлягає з огляду на наведені вище норм законодавства та правові позиції Верховного Суду, відображені, зокрема, у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, відповідно до якої процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
За правилами п.233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що матеріали справи не містять доказів подання позивачем до військової частини НОМЕР_1 відповідного рапорта та документів, які підтверджують бажання військовослужбовця на звільнення з військової служби та підстави такого звільнення.
Отже, у суду відсутні підстави для формування висновків про наявність факту протиправності наказу командира військової частини НОМЕР_1 №319 від 08.11.2025, необхідність його скасування та зобов`язання відповідача-2 виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити з військової служби.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача-2 частково знайшли своє підтвердження та спростовують висновки суду першої інстанції у відповідній частині.
В такій ситуації, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача-2, з урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції в оскарженій частині прийнято рішення з невідповідністю його висновків обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи та підтверджує обґрунтованість доводів апеляційної скарги у відповідній частині.
Тому, колегія суддів вважає за необхідне частково скасувати рішення суду першої інстанції, а саме, в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2025 за №319 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 та про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини, - і в цій частині ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
У решта частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наведених вище апеляційним судом мотивів.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задоволити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року в адміністративній справі №300/9223/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про «визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2025 за №319 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 та про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини» - і в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
В решта частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року в адміністративній справі №300/9223/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
В. О. Кушнір