КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
11 серпня 2026 року м. Київ № 320/24873/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 54445240203 (форма «Р») від 14.06.2024 за несплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік, на суму основного платежу - 143 434,08 грн, штрафної санкції - 35 858,52 грн, (загальна сума ППР- 179 292,60 грн);
- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 54453240203 (форма «ПС») від 14.06.2024 за ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу на суму 1 020,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 54458240203 (форма «Р») від 14.06.2024 за ненарахування, не сплату до бюджету військового збору, на суму основного платежу - 11 952,84 грн, штрафної санкції - 2 988,21 грн (загальна сума ППР - 14 941,05 грн).
Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України.
Судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач зазначає, що він не знав про існування оскаржуваних рішень, оскільки тривалий час перебував за межами України та працював за наймом, у зв`язку з чим був позбавлений можливості отримувати поштову кореспонденцію. Про наявні вимоги до позивача з боку ГУ ДПС у м. Києві стало відомо лише 23.02.2026, коли Київським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про відкриття провадження у справі № 320/23291/25 за позовом ГУ ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. На підтвердження вказаних обставин позивачем додано сканкопії міжнародних паспортів із відмітками про перетин кордону, адвокатські запити та відповіді на них. Крім того, позивач посилається на документи та дані з електронного кабінету платника податків згідно яких не надавав згоди на здійснення листування через Електронний кабінет платника податків, що містяться у доданих до заяви зіп-архівах під назвами «докази обґрунтованості причин пропуску строку» та «додатки до позову».
Відповідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Відповідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу під час звернення до суду необхідно довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного законом строку звернення до суду від дати порушення його прав, свобод чи інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначив, що під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушення її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Згідно пункту 58.3 статті 58 ПКУ податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ. Пунктом 42.2 статті 42 ПКУ передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). При цьому, добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Абзац другий пункту 42.5. статті 42 ПКУ наголошує на тому, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 29.04.2025 у справі №420/35624/23.
З матеріалів справи вбачається, що спірні податкові повідомлення-рішення від 14.06.2024 були направлені контролюючим органом на адресу позивача, яка відповідає місцю його реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням.
Водночас зазначене поштове відправлення позивачу не вручено та 02.07.2024 повернуто засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Отже, з урахуванням положень податкового законодавства щодо належного вручення документів платнику податків, позивач вважається таким, що отримав спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві 02.07.2024, тобто з дати повернення поштового відправлення у зв`язку з його неврученням адресату.
Сам по собі факт перебування позивача за кордоном, працевлаштування там та неотримання пошти за відсутності об`єктивних непереборних перешкод (як-от перебування на стаціонарному лікуванні, вимушена евакуація тощо) свідчить про суб`єктивний характер причин пропуску строку та пасивну поведінку позивача щодо контролю за своїм податковим станом в Україні. Окрім цього, наявність доступу до Електронного кабінету платника податків свідчить про наявність у позивача технічної можливості дізнатися про нарахування зобов`язань незалежно від країни перебування.
З огляду на викладене, наведені позивачем причини пропуску строку є неповажними.
У разі оскарження дій, бездіяльності, рішення суб`єкта владних повноважень зі спливом значного періоду часу, позивачем мають бути наведені переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Тобто, тягар доказування, в цьому випадку, покладається саме на позивача.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Жодних інших належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, ніж тих, що зазначені в позовній заяві, позивачем до суду не надано, відповідно, судом не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та пропущення строку звернення до суду.
Суд, звертає увагу, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Так, Верховній Суд у постанові від 17.05.2023 у справі № 640/17129/22 зазначив:
«Законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть уважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами».
У постанові від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
У цій же постанові Судова палата зробила висновок, що обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.
Вказаної позиції Верховний Суд додержується також у постанові від 08.04.2026 у справі № 580/10785/25.
З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, слід відмовити.
Згідно частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Таким чином, позивачу в порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду надання до суду обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення з позовом.
Згідно частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, протягом десяти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 КАС України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
3. Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення ним у встановлений судом спосіб і строк недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву буде повернуто відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Колеснікова І.С.