Номер провадження: 22-ц/813/516/26
Справа № 523/11182/24
Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М.
Доповідач Назарова М. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Берзіня Сергія Людвиговича
на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2025 року, ухвалене Пересипським районним судом м. Одеси, у складі: судді Малиновського О.М. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
У липні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч. 2 ст. 615, 629, 1050,1054 ЦК України просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15.12.2019 (тілом кредиту) у розмірі - 118 998,49 грн.
Позов мотивований тим, що 15.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положенням Анкети-заяви, проставлянням власноруч свого підпису під цією Анкетою-заявою, Клієнт погодилася з тим, що ця анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір, укладання якого Клієнт підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. Підписанням цього Договору Клієнт підтвердила, що ознайомлена з умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримала примірники у мобільному додатку, що вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Втім, отримавши кредитні грошові кошти відповідач неналежним чином виконала умови договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість в розмірі 118 998,49 грн. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду (т. 1, а.с. 1-5).
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 позов не визнала, в його задоволенні просила відмовити, зазначаючи, що позивач не довів належними та допустимим доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та заборгованості оскільки наданий позивачем розрахунок боргу є неналежним доказом; позивачем не доведений факт укладання кредитного договору, досягнення сторонами домовленості про сплату відповідачем відсотків у будь-якому розмірі, встановлення конкретного кредитного ліміту (т. 1, а.с. 59-67).
Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2025 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 118998,49грн, судовий збір в розмірі 3028,00грн (т. 2, а.с. 127-129зв.).
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника Берзіня Сергія Людвиговича просить скасувати рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 18.08.2025 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та здійснити розподіл судових витрат.
Доводами апеляційної скарги є те, що укладена анкета-заява до договору про надання банківських послуг від 15.12.2019 не містить будь-яких істотних умов кредитного договору. Зокрема, в анкеті-заяві вказано, що відповідач просить відкрити поточний рахунок у гривні на своє ім`я та «встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов». При цьому, цього «додатку» до позовної заяви не надано , щоб зрозуміти який насправді кредитний ліміт було встановлено та чи було його встановлено взагалі. Суперечливим видається і те, що позивач заявив як тіло кредиту суму у розмірі 118998,49 грн, однак сам же вказує, що відповідачу нібито було надано кредитний ліміт 70000,00 грн. Яким чином відповідач міг вийти за ліміт позивач жодних пояснень не надає.
Суд першої інстанції проігнорував той факт, що позивачем не доведений факт укладення кредитного договору, досягнення сторонами домовленості про сплату відповідачем відсотків у будь-якому розмірі, встановлення конкретного кредитного ліміту. В анкеті-заяві позичальника від 15.12.2019 відсутня умова про відповідальність боржника у вигляді сплати відсотків за користування кредитом та їх розмір. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримався вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Наголошує на тому, що відповідачем умови кредитного договору щодо сплати процентів за користування кредитом не погоджені, а тому вимоги про стягнення з нього на користь АТ «Універсал банк» заборгованості за нарахованими відсотками та за простроченими відсотками задоволенню не підлягають.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
Ухвалами Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Назарової М.В. (суддя - доповідач), Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.) від 05.09.2025 та 20.10.2025 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 24.03.2026 о 14:30 (т. 2, а.с. 142-142зв., 145).
Судове засідання, яке призначено на 24 березня 2026 року, не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Назарової М.В. у відпустці. Розгляд справи відкладено на 11.08.2026 р. 13:30 год (т. 2, а.с. 148).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 здійснено заміну суддів Драгомерецького М.М. та Громіка Р.Д. на учасників постійно діючого складу колегії - суддів Коновалову В.А. та Кострицького В.В.
У судове засідання 11.08.2026 учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач АТ «Універсал Банк» - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як отримали судову повістку-повідомлення на 11.08.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 12.06.2026 о 07:10:29, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 2, а.с. 151зв.), відповідач ОСОБА_1 - у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, так як її повноважний представник ОСОБА_2 отримав судову повістку-повідомлення на 11.08.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 12.06.2026 о 07:04:40, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 2, а.с. 151), не з`явилися.
Крім того, від представника скаржника (відповідача) - ОСОБА_2 на судове засідання 24.03.2026 надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 та її представника, апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі (т. 2, а.с. 146-146зв.).
Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що частково підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що 15.12.2019 ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, за умовами якої клієнт просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім`я № НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт, визначений у мобільному додатку, відповідно до умов Договору та наданих нижче умов (т. 1, а.с. 10).
У пункті 6 анкети-заяви ОСОБА_1 вказала, що просить вважати наведений у анкеті-заяві зразок її власноручного підпису або його аналоги, а також електронний цифровий підпис, обов`язковими. У цьому ж п. 6 анкети-заяви відповідач засвідчила генерацію ключової пари (027be8a56a500355d2d9efdbbf45ba770ea738fa2a956777ef40f9bc62594e1836) з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно договору. Відповідач підтвердила в анкеті-заяві, що усі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися нею та банком з використанням електронного цифрового підпису, а усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали.
За довідкою про наявність рахунку від 16.09.2024 відповідачу ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 , тип рахунку - чорна картка, валюта рахунку - гривні, статус картки - активна до 11/2024 (т. 2, а.с. 82).
Згідно з довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту відповідачці встановлювалися наступні кредитні ліміти:
15.12.2019 14:00 - 30000 грн;
02.03.2020 15:46 - 40000 грн;
29.05.2020 19:58 - 70000 грн;
25.02.2022 20:17 - 44459 грн (т. 2, а.с. 83).
Згідно з випискою по картковому рахунку відповідачки остання активно користувалася карткою із використанням кредитних грошових коштів, наданих банком (т. 1, а.с. 238-250, т. 2, а.с. 1-81). Крім того, вказаною випискою підтверджується встановлення кредитних лімітів, що зазначені у довідці про розмір встановленого кредитного ліміту (т. 1, а.с. 244, т. 2, а.с. 78, 79, 80).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором №б/н від 15.12.2019 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) ОСОБА_1 становить 118998,49 грн (т. 1, а.с. 7-9).
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача про відсутність її ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, про відсутність повідомлення про сукупну вартість кредиту, умови кредитування є безпідставними та спростовуються накладенням у застосунку «Monobank» ОСОБА_1 електронного цифрового підпису про згоду з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (без накладення якого проведення будь-яких операцій є неможливим, в тому числі отримання кредиту).
У вищевказаних документах містяться всі істотні умови договору, у тому числі умови про процентну ставку, пеню, штрафи, умови та строк повернення кредиту згідно із ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Також суд зазначив, що із розрахунку заборгованості, доданого позивачем до відзиву на позовну заяву, вбачається, що відповідач у період з 15.12.2019 активно використовувала кредитні кошти, сплачувала відсотки за наданим кредитом, втім, допустила заборгованість по кредитному договору у вигляді боргу за тілом по кредиту у розмірі 118998,49грн.
При цьому, згідно представленої позивачем інформації, станом на 15.12.2019 первісний встановлений кредитний ліміт відповідачу складав 30000,00грн, з 02.03.2020збільшений до 40000,00грн, з 29.05.2020 до 70000,00 грн, з 25.02.2022 до 44459,00грн.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75 бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання.
Після направлення відповідачем відзиву на позовну заяву Банком було надано виписку по рахунку відповідача (рух коштів по карті).
Відтак, суд дійшов висновку про необхідності врахування зазначених доказів, які свідчать про користування ОСОБА_1 кредитними коштами, оскільки відповідачем вказана обставина не спростована.
Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 користувалася отриманою кредитною карткою та частково погашала утворену заборгованість, що, у свою чергу, свідчить про отримання останньою кредитної картки з первісним кредитним лімітом у розмірі 30 000,00 грн з подальшим його збільшенням. Більш того, з вказаного руху коштів убачається, що відповідачем була оформлена 31 заява послуги «Транзакція в розстрочку» на загальну суму 201298,87 грн. Розстрочка - послуга, за якою Банк надає Клієнту Кредит з метою придбання Товару на строк, визначений у Заяві, а Клієнт зобов`язується повернути суму Кредиту та сплатити Комісію за надання фінансового інструменту і відсотки у складі Щомісячних платежів.
З урахуванням наданого АТ «Універсал Банк» розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank , а також виписки по руху коштів по картці станом на 09.05.2024, суд вважав, що стягненню підлягає заборгованість по тілу кредиту за договором про надання банківських послуг Monobank від 15.12.2019, яка станом на 09.05.2024складає 118998,49грн.
Суд вважав підтвердженим факт звернення ОСОБА_1 до позивача 15.12.2019, підписання анкети-заяви та ознайомлення з істотними умовами кредитного договору, отримання нею платіжного засобу - платіжної картки та кредитних коштів, що, у свою чергу, свідчить про виникнення між сторонами прав і обов`язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит» і спростовують висновки відповідача про недоведеність даних обставин.
При цьому, суд вважав за необхідне зазначити, що відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, не надав жодного належного та допустимого доказу на спростування вищенаведених обставин, на які посилається АТ «Універсал Банк», як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши, в свою чергу, на підтвердження цих обставин належні, допустимі та достовірні докази.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Універсал Банк» є обґрунтованими, доведеними, а відтак підлягають задоволенню.
Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно з пунктами 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка за рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17 (провадження № 61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про недоведеність факту укладення кредитного договору та встановлення кредитного ліміту, то такі колегія суддів відхиляє, з огляду на їх спростування наявними в матеріалах справи доказами, а саме довідкою про наявність рахунку у ОСОБА_1 та видачі їй картки № НОМЕР_2 , яка була активна до 11/2024 (т. 2, а.с. 82), довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту (т. 2, а.с. 83), випискою по картковому рахунку відповідачки, якою підтверджується як встановлення кредитного ліміту (т. 1, а.с. 244, т. 2, а.с. 78, 79, 80), так і саме використання відповідачкою кредитних коштів (т. 1, а.с. 238-250, т. 2, а.с. 1-81).
І вказаного відповідачкою не спростовано.
Аргументи скаржниці про відсутність в анкеті-заяві погодження всіх істотних умов кредитного договору, з огляду на що вона наполягає на неукладеності такого, в даному випадку не можуть свідчити про відсутність правовідносин між сторонами кредитного характеру, оскільки з наданих стороною позивача доказів, перелічених вище, чітко вбачається, що відповідачка є активним користувачем кредитної картки зі встановленими їй в різні проміжки часу кредитними лімітами.
Так, суд першої інстанції, зокрема, і слушно зауважив, що відповідачем була оформлена 31 заява послуги «Транзакція в розстрочку» на загальну суму 201298,87 грн, що також підтверджує наявність грошового зобов`язання відповідачки перед банком.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами скаржника про те, що відповідачем умови кредитного договору щодо сплати процентів за користування кредитом не погоджені.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
У постановах від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц (провадження № 61-47244св18) та від 30 жовтня 2019 року у справі № 758/6565/16-ц (провадження № 61-19365св18) Верховний Суд зазначив, що належним чином дослідити поданий стороною доказ (розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - є процесуальним обов`язком суду. Застосування норм права, оцінка доказів є прерогативою лише суду.
Крім того, при вирішення спору спростувати доводи позивача покладається на відповідача, а не на суд, проте це означає лише те, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості, виходячи з умов договору та вимог закону (постанова КЦС ВС від 03.08.2022 у справі № 156/268/21).
Звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість лише за тілом кредиту у сумі 118998,49 грн.
Натомість, з виписки по картці та розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем здійснено «списання відсотків», а саме: 01.04.2022 - 3370,75 грн, 01.05.2022 - 922,76 грн, 01.06.2022 -1099,39 грн, 01.07.2022 - 2313,82 грн, 01.08.2022 - 2661,15 грн, 01.09.2022 - 2841,93 грн, 01.10.2022 - 3002,18 грн, 01.11.2022 - 3200,78 грн, 01.12.2022 - 3083,05 грн, 01.01.2023 - 3131,93 грн, 01.02.2023 - 3230,82 грн, 01.03.2023 - 3010,56 грн, 01.04.2023 - 3427,98 грн, 01.05.2023 - 3422,40 грн, 01.06.2023 - 3644,67 грн.
Загалом у розмірі 42364,17 грн.
Водночас, долучені АТ «Універсал Банк» до матеріалів справи Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків не містять підпису відповідача (у тому числі електронного). Жодних доказів на підтвердження того, що саме ці Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету від 15.12.2019 року, позивач не надав.
Відтак, ці Умови та правила не можуть вважатися складовою частиною укладеного сторонами договору (див. постанову Верховного Суду від 25 листопада 2024 у справі № 756/16950/21), тому підстави вважати, що сторонами погоджено умови щодо нарахування відсотків, відсутні.
Отже, надані позивачем докази не підтверджують належним чином погодження сторонами умов щодо нарахування відсотків та не дають можливості перевірити їх правомірність і обґрунтованість. Відтак розрахунок заявленої заборгованості не є доведеним у порядку, визначеному процесуальним законом, що виключає можливість його покладення в основу задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відтак, колегія суддів вважає, що позивач безпідставно нараховував проценти за користування кредитом і зараховував самостійно визначені суми на рахунок відповідача для обслуговування кредитного рахунку та списував ці кошти на погашення процентів за користування кредитом, який сторонами узгоджено не було.
Тому слушними є доводи апеляційної скарги про неперевірення судом відсутність погодження між сторонами умов кредитного договору щодо сплати відсотків, їх розміру, і як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, помилково стягнувши не погоджені сторонами проценти за користування кредитом, які були включені до тіла кредиту, що має наслідком зміну судового рішення шляхом зменшення розміру стягнутої з відповідача заборгованості з 118998,49 грн до 76634,32 грн (за вирахуванням 42364,17 грн як «списаних відсотків»).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди із ухваленим рішенням та яким судом першої інстанції була надана відповідна правова оцінка.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вказане порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для зміни судового рішення шляхом зменшення розміру стягнутої з відповідача заборгованості з 118998,49 грн до 76634,32 грн.
В іншій частині рішення суду як таке, що в цілому відповідає вимогам ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін, оскільки помилкові доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних по суті висновків суду.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 цієї статті визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).
За подання позовної заяви банк сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн (т. 1, а.с. 1), за подання апеляційної скарги відповідач сплатила судовий збір у розмірі 3633,6 грн (т. 2, а.с. 138).
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги (36%) і відповідно часткове задоволення позовних вимог, то шляхом взаєморозрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 629,82 грн, а отже оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Берзіня Сергія Людвиговича задовольнити частково.
Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 15.12.2019 з 118998,49 грн до 76634,32 грн.
Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2025 року в частині судового збору скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, адреса: вул. Автозаводська, буд. 54/19, м. Київ, 04114) судовий збір у розмірі 629,82 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 11 серпня 2026 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький