Рішення № 139008052 у справі № 761/43738/24 від 10.08.2026

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 761/43738/24

пр. № 2-о/759/20/26

10 серпня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Олійникової А.С., за участю заявниці, ОСОБА_1 , заінтересованої особи, ОСОБА_2 , розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиції учасників справи

Аргументи заявниці

22 листопада 2024 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису.

24 лютого 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва постановив ухвалу про передачу зазначеної справи до Святошинського районного суду міста Києва за підсудністю.

Справа надійшла до Святошинського районного суду міста Києва 02 квітня 2025 року

Заява обґрунтована тим, що:

- ОСОБА_1 є колишньою невісткою ОСОБА_2 ; малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внуком ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_2 самостійно та разом з батьком дитини, ОСОБА_4 систематично вчиняли домашнє насильство щодо заявниці та дитини шляхом самочинної зміни місця проживання дитини, створення заявниці перешкод у спілкуванні з дитиною, вчинення насильницьких дій фізичного та психічного характеру;

- станом на день подання заяви існує обґрунтований ризик повторного вчинення домашнього насильства щодо заявниці та дитини з боку заінтересованої особи.

З урахуванням викладеного просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 шляхом заборони наближатися на 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалих осіб ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 , а також до будь-якого іншого місця перебування постраждалих осіб; заборони особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник, адвокатка Чухраєва Н.С., вимоги, викладені в заяві підтримали, просили її задовольнити.

Додатково пояснили, що між заявницею та батьком і бабою дитини існує тривалий конфлікт щодо місця проживання та виховання дитини.

У грудні 2021 року заявниця на виконання рішення суду про участь батька і баби у вихованні дитини передала сина батькові і бабі для спільного святкування новорічних свят; дитину повинні були повернути 09 січня 2022 року, проте цього не зробили. Відтоді протягом тривалого часу, у тому числі після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, не повідомляли його місце перебування та стан його здоров`я. Внаслідок нервового потрясіння, викликаного цими подіями заявниця втратила ненароджену дитину.

У квітні 2022 року заявниця дізналася, що син перебуває в селі Яблунівка Обухівського району Київської області разом з батьком і бабою. При спробі поспілкуватися із сином ОСОБА_2 завдала заявниці тілесні ушкодження, погрожувала сокирою; після того як заявниці із сином вдалося вибратися з будинку, невідомі особи, які представилися представниками територіальної оборони, за вказівкою ОСОБА_2 відібрали дитину в заявниці.

Надалі, протягом 2022 року заявниця кілька разів бачила сина, проте зустрічі відбувалися в присутності сторонньої особи та тривали до двадцяти хвилин. Протягом указаного періоду ОСОБА_4 та ОСОБА_2 залякували заявницю задля того, щоб вона відмовилась від дитини, схиляли до підписання мирової угоди, за якою син залишався жити з батьком.

У лютому 2023 року заявниця забрала сина з приватного дитячого садочка «Планета Монтессорі». Відтоді фізичне та психологічне насильство з боку батька і баби посилилось. 30 березня 2023 року батько спробував викрасти сина на очах у матері, проте за допомогою очевидців дитину повернули матері. Після цього ОСОБА_4 і ОСОБА_2 підстерігали заявницю з дитиною біля під`їзду за місцем їх проживання; ОСОБА_4 спричинив умисні тілесні ушкодження чоловіку заявниці; ОСОБА_2 поводилась агресивно, вживала образливі та нецензурні слова щодо чоловіка заявниці. Наступного дня ОСОБА_4 і ОСОБА_2 разом із кількома невідомими чоловіками прийшли за місцем проживання заявниці та дитини, смикали ручку дверей, стукали в двері, кричали, щоб заявниця віддала дитину. Після описаних подій заявниця та її чоловік виявили на своїх транспортних засобах GPS-трекери для встановлення їх місця перебування.

25 грудня 2023 року, коли заявниця народжувала другу дитину, ОСОБА_4 з членами громадської організації «Батько має право» завдали тілесних ушкоджень матері заявниці та відібрали дитину, після чого протягом восьми місяців переховували її від матері.

23 серпня 2024 року у місті Бровари Київської області заявниця побачила дитину разом з батьком і бабою, підбігла до них, проте вони почали чинити фізичний опір; ОСОБА_2 відштовхувала заявницю від дитини, ОСОБА_4 направив на заявницю предмет, схожий на пістолет, який вибили з рук представники охоронної фірми; у ході сутички ОСОБА_2. розпилила в обличчя заявниці сльозогінний газ.

На підставі вказаних подій до ОСОБА_4 був застосований обмежувальний припис; обставини встановлені у справі про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_4 є преюдиційними в цій справі.

Зазначила, що станом на день розгляду справи проживає разом із сином за кордоном, у Королівстві Норвегія. ОСОБА_2 має закордонний паспорт, місце проживання заявниці та дитини їй достеменно відоме та необмежену можливість виїхати до їх місця проживання. Протягом судового розгляду справи ОСОБА_2 поводила себе зухвало, факту вчинення нею домашнього насильства та наслідків його вчинення свідомо і послідовно не визнавала, цікавилася місцем перебування заявниці та дитини. Наведене свідчить про наявність обґрунтованого ризику повторного вчинення домашнього насильства щодо заявниці та дитини з боку заінтересованої особи.

Позиція заінтересованої особи

ОСОБА_2 проти задоволення заяви заперечила.

20 лютого 2025 року і 15 квітня 2025 року ОСОБА_2 подала заперечення на заяву, які мотивувала тим, що:

- ОСОБА_1 після припинення шлюбних відносин із ОСОБА_4 систематично перешкоджала батькові і бабі у спілкуванні з дитиною;

- дитина має більшу прихильність до батька; середовище проживання дитини разом з батьком і бабою є для нього підтримуючим і стабільним;

- 23 серпня 2024 року ОСОБА_1 разом з групою озброєних чоловіків здійснили напад на неї та на ОСОБА_4 та примусово відібрали дитину; відтоді ОСОБА_2 дитину не бачила;

- дитина проживає у небезпечному середовищі; новий чоловік заявниці, ОСОБА_5 , негативно відноситься та ображає дитину;

- до жодного виду юридичної відповідальності за вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 не притягувалася;

- від грудня 2024 року внук заявниці перебуває за кордоном, що свідчить про відсутність ризиків учинення домашнього насильства.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник, адвокат Якименко М.М., просили відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях.

Додатково пояснили, що ОСОБА_1 умисно не виконує судові рішення про участь батька і баби у вихованні дитини, перешкоджає їм у спілкуванні з дитиною.

ОСОБА_2 підтвердила, що наприкінці грудня 2021 року дійсно перебувала разом з батьком дитини, ОСОБА_4 , у місті Бердянську для проведення часу з малолітнім ОСОБА_3 ; 01 січня 2022 року ОСОБА_1 відмовилася забирати сина, після чого вони втрьох поїхали до міста Києва. Дитину не повернули, оскільки заявниця відмовилася його забирати.

Зазначила, що після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України разом із сином та внуком виїхала до села Яблунівка Обухівського району Київської області. У квітні 2022 року заявниця приїхала відвідати дитину, вона пустила її до будинку. Наступного дня, коли ОСОБА_1 знову прийшла до сина, вона замкнула ОСОБА_2 в будинку, після чого пішла з дитиною на вулицю; дитина була «роздягнена»; на прохання ОСОБА_2 представники місцевої територіальної оборони повернули дитину до будинку; дитину матері не віддала з міркувань безпеки та необхідності вирішення питання з батьком дитини.

Також ОСОБА_2 повідомила, що в лютому 2023 року заявниця разом з чоловіком, ОСОБА_5 , протиправно забрала дитину з дитячого садочка «Монтессорі», після чого не давала бачитися з внуком.

Про події 01 квітня 2023 року ОСОБА_2 пояснила, що разом із сином та кількома знайомими чоловіками прийшла до помешкання ОСОБА_1 для виконання судових рішень про участь у вихованні внука, проте двері їм ніхто не відчинив. Свою агресивну поведінку в той день заперечила.

Зазначила, що 25 грудня 2023 року їй зателефонував син, ОСОБА_4 , і повідомив, що дитина тепер буде жити з ними, оскільки він забрав дитину від матері заявниці. Зі слів сина, їй відомо, що мати заявниці била його сумкою. Після описаних подій вони разом із сином та внуком мешкали в місті Бровари з огляду на безпекову ситуацію в місті Києві.

23 серпня 2024 року в місті Бровари заявниця разом з озброєною групою чоловіків напали на неї та ОСОБА_4 , завдали їм тілесних ушкоджень, і відібрали дитину. Відтоді вона внука не бачила, заявниця умисно перешкоджає їй в спілкуванні з внуком.

У ході судового розгляду неодноразово акцентувала, що питання визначення місця проживання та виховання дитини є справою батьків, вона як бабуся ці питання вирішувати не може.

Також ОСОБА_2 , постійно зазначала, що любить свого внука, дбає і турбується про нього, проте з вини заявниці не може цього робити зараз. У конфлікті батьків винною вважала заявницю, оскільки вона постійно перешкоджає спілкуванню з дитиною, позбавляє її та батька можливості брати участь у вихованні дитини; всі пропозиції мирного врегулювання спору заявниця ігнорує.

Також наполягала, що жодних насильницьких дій по відношенню до заявниці чи внука не вчиняла, до юридичної відповідальності за вчинення домашнього насильства не притягувалася.

Представник заінтересованої особи акцентував, що обрані заявницею заходи обмеження прав є невиконуваними, адже не містять конкретних відомостей про місце проживання, місце роботи, навчання, інші місця частого відвідування заявниці та дитини. Також зазначив, що матеріали справи містять дані про участь батька у конфлікті щодо місця проживання і виховання дитини; доказів активної участі заінтересованої особи у подіях 2021-2024 років матеріали справи не містять.

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи та процесуальні дії суду

04 квітня 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі; з урахуванням перебування судді на навчанні в Національній школі суддів України суд призначив судове засідання на 15 квітня 2025 року.

Судове засідання, призначене на 15 квітня 2025 року, знято з розгляду у зв`язку з направленням справи до Київського апеляційного суду.

Після повернення справи з Київського апеляційного суду, суд призначив судове засідання на 11 серпня 2025 року.

07 серпня 2025 року заявниця, ОСОБА_1., через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС подала заяву про участь у судовому засіданні, призначеному на 11 серпня 2025 року, та в усіх наступних судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Зазначену заяву суд задовольнив, про що 07 серпня 2025 року постановив відповідну ухвалу.

На підставі клопотання представника заінтересованої особи, задля його ознайомлення з матеріалами справи, судове засідання, призначене на 11 серпня 2025 року, суд, з урахуванням перебування судді в щорічній відпустці, відклав на 15 вересня 2025 року.

15 вересня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява представника заінтересованої особи, адвоката Якименка М.М., в якій він просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У задоволенні вказаної заяви суд відмовив, про що 15 вересня 2025 року постановив відповідну ухвалу.

15 вересня 2025 року в судовому засіданні представник заінтересованої особи заявив клопотання про витребування у заявниці інформації (з поданням відповідних доказів) про:

- місце перебування та проживання (зареєстроване і фактичне) заявниці і малолітньої дитини на момент звернення до суду із заявою та на день розгляду клопотання;

- місце навчання малолітнього ОСОБА_3 та місце роботи ОСОБА_1 ;

- інші місця частого відвідування малолітнього ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

- місце отримання медичної допомоги малолітнім ОСОБА_3 ;

- підтвердження взяття заявниці та дитини на консульський облік в разі їх перебування за кордоном.

У задоволенні зазначеного клопотання суд відмовив, про що 15 вересня 2025 року постановив відповідну ухвалу, оголосив перерву в судовому засіданні до 22 вересня 2025 року.

22 вересня 2025 року, до початку судового засідання, до суду надійшла заява ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Кравченка Ю.В. від розгляду цієї справи.

У задоволенні вказаної заяви суд відмовив, про що 22 вересня 2025 року постановив відповідну ухвалу.

22 вересня 2025 року, до початку судового засідання, ОСОБА_2. заявила клопотання про виклик і допит ОСОБА_6 як свідка. Зазначене клопотання суд задовольнив, про що 22 вересня 2025 року постановив ухвалу без оформлення окремого документа.

22 вересня 2025 року під час судового засідання ОСОБА_1. подала клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні. З метою надання часу для підготовки заперечень на вказане клопотання суд оголосив перерву в судовому засіданні до 30 вересня 2025 року.

24 вересня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Кравченка Ю.В. від розгляду цієї справи.

25 вересня 2025 року суд постановив ухвалу, якою визнав відвід необґрунтованим, передав справу до канцелярії Святошинського районного суду міста Києва для здійснення автоматизованого розподілу заяви про відвід іншому судді.

29 вересня 2025 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Єросова І.Ю. постановила ухвалу, якою відмовила в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кравченка Ю.В.

У зв`язку з ненадходженням справи до судді Кравченка Ю.В. після розгляду заяви про відвід, судове засідання, призначене на 30 вересня 2025 року, знято з розгляду; суд призначив судове засідання на 09 жовтня 2025 року.

09 жовтня 2025 року суд постановив ухвалу про подальший розгляд справи в закритому судовому засіданні, оголосив перерву до 13 жовтня 2025 року.

13 жовтня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява ОСОБА_1 про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на час надання пояснень та допиту свідка.

Зазначене клопотання суд розглянув у судовому засіданні 13 жовтня 2025 року, проте у зв`язку з технічними проблемами оголосив перерву для проголошення ухвали до 14 жовтня 2025 року.

14 жовтня 2025 року суд постановив ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на час надання пояснень та допиту свідка відмовив; суд оголосив перерву в судовому засіданні до 16 жовтня 2025 року.

16 жовтня 2025 року у зв`язку із завершенням робочого часу суд оголосив перерву в судовому засіданні до 28 жовтня 2025 року.

28 жовтня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшло клопотання представника заінтересованої особи, адвоката Якименка М.М. про відкладення судового розгляду, у зв`язку зі смертю члена його сім`ї.

28 жовтня 2025 року суд постановив ухвалу, якою вказане клопотання задовольнив, відклав судове засідання на 30 жовтня 2025 року, зобов`язав представника заінтересованої особи, адвоката Якименка М.М., надати докази на підтвердження обставини смерті члена його сім`ї до наступного судового засідання.

28 жовтня 2025 року ОСОБА_2., подала клопотання про допит ОСОБА_4 та ОСОБА_7 як свідків.

Зазначене клопотання суд задовольнив частково, ухвалив викликати і допитати як свідка ОСОБА_4 , про що 30 жовтня 2025 року постановив ухвалу без оформлення окремого документа; суд оголосив перерву в судовому засіданні до 05 листопада 2025 року.

На підставі клопотання представника заявниці, поданого в судому засіданні 05 листопада 2025 року, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 12 листопада 2025 року.

У зв`язку із закінченням процесуального часу суд оголосив перерву в судовому засіданні до 19 листопада 2025 року.

19 листопада 2025 року у зв`язку з відсутністю електропостачання в суді судове засідання, призначене на 19 листопада 2025 року, суд відклав на 24 листопада 2025 року.

На підставі клопотання представника заявниці, поданого в судому засіданні 24 листопада 2025 року, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 04 грудня 2025 року.

У зв`язку з відсутністю електропостачання в суді судове засідання, призначене на 04 грудня 2025 року, суд відклав на 08 грудня 2025 року.

У зв`язку з відсутністю електропостачання в суді судове засідання, призначене на 08 грудня 2025 року, суд відклав на 08 січня 2026 року.

У зв`язку з відключенням електропостачання суд оголосив перерву в судовому засіданні до 13 січня 2026 року.

На підставі клопотання представника заявниці, з метою ознайомлення з клопотанням про долучення доказів, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 20 січня 2026 року.

У зв`язку з відсутністю електропостачання в суді судове засідання, призначене на 20 січня 2026 року, суд відклав на 28 січня 2026 року.

У зв`язку з відсутністю електропостачання в суді судове засідання, призначене на 28 січня 2026 року, суд відклав на 04 лютого 2026 року.

У зв`язку з відсутністю електропостачання в суді судове засідання, призначене на 04 лютого 2026 року, суд відклав на 10 лютого 2026 року.

У зв`язку з необхідністю допиту свідків суд оголосив перерву в судовому засіданні до 17 лютого 2026 року.

17 лютого 2026 року, до початку судового засідання, до суду надійшла заява ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Кравченка Ю.В. від розгляду цієї справи.

У зв`язку з відсутністю в суді електропостачання судове засідання, призначене на 17 лютого 2026 року, суд відклав на 24 лютого 2026 року.

У зв`язку з відсутністю в суді електропостачання судове засідання, призначене на 24 лютого 2026 року, суд відклав на 09 березня 2026 року.

На підставі клопотання представника заявниці, адвокатки Чухраєвої Н.С., судове засідання, призначене на 09 березня 2026 року, суд відклав на 16 березня 2026 року.

На підставі клопотання представника заінтересованої особи, адвоката Якименка М.М., судове засідання, призначене на 16 березня 2026 року, суд відклав на 30 березня 2026 року.

На підставі клопотання заявниці судове засідання, призначене на 30 березня 2026 року, суд відклав на 02 квітня 2026 року.

02 квітня 2026 року суд постановив ухвалу, якою в задоволенні заяви про відвід відмовив; суд оголосив перерву в судовому засіданні до 15 квітня 2026 року.

15 квітня 2026 року у зв`язку із завершенням робочого часу суд оголосив перерву в судовому засіданні до 29 квітня 2026 року.

29 квітня 2026 року у зв`язку із завершенням робочого часу суд оголосив перерву в судовому засіданні до 06 травня 2026 року

06 травня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшло клопотання ОСОБА_1 про подальший розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

06 травня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшло клопотання ОСОБА_1 про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

На підставі клопотання представника заінтересованої особи, з метою подання заперечень на клопотання, судове засідання, призначене на 06 травня 2026 року, суд відклав на 19 травня 2026 року.

На підставі клопотання представника заінтересованої особи, судове засідання, призначене на 19 травня 2026 року, суд відклав на 26 травня 2026 року.

26 травня 2026 року суд постановив ухвали, якими відмовив в задоволенні клопотань ОСОБА_1. про подальший розгляд справи у відкритому судовому засіданні та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; суд оголосив перерву в судовому засіданні до 03 червня 2026 року.

03 червня 2026 року у зв`язку із завершенням робочого часу суд оголосив перерву в судовому засіданні до 10 червня 2026 року.

08 червня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява ОСОБА_1 , подана 07 червня 2026 року, про відвід головуючого судді Кравченка Ю.В. від розгляду цієї справи.

08 червня 2026 року суд постановив ухвалу, якою в задоволенні заяви про відвід відмовив.

10 червня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшло клопотання ОСОБА_1 про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

14 жовтня 2025 року суд постановив ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовив, оголосив перерву задля реалізації заявницею її права на професійну правничу допомогу до 19 червня 2026 року.

10 червня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшло клопотання ОСОБА_1 про подальший розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

19 червня 2026 року суд постановив ухвалу, якою в задоволенні вказаного клопотання відмовив.

19 червня 2026 року суд постановив ухвалу, якою установив ОСОБА_1 додатковий строк для подання електронних доказів у зв`язку з пошкодженням носія, на якому вони розміщені, оголосив перерву в судовому засіданні на 26 червня 2026 року.

26 червня 2026 року у зв`язку із закінченням процесуального часу суд оголосив перерву в судовому засіданні до 02 липня 2026 року.

02 липня 2026 року у зв`язку із закінченням процесуального часу суд оголосив перерву в судовому засіданні до 17 липня 2026 року.

17 липня 2026 з метою надання заявницею особистих пояснень у справі суд оголосив перерву в судовому засіданні до 31 липня 2026 року.

20 липня 2026 року заявниця, ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС подала заяву про участь у судовому засіданні, призначеному на 31 липня 2026 року, та в усіх наступних судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів

Зазначену заяву суд задовольнив, про що 31 липня 2026 року в судовому засіданні постановив відповідну ухвалу без оформлення окремого документа.

27 липня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшло клопотання ОСОБА_1 , подане 20 липня 2026 року, про подальший розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Зазначене клопотання суд задовольнив, про що 31 липня 2026 року постановив відповідну ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) для проголошення рішення суд призначив судове засідання на 10 серпня 2026 року.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

ОСОБА_1 і ОСОБА_4 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 01.06.2017, актовий запис № 2249 (т. 1, а.с. 23).

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_4 , бабою малолітнього ОСОБА_3 і колишньою свекрухою ОСОБА_1 . Зазначені обставини учасники справи визнали.

22 лютого 2019 року Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 752/23973/18, яким шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвав; рішення набрало законної сили 25.03.2019 (т. 1, а.с. 37-38).

Згідно з консультативним висновком спеціаліста від 05.11.2018, історія №2018.012730, ОСОБА_3 має клінічний діагноз: гостра невротична реакція (т. 1, а.с. 28-30).

16 червня 2021 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 759/1386/19, яким визначив участь ОСОБА_2 у вихованні внука, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб побачень кожної першої та третьої суботи та неділі місяця з 11 год 00 хв суботи до 19 год 30 хв неділі за місцем проживання матері дитини; рішення набрало законної сили 16.07.2021(т. 1, а.с. 60-62).

17 грудня 2019 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 759/1382/19, яким усунув ОСОБА_4 перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини шляхом зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , установив спосіб участі батька ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом встановлення днів зустрічі за місцем проживання батька, а саме:

-I п`ятниця з 17 год 30 хв до суботи 20 год 30 хв;

-II неділя з 10 год 00 хв до понеділка 08 год 30 хв;

-III субота з 10 год 00 хв до неділі 20 год 30 хв;

-IV п`ятниця з 17 год 30 хв до суботи 20 год 30 хв;

-перша половина усіх навчальних канікул дитини;

-30 днів спільного відпочинку в зимовий період;

-30 днів спільного відпочинку в літній період;

-у непарні роки Новий рік (31 грудня) з 20 год 00 хв напередодні свята до 19 год 00 хв наступного дня після свята;

-у парні роки Новий рік (01 січня) з 15 год 00 хв до 20 год 00 хв наступного дня;

-у парні роки 30 травня (День народження дитини) з 14 год 00 хв до 21 год 00 хв наступного дня;

-у непарні роки ІНФОРМАЦІЯ_3 (День народження дитини) з 18 год 00 хв до 15 год 00 хв наступного дня;

-щороку День народження батька ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), День батька (третя неділя червня щороку), День захисника України (14 жовтня), Католицька Паска, Католицьке Різдво (25 грудня) з 18 год 00 хв. напередодні свята до 08 год 30 хв. наступного дня після свята (т. 1, а.с. 63-67).

24 червня 2020 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову у справі № 759/1382/19, якою змінив рішення Святошинського районного суду міста Києва в частині визначення способу участі батька, ОСОБА_4 , у вихованні та спілкуванні з сином; визначив спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином, ОСОБА_3 , кожної першої та третьої суботи та неділі місяця з 11 год 30 хв суботи до 19 год 00 хв неділі. В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва залишив без змін (т. 1, а.с. 68-75).

18 листопада 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 759/1382/19, якою змінив постанову Київського апеляційного суду, виклав абзац третій її резолютивної частини в такій редакції:

«Визначити спосіб участі ОСОБА_4 у спілкуванні із сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його вихованні:

1)можливість зустрічей кожної першої і третьої суботи та неділі з 11 год 00 хв суботи до 19 год 30 хв неділі за місцем проживання дитини з матір`ю;

2)можливість спільного відпочинку один календарний тиждень влітку та один календарний тиждень в зимовий період під час відпустки батька без присутності або у присутності матері дитини;

3)можливість спілкування засобами телефонного та електронного зв`язку з урахуванням режиму дня, що забезпечує гармонійний і здоровий розвиток дитини;

4)можливість спільного святкування у непарні роки наступних свят: Новий рік (31 грудня) з 20 год 00 хв до 19 год 00 хв наступного дня після свята, Різдво Христове (7 січня), Пасха (Великдень), Трійця;

5)можливість спільного святкування дня народження батька (01 березня).

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду залишив без змін (т. 1, а.с. 76-89).

26 липня 2021 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 759/17341/20, яким у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та передавання дитини відмовив (т. 1, а.с. 90-95).

09 листопада 2021 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову у справі № 759/17341/20, якою вказане рішення Святошинського районного суду міста Києва залишив без змін (т. 1, а.с. 96-108).

28 квітня 2022 року Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 759/17341/20, якою вказані рішення Святошинського районного суду міста Києва та постанову Київського апеляційного суду залишив без змін (т. 1, а.с. 109-134).

Згідно з актом, складеним державним виконавцем Бердянського відділу державної виконавчої служби у Бердянському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Борецькою Мар`яною Олексіївною 10.01.2022, встановлено, що відповідно до домовленості, 31.12.2021 дитину передано батькові о 17 годині 00 хвилин за зазначеною адресою без перешкод і порушень у добровільному порядку. Щодо повернення дитини матері, згідно із заявою боржника, попередні домовленості скасовані стягувачем. Станом на 09.01.2022 дитина знаходиться з батьком у м. Києві (т. 1, а.с. 145-146).

Згідно із заявою ОСОБА_4 від 04.02.2022 дитина проживає з батьком у місті Києві, що підтверджується актом обстеження умов проживання (т. 1, а.с. 149).

Згідно з листом Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного регулювання від 01.02.2023 №3і/3б/25/10-2023, розглянуто запити про надходження за телефонним номером НОМЕР_2 повідомлень що невиконання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 судових рішень щодо малолітнього ОСОБА_3 у період з 01.01.2022 по 31.01.2023 на спецлінію «102» головних управлінь Національної поліції від ОСОБА_1 надійшло 70 повідомлень (т. 1, а.с. 152-157).

22.10.2024 за вих. № 406 адміністрація ТОВ «Смарт Медікал Центр» направила відповідь на адвокатський запит адвоката Сальнікової Ангеліни Олександрівни за вих. № 02/03 від 18.10.2024 в інтересах ОСОБА_1 , щодо надання медичної документації щодо ОСОБА_3 . Згідно з консультативними висновками психолога від 30.01.2022, 06.02.2022, 23.02.2022 рекомендовано проведення психодіагностики психічного стану дитини та її стосунків у сім`ї (близько 5 сесій) (т. 1, а.с. 158-161).

Згідно з висновком лікаря невролога від 12.01.2022, пацієнтка ОСОБА_1 має клінічний діагноз епізодична пароксизмальна тривожність (т. 1, а.с. 162).

Згідно з ультразвуковим дослідженням органів малого тазу від 18.12.2021 у ОСОБА_1 наявні ознаки маткової вагітності 3-4 тижні (т. 1, а.с. 163-164).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.01.2022, 14 січня 2022 року відкрите кримінальне провадження № 6202200[телефон приховано] за фактом незаконного позбавлення волі або викрадення малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а.с. 166).

Відповідно до протоколу допиту потерпілого від 14.01.2022, старший слідчий в особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Польова Ірина Володимирівна, розглянувши матеріали кримінального провадження № 6202200[телефон приховано] від 14.01.2022 допитала як потерпілу ОСОБА_1 . Під час допиту остання повідомила, що вона позбавлена можливості спілкуватись із сином, виховувати його, оскільки батько ОСОБА_4 та бабуся ОСОБА_2 незаконно перешкоджають цьому, налаштовують дитину проти матері, змінили місце проживання та не повідомляють, де перебуває її син. ОСОБА_1 припускає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 переховують малолітнього ОСОБА_3 у місті Бровари (т. 1, а.с. 170-182).

Згідно з поясненнями ОСОБА_11 , яка є фізичною особою-підприємцем, здає помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , 31.12.2021, близько 12 год 00 хв громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зняв квартиру за вказаною адресою разом зі своєю матір`ю, ОСОБА_2 02.01.2021, коли вказаний громадянин виїздив із даної квартири близько 12 год 00 хв, разом із ним знаходилася малолітня дитина, хлопчик, на вигляд 4 роки. Після того, як вона прийняла квартиру, громадянин ОСОБА_4 зі своєю матір`ю та дитиною поїхали в невідомому напрямку (т. 1, а.с. 183).

Згідно з протоколом допиту свідка від 20.01.2022, допитано як свідка ОСОБА_12 , яка у своїх показаннях зазначила, що проживала по сусідству із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , з якими у 2017-2018 роках жила ОСОБА_1 , яка з 2019 року з ними не проживає, та їх малолітній син. Приблизно 2-3 січня 2022 року у вечірній час доби до неї додому зайшов ОСОБА_4 та попросив оглянути дитину. Під час огляду ОСОБА_12 виявила симптоми гострого респіраторного захворювання, а саме: нежить і грип, після чого порадила йому сироп від кашлю та інгаляції. Будь-яких офіційних висновків не надавала. З того часу мешканців квартири вона не бачила (т. 1, а.с. 192-196).

20 травня 2022 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Польова І.В. надала дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 6202200[телефон приховано] (т. 1, а.с. 202-203).

24 січня 2022 року Голосіївський районний суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 752/1253/22 про забезпечення позову до подання позовної заяви, якою заборонив ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у спілкуванні та вихованні, проведенні спільного часу разом із сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та бабусі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , установив графік перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з 19 год 30 хв щотижня кожного понеділка, середи, п`ятниці, а також другої, четвертої та п`ятої суботи та неділі місяця з 11 год 00 хв суботи та до 19 год 30 хв неділі за місцем реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , по АДРЕСА_2 , без присутності батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та бабусі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 1, а.с. 222-224).

17 лютого 2022 року головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріна Д.І. прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження № 68692355 з примусового виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 24.01.2022, де стягувачем є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а боржником є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 1, а.с. 230).

12 травня 2022 головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріна Д.І. прийняла постанову про накладення штрафу на ОСОБА_2 за невиконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 24.01.2022 (т. 1, а.с. 231).

17 червня 2022 головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріна Д.І. прийняла постанову про накладення штрафу на ОСОБА_2 за невиконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 24.01.2022 (т. 1, а.с. 232).

17 червня 2022 головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріна Д.І. прийняла постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві керування транспортними засобами за невиконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 24.01.2022 (т. 1, а.с. 233).

17 лютого 2022 року головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріна Д.І. прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження № 68692808 з примусового виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 24.01.2022, де стягувачем є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а боржником є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 1, а.с. 238).

12 травня 2022 головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріна Д.І. прийняла постанову про накладення штрафу на ОСОБА_2 за невиконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 24.01.2022 (т. 1, а.с. 239).

17 червня 2022 головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріна Д.І. прийняла постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві керування транспортними засобами за невиконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 24.01.2022 (т. 1, а.с. 240).

Згідно з висновком Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання та відібрання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № 107-379 від 20.01.2023, доцільно визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю, ОСОБА_1 та відібрати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від батька, ОСОБА_4 , та баби, ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 243-249).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.04.2022, відкрите кримінальне провадження № 12022116230000183 за фактом нанесення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 1, а.с. 250).

Відповідно до висновку експерта Комунального закладу Київської обласної Ради «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» №13 від 22.04.2022, у ОСОБА_1 , 1990 р.н. виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця та садна на лівому плечі. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупого (-их) твердого (-их) предмету (-ів) з обмеженою травмуючою поверхнею, за часом утворення могли утворитись в термін в термін, вказаний у фабулі наданої постанови, за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (т. 2, а.с. 2-3).

Згідно з довідкою КНП ОРР «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», виданою ОСОБА_1 18.04.2022, останній встановлений діагноз: укушене садно внутрішньої поверхні с/з лівого плеча (людиною), підшкірна гематома с/з лівого плеча (т. 2, а.с. 4).

Згідно з протоколом допиту потерпілого від 19.04.2022, дізнавач СД Обухівського РУП ГУНП в Київській області рядовий поліції ОСОБА_13 допитав як потерпілу ОСОБА_1 , яка у своїх показаннях зазначила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 незаконним шляхом, у порушення рішення суду та виконавчих документів, без згоди матері, викрали малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та вивезли за межі міста Києва. При спробі ОСОБА_1 повернути дитину, ОСОБА_2 нанесла їй тілесні ушкодження у присутності її малолітнього сина (т. 2, а.с. 5-7).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.04.2022, 26 квітня 2022 року відкрите кримінальне провадження № 12022111230000475 за фактом вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України (т. 2, а.с. 12).

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3246-7000360104, ОСОБА_2 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 (т. 2, а.с. 27).

Згідно з листом Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зняті з обліку як внутрішньо переміщені особи 31 травня 2022 року у зв`язку з повернення до попереднього місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 (т. 2, а.с. 28).

Згідно з листом Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області від 03.06.2022 № 66/08-01-19 при обстеженні умови проживання та складання акта оцінки потреб сім`ї відбулася бесіда з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розмова проходила в присутності батька та бабусі. Батько заборонив працівнику служби поспілкуватися з дитиною без його присутності. Малолітній при наданні відповідей на поставлені запитання постійно дивися на батька, в подальшому відмовився від розмови (т. 2, а.с. 30).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.05.2023, 01 травня року відкрите кримінальне провадження № 4202300[телефон приховано] за фактом спричинення ОСОБА_1 23 березня 2023 року за адресою: м. Київ, вул. Липківського, 24а, фізичного насильства (т. 2, а.с. 54).

Згідно з листом Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного регулювання від 05.04.2023 № 3зі/25/20-2023, 30.03.2023 о 21:11 надійшло повідомлення про те, що близько 18:45 колишній чоловік ОСОБА_9 разом із представниками громадської організації «Батько має право» намагався забрати малолітнього сина ОСОБА_14 (т. 2, а.с. 67).

Відповідно до пояснень ОСОБА_15 , відібраних адвокаткою Сальніковою А.О., 15.10.2024, ОСОБА_15 працює вахтером в будинку за адресою: АДРЕСА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_8 жителі будинку розказали, що на дитину ОСОБА_16 та матір ОСОБА_17 , коли вони разом вийшли з будинку та пішли в сторону магазину «Дивофлора», напав колишній чоловік жінки, який намагався силою забрати дитину в матері. 01 квітня 2023 року зранку до будинку прийшов ОСОБА_18 , ще 6-7 чоловіків та жінка, яку називали ОСОБА_19 . Вони спитали, чи є вдома ОСОБА_17 та ОСОБА_16 . Оскільки група людей була агресивна, їй довелося пропустити їх до під`їзду. Вона побачила, що вони підійшли до квартири АДРЕСА_6 , почали гучно стукати у двері квартири, без перерви дзвонити у дверний дзвінок, смикати за ручку дверей, голосно кричати, а приблизно через 40 хвилини вийшли на вулицю (т. 2, а.с. 70-71).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.05.2023, 12 травня року відкрите кримінальне провадження № 1202310[телефон приховано] про те, що 13.04.2023 приблизно о 18 год 30 хв за адресою: АДРЕСА_7 , ОСОБА_1 виявила на задній металевій балці поряд з лівим заднім колесом свого автомобіля Шкода Фабіа, д.н.з. НОМЕР_3 невідомий пристрій (т. 2, а.с. 140).

Згідно з листом Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного регулювання від 11.05.2023 № 41зі/25/10-2023, 13.04.2023 о 18:41 надійшло повідомлення ОСОБА_1 про виявлення на автомобілі Шкода Фабіа, д.н.з. НОМЕР_3 GPS-пристрою (трекеру для відстеження), який ймовірно встановив колишній чоловік, ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 145).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.12.2023, 29 грудня року відкрите кримінальне провадження № 1202310[телефон приховано] про те, що колишній чоловік ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , перебуваючи на зупинці громадського транспорту «Школа мистецтв ім. Леонтовича», що по вул. Миколи Закревського, 49/1 у м. Києві, умисно вчинив систематичне фізичне та психологічне насильство відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_20 , а у подальшому щодо неї, що призвело до фізичних і психологічних страждань, емоційної пригніченості, втрати працездатності (т. 2, а.с. 160).

Відповідно до протоколу допиту потерпілого від 30.12.2023, слідчий слідчого відділу Деснянського УП ГУНП в м. Києві Стеценко Ігор Вадимович, розглянувши матеріали кримінального провадження № 1202310[телефон приховано] від 29.12.2023 допитав як потерпілу ОСОБА_1 . Під час допиту остання повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_9 , приблизно о 15:00 на її мобільний телефон зателефонувала її мама, ОСОБА_20 , та повідомила про те, що вона та її син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 о 12:30 перебували на зупинці громадського транспорту «Школа мистецтв ім. Леонтовича», що по вул. Миколи Закревського, 49/1 у м. Києві у напрямку руху до зупинки «Теодора Драйзера», очікуючи трамвай № 28. Після зупинки транспорту вони попрямували до його першого входу. Під час того, як вони піднімалися східцями трамваю, на неї та дитину напали декілька чоловіків, відштовхуючи їх, схопили дитину із застосуванням фізичної сили та насильства, почавши тягнути дитину у зворотному напрямку від вхідних дверей, тобто на вулицю. ОСОБА_20 впізнала її колишнього чоловіка, ОСОБА_4 . Відтягуючи дитину від неї, ОСОБА_4 упустив малолітнього ОСОБА_3 спиною на землю (т. 2, а.с. 162-167).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.12.2023, 29 грудня року відкрите кримінальне провадження № 1202310[телефон приховано] про те, що 25 грудня 2023 року, близько 12:45 ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_8 , за попередньою змовою групою осіб, а саме спільно з учасниками ГО «Батько має право», небезпечним для життя та здоров`я дитини способом, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, застосуванням фізичної сили, всупереч волі ОСОБА_3 , здійснили викрадення останнього (т. 2, а.с. 168).

Відповідно до протоколу допиту потерпілого від 30.12.2023, слідчий слідчого відділу Деснянського УП ГУНП в м. Києві Стеценко Ігор Вадимович, розглянувши матеріали кримінального провадження № 1202310[телефон приховано] від 29.12.2023 допитав як потерпілу ОСОБА_1 . Під час допиту остання повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_9 , приблизно о 15:00 на її мобільний телефон зателефонувала її мама, ОСОБА_20 , та повідомила про те, що вона та її син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 о 12:30 перебували на зупинці громадського транспорту «Школа мистецтв ім. Леонтовича», що по вул. Миколи Закревського, 49/1 у м. Києві у напрямку руху до зупинки «Теодора Драйзера», очікуючи трамвай № 28. Після зупинки транспорту вони попрямували до його першого входу. Під час того, як вони піднімалися східцями трамваю, на неї та дитину напали декілька чоловіків, відштовхуючи їх, схопили дитину із застосуванням фізичної сили та насильства, почавши тягнути дитину у зворотному напрямку від вхідних дверей, тобто на вулицю. ОСОБА_20 впізнала її колишнього чоловіка, ОСОБА_4 . Відтягуючи дитину від неї, ОСОБА_4 упустив малолітнього ОСОБА_3 спиною на землю (т. 2, а.с. 169-173).

Згідно з листом Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного регулювання від 15.03.2024 № 40660-2024, розглянуто запит про надходження за телефонним номером 102 за період з 25.12.2023 по 14.03.2024 від ОСОБА_1 надійшло 20 повідомлень щодо викрадення малолітнього сина (т. 2, а.с. 196-198).

Згідно з листом Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного регулювання від 25.07.2024 № 102276-2024, розглянуто запит про надходження за телефонним номером 102 за період з 16.03.2024 по 24.07.2024 від ОСОБА_1 надійшло 8 повідомлень щодо викрадення малолітнього сина та подальшого перешкоджання спілкування з ним (т. 2, а.с. 196-198).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.07.2024, 27 червня 2024 року відкрите кримінальне провадження № 420241121300000 про те, що ОСОБА_4 та його, ОСОБА_2 , систематично чинять домашнє насильство на дитиною, ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 220).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.11.2024, 02 вересня 2024 року відкрите кримінальне провадження № 42024112130000126 про те, що 23 серпня 2024 року за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_1 умисні легкі тілесні ушкодження; під час зустрічі взяв предмет, схожий на пістолет « ІНФОРМАЦІЯ_11 », з метою здійснення пострілу в неї; задумане до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі; під час зустрічі почав наносити тілесні ушкодження заявниці, працівникам охорони, стороннім особам, застосовуючи при цьому перцевий газовий балон (т. 3, а.с. 7-8).

Згідно з психологічним висновком, складеним психологом ОСОБА_21 26 вересня 2024 року, ОСОБА_3 , перебуває у стані напруги, тривожності, страху, занепокоєння; поточний психоемоційний стан дитини пов`язаний з особливостями дитячо-батьківських відносин між дитиною і батьком, є наслідком особливостей періоду перебування дитини з батьком, діями батька, ОСОБА_4 , і баби, ОСОБА_2 (часта зміна місця проживання, відчуження від матері, сімейного оточення, обмеження спілкування з однолітками), що має ознаки психологічного насилля (т. 3, а.с. 58-62).

Згідно з висновком психологічного обстеження ОСОБА_3 , складеним психологом ОСОБА_22 02.11.2024, психоемоційний стан малолітнього ОСОБА_16 нестабільний, спостерігається нервозність; хлопчик боїться батька ОСОБА_23 та бабусю ОСОБА_24 (маму ОСОБА_23 ) і спогади про них викликають сильні негативні переживання (т. 3, а.с. 105-107).

Згідно з висновком психолога за результатами проведення консультації з ОСОБА_3 , складеним психологом ОСОБА_25 14.04.2024, рекомендоване проживання дитини з батьком (т. 3, а.с. 124-128).

Згідно з висновком психолога за результатами проведення консультації з ОСОБА_3 , складеним психологом ОСОБА_26 14.04.2024, ставлення ОСОБА_3 до батька є позитивним, ставлення до матері - негативне (т. 3, а.с. 129-160).

Згідно з висновком експерта № СЕ-19-24/3259-ПС, за результатом проведення судової психологічної експертизи, складеним судовим експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Пановим М.С. 21.03.2024, на момент дослідження ставлення дитини до батька характеризується добре сформованою безпечною прив`язаністю, тяжінням до взаємодії з ним, виокремленням себе, тата і бабусі в окрему сімейну систему; ставлення дитини до матері характеризується почуттям страху і небезпеки, згадуванням образ, заборон, ігноруванням, залякувань та побиттів (т. 3, а.с. 161-180).

Згідно з листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19/Л-3147/3824 від 07.02.2025, ОСОБА_27 перетнув державний кордон України в пункті пропуску Шегині як пішохід 17.12.2024 (т. 3, а.с. 185).

14 січня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 761/44907/24, згідно з яким видав стосовно ОСОБА_4 обмежувальний на строк шість місяців та поклав на нього такі обов`язки: заборонив наближатися на 100 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалих осіб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також до будь-якого іншого місця перебування постраждалих осіб; заборонив особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , малолітнього ОСОБА_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними (т. 3, а.с. 26-30).

20 березня 2025 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, якою вказане рішення залишив без змін (т. 3, а.с. 31-36).

Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» від 24.08.2024 ОСОБА_2 встановлений діагноз біль та печія в очах (т. 3, а.с. 69).

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Очі клінік» 25.08.2024, ОСОБА_2 встановлений, серед іншого, діагноз хімічний опік рогівки та кон`юнктивального мішка (т. 3, а.с. 70).

Згідно з листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19/Л-20701/22860 від 05.09.2025, ОСОБА_27 перетнув державний кордон України в пункті пропуску Шегині як пішохід 17.12.2024 (т. 4, а.с. 3).

З роздруківки листування в месенджері вбачається, що 02 січня 2022 року ОСОБА_1 питає про стан здоров`я дитини; ОСОБА_4 відповідає, що з дитиною все гаразд; після чого наявне ОСОБА_1 (мовою оригіналу) «Я в гости иду. Меня в 18 не будет. Сашу по такой погоде не води туда сюда» (т. 6, а.с. 150).

Згідно з листом Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві № 476024-2025 від 12.12.2025 відомості за заявою ОСОБА_1 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого у ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України (т. 8, а.с. 54).

Згідно із заявою про вчинення кримінального правопорушення, поданою ОСОБА_1 12.11.2025, ОСОБА_2 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені у ст. 27 ст. 390-1, ст. 382, ст. 126-1 Кримінального кодексу України, оскільки ОСОБА_4 за пособництва ОСОБА_2 вживав заходи розшуку ОСОБА_1 і ОСОБА_3 шляхом подання до відділу державної виконавчої служби заяв про вчинення виконавчих дій та розшуку боржника (т. 8, а.с. 54-56).

На підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1 подала матеріали виконавчого провадження № 71279882 (т. 8, а.с. 57-93), ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/6298/25 від 26.03.2025 (т. 8, а.с. 94-98), ухвалу Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/1386/19, провадження № 4-с/759/33/25 від 05.02.2025 (т. 8, а.с. 98-101), протокол судового засідання в режимі відеоконференції № 3989922 від 03.02.2025 (т. 8, а.с. 101-103), ухвалу Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/1386/19, провадження № 4-с/759/31/25 від 03.02.2025 (т. 8, а.с. 104-105), ухвалу Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/1386/19, провадження № 2-ві/759/6/25 від 07.02.2025 (т. 8, а.с. 106-108), ухвалу Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/1386/19, провадження № 4-с/759/48/25 від 10.04.2025 (т. 8, а.с. 108-109), ухвалу Святошинського районного суду міста Києва у справі № 759/1386/19, провадження № 4-с/759/48/25 від 14.04.2025 (т. 8, а.с. 110-114).

У рішенні Окружного суду м. Осло від 16.01.2026 у справі № 25-205535TVI-TOSL01 та в ухвалі апеляційного суду Боргартінгу від 18.03.2026 у справі № 26-017767ASK-BORG/04 встановлено, що ОСОБА_1 виїхала з малолітнім ОСОБА_3 до Королівства Норвегія у грудні 2024 року (т. 9, а.с. 19-48).

Згідно з листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19.5.1./Л-33992/34939 від 09.07.2026, ОСОБА_27 перетнув державний кордон України в пункті пропуску Шегині як пішохід 17.12.2024 (т. 9 а.с. 50).

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 пояснив, що з родиною ОСОБА_28 познайомився наприкінці 2022 року; ОСОБА_17 хотіла забрати дитину у ОСОБА_23 , потім в грудні познайомився особисто з ОСОБА_23 , в січні з ОСОБА_19 та ОСОБА_16 . Хлопчик дуже розумний, відносини з бабусею були теплі; коли вони приїздили до свідка, він особисто був свідком цих відносин. Акцентував, що хлопчик панічно боїться своєї мами.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_2 є його матір`ю. Бабуся до дитини відноситься дуже добре, їздила за 850 км кожні 2-3 тижні, завжди цікавилась та приймала активну участь в житті онука. Гуляла, відвозила до гуртків, супроводжувала до лікарень. Дитина систематично зазнавала насилля зі сторони матері, про що дитина неодноразово розповідала.

У судовому засіданні був досліджений відеозапис, долучений заявницею через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, назва файлу «2-2-53ad8620-711c-11f1-89cc-154179aebd95», тривалістю 0 годин 00 хвилин 52 секунди.

На відеозаписі зафіксовано листування заявниці з абонентом « ОСОБА_29 ».

У судовому засіданні був досліджений відеозапис, долучений заявницею через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, назва файлу «2-2-c3c74c30-711b-11f1-baab-29e8979dffec», тривалістю 0 годин 00 хвилин 45 секунд.

На відеозаписі зафіксовано як заявниця питає невідомого чоловіка «Ви тероборона?» У кадрі зявляється ОСОБА_2 , яка каже чоловіку «Не кажи, нічого, далі нерозбірливо». Також зафіксовано як невідомий чоловік несе дитину на руках, дитина одягнена в штани, схожі на термобілизну, куртку шапку. ОСОБА_2 каже «Украла голого ребьонка»; після чого дитину заводять до будинку і ОСОБА_2 каже «Не пускайте її»; після чого один з чоловіків каже «Ми тут будемо, закривайтєйсь». У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що не віддала дитину матері з міркувань безпеки; дитина була роздягнена, плакала та була налякана; один з цих чоловіків є її сусідом.

У судовому засіданні був досліджений відеозапис, долучений заявницею через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, назва файлу «2-2-1cb9cea0-711f-11f1-95f1-41d2b548252f», тривалістю 0 годин 01 хвилин 44 секунди.

На відеозаписі зафіксовано як чоловік одягнутий в темний одяг намагається схопити дитину, яка їде на самокаті; до них підбігає заявниця і намагається цьому завадити; після нетривалої сутички та втручання перехожих заявниця з дитиною тікає, чоловік лишається на місці; відеозапис зроблений з камери спостереження.

У судовому засіданні був досліджений відеозапис, долучений заявницею через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, назва файлу «2-2-9c125cd0-711f-11f1-aa48-b7160eb8bc6e», тривалістю 0 годин 01 хвилин 30 секунд та відеозапис, долучений заявницею через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, назва файлу «2 2-2-ffe35750-711f-11f1-9768-2d770cb2b504», тривалістю 0 годин 01 хвилин 14 секунд.

На відеозаписах зафіксовано як ОСОБА_2 голосно і нецензурно звертається до чоловіка заявниці ОСОБА_5 , зазначаючи, що він «окупант» та «вкрав ребьонка». У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що така реакція викликана тим, що, на її думку, вказана особа викрала дитину у батька.

У судовому засіданні був досліджений відеозапис, долучений заявницею через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, назва файлу «2-2-bd1ea3b0-7120-11f1-b2f6-974e20b01615», тривалістю 0 годин 02 хвилини 04 секунди.

На відеозаписі зафіксовано як невідомі особи смикають ручку вхідних дверей до квартири, стукають в двері, щось нерозбірливо говорять.

У судовому засіданні був досліджений відеозапис, долучений заявницею через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, назва файлу «2-2-4b66be00-7121-11f1-9c80-c915a434b29f», тривалістю 0 годин 01 хвилина 46 секунд.

На відеозаписі зафіксовано як на подвір`ї будинку стоять троє невідомих чоловіків, пізніше до них приєднуються чоловік та жінка. У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що дійсно приходила за адресою проживання ОСОБА_1 01 квітня 2023 року для виконання рішення суду про участь у вихованні внука.

У судовому засіданні був досліджений відеозапис, долучений заявницею через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, назва файлу «2-2-df70ff20-7121-11f1-9e48-cd9b3ecf007d», тривалістю 0 годин 01 хвилина 15 секунд.

На відеозаписі зафіксовано автомобіль Шкода, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; знизу на автомобілі ОСОБА_1. виявила пристрій чорного кольору.

У судовому засіданні був досліджений відеозапис, долучений заявницею через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, назва файлу «2-2-14bdb600-7122-11f1-b0b3-85a291262a21», тривалістю 0 годин 01 хвилина 13 секунд.

На відеозаписі зафіксовано автомобіль Мітцубісі, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; знизу на автомобілі ОСОБА_5 виявив пристрій чорного кольору.

У судовому засіданні був досліджений відеозапис, долучений заявницею через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, назва файлу «2-2-ece66600-712f-11f1-8cde-8f2604ac2772», тривалістю 0 годин 06 хвилина 56 секунд.

На відеозаписі зафіксована розмова у месенджері (відеодзвінок) між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо виховання дитини, ОСОБА_3 . Розмова відбувається в присутності дитини та ОСОБА_2 . У ході розмови ОСОБА_4 наполягає на тому, щоб дитина поїхала з ним до Києва. Атмосфера під час розмови напружена. ОСОБА_1 наполягає припинити розмову в присутності дитини. ОСОБА_2 в розмову не втручається. У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що заявниця спеціально провокувала її сина; в розмову не втручалася, бо побоювалася провокацій зі сторони ОСОБА_1 .

У судовому засіданні був досліджений відеозапис, долучений заявницею через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС, назва файлу «2-2-87cc10b0-7131-11f1-8cde-8f2604ac2772», тривалістю 0 годин 06 хвилина 57 секунд.

На відеозаписі зафіксована розмова між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва. У ході розмови ОСОБА_1 питає ОСОБА_4 , коли вона зможе побачити дитину, на що ОСОБА_4 їй відповідає, що вона зможе зробити це у встановленому законом порядку та акцентує, що дитина бажає проживати з батьком.

ІV. Мотиви суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частина перша статті 4 ЦПК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд в порядку окремого провадження розглядає про видачу і продовження обмежувального припису.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 (далі - Закон № 2229-VIII).

Згідно з пунктом третім частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (пункт 14 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII).

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (пункт 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII).

Європейській Суд з прав людини в своїй практиці наголошував, що «питання домашнього насильства, яке може проявлятися у різних формах - від застосування фізичної сили до сексуального, економічного, емоційного або словесного насильства, - виходить за межі обставин конкретної справи. Це загальна проблема, яка тією чи іншою мірою стосується всіх держав-членів, і не завжди очевидна, оскільки часто має місце у контексті особистих стосунків або закритих соціальних систем (див. mutatis mutandis пункт 71 рішення ЄСПЛ у справі «Володіна проти Росії»). Хоча це явище може найчастіше стосуватися жінок, ЄСПЛ визнає, що чоловіки також можуть бути потерпілими від домашнього насильства і насправді прямо чи опосередковано діти теж часто стають жертвами. Якщо особа висуває небезпідставну скаргу щодо повторюваних актів домашнього насильства над нею чи інших видів знущання, якими б незначними не були окремі епізоди, національні органи влади зобов`язані оцінити ситуацію загалом, у тому числі й загрозу продовження аналогічних подій (див. mutatis mutandis пункти 71 і 89 рішення у справі «Ірина Смірнова проти України»). Якщо встановлено, що конкретна особа була постійним об`єктом знущань, і є вірогідність продовження жорстокого поводження, окрім реагування на конкретні інциденти, органи державної влади повинні вжити належні заходи загального характеру для протидії основній проблемі та запобіганню майбутньому жорстокому поводженню (див. mutatis mutandis згадане рішення у справі «Ірина Смірнова проти України»).

Аналіз міжнародних стандартів та практики ЄСПЛ свідчить, що в питанні застосування домашнього насильства держава повинна створити умови при яких жертва не повинна ховатись від нього, а саме кривдних має бути усунений із небезпечного середовища, в тому числі із застосуванням інституту обмежувального припису.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII)

У статті 26 Закону № 2229-VIII зазначено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється на матерів одного з колишнього подружжя та іншого з колишнього подружжя, а також на бабу і внука (пункти 4, 8 частини другої статті 3 Закону № 2229-VIII)

Визначення конкретних видів, передбачених частиною другою статті 26 Закону № 2229-VIII, заходів тимчасового обмеження прав кривдника або обов`язків, які покладаються на нього, а також строку на який видається обмежувальний припис належить до компетенції суду.

У постанові від 09.03.2023 у справі № 711/3693/22 Верховний Суд зазначив, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, який виконує захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 127/9600/22 Верховний Суд зазначив, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

У постанові від 09.06.2022 у справі № 216/4309/21 Верховний Суд акцентував, що докази, що додають до заяви, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії по відношенню до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими. В якості доказів до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Саме по собі звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства.

Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. При оцінці ризиків відповідно до Закону № 2229-VIII слід врахувати поведінку кривдника, як до так і після звернення заявника до суду; з огляду на тривалий час, який минув після подання заяви, з`ясувати чи не відбулось примирення між сторонами; чи є наразі необхідним тимчасове обмеження прав та/або покладення на особу обов`язків передбачених статтею 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та чи не застосовувались до нього подібні обмежувальні заходи у кримінальному провадженні (див., постанову Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20).

Відповідно до ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 10 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13).

У справах про видачу обмежувального припису рішення про його видачу/відмову у видачі ухвалюється на підставі оцінки ризиків. Тому заявнику достатньо надати докази вчинення насильства (ствердити про існування ризиків) і тягар спростування переходить до кривдника.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 червня 2026 року в справі № 336/6805/25.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

V. Оцінка суду

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо своєї колишньої свекрухи і баби малолітнього, ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 стверджувала, що від січня 2022 року ОСОБА_2 систематично вчиняла щодо неї та дитини домашнє насильство, тому існує висока вірогідність його повторного вчинення.

Вирішуючи цю справу, суд мав відповісти на такі питання:

1) чи вчиняла ОСОБА_2 домашнє насильство щодо ОСОБА_1 і малолітнього ОСОБА_3 ;

2) чи існують обґрунтовані ризики продовження чи повторного вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_2 щодо заявниці і дитини?

Щодо вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства

Події в місті Бердянську та місті Києві в грудні 2021-січні 2022 року

У ході розгляду справи суд установив, що ОСОБА_4 (батькові дитини) і ОСОБА_2 (бабі дитини) судовими рішеннями були визначені способи участі у вихованні малолітнього ОСОБА_3 та час спілкування з ним.

За змістом цих судових рішень ОСОБА_2 і ОСОБА_4 після святкування новорічних свят 2021-2022 років повинні були повернути дитину матері, за місцем її проживання, в місті Бердянську Запорізької області, проте цього не зробили. Натомість 02.01.2022 вони разом з дитиною виїхали до міста Києва і у визначений судовими рішеннями час дитину не повернули.

ОСОБА_2 фактичні обставини справи в цій частині не оспорювала. Зазначила, що дитину не повернули, оскільки заявниця сама від неї відмовилась. Такі доводи заінтересованої особи суд визнає неспроможними. Вказівка ОСОБА_1 в листуванні у месенджері на необов`язковість повернення дитини 02 січня 2022 року о 18-00, з огляду на погодні умови та попередній хворобливий стан дитини не може розцінюватися як відмова від дитини. До того ж, уся подальша поведінка ОСОБА_1 свідчить, що від дитини вона не відмовлялася.

Неповернення дитини матері ОСОБА_2 пояснила неможливістю втручання у справи батьків. Таку пасивну поведінку заінтересованої особи суд уважає вкрай неприпустимою. Попри встановлений законом пріоритет батьківського виховання, баба не може повністю самоусунутися від стосунків між батьками та дитиною і посилатися на вказаний пріоритет як на підставу невиконання судового рішення. Такий «нейтралітет», з урахуванням обставин цієї справи, вочевидь не відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Наведені дії ОСОБА_2 безумовно завдали шкоди здоров`ю заявниці та дитини. Суд акцентує, що постійна, без правової підстави, зміна місця проживання малолітнього ОСОБА_3 є стресовою та психотравмувальною подією для нього, не сприяє і не може сприяти його гармонійному зростанню і розвитку.

З огляду на те, що обов`язок повернути дитину матері в січні 2022 року ОСОБА_2 не виконала, що завдало істотної шкоди здоров`ю постраждалих осіб, суд констатує, що ОСОБА_2 вчинила психологічне насильство щодо ОСОБА_1 і малолітнього ОСОБА_3 .

Події в селі Яблунівка Обухівського району Київської області в квітні 2022 року

ОСОБА_1 стверджувала, що в квітні 2023 року в селі Яблунівка Обухівського району Київської області ОСОБА_2 вчинила щодо неї та дитини фізичне і психологічне насильство.

У ході судового розгляду суд установив, що після початку повномасштабного вторгнення рф до України, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і малолітній ОСОБА_3 виїхали до села Яблунівка. Зокрема, за твердженням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , після того, як вона забрала дитину від баби, її спинили представники місцевої територіальної оборони, які повернули дитину ОСОБА_2 . Заінтересована особа натомість акцентувала, що мати «викрала» дитину, винесла його роздягненого на вулицю в холодну погоду.

Досліджений в судовому засіданні відеозапис з назвою «2-2-c3c74c30-711b-11f1-baab-29e8979dffec» дає підстави виснувати, що після того, як дитину повернули бабі, вона обмежила доступ заявниці до дитини, залучивши для цього сторонніх осіб.

Доводи ОСОБА_2 про те, що вона керувалася безпекою дитини, суд відхиляє. З відеозапису вбачається, що дитина після повернення до баби перебувала у стресовому стані, була наляканою. ОСОБА_2 поводила себе емоційно, у присутності дитини голосно кричала, що «мати вкрала дитину». Тож, на думку суду, забезпечення безпеки дитини у той момент полягало в заспокоєнні гострої фази конфлікту, а не в ізоляції дитини від матері.

Отже, позбавлення чотирьохрічної дитини контакту з матір`ю, за таких обставин, суд розцінює як психологічне насильство над заявницею та дитиною.

Аргументи ОСОБА_1 про вчинення щодо неї фізичного насильства суд визнає недоведеними. Самої лише фотографії вкушеної руки та медичного висновку про ушкодження здоров`я недостатньо для констатації нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Події на АДРЕСА_5 навесні 2023 року

В обґрунтування вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 також посилалася на події, що сталися в березні-квітні 2023 року на вулиці Митрополита Василя Липківського в місті Києві.

Заявниця, зокрема, стверджувала, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 і невідомими чоловіками (на думку заявниці, членами громадської організації «Батько має право») прийшли до місця її проживання, наполегливо стукали у двері, смикали ручку вхідних дверей, чим чинили на неї тиск.

ОСОБА_2 наведені обставини не оспорила, проте зазначила, що прибула до помешкання ОСОБА_1 для виконання рішення суду в справі № 759/1386/19 (про участь баби у вихованні дитини).

Суд погоджується з доводами заінтересованої особи про відсутність вчинення насильницьких дій чи переслідування 01 квітня 2023 року. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва у справі № № 759/1386/19, визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні внука, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом побачень кожної першої та третьої суботи та неділі місяця з 11 год 00 хв суботи до 19 год 30 хв неділі. За календарем 01 квітня 2023 року припадало на суботу, що узгоджується із поясненнями ОСОБА_2 .

Аргументи ОСОБА_1 про участь у переслідуванні сторонніх осіб суд оцінює критично, позаяк з відеозапису з назвою «2-2-bd1ea3b0-7120-11f1-b2f6-974e20b01615» неможливо достеменно встановити, хто саме був у під`їзді будинку. Перебування трьох чоловіків у подвір`ї будинку автоматично не свідчить про їх причетність до переслідування.

Оцінку іншим подіям на вулиці Митрополита Василя Липківського в місті Києві навесні 2023 року суд не надає, оскільки вони або стосуються дій, вчинених батьком дитини, або стосуються дій заінтересованої особи, вчинених щодо чоловіка заявниці. Наведене не є предметом розгляду в межах цієї справи.

Інші стверджувані факти вчинення домашнього насильства

Суд не надає оцінку подіям, які сталися 25 грудня 2023 року, з наведених вище мотивів. Доказів особистої участі ОСОБА_2 у подіях на зупинці громадського транспорту «Школа мистецтв ім. Леонтовича», що по вул. Миколи Закревського, 49/1 у м. Києві матеріали справи не містять.

Посилання ОСОБА_1 на встановлення GPS-трекерів на її автомобіль та на автомобіль її чоловіка як доказ вчинення домашнього насильства суд відхиляє. Будь-якої причетності ОСОБА_2. до встановлення цих трекерів суд не встановив.

Оцінюючи події, що сталися 23 серпня 2024 року в місті Бровари, суд зауважує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 вкотре стався конфлікт щодо місця проживання дитини. У ході конфлікту фізична сила була застосована з обох сторін, що мало наслідком відкриття кримінальних проваджень щодо всіх учасників сутички. Наведене за відсутності інших доказів, позбавляє суд можливості констатувати вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявниці та дитини.

Показання свідків, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 , суд оцінює критично. Суд не має сумніву, що ОСОБА_2 любить свого внука. Проте любов, на переконання суду, полягає не лише у забезпеченні базових потреб дитини, а і у створенні середовища для її безпечного та гармонійного зростання і розвитку, формуванні в дитини фундаментальних загальнолюдських цінностей, в тому числі безумовної поваги до обох батьків.

Суд зауважує, що протягом усього розгляду справи ОСОБА_2 щиро не розуміла, чому ОСОБА_1 звернулася до суду з цією заявою. У батьківському конфлікті ОСОБА_2 звинувачувала лише заявницю, не відчуваючи за собою провини та відповідальності за безпечне зростання внука. Таку позицію суд уважає категорично неприйнятною, оскільки очевидно, що вина за «втрачене щасливе дитинство» малолітнього ОСОБА_16 не може покладатися на одного з батьків. Усі учасники цього сімейного конфлікту мають нарешті усвідомити, що єдиною постраждалою в цьому конфлікті є дитина, і взяти на себе відповідальність за його фізичне та ментальне здоров`я.

Висновок

З урахуванням викладеного, суд визнає доведеним факти вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства щодо заявниці та дитини.

Щодо наявності ризиків повторного вчинення домашнього насильства

Вирішуючи питання про наявність ризиків повторного вчинення домашнього насильства, суд зауважує, що ОСОБА_2 самостійних дій з переслідування заявниці та дитини не вчиняла, її роль у конфлікті зводиться до підтримання позиції і дій батька дитини.

Суд не може залишити поза увагою те, що з грудня 2024 року заявниця разом з дитиною проживає у Королівстві Норвегія, тоді як заінтересована особа продовжує мешкати в Україні. Тобто станом на початок розгляду справи цим судом заявниця з дитиною перебували на значній відстані від заінтересованої особи.

З моменту повернення дитини до матері у серпні 2024 року ОСОБА_2 активних дій щодо розшуку заявниці та дитини не здійснювала. З доводами ОСОБА_1 про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених у ст. 27 ст. 390-1, ст. 382, ст. 126-1 Кримінального кодексу України, оскільки вжиття заходів примусового виконання рішення суду, за відсутності встановлених обмежень, не може вважатися переслідуванням в розумінні Закону № 2229-VIII.

Аргументи ОСОБА_1 про преюдиційність обставин, установлених у рішенні Шевченківського районного суду міста Києва в справі № 761/44907/24, суд відхиляє, оскільки ця справа стосувалася дій батька, а не баби дитини. Відтак ці обставини не є преюдиційними з огляду на частину четверту статті 82 ЦПК України.

Суд також зауважує, що ОСОБА_2 є особою похилого віку, має проблеми зі здоров`ям, що об`єктивно знижує її спроможність повторно вчинити домашнє насильство щодо заявниці та дитини, з урахуванням їх постійного місця перебування.

При цьому суд критично оцінює доводи представника заінтересованої особи щодо відсутності в заяві вказівки на конкретне місце проживання, перебування, навчання чи роботи. Закон № 2229-VIII не зобов`язує постраждалу особу зазначати в заяві про видачу обмежувального припису конкретну адресу, в якій кривднику заборонено перебувати, чи до якої заборонено наближатися. Протилежне тлумачення нівелює видачу обмежувального припису, адже не призводить до мети його застосування - убезпечення постраждалої особи. Указівка в рішенні суду конкретної адреси, де заборонено перебувати кривднику, не позбавляє його можливості переслідувати постраждалу особу в разі зміни її місця проживання чи перебування.

З урахуванням викладеного, суд констатує відсутність обґрунтованих ризиків повторного вчинення домашнього насильства станом на день ухвалення рішення.

VІ. Висновки суду

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 вчиняла психологічне насильство щодо ОСОБА_1 і малолітнього ОСОБА_3 , проте констатував відсутність обґрунтованих ризиків його повторного вчинення станом на день ухвалення рішення.

За таких обставин, у задоволенні заяви суд відмовляє.

VІІ. Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 350-1 - 350-8, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий).

Заінтересована особа: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ).

Повне рішення суду складене 14 серпня 2026 року.

Суддя Ю.В. Кравченко