Судові рішення

Ухвала № 139008158 у справі № 580/3694/26 від 14.08.2026

Ухвала від 14.08.2026 в адміністративній справі № 580/3694/26 (категорія «З питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками»). Суд: Черкаський окружний адміністративний суд, суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ.

Справа№ 580/3694/26
СудЧеркаський окружний адміністративний суд
СуддяСергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяЗ питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками
Дата ухвалення14.08.2026
Надійшло до реєстру17.08.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/139008158

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

14 серпня 2026 року Справа № 580/3694/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Монастирищенської міської ради Черкаської області, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Монастирищенської міської ради Черкаської області (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_2 , в якому просить:

- визнати протиправними дії Монастирищенської міської ради та скасувати рішення Монастирищенської міської ради від 09 жовтня 2025 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 0,4431 га кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0744 по АДРЕСА_1 та передачі її в оренду ОСОБА_2 ».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він будучи зацікавленим в участі у відповідному аукціоні з метою купівлі об`єкту нерухомого майна, зокрема, будівлі навісу для зберігання зернових та технічних культур, орієнтовною площею 140 кв.м., тому у березні 2025 року подав до відповідача заяву, в якій просив включити вищезазначений об`єкт нерухомого майна орієнтовною площею 140 кв.м. до переліку об`єктів, що підлягають приватизації з подальшим продажем через електронний аукціон. Однак у подальшому дізнався, що відповідач оскаржуваним рішенням протиправно затвердив технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 0,4431 га кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0744 по АДРЕСА_1 та передав її в оренду третій особі - ОСОБА_2 .

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому вказав, що за третьою особою зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю зернотоку загальною площею 535,4 кв.м. на підставі акту приймання-передачі від 21.11.2004 та технічного паспорта, виготовленого 22.03.2025. У подальшому, у зв`язку з державною реєстрацією права власності на будівлю зернотоку, Монастирищенською міською радою було сформовано та передано ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0744 площею 0,4431 га для обслуговування належного йому нерухомого майна згідно рішення №27-68/VIII від 09.10.2025. Також відповідачем вказано, що позивач не був власником, користувачем або іншим законним володільцем спірного майна чи земельної ділянки, він не був учасником будь-якої процедури приватизації, а лише висловив намір у майбутньому взяти участь у можливому аукціоні. Сам по собі намір особи придбати майно в майбутньому не створює суб`єктивного права, яке підлягає судовому захисту, а вищезазначене рішення міської ради жодним чином не порушує права, свободи чи інтереси позивача у розумінні статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Третя особа подала до суду письмові пояснення щодо позову, в яких вказала, що позивач не є власником (користувачем) будь-яких суміжних земельних ділянок й не надав доказів, які б вказували на порушення його прав оскаржуваним рішенням Монастирищенської міської ради. Вказано, що третя особа у визначений законом спосіб, реалізував своє право на виділення в натурі майна колишнього КСП та у подальшому зареєстрував право власності на нього, відповідно оскаржуваним рішенням правомірно отримав в оренду земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0744, площею 0,4431 га, для обслуговування належного йому нерухомого.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 2 цієї частини публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 7 вказаної частини визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи.

Разом із тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 09.10.2025 Монастирищенською міською радою прийнято рішення №27-68/VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 0,4431 га кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0744 по АДРЕСА_1 та передачі її в оренду ОСОБА_2 », яким вирішено:

1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності площею 0,4431 га кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0744, яка розташована по АДРЕСА_1 .

2. Передати ОСОБА_2 в оренду терміном на 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,4431 га кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0744 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦІЗ-01.01) по АДРЕСА_1 за рахунок земель комунальної власності Монастирищенської міської ради.

3. Встановити ставку орендної плати в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі.

4. ОСОБА_2 укласти з Монастирищенською міською радою договір Оренди земельної ділянки, зареєструвати його відповідно до діючого законодавства та використовувати земельну ділянку відповідно до статті 96 Земельного кодексу України.

5. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію з питань архітектури, будівництва, житлово-комунального господарства, управління комунальною власністю міста, регулювання земельних відносин, екологічної політики.

Суд звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду 21.11.2018 у справі №409/5363/12, в якій зазначено, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після своєї реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. Також, у вказаній постанові Велика Палата зазначила, що аналіз вищевказаних обставин справи дає підстави суду дійти висновку, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується виключно захисту їх приватних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Зазначений висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 823/1984/16.

Верховний суд у постанові від 27.07.2022 у справі № 640/10412/21 констатував, що за змістом частини першої, абзаців першого, другого частини другої, частин дев`ятої, десятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Так, матеріалами позову підтверджено, що вищезазначене нерухоме майно - навіс для зберігання зернових та технічних культур орієнтовною площею 140 кв.м., який позивач мав намір придбати через електронний аукціон, на його думку протиправно передано органом місцевого самоврядування в користування третій особі.

Отже, фактично, вимоги позивача у цій справі вказують на його приватноправовий інтерес, на захист якого, по суті, направлено даний позов до суду з вимогою про визнання протиправними дій відповідача щодо передачі в оренду земельної ділянки третій особі, що свідчить про спір про право.

Таким чином, оскільки на підставі дій суб`єкта владних повноважень щодо державної реєстрації земельної ділянки у третьої особи виникло речове право (право оренди), правомірність чого оспорюється позивачем, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи суть, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу позову, а також і суб`єктний склад цього спору, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також захисту приватного (цивільного) права на земельну ділянку.

Отже, розгляд Черкаським окружним адміністративним судом цієї справи, не віднесеної законом до його юрисдикції, суперечитиме вищевказаним нормам процесуального права та висновкам Європейського суду з прав людини.

Суд наголошує, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 319 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у адміністративній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України суд роз`яснює позивачу, що спір віднесено до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Сплата судового збору за звернення з позовом до адміністративного суду підтверджується наявною у матеріалах адміністративної справи квитанцією від 18.03.2026 №1.579504245.1 на суму 1331,20 грн, а тому наявні підстави повернути позивачу сплачений судовий збір у вказаному розмірі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 238, 239, 241, 243, 248, 293-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Монастирищенської міської ради Черкаської області, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування рішення - закрити.

Роз`яснити позивачу, що даний спор підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп., сплачений згідно квитанції від 18.03.2026 №1.579504245.1.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
17.04.2026 Ухвала № 135789122 без тексту Черкаський окружний адміністративний суд