КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12411/2026
Справа № 381/754/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
13 серпня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області, ухвалене у складі судді Ковалевської Л.М. в м. Фастів 16 квітня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
в с т а н о в и в :
У листопаді 2024 року позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 62568,76 грн. та судові витрати.
Заявлені вимоги мотивував тим, що «Monobank» є мобільним банком, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Онбординг відбувається шляхом верифікації клієнта очно на точці видачі, верифікації клієнта очно у відділенні банку, верифікації клієнта співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці, верифікація клієнта очно кредитним агентом у точці.
Починаючи з травня 2020 року: відеоверифікація працівником банку дистанційно; ДІЯ шеринг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом.
Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. Витяг з Умов та Тарифів за карткою monobank додаються до позову.
Відповідно до п.п. 4.2.19 п. 4 Розділу І на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, клієнт зобов`язаний ознайомлюватися з чинною редакцією договору, що розташований за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або в мобільному додатку, з метою виконання умов договору з урахуванням можливих змін до нього. Згідно з п. 1 Розділу 1 «Терміни та визначення» Умов мобільний додаток - сервіс банку, що дозволяє надавати клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку. Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Розділу 1 Умов банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжних карток та/або мобільного додатка, згідно умов Договору, в тому числі платіжної системи MasterCard/Visa, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів НБУ.
Згідно з п.п. 2.3 п. 2 Розділу 1 Умов, відповідно до ст. 628 ЦК України договір, що укладається між банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит. Відповідно до п. 5.3, 5.81. п. 5 Розділу 1 Умов клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій.
П.п. 2.1, 2.4, 2.5 п. 3 розділу ІІ Умов визначено, що для надання послуг банк видає клієнту картку. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг «monobank». Датою укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки. Платіжна картка передається клієнту не активованою. Платіжна картка активується банком: (І) при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону, або (ІІ) при активації клієнтом віртуальної картки в мобільному додатку. З метою ідентифікації клієнта при проведенні операцій з використанням картки при активації картки встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя платіжної картки.
Надання і обслуговування кредиту обумовлене п. 5 розділу ІІ Умов. Також п. п. 5.5 - 5.19 п. 5 Розділу ІІ Умов визначена відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов`язання клієнтом за договором.
Відповідно до п. 5.22 п. 5 Розділу ІІ Умов кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами, якщо інше не передбачено умовами цього договору.
03 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 03 грудня 2019 року, якою визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови.
На підставі укладеного договору відповідачу надано кредит в розмірі 48700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Станом на 28 грудня 2022 року у відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, в зв`язку з чим на підставі п.п. 5.17 п. 5 розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 28 грудня 2022 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв`язку з чим відповідно до п. 5.18, 5.19 Умов кредит 26 січня 2023 року став у формі «на вимогу». На залишок простроченої заборгованості банк нараховував неустойку, передбачену Тарифами. На підставі вищевикладеного загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком за договором станом на 25 серпня 2024 року становить 62568,76 грн., в тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом 62568,76 грн., заборгованість за пенею 0 грн., заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0 грн.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року в позові АТ «Універсал Банк» відмовлено.
Позивач АТ «Універсал Банк», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов частково у розмірі 43064,76 грн. заборгованості за тілом кредиту, закрити провадження у справі в частині стягнення 19504 грн., судові витрати покласти на відповідача.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту monobank, процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, тим самим суд дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений з вказаними документами.
Зазначив, що керуючись положеннями ст. 633, 634, 641 ЦК України, АТ «Універсал Банк» пропонує необмеженому колу фізичних осіб скористатись банківськими послугами щодо продуктів monobank|Universal Bank, для чого пропонує приєднатись до опублікованої на сайті банку Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank. Приєднання до Умов і правил здійснюється шляхом підписання анкети-заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається банком.
Вказував, що Умови і правила, крім тих, що надавались та були отримані відповідачем у мобільному додатку, перебувають в загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні ст. 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов`язків сторін, всю іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
За повідомленням позивача всі Умови і правила за всі періоди є розміщеними на сайті monobank, є публічно доступними, викладеними у форматі PDF, з зазначенням рішень, на підставі яких вони прийняті та часом набуття їх чинності.
Також, в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач з використанням власного ПІН-коду має постійний доступ.
Враховуючи, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи, були надані відповідачу саме через мобільний додаток, можна дійти висновку, що відповідач був ознайомлений саме з Умовами і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання.
Наведене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов і правил обслуговування фізичної особи з додатками.
Таким чином, невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в анкеті-заяві (стосовно того, що договір про надання банківських послуг складається не лише з анкети-заяви, а також з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та паспорту споживчого кредиту) та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком матиме наслідком порушення фундаментального положення про обов`язковість договору.
Розбирав умови анкети-заяви, з посиланням на норми Закону України «Про електронну комерцію», вказував, що у підписаній анкеті-заяви відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Крім того, клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов`язався ознайомлюватися з чинною редакцією Умов і Правил, що розміщені на сайті банку та/або в мобільному додатку. Згоду клієнта зі змінами, доповненнями Умов і правил може бути підтверджено також проведенням клієнтом банківських операцій, введенням ПІН-коду, паролів доступу до додатку, використання біометричних даних клієнта.
Таким чином, враховуючи, що клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках тощо), відповідач надавав свою згоду зі змінами, доповненнями до договору про надання банківських послуг.
Наголошував, що редакція Умов та правил, наявна в матеріалах справи, може носити показовий характер та може змінюватись та доповнюватись позивачем, однак наявні всі підстави стверджувати, що Умови та правила, які знаходяться в публічному доступі, та посилання https://www.monobank.terms, на які містяться в кожній анкеті-заяві, підписаній клієнтами, є загальновідомим фактом.
А те, що така інформація може бути невідомою суду, не є підставою для заборони її використання як загальновідомої.
У суду під час ухвалення рішення є безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що знаходяться в публічному доступі в режимі реального часу на офіційному сайті банку, тому в учасників справи немає необхідності долучати такий доказ в паперовому носії до матеріалів справи. Тому посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року в справі № 234/7159/20.
Посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), у якій зроблений висновок, що у разі неспростування презумпції правомірності договору, закріпленої ст. 204 ЦК України, усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Обґрунтовував передумови виникнення заборгованості, вказував, що відповідно до ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту, на підставі чого загальний розмір заборгованості відповідача перед банком за договором, становить 62568,76 грн., що складається з загального залишку заборгованості (за тілом кредиту) - 62568,76 грн.
Повідомляв, що станом на момент звернення банку з цією апеляційною скаргою відповідачем було добровільно погашено заборгованість у загальному розмірі 19504 грн., і на даний час заборгованість відповідача перед банком становить 43064,76 грн., в зв`язку з чим вважав за необхідне просити суд закрити провадження в справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 19504 грн., враховуючи добровільну її оплату.
Звертав увагу на висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц, де зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 03 лютого 2022 року в справі № 758/10335/16-ц, від 14 липня 2020 року в справі № 367/4970/13-ц, вказував, що доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано, і що будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи про невірність наданого банком розрахунку, відтак, відсутні законні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, підтверджену наданими позивачем у сукупності доказами. Крім того, вимогами процесуального закону тягар доказування покладено на сторін у справі.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Судом встановлено, що на а. с. 17 знаходиться роздрукований скріншот анкети-заяви від 03 грудня 2019 року до договору про надання банківських послуг, з копією паспорту, ідентифікаційного коду та фотографією ОСОБА_2 , підписаної ОСОБА_2 , в якій зазначено, що анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням monobank/ua/terms, складають договір про надання банківських послуг. Підписуючи цю анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку monobank, ОСОБА_2 просить відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні на його ім`я, встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у додатку. Підтвердив, що надані ним документи є чинними (дійсними) та наведені вище їх копії відповідають оригіналу та надана нею інформація є правдивою. Засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису.
На а. с. 18 - 24 знаходиться копія витягу з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, який набув чинності з 27 листопада 2021 року.
На а. с. 25 - 29 знаходиться витяг з тарифів за карткою monobank, копія паспорту споживчого кредиту Чорної картки monobank.
На а. с. 30 - 32 наявна копія паспорту ОСОБА_1 та копія довідки РНОКПП.
Позивачем надано довідку АТ «Універсал Банк» від 03 березня 2025 року про розмір встановленого ліміту, згідно якої розмір встановленого кредитного ліміту клієнта ОСОБА_1 через мобільний застосунок за договором про надання банківських послуг monobank від 03 грудня 2019 року за карткою НОМЕР_1 станом на 29 грудня 2025 року становить: 03 грудня 2019 року - 2000 грн., 18 грудня 2019 року - 10000 грн., 07 лютого 2020 року - 15000 грн., 10 квітня 2020 року - 25000 грн., 08 жовтня 2020 року - 50000 грн., 25 січня 2022 року - 48700 грн. (а. с. 16).
Також позивачем надано довідку АТ «Універсал Банк» від 29 грудня 2025 року про наявність рахунку, згідно якої ОСОБА_1 видано картку «Чорна» НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_3 , активна до 03/30 (а. с. 15).
На а. с. 12 - 14 знаходиться виписка по рахунку ОСОБА_1 по картці НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_3 , за період з 03 грудня 2019 року по 29 грудня 2025 року, кредитний ліміт станом на 29 грудня 2025 року 48700 грн., заборгованість 62568,76 грн., сума витрат за період -218907,36 грн., сума зарахувань за період 154220,60 грн. У виписці відображено встановлення кредитного ліміту, дати здійснення платіжних операцій, в тому числі оплата послуг, придбання товарів, переказ коштів на інші картки, зарахування переказів, переведення витрат в розстрочку.
Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 03 грудня 2019 року, наданого позивачем, станом на 29 грудня 2025 року загальний залишок заборгованості ОСОБА_1 за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 62568,76 грн. (а. с. 6 - 10).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості за вказаним договором кредиту у розмірі, зазначеному у позовній заяві та наданих до неї документах.
Апеляційний суд не може в повній мірі погодитися з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наданої позивачем копії анкети-заяви від 03 грудня 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до позивача із метою отримання банківських послуг та підписав заяву-анкету до договору про надання банківських послуг, у зв`язку з цим на його ім`я відкрито банківський рахунок та встановлено кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.
Судом першої інстанції надано належну оцінку доводам позивача, що відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві, і вказаною заявою підтверджується той факт, що відповідач був повністю проінформований про умови кредитування в АТ «Універсал Банк», які були надані йому для ознайомлення у мобільному додатку.
Суд першої інстанції вмотивовано відхилив такі доводи, вказавши, що роздруківка Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Паспорта споживчого кредиту Чорної картки monobank та Таблиці «Чорна картка monobank» не містять підпису відповідача. Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію та не містить даних про умови кредитування. Також ні анкета-заява, ні інші документи не доводять отримання відповідачем кредитної картки та користування кредитом на умовах «Чорна картка», зазначених позивачем.
Також правильними є висновки суду першої інстанції, що докази того, що відповідач знав, погодився та підтвердив у встановлений законом спосіб саме такий узгоджений сторонами тип та умови кредитування, у матеріалах справи відсутні. АТ «Універсал Банк» не надало суду належних та допустимих доказів погодження сторонами договору та його укладення саме на таких умовах, про які стверджує позивач (Чорна картка), а також доказів того, які саме суттєві умови існували та були погоджені сторонами договору під час його укладання.
Оскільки з розрахунку заборгованості та виписок по особовому рахунку вбачається, що банком здійснювалося нарахування та списання процентів за користування кредитними коштами, розмір яких сторонами при підписанні ОСОБА_1 анкети-заяви від 03 грудня 2019 року узгоджено не було, такі проценти включені банком до структури заборгованості позичальника безпідставно і стягненню на користь банку не підлягали.
Викладення позивачем в апеляційній скарзі механізму утворення заборгованості в зазначеному у позові розмірі, аналіз умов анкети-заяви, згідно якої клієнт шляхом підписання анкети-заяви підтвердив, що до укладення договору був ознайомлений в електронній/письмовій формі з інформацією щодо умов кредитування та отримав відповідні документи від банку та погоджується з ними, враховуються апеляційним судом, однак даних обставин не спростовують.
Апеляційний суд враховує, що в апеляційній скарзі самим АТ «Універсал Банк» визнається, що редакція Умов та правил, наявна в матеріалах справи, може носити показовий характер, може змінюватись та доповнюватись позивачем, однак у суду під час ухвалення рішення є безперешкодний доступ до актуальних Умов і правил, що доступні в публічному доступі в режимі реального часу.
Апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на викладений позивачем в апеляційній скарзі механізм реєстрації та отримання банківських послуг проекту Monobank, згідно якого ознайомлення клієнта з Умовами і правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту відбувається не в публічному доступі на сайті банку, а в мобільному додатку, і теоретична можливість суду самостійно перевірити актуальність Умов і правил як не доводить, так і не спростовує обставин ознайомлення клієнта під час укладення договору з документами саме в тій редакції, яка діяла на 03 грудня 2019 року.
Доводи апеляційної скарги, що відповідно до п. 4.3 Розділу 1 Умов і правил, згоду клієнта зі змінами, доповненнями Умов і правил може бути підтверджено також проведенням клієнтом банківських операцій, введенням ПІН-коду, паролів доступу до додатку, використання біометричних даних клієнта, і що клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках тощо), отже відповідач надавав свою згоду зі змінами, доповненнями до договору про надання банківських послуг від 03 грудня 2019 року, - відхиляються апеляційним судом як безпідставні, з огляду на те, що такі доводи ґрунтуються на положеннях Умов і правил, які не містить підпису відповідача, а тому не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.
Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові і який досліджувався судом першої інстанції, не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, і оскільки саме на позивача в силу положень ст. 12, 13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, відтак неподання ОСОБА_1 зустрічних доказів, в тому числі контррозрахунку заборгованості, про необхідність надання якого зазначив банк, не свідчить сама по собі про визнання відповідачем обставин, на які посилається позивач, або наявність підстав для визнання судом цих обставин встановленими.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог стало підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях, а доводи апеляційної скарги, що відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, не доводив відсутність боргу, з посиланням на правові висновки Верховного Суду в постановах від 03 лютого 2022 року № 758/10335/16-ц, від 14 липня 2020 року в справі № 367/4970/13-ц, не ґрунтуються на вимогах ст. 12, 13 ЦПК України та відхиляються апеляційним судом.
Повторне викладення позивачем в апеляційній скарзі обставин, на які він посилався в позовній заяві, щодо обставин укладення кредитного договору шляхом підписання позичальником анкети-заяви, у якій відповідачем підтверджено ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, які разом складають договір про надання банківських послуг, з посиланням на правові висновки Верховного Суду в постановах від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/10 та від 10 червня 2021 року в справі № 234/7159/20 щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, не становить підставу для задоволення вимог про стягнення заборгованості, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не був позбавлений можливості доводити перед судом переконливість своїх доводів, надавши до позовної заяви відповідні докази, однак зазначеною процесуальною можливістю не скористався.
Разом із тим, у справі, що переглядається, суд першої інстанції в мотивувальній частині помилково зазначив, що ставлячи питання про стягнення з відповідача суми заборгованості, позивач в якості єдиного доказу її існування у визначеному ним розмірі надає лише односторонньо складений самим позивачем документ - розрахунок заборгованості.
Однак такі висновки вочевидь не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи, оскільки виписка АТ «Універсал Банк» з рахунку відповідача, яка є первинним документом, наявна в матеріалах справи та її наявність була встановлена судом.
Судом першої інстанції залишено поза увагою, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року в справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року в справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року в справі № 209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року в справі № 333/5483/20 та інших, які не були належно враховані судом першої інстанції.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
У свою чергу позичальник наділений правом заперечувати як укладення кредитного договору, так і факт отримання коштів. Проте, у разі твердження про повне чи часткове виконання зобов`язання, позичальник повинен підтвердити це належними доказами, які свідчать про своєчасне повернення суми кредиту та сплату нарахованих відсотків.
При дослідженні наявної в матеріалах справи виписки з рахунку вбачається, що в день підписання відповідачем анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, у якій ОСОБА_1 просив відкрити йому рахунок та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, йому встановлено кредитний ліміт в розмірі 2000 грн., який в подальшому було збільшено, відображено дати здійснення платіжних операцій, в тому числі оплата послуг, придбання товарів, переказ коштів на інші картки, зарахування переказів, переведення витрат в розстрочку, і від`ємний баланс по рахунку на кінець період становить -62568,76 грн., що узгоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Так, аналізуючи дану виписку та зміст заявлених вимог, а також пояснення до виписки про рух коштів на рахунку, апеляційний суд враховує, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за кредитним договором складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту 48700 грн. та суми овердрафту 13868,76 грн., що разом складає 62568,76 грн.
Згідно письмових пояснень позивача щодо структури заборгованості за кредитом, овердрафт в розмірі 13868,76 грн. виник наступним чином. Якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами.
Отже, заявлена до стягнення сума 13868,76 грн. із загальної суми заборгованості 62568,76 грн. не є заборгованістю за тілом кредиту, як вказує банк, оскільки вона сформована за рахунок нарахованих та списаних в односторонньому порядку відсотків за користування кредитним лімітом.
З урахуванням того, що сторонами не було погоджено розміру відсотків, списання банком овердрафту на загальну суму 13868,76 грн. в рахунок збільшення заборгованості за тілом кредиту є безпідставним, проте решта заборгованості відповідача у розмірі 48700 грн. є обґрунтованою і підтверджена належними та допустимими доказами.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За умови доведення як факту отримання відповідачем коштів, так і користування ними, саме на останньому лежить процесуальний обов`язок спростувати наявність решти заборгованості за тілом кредиту.
Разом з тим, свого обов`язку відповідач не виконав, не надав суду доказів відсутності у нього заборгованості за отриманим кредитом, а саме доказів погашення заборгованості, про наявність якої стверджує банк.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, визначену банком, за вирахуванням суми овердрафту, яку банк безпідставно додав до тіла кредиту. Така заборгованість буде складати 48700 грн. (62568,76 грн. - 13868,76 грн.).
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, рішення не може вважатись законним і обґрунтованим, не може залишатись в силі та підлягає скасуванню.
Виходячи із наведеного, оскільки заборгованість за наданим кредитом позичальником повернута не була, апеляційний суд приходить до висновку, що банк отримав право на задоволення своїх вимог кредитора шляхом стягнення тіла кредиту, який під час розгляду справи в суді першої інстанції становив 48700 грн.
Разом із тим, в апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» просив закрити провадження в справі в частині стягнення 19504 грн. з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, посилаючись на те, що вже після подання апеляційної скарги відповідачем було добровільно погашено заборгованість у загальному розмірі 19504 грн., і станом на момент звернення з цією апеляційною скаргою заборгованість відповідача перед банком становить 43064,76 грн.
Вирішуючи дане клопотання, апеляційний суд враховує наступне.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 522/8782/16-ц (провадження № 61-21649св19) викладено правовий висновок, згідно якого «поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).
Таким чином, сама по собі сплата відповідачем заборгованості за житлово-комунальні послуги після ухвалення судом першої інстанції рішення за наслідками вирішення спору, та його оскарження відповідачем в апеляційному порядку, не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, а тому апеляційний суд не мав визначених процесуальним законом підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення і закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України».
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відмовляє у задоволенні клопотання АТ «Універсал Банк» про закриття провадження в частині позовних вимог з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, і оскільки позивач визнає фактичну сплату відповідачем заборгованості у розмірі 19504 грн. після подання апеляційної скарги, стягує з останнього решту заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29196 грн., відмовивши в іншій частині позову з наведених вище підстав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат, та оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов задоволено частково на 47 % (стягнуто 29196 грн. із заявлених до стягнення 62568,76 грн.), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3910,40 грн. зі сплачених ним 8320 грн. під час розгляду справи в суді першої (3328 грн.) та апеляційної інстанції (4992 грн.), пропорційно до задоволення позову.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в :
Клопотання Акціонерного товариства «Універсал Банк» про закриття провадження в справі в частині позовних вимог залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (м. Київ вул. Автозаводська 54/19 м. Київ код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03 грудня 2019 року в розмірі 29196 грн., а також судові витрати в розмірі 3910,40 грн.
В решті позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.