КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/8021/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2026року місто Київ
справа № 381/6373/25
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Анапріюк С.П., повний текст рішення складено 12 січня 2026року, у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2025 року позивач АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101708713361496 від 23 лютого 2024 року у розмірі 17052,02 грн., яка виникла станом на 05 листопада 2025 року та складається із: заборгованості за кредитом - 7700 грн.; заборгованості за відсотками - 7127,84 грн., пеня - 2224,18 грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 23 лютого 2024року відповідач уклав з АТ «А-Банк» кредитний договір №ABH0CT155101708713361496 щодо надання кредиту у розмірі 7700грн. строком на 36місяців, зі сплатою процентів у розмірі 85,00 % річних, також відповідачем було погоджено та підписано Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка».
Позивач вказував, що банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у повному обсязі, однак останнійумови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2026 рокуу задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції,позивач АТ «Акцент-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що надані позивачем виписки по рахункупозичальника уданій справі повністю відповідають вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять абсолютно всі необхідні реквізити та відповідно є належними та допустимими доказами по справі. Також виписки по рахункам та розрахунок заборгованості свідчить про тривале виконання зобов`язань за кредитним договором позичальником і активне користування кредитом, що вчергове підтверджує отримання позичальником кредиту та наявну заборгованість.
Вказував, що договір підписано боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надав у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у розумінні приписів ст.ст.12, 77-81 ЦПК України не довів надання відповідачу кредитних коштів, розмір та наявність заборгованості відповідача та як наслідок позивач не довів обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статтей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст.1046 ЦК України). Однак кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом статті 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 лютого 2024 року ОСОБА_1 підписав кредитний договір, який складається із заяви клієнта про надання послуги «Швидка готівка» №ABH0CT155101708713361496 та Графіку погашення кредиту, за умовами якого відповідачу було надано кредит у сумі 7700,00 грн. на 36 місяців, тип кредиту - кредит строковий, процентна ставка - 85 % на рік, розмір щомісячного платежу - 601,90 грн, номер платіжної картки, на який зараховується сума кредиту - НОМЕР_3, загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту - 21668,48 грн, погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок НОМЕР_1 .
Відповідно до заяви про надання послуги «Швидка готівка» відповідач, підписавши дану заяву підтвердив та погодився, що до укладання цієї угоди ознайомився з актуальними Умовами і Правилами надання банківських послуг у А-Банку, що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua/terms та до укладання цієї угоди ознайомлений з інформацією, яка розміщується на веб-сайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об`ємі відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
На підтвердження факту укладення кредитного договору з відповідачем банк також надав до позовної заяви Анкету-заяву про приєднання до Умовами та Правилами надання банківських послуг в АТ «А-Банк», заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, Паспорт споживчого кредиту, Заяву про надання послуги «Швидка готівка».
Таким чином, підписавши вказаний договір №ABH0CT155101708713361496, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №ABH0CT155101708713361496 від 23 лютого 2024 року, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом станом на 05 листопада 2025 року загальний залишок заборгованості становить 17052,02 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 7700 грн.; заборгованості за відсотками - 7127,84 грн., пеня - 2224,18 грн.
Позивач разом з позовом надав меморіальний ордер №TR.32685831.58082.65455 від 23 лютого 2024 року, згідно з відомостями якого проведено успішну транзакцію у розмірі 7700,00 грн, призначення платежу: видача кредиту згідно договору №ABH0CT155101708713361496 від 23 лютого 2024 року. В графі «платник» зазначено відповідача ОСОБА_1 , в графі «отримувач» - АТ «Акцент-Банк».
Судом першої інстанції зазначено, що меморіальний ордер не свідчить про надання відповідачу кредитних коштів у спірних правовідносинах, а навпаки засвідчує обставину перерахування коштів відповідачем на користь позивача у розмірі 7700,00 грн.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що обставини зарахування на рахунок відповідача 23 лютого 2024 року кредитних коштів у розмірі 7700 грн. підтверджується випискою по кредиту, долученою до матеріалів справи АТ «Акцент-Банк».
З вказаної виписки також вбачається, що щомісячно ОСОБА_1 було нараховано проценти та суму кредиту у розмірі, які відповідають таблиці обчислення загальної вартості кредиту (додаток до кредитного договору) та відбувалося перенесення заборгованості на прострочку.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №372/223/17, від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц.
Колегія суддів вважає, що виписка з рахунку, заява про надання послуги «Швидка готівка» підписана відповідачем є належними та достатніми доказами для висновку про виконання кредитором АТ «Акцент-Банк» свого обов`язку за кредитним договором №ABH0CT155101708713361496 від 23 лютого 2024 року та перерахування коштів на рахунок відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову АТ «Акцент-Банк».
З матеріалів справи вбачається, що у кредитному договорі №ABH0CT155101708713361496 від 23 лютого 2024 року сторони, діючи відповідно до положень ст.ст.6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом.
Сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання за умовами кредитного договору у повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7700 грн. та заборгованості за відсотками у сумі 7127,84 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується виимог про стягнення пені у розмірі 2224,18 грн., то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України №2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань за договором кредиту (позики) у період дії воєнного стану. Зазначена норма є чинною та встановлює спеціальний правовий режим відповідальності боржника у формі звільнення від сплати неустойки та відповідальності за статтею 625 ЦК України.
Згідно з частиною другою статті 4 ЦК України цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України. Пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів закріплений як на законодавчому рівні, так і підтверджений усталеною практикою Конституційного Суду України (рішення від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012) та Великої Палати Верховного Суду (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання певних грошових зобов`язань, які поширюються на договір позики, кредитний договір та договір про споживчий кредит (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23).
Колегія суддів зазначає, що наявність у Законі України «Про споживче кредитування» іншого регулювання щодо часових меж мораторію не нівелює дію пункту 18 Прикінцевих положень ЦК України як основного акта цивільного законодавства. Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлює чіткі правові наслідки: позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки за прострочення, що виникло у період дії воєнного стану, незалежно від дати укладення договору, якщо такий договір за своєю природою є кредитним.
Нарахування банку пені у розмірі 2224,18 грн. за договором від 23 лютого 2024 року підпадають під дію вказаного мораторію, оскільки здійснені у період дії воєнного стану.
Верховний Суд підкреслив, що заходи цивільно-правової відповідальності за статтею 625 ЦК України та неустойка мають компенсаторний характер, проте у період воєнного стану законодавець обмежив право кредитора на їх стягнення (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23).
Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2224,18 грн. задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на пріоритет спеціального закону над нормами ЦК України є безпідставними, оскільки суперечать закріпленій ієрархії актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у загальному розмірі 5266,29 грн.
На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк».
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», місцезнаходження: місто Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080заборгованість по тілу кредиту у розмірі 7700 грн, заборгованість по відсоткам у розмірі 7127 грн. 84 коп. та судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 5266 грн. 29 коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: