справа № 759/20865/25 головуючий у суді І інстанції Горбенко Н.О.
провадження № 22-ц/824/15446/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
14 серпня 2026 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києві від 11 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про надання дозволу на оформлення та отримання паспортних документів для виїзду за кордон на ім`я малолітньої дитини без згоди батька, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Святошинського районного суду м. Києві від 11 червня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 28 липня 2026 року через систему «Електронний суд» звернулась з апеляційною скаргою. Однак, апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Згідно із вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваного рішення вона отримала 11 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд», а тому останнім днем подання апеляційної скарги є 11 липня 2026 року. Разом із тим ОСОБА_1 зазначає, що не мала можливості звернутися до суду апеляційної інстанції у встановлений законом строк, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в період з 04 липня 2026 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 дитина хворіла. На підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1 долучено довідку від 27 липня 2026 року про тимчасову непрацездатність ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої дитину у зв`язку з діагнозом «атопічний дерматит, кропивниця та набряк Квінке» звільнено від відвідування дошкільного закладу у період з 04 липня 2026 року по 27 липня 2026 року.
Проте наведені обставини не можуть бути визнані поважними та достатніми підставами для поновлення пропущеного процесуального строку.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Обставини, якими апелянт обґрунтовує поважність причин пропуску процесуального строку, є такими, що не свідчать про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів, а також не підтвердженні достатніми та належними доказами, для звернення з апеляційною скаргою у строки, визначені ЦПК України.
Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не свідчить про існування об`єктивних причин, що не залежали від її волі, та не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку.
Долучена до клопотання довідка не підтверджує наявності об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги. Зазначений документ лише засвідчує факт захворювання дитини та її звільнення від відвідування дошкільного закладу протягом визначеного періоду, однак не містить відомостей про необхідність постійного догляду за дитиною саме заявницею, її неможливість передати дитину під нагляд іншому із батьків чи про інші обставини, які б фактично ускладнювали чи унеможливлювали звернення до суду апеляційної інстанції.
Перебіг строку на апеляційне оскарження для позивача розпочався ще 12 червня 2026 року та закінчився 11 липня 2026 року. При цьому позивач отримала повний текст рішення суду через підсистему «Електронний суд» та була обізнана про його зміст і строками оскарження. Наведені нею обставини не свідчать про неможливість підготовки та подання апеляційної скарги через підсистему «Електронний суд» у межах встановленого законом строку.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що хвороба дитини може бути визнана поважною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку лише за умови, що ця обставина створила об`єктивні, непереборні та істотні перешкоди, які унеможливили вчинення відповідної процесуальної дії (подання апеляційної скарги) у встановлений законом строк. Однак сам по собі факт хвороби члена сім`ї чи дитини не є автоматичною та безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Проте, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (ухвали від 18 вересня 2020 року у справі № 11-119сап20, від 22 лютого 2021 року у справі №9901/42/20).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в судочинстві виникнуть порушення прав учасників процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності. Кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності.
В силу вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі Преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Можливість продовження строків передбачена, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Поновлення строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності.
У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Таким чином, за відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі, у апеляційного суду відсутні підстави для поновлення скаржнику відповідного процесуального строку.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 необхідно подати клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення.
Згідно ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 185 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 357 ЦПК України, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києві від 11 червня 2026 року залишити без руху та надати апелянту строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Фінагеєв