Єдиний унікальний номер 211/6530/25
Номер провадження 2-з/211/43/26
У Х В А Л А
10 серпня 2026 року м.Кривий Ріг
Суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Грубник О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та повного звільнення від сплати заборгованості по аліментам на утримання дитини, -
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся 10.06.2025 року до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу з відповідним позовом, 21 липня 2026 року також подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом зупинення стягнення заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 67572885.
Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї докази суддя доходить такого висновку.
Згідно частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Положеннями частини 3 статті 153 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно зі статтею 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
При цьому стягнення аліментів з ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 здійснюється на підставі рішення Дружківського районного суду Донецької області у рамках виконавчого провадження №67572885.
Відповідно до приписів пункту 9 статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з засад судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами.
Зупинення виплат аліментів на утримання дитини за виконавчим провадженням, фактично зупинить виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що, в свою чергу, призведе до порушення гарантованого державою права інших учасників виконавчого провадження на своєчасне виконання рішення суду.
Метою вирішення питання про зупинення виконання судового рішення є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала відповідне клопотання, інших осіб, які є учасниками справи, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням судового рішення.
ОСОБА_1 у своїй заяві не навів тих обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання за виконавчим листом про стягнення аліментів, які є періодичними платежами, що стягуються на утримання неповнолітньої дитини, порушує його права.
Відповідно пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року в справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18), недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі № 950/2492/19, провадження № 61-11673ск20.
У даному випадку ОСОБА_1 фактично просить зупинити виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, яке набрало законної сили, що суперечить гарантованому Конституцією України принципу обов`язковості судових рішень.
Крім того, у разі задоволення заяви про зупинення стягнення заборгованості по сплаті аліментів, можуть бути порушені права дитини на отримання матеріальної допомоги від батька.
Також слід зауважити, що у разі задоволення позову про оспорювання батьківства та виключення з актового запису відомостей про батька дитини стягнення аліментів має бути припинено від дня набрання рішенням законної сили, а не від дня пред`явлення позову до суду.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 151, 153, 260, 353, 354 ЦПК України, суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.М. Грубник