Справа № 214/8355/26
2-н/214/2261/26
У Х В А Л А
про відмову у видачі судового наказу
03 серпня 2026 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Попов В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення нарахованої, але невиплаченої суми заробітної плати з Товариства з обмеженої відповідальності «АВАСТА КОМПАНІ», -
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженої відповідальності «АВАСТА КОМПАНІ» нарахованої, але невиплаченої суми заробітної плати у розмірі 122 454 грн. 91 коп.
В обґрунтування заяви вказує, що 27 грудня 2022 року її було прийнято на роботу на посаду бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ». Починаючи з 2024 року заробітну плату їй стали виплачувати нерегулярно, внаслідок чого станом на день її звільнення з посади бухгалтера, тобто станом на 31 березня 2025 року, утворилась заборгованість в сумі 122 454 грн. 91 коп., яку Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» виплатити відмовилось у зв`язку з відсутністю грошових коштів.
Разом із тим, від Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» до суду надійшов відзив на заяву про видачу судового наказу, в якому зазначено, що заявником до заяви не додано належним чином оформленого документу на підтвердження нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, який би підтверджував заявлені вимоги, оскільки надана заявником довідка про доходи №2 від 14.07.2026 року не вказує на розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Також довідка з індивідуальних відомостей про застраховану особу, видана управлінням Пенсійного фонду України, не підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі та не визначає її розмір. Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 16.08.2018 року у справі №242/5780/16-ц. Таким чином, офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5 відносно ОСОБА_1 підтверджують лише її страховий стаж за певний період та не можуть бути прийняті судом, як належні докази щодо нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. З урахуванням викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» вважає за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 165, п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали вказаної заяви, вважає за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.
Частина 3 ст. 19 ЦПК України передбачає, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
За змістом розділу II ЦПК України, наказне провадження це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, в якому суд у встановлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів.
Саме безспірність вимог є підставою для видачі судового наказу, в іншому випадку вирішення питання стягнення заборгованості вирішується судом в порядку позовного провадження (загального або спрощеного) з дотриманням принципів змагальності сторін, доведення учасниками справи обставин, що мають значення для справи і на які кожна сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Такий спрощений вид провадження застосовується у справах за вимогами, які мають очевидно достовірний характер.
Цей вид провадження не є свідченням відсутності спірних відносин між сторонами, однак, в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
За нормами п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинні бути зазначені вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23.12.2011 року, до заяви про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. Відсутність документів, що підтверджують наявність суб`єктного права у заявника, документів, що підтверджують порушення суб`єктного права, або документів, що підтверджують виникнення права вимоги, вказує на наявність спору про право.
Таким чином, судом видаються судові накази у разі відсутності між сторонами спору про право та наявністю документів на підтвердження перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а також документів, що вказують на розмір нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
При цьому слід враховувати, що у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин. Слід також врахувати і той факт, що наказне провадження не передбачає участі боржника при розгляді заяви.
Документи, що додаються до заяви про видачу судового наказу, є письмовими доказами, які мають підтверджувати не тільки факт настання права вимоги стягувача, а й розмір обов`язків боржника; відсутність необхідності їх дослідження та аналізу. Докази, що подаються заявником, повинні бути безспірними, оскільки тільки такі докази можуть свідчити про безспірність стягнення та відсутність потреби в їх дослідженні.
Під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Також суд не наділений повноваженнями в межах наказного провадження здійснювати розрахунки сум.
Так, в обґрунтування заявлених вимог заявник вказує, що під час її знаходження у трудових правовідносинах з боржником, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 122 454 грн. 91 коп. та на підтвердження зазначеного факту надає суду: трудову книжку серії НОМЕР_1 , Довідку форми ОК-5 Пенсійного фонду України за звітні періоди з 2003 року по 2026 року (Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України), довідку про доходи, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» за період з 01 грудня 2024 року по 31 березня 2025 року, виписку по картковому рахунку заявника за період з 01 грудня 2024 року по 17 липня 2026 року та Наказ №74/1-к про припинення трудового договору (контракту) від 31.03.2025 року.
Проте, суд звертає увагу, що Довідка форми ОК-5 Пенсійного фонду України за звітні періоди з 2003 року по 2026 року (Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України) містить дані щодо суми заробітку для обчислення пенсії, визначення страхового стажу, сплати страхових внесків. На підставі цієї довідки застрахована особа отримує інформацію щодо набутого страхового стажу та заробітної плати, яка буде врахована при призначенні пенсії.
Тому, суд на підставі вказаної Довідки не може зробити висновок, що заробітна плата була не виплачена або виплачена з порушенням строків такої виплати та в якому саме розмірі.
Також, не є доказом надана заявником Довідка про доходи, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ» за період з 01 грудня 2024 року по 31 березня 2025 року, адже з неї убачається, що заявнику, як бухгалтеру Товариства за період з 01 грудня 2024 року по 31 березня 2025 року нараховано заробітну плату у розмірі 122 454 грн. 91 коп. Відомостей, що Товариством не виплачено заявнику суму нарахованої заробітної плати у розмірі 122 454 грн. 91 коп. така не містить.
При цьому, іншої довідки, яка б містила відомості про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати станом на певну дату; період роботи, за який нарахована заробітна плата; підпис та печатку підприємства, заявником не надано.
Виписка по картковому рахунку заявника за період з 01 грудня 2024 року по 17 липня 2026 року не є беззаперечним доказом, що з боку Товариства була не виплачена або виплачена з порушенням строків заробітна виплата.
Інших належних та допустимих доказів, що вказують на розмір нарахованої, але невиплаченої заробітної плати до матеріалів заяви не долучено.
Враховуючи вищевикладене, а також заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАСТА КОМПАНІ», які викладені у наданому до суду відзиві, суд приходить до висновку, що правильність та безспірність розрахунку нарахованої, але невиплаченої суми заробітної плати у розмірі 122 454 грн. 91 коп. не підтверджена належними і допустимими письмовими доказами, позаяк доводи, викладені у заяві про видачу судового наказу, потребують додаткового дослідження, а відтак між сторонами убачається спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Таким чином, з огляду на те, що заявлена вимога не відповідає змісту і завданню наказного провадження у цивільному процесі, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Керуючись ст.ст. 163, 165 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу за вимогою про стягнення нарахованої, але невиплаченої суми заробітної плати з Товариства з обмеженої відповідальності «АВАСТА КОМПАНІ».
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складення.
Суддя В.В. Попов.