Справа № 198/653/26
Провадження № 2-о/0198/24/26
17.08.2026
У Х В А Л А
17 серпня 2026 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ, СІМ?Ї ТА ЄДНОСТІ УКРАЇНИ, про встановлення факту, що має юридичне значення,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулась до Юр?ївського районного суду Дніпропетровської області із заявою, в якій вона просить встановити юридичний факт, що її вимушене переселення разом з малолітньою дитиною відбулось внаслідок збройної агресії та окупації Російською федерацією частини території Луганської області.
Під час вирішення питання про прийняття заяви до розгляду, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Так, місце проживання заявниці ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , яке територіально відноситься до підсудності Станично-Луганського районного суду Луганської області (підсудність справ якого передана Юр?ївському районному суду Дніпропетровської області).
Разом з тим, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Щастинський район, де зареєстровано місце проживання заявниці, з лютого 2022 року по теперішній час включений до Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій.
Заявницею також надано документи, з яких виходить, що вона разом з малолітнім сином з травня 2016 року зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, вже 10 років ОСОБА_1 та її дитина фактично мешкають та зареєстрували своє місце проживання як внутрішньо переміщені особи в населеному пункті, що територіально не відноситься до юрисдикції Станично-Луганського районного суду Луганської області, а належить до територіальної підсудності Солом`янського районного суду міста Києва.
У ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Як виходить з висновку Верховного Суду у постанові від 14.08.2024 у справі № 607/5535/22, особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то, маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Згідно з ч.1 ст.5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону. У постанові від 29.07.2019 у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно з ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону.
Аналогічні висновки щодо зареєстрованого місця перебування особи за місцем взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи наведені в постановах Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 297/2195/22 та від 14.08.2024 у справі № 607/5535/22.
Таким чином, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання заявниці як внутрішньо переміщеної особи знаходиться на території, на яку не поширюється територіальна юрисдикція Станично-Луганського районного суду Луганської області та, як наслідок, Юр?ївського районного суду Дніпропетровської області.
Згідно з ч. 9 ст. 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи вищенаведене, цивільну справу необхідно направити за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.
Керуючись ст. ст. 27, 31, 187 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ, СІМ?Ї ТА ЄДНОСТІ УКРАЇНИ, про встановлення факту, що має юридичне значення, направити за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала складена та підписана 17.08.2026.
Суддя І. О. Гайдар