РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 564/1739/26
14 серпня 2026 року
Костопільський районний суд Рівненської області
в складі судді Снітчук Р.М.
за участі секретаря Ажнюк О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костопіль у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей у сумі 39018 грн. 43 коп.
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що з відповідачем у період 2007 - 2014 років перебувала у шлюбі, мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом із нею.
Відповідно до рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 17.06.2025 змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються згідно рішень Костопільського районного суду Рівненської області № 564/3430/13-ц та № 564/2792/21 з твердої грошової суми на частку від доходу і постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Вказує, що кошти, які стягуються з відповідача, покривають лише витрати на харчування дітей та їх недостатньо для забезпечення додаткових витрат, пов`язаних із їх навчанням та розвитком здібностей дітей.
Так, 09.02.2025 вона придбала мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 13» для доньки ОСОБА_5 вартістю 7819 грн. 86 коп., 16.11.2025 придбала мобільний телефон Poco M7 для сина ОСОБА_6 вартістю 6700 грн. з метою їх дистанційної участі в освітньому процесі.
27.03.2025 нею придбано ноутбук ACER EXTENSA 15EX215-55 та аксесуари до нього в сумі 19487 грн. 00 коп. для дочки ОСОБА_5 .
Крім того, згідно договору про навчання у закладі вищої освіти № 04АД0206 від 30.08.2025, укладеного між нею та Тернопільським Національним технічним університетом ім. Пулюя вона сплатила вартість освітньої послуги дочки ОСОБА_5 за 2025 - 2026 навчальний рік у сумі 36000 грн. 00 коп.
За проживання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 в гуртожитку Тернопільського Національного технічного університету ім. Пулюя у 2025-2026 навчальному році нею сплачено 8030 грн.
Загальна сума додаткових витрат на дітей, які пов`язані з їх навчанням та розвитком, становить 78036 грн. 86 коп.
У добровільному порядку понесені нею додаткові витрати на дітей відповідачем не компенсовано. Вказує, що відповідач є здоровим, працездатним, має стабільний дохід, інших утриманців не має, в його власності перебувають об`єкти нерухомості: 1/3 частка будинковолодіння по АДРЕСА_1 та 2/3 земельної ділянки в АРК.
Покликаючись на положення ст. 141, 185 СК України, просить стягнути з відповідача на її користь половину вартості понесених додаткових витрат на дітей - 39018 грн. 43 коп.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було надано строк п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
Згідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками, оскільки на поштовому повідомленні наявна відмітка про вручення йому поштового відправлення 01.06.2026.
Відзиву на позовну заяву та доказів у спростування доводів позивача відповідачем не подано, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що не суперечить вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 17.06.2025 у справі № 564/1514/25, яке набрало законної сили 04.11.2025, змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються згідно рішень Костопільського районного суду Рівненської області № 564/3430/13-ц та № 564/2792/21 з твердої грошової суми на частку від доходу і постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У частині 1 статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.02.1991 р., визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 вищезазначеної Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини установлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України (далі СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 127\16614\15-ц (провадження № 61-2371св18), від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17, від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20, від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Відповідно до частини 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками тощо).
Суд вважає доведеними покликання позивача про понесені нею у період 2025 року додаткові витрати, пов`язані із навчанням неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зокрема, підлягають до відшкодування відповідачем понесені позивачем додаткові витрати купівлю гаджетів для дітей, з метою забезпечення як очного, так і дистанційного освітнього процесу: мобільного телефону «Xiaomi Redmi Note 13» вартістю 7819 грн. 86 коп., мобільного телефону «Poco M7» вартістю 6700 грн., ноутбуку «ACER EXTENSA 15EX215-55» та аксесуарів до нього в сумі 19487 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією ФОП ОСОБА_8 від 09.02.2025, квитанцією ФОП ОСОБА_9 від 16.11.2025, заявою № 6001073968301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Також встановлено, що відповідачем понесено додаткові витрати на неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка згідно договору про навчання у закладі вищої освіти № 04АД0206 від 30.08.2025 продовжує своє навчання в Тернопільському Національному технічному університеті ім. Пулюя та вартість освітньої послуги за 2025 - 2026 навчальний рік становила 36000 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою № 326 від 23.02.2026 Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя, договором про навчання у закладі вищої освіти № 04АД0206 від 30.08.2025, платіжними інструкціями про оплату за навчання ОСОБА_3 від 26.08.2025, 06.12.2025.
Крім того, позивачем понесено витрати на проживання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 в гуртожитку за період 2025 - 2026 навчального років у сумі 8030 грн., що підтверджується наданими суду квитанціями від 19.08.2025.
Таким чином встановлено, що позивачем понесено додаткові витрати на двох неповнолітніх дітей, пов`язані з їх навчанням у сумі 78036 грн. 86 коп., такі витрати є документально підтвердженими, необхідними для забезпечення освітнього процесу дітей, викликані об`єктивними обставинами.
При визначенні розміру компенсації понесених додаткових витрат суд враховує те, що відповідач є здоровим, працездатним, інших утриманців не має, в його власності перебувають об`єкти нерухомості. Доказів протилежного суду не надано. Інших обставин, що мають істотне значення при вирішення питання про стягнення додаткових витрат на дітей, не встановлено.
Враховуючи засади рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, викладені у ст. 141 СК України, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення половина понесених нею додаткових витрат на дітей, тобто 39018 грн. 43 коп. (78036 грн. 86 коп. : 2).
Оскільки, позивач звільнена від сплати судового збору, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.
Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем заявлено до стягнення на її користь з відповідача 7000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, у підтвердження чого надано договір № 22/26 про надання правничої допомоги від 24.04.2026, ордер серії ВК № 1219277 від 27.04.2026.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову.
Враховуючи засади розумності та справедливості, ціну позову, а також обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу обгрунтованими, документально підтвердженими, необхідними у справі та відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст. 141, 180, 185 Сімейного Кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 10 - 13, 19, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , понесені за період 2025 року, у сумі 39018 (тридцять дев`ять тисяч вісімнадцять) грн. 43 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрований АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 14 серпня 2026 року.
Суддя: Р. М. Снітчук