СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/585/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін у судове засідання апеляційну скаргу позивача , за вх. №1154 х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "04" травня 2026 р. (суддя Ємельянова О. О. ) у справі №922/585/26
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м . Харків,
до Фізичної особи - підприємця Панченко Наталії Анатоліївни, м. Харків,
про стягнення 9 425, 15 грн.
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Панченко Наталії Анатоліївни про стягнення 3% річних у сумі 4 600,56 грн., та інфляційних втрат у сумі 4 824,59 грн.
Також, до стягнення заявлені судові витрати.
Крім того, у пункті 2 прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 610/0888 від 18.12.2020 року, в частині своєчасного розрахунку за спожиту останнім електричну енергію, тому у відповідача за розрахунком позивача вказаному у позовній заяві, наявний борг з 3% річних за період з березня 2023 року по серпень 2023 року, та інфляційних втрат за період з травня 2023 року по липень 2023 року.
Рішенням Господарського суду Харківської області від "04" травня 2026 р. у справі у позові відмовлено частково. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Панченко Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, Харківська обл., мі.Харків, вул. Гоголя, буд. 10, ЄДРПОУ 42206328, на ХОУ АТ "Ощадбанк" п/ НОМЕР_2 , МФО 351823) 3% річних у розмірі 4 599,88 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 239,18 грн. та судовий збір у розмірі 1 931,88 грн. В частині стягнення 3 % річних у розмірі 0,68 грн., та стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 585,41 грн. відмовити.
Не погодившись частково з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням, апелянт звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення про повне задоволення позовних вимог. Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права , без урахування усіх обставин справи.
Крім того, скаржник посилається на помилковість висновку суду першої інстанції , у чому саме полягає неправильність наданого позивачем розрахунку, не наведення власного судового детального розрахунку, не зазначення конкретних арифметичних чи методологічних помилок, допущених позивачем .
Позивач також посилається на те, що суд першої інстанції, здійснюючи власний розрахунок за допомогою онлайн-системи «ЛІГА:ЗАКОН», фактично визначив інший період застосування індексів інфляції, ніж той, який був покладений позивачем в основу заявленої вимоги.
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О. І., суддя Россолов В .В ., суддя Гетьман Р. А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача , встановлено учасникам справи відповідний строк для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали оскарження у справі. Цією ж ухвалою вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів зауважила , що на час винесення даної ухвали, в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, що може привести до подовження процесуальних строків розгляду справи.
На адресу суду апеляційної інстанції з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи .
Від відповідача по справі у відповідні строки відзив на означену апеляційну скаргу не надходив .
Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву , однак відповідним правом на його подання не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей до суду надано не було.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права ,судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на нижче викладене.
Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини справи.
Як вбачається із матеріалів справи , у зв`язку із відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 року, з 01.01.2021 року ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 року № 1268.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Згідно зі статтею 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з підпунктом 3.2.5 "Правил роздрібного ринку електричної енергії", затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
У відповідності до пункту 3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.
Відповідно до пунктів 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з пунктом 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Відповідно до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами пункту 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Таким чином, як зазначає позивач, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ "Харківенергозбут" проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.
Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (пункту 3.1.7. Правил).
За твердженнями позивача, відповідач надав до позивача підписану заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції № 1/23П, також фактично споживалась електрична енергія (відомості фактичного споживання додані до позовної заяви) - договір про постачання електричної енергії споживачу № 610/0888 від 18.12.2020 року вважається укладеним.
Пунктом 1.1. договору визначено, що цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.
Згідно пункту 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312, та є однаковими для всіх споживачів.
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1. договору).
Пунктом 5.1. договору визначено, що споживач розраховується із постачальником за електричну енергію за цінами, що визначається відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Відповідно до пункту 5.5. договору, розрахунковий період за цим договором зазначається у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Пунктом 5.6. договору визначено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок.
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (пункт 5.7. договору).
Пунктом 6.2 договору визначено, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
За умовами пункту 4 Комерційної пропозиції № 1/23П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць. Попередня оплата у розмірі 100 % від вартості фактичного обсягу спожитої електричної енергії у попередньому періоді; (плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем через постачальника) розрахунковим періодом є календарний місяць.
Оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати, визначеної на підставі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії у попередньому періоді.
Розрахунок попередньої оплати для нових споживачів та споживачів, фактичний обсяг спожитої електричної енергії та розподіленої електричної енергії яких за попередній період дорівнює 0, визначається на підставі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період.
Розрахунок суми попередньої оплати визначається постачальником як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період на визначену прогнозовану ціну.
Попередня оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем до 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому був отриманий розрахунок на попередню оплату.
Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу, у якому зазначається суми до сплати за спожиту електричну енергію.
У разі відсутності графіку погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документів реквізитів: «Призначення платежу» посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має права зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії, зараховується споживачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами у наступному розрахунковому періоді.
У разі порушення умов оплати, зазначених у комерційній пропозиції, протягом двох розрахункових періодів, постачальник залишає за собою права перевести споживача на комерційну пропозицію, яка відповідає фактичному графіку оплати споживача.
Пунктом 5 Комерційної пропозиції визначено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.
Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунок на попередню оплату надається споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з пунктом 4 даної комерційної пропозиції.
Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до договору.
У разі неотримання споживачем рахунків у відповідних структурних підрозділах за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Як зазначає позивач, згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:
- за лютий 2022 року на суму 301 599,08 грн. Відповідачем за лютий 2022 року спожито 71071 кВт*год. Рахунок за лютий 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені засобами поштового зв`язку 09.12.2022 року. Строк оплати 08.03.2023 року;
- за березень 2022 року на суму 20 040,24 грн. Відповідачем за березень 2022 року спожито 4529 кВт*год. Рахунок за березень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були засобами поштового зв`язку 01.03.2023 року. Строк оплати 08.03.2023 року .
За твердженнями позивача, предметом розгляду є стягнення 3% річних у сумі 4 600,56 грн. за період з березня 2023 року по серпень 2023 року, та інфляційних втрат у сумі 4 824,59 грн. за період з травня 2023 року по липень 2023 року. Заборгованість за вказаний вище період повністю, але несвоєчасно сплачена.
У зв`язку із тим, що відповідач не виконав умови договору в частині своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені договором строки, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, предмет спору у даній справі становить вимога позивача про стягнення із відповідача інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на суму невчасно здійсненої оплати електричної енергії за договором.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та, Законом України "Про ринок електричної енергії". Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.
Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина 1 статті 63 вказаної Закону).
Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як вбачається із матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, позивачем за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію за період з лютого 2022 року по березень 2022 року:
- за лютий 2022 року на суму 301 599,08 грн. Відповідачем за лютий 2022 року спожито 71071 кВт*год. Рахунок за лютий 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені засобами поштового зв`язку 09.12.2022 року. Строк оплати 08.03.2023 року;
- за березень 2022 року на суму 20 040,24 грн. Відповідачем за березень 2022 року спожито 4529 кВт*год. Рахунок за березень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були засобами поштового зв`язку 01.03.2023 року. Строк оплати 08.03.2023 року .
Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, заборгованість за вказаний вище період було сплачена відповідачем повністю, але несвоєчасно та із порушенням строків.
У зв`язку з чим, позивачем нараховано відповідачу:
- 3% річних у сумі 4 600,56 грн. за період з 09 березня 2023 року по 29 серпень 2023 року, (В цій частині рішення по справі сторонами не оскаржується.)
- інфляційні втрати у сумі 4 824,59 грн. за період з травня 2023 року по липень 2023 року. (індекси - квітень,травень,червень)
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, колегія суддів виходить із доводів апеляційної скарги, наявних у справі доказів та встановлених судом першої інстанції обставин.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої та п`ятої статті 236 Господарського кодексу України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи із наданням оцінки доказам та аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 277 Господарського кодексу України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Судова колегія зауважує , що апелянт звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат .
Згідно статті 193 Господарського кодексу України (чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Апеляційний суд враховує, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (подібний висновок викладений, зокрема, у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц).
У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19 викладено правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 року № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078).
З аналізу вищевикладеного слідує, що базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, в якому здійснено платіж.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8 комерційної пропозиції № 1/23П визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених пунктом 5 та пунктом 4 даної комерційної пропозиції постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який здійснюється нарахування, від суми боргу за кожен день прострочення платежу. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у окремому розрахунковому документі окремими рядками та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
Судова колегія зауважує, що при цьому для нарахування інфляційних втрат застосуванню підлягають індекси інфляції за відповідні місяці, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.
Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду щодо визначення періоду інфляційних нарахувань .
Позивачем було заявлено до стягнення 4 824,59 грн інфляційних втрат.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що зазначена сума сформована таким чином:
за травень 2023 року:
застосовано індекс інфляції за квітень 2023 року - 100,2 %:
* 301 599,08 ? 0,2 % = 603,20 грн;
* 20 040,24 ? 0,2 % = 40,08 грн;
разом - 643,28 грн.
за червень 2023 року:
застосовано індекс інфляції за травень 2023 року - 100,5 %:
* 301 599,08 ? 0,5 % = 1 508,00 грн;
* 20 040,24 ? 0,5 % = 100,20 грн;
разом - 1 608,20 грн.
за липень 2023 року:
застосовано індекс інфляції за червень 2023 року - 100,8 %:
* 301 599,08 ? 0,8 % = 2 412,79 грн;
* 20 040,24 ? 0,8 % = 160,32 грн;
разом - 2 573,11 грн.
Загальна сума відповідно до розрахунку позивача становить:
643,28 + 1 608,20 + 2 573,11 = 4 824,59 грн.
Таким чином, з самого розрахунку позивача вбачається, що при визначенні інфляційних втрат застосовано індекси інфляції за квітень, травень та червень 2023 року.
Суд першої інстанції, перевіряючи розрахунок позивача, дійшов висновку про неправильність нарахувань та здійснив власний розрахунок.
У результаті господарський суд визначив інфляційні втрати у розмірі 2 239,18 грн. та відмовив у стягненні 2 585,41 грн.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що такий розрахунок здійснений судом першої інстанції за іншим періодом застосування індексів інфляції, ніж той, який відповідає встановленому строку виконання грошового зобов`язання та заявленому позивачем розрахунку.
Фактично судом першої інстанції здійснено зсув періоду застосування індексів інфляції на один місяць уперед:
позивач: квітень > травень > червень;
суд першої інстанції: травень > червень > липень.
При цьому суд першої інстанції не навів повного обґрунтування, з яких саме підстав першим місяцем застосування індексу інфляції визначено травень 2023 року, хоча строк виконання грошового зобов`язання спливав 08.03.2023.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що нарахування позивача здійснено неправильно, не підтверджується належним мотивуванням, не відповідає вимогам статті 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення. Саме по собі посилання на здійснення перевірки за допомогою інформаційно-правової системи «ЛІГА:ЗАКОН» не звільняє суд від обов`язку встановити фактичні обставини, визначити належний період нарахування та мотивувати висновок щодо правильності чи неправильності розрахунку.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 2 585,41 грн інфляційних втрат підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення.
Підстави для скасування/зміни рішення відповідають пунктам 1 та 4 частини першої статті 277 ГПК України - неповному з`ясуванню обставин, що мають значення для справи, та неправильному застосуванню норм матеріального права.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі № 800/527/16.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України"; вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Названий Суд також зазначив, що, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України)
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильному застосуванню норм матеріального права.
Судові витрати покладаються на відповідача .
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу позивача , за вх. №1154 х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "04" травня 2026 р. у справі №922/585/26 - задовольнити .
2.Рішення господарського суду Харківської області від "04" травня 2026 р. у справі №922/585/26 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 585,41 грн. та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов у цій частині -задовольнити.
3.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Панченко Наталії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, Харківська обл., мі. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, ЄДРПОУ 42206328, на ХОУ АТ "Ощадбанк" п/р НОМЕР_3 , МФО 351823) інфляційні втрати у розмірі 2 585,41 грн. , судовий збір за подання позову у розмірі 730,00 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3993,60грн .
4.В іншій частині рішення у справі залишити без змін .
5.Господарському суду Харківської області видати відповідні судові накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов