ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2026 м. Дніпро Справа № 908/2587/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Віннікова С.В.(доповідач)
суддів: Андрейчука Л.В., Висоцького А.М.
секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Острик С.Ю.;
від відповідача: представник не з`явився;
від третьої особи-1: представник не з`явився;
від третьої особи-2: представник не з`явився;
від третьої особи-3: Кріль Ю.А.;
від третьої особи-4: представник не з`явився;
від третьої особи-5: представник не з`явився;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 (суддя Боєва О.С., повний текст рішення підписаний 18.06.2026) у справі №908/2587/20,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер"
до відповідача: Держави в особі Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України
третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області
третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління державної казначейської служби України у Новомиколаївському районі Запорізької області
про стягнення збитків в сумі 30 577 988,42 грн,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог, заяви і ухвали суду першої інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 30.09.2020 до Держави Україна в особі Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, в якій просить стягнути з Державного бюджету України збитки у розмірі 30577988,42 грн. шляхом списання з єдиного казначейського рахунку грошових коштів.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" до Держави Україна в особі Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області задовольнено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" 30 509 228,98 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 457 638,44 грн. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" до Держави в особі Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення збитків в сумі 68 759,44 грн відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" на користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір в сумі 403 669,83 грн.
24.06.2021 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 було видано накази про примусове виконання.
08.06.2026 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі № 908/2587/20 в порядку ст.ст. 345-1 - 345-4.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 у справі №908/2587/20 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі № 908/2587/20 (вх. № 12465/08-08/26 від 08.06.2026) відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер"
Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер", в якій просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 у справі №908/2587/20 скасувати та ухвалити нову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі № 908/2587/20 (вх. № 12465/08-08/26 від 08.06.2026) задовольнити.
ТОВ «Лідер» просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 у справі № 908/2587/20 про відмову в задоволенні заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення від 25.02.2021 та ухвалити нове рішення про задоволення вказаної заяви.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповно з`ясованими обставинами справи та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 8, 12, 176, 232, 345-2 ГПК України не постановляв ухвалу про прийняття заяви про зобов`язання подати звіт до провадження та визначення порядку її розгляду (усне чи письмове провадження). Без відкриття відповідного провадження та надання учасникам процесуальної можливості подати заяви по суті справ, суд безпідставно врахував заперечення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області та Державної казначейської служби України і вирішив заяву по суті. Враховуючи відсутність належного процесуального повідомлення та процедури розгляду, скаржник вказує на наявність підстав для скасування ухвали згідно з п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України.
Крім того, скаржник вважає помилковими висновки суду першої інстанції по суті заяви, оскільки суд залишив поза увагою зміст її прохальної частини, де заявник просив зобов`язати саме боржника подати звіт. Скаржник акцентує, що відповідачем у справі є Держава Україна, а виконання рішення здійснюється за рахунок Бюджету органами Казначейства, у зв`язку з чим поняття «відповідач» є ширшим за поняття «боржник».
Згідно правовими висновками Великої Палати Верховного Суду (постанови від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.09.2024 у справі № 990/220/24) і ОП КГС ВС (постанова від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22), визначення відповідача є правом позивача, тоді як встановлення належності органів, зобов`язаних діяти від імені Держави, та правильна правова кваліфікація є обов`язком суду. За переконанням скаржника, суд повинен був самостійно визначити конкретний уповноважений орган Держави (Запорізьку РДА, ДКСУ чи Мінфін), який має прозвітувати про виконання рішення.
Також скаржник наголошує, що факт виконання рішення про стягнення коштів з Держави саме органами Казначейства, а не державної виконавчої служби (ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження», ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»), не позбавляє позивача права на судовий контроль у порядку ст. 345-1 ГПК України.
На думку скаржника, відмова у задоволенні заяви свідчить про надмірний формалізм та ухилення суду від здійснення правосуддя, що призводить до порушення ст. 8, 129-1 Конституції України, ст. 326 ГПК України, а також ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого протоколу до неї в частині забезпечення права на справедливий суд, ефективний засіб правового захисту та виконання судового рішення як складової частини судового розгляду (рішення ЄСПЛ у справах «Горнсбі проти Греції», «Рисовський проти України», «Войтенко проти України»).
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Державна казначейська служба України у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Лідер» без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 без змін як законну та обґрунтовану.
Відзив мотивований тим, що заява про зобов`язання подати звіт є процесуальним документом, поданим у межах справи № 908/2587/20, у зв`язку з чим підстави для постановлення окремої ухвали про відкриття провадження за ст. 176 ГПК України були відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 345-2 та ч. 13 ст. 8 ГПК України суд першої інстанції правомірно розглянув заяву в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. За приписами ст. 42, 50 ГПК України учасники справи мали процесуальне право надавати письмові пояснення та заперечення по суті заяви в межах письмового провадження, тому заперечення Казначейства та Запорізької РДА подано у процесуальний спосіб.
По суті вимог Казначейство зазначає, що за приписами ст. 345-1 ГПК України судовий контроль встановлюється виключно у визначеній категорії справ (щодо захисту ділової репутації, захисту економічної конкуренції та інших спорах немайнового характеру). Оскільки спір у справі № 908/2587/20 є майновим, він не підпадає під дію ст. 345-1 ГПК України.
Крім того, обов`язковими умовами для застосування судового контролю за ст. 345-1 ГПК України є факт невиконання рішення, наявність відкритого виконавчого провадження та зазначення у заяві ідентифікатора доступу до нього. Оскільки виконання рішення від 25.02.2021 здійснюється органами Казначейства відповідно до Законів України «Про виконавче провадження» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а Казначейство згідно з ч. 4 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» не є органом примусового виконання, виконавче провадження у справі не відкривалося та ідентифікатор відсутній, що унеможливлює встановлення судового контролю.
Інші сторони правом на подання пояснень не скористались.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Віннікова С.В., (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Висоцького А.М.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 01.07.2026 здійснено запит матеріалів справи №908/2587/20 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
15.07.2026 матеріали оскарження справи №908/2587/20 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 у справі №908/2587/20. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12.08.2026.
У судове засідання 12.08.2026 з`явився представник позивача та третьої особи-3.
Представники відповідача та третіх осіб - 1,2,4,5 у судове засідання не з`явились про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 12.08.2026 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи
Суд першої інстанції розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі № 908/2587/20, суд дійшов до висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі №908/2587/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" до Держави Україна в особі Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області задоволені частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" 30509228,98 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 457638,44 грн.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" до Держави в особі Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення збитків в сумі 68759, 44 грн відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" на користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір в сумі 403669,83 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського від 14.06.2021 апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 року у справі № 908/2587/20 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.12.2021 касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі № 908/2587/20 залишено без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі № 908/2587/20 залишено без змін.
24.06.2021 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 справі № 908/2587/20 господарським судом видані відповідні накази.
Зокрема, виданий наказ про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" 30 509 228,98 грн та витрат зі сплати судового збору в сумі 457 638, 44 грн.
Боржником за цим наказом вказано Державний бюджет України в особі Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, ідентифікаційний код 37567646).
Частиною 4 ст. 345-1 ГПК України унормовано, якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер" у поданій заяві просить суд зобов`язати відповідача надати звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі № 908/2587/20.
Разом з тим, відповідач у справі № 908/2587/20 Держава в особі Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області не є боржником за вищезазначеним виконавчим документом.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду у справі № 908/2587/20.
Щодо посилання ТОВ "Лідер" у заяві на положення частин 1 та 2 статті 345-1 ГПК України, суд зазначає, що вони в даному випадку є незастосовними, оскільки справа №908/2587/20 не підпадає під перелік справ, передбачений у частині першій статті 345-1 ГПК України.
Стягувач не позбавлений можливості повторно звернутись до господарського суду із відповідною заявою після усунення вказаних недоліків.
За наслідками розгляду позову Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржувану ухвалу у даній справі.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції в повному обсязі та вимога скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 у справі №908/2587/20 та ухвалити нову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі № 908/2587/20 (вх. № 12465/08-08/26 від 08.06.2026) задовольнити.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції "кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав і обов`язків цивільного характеру".
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини - право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004р. у справі "Шмалько проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява №38773/05) від 26.07.2012 року суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Саме з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в господарському судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.
Судовий контроль це спеціальний вид провадження в господарському судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішення нового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи заявника.
В силу статті 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому розділом VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень" Господарського процесуального кодексу України.
Звіт про виконання судового рішення є інструментом судового контролю за добровільним виконанням остаточних судових рішень органами державної влади, суб`єктами господарювання державного чи комунального сектору економіки, і подається незалежно від стадії виконавчого провадження чи наявності підстав для його зупинення.
Частиною 1 статті 345-3 ГПК України передбачено, що суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 345-4 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.
Частиною 2 статті 345-4 ГПК України передбачено, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 345-3 цього Кодексу.
Обов`язок звітувати за статтею 345-3 ГПК України покладено саме на боржника, тому останній має довести вжиття всіх залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, заперечення скаржника зводяться до порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо розгляду заяви без постановлення окремої ухвали про відкриття провадження та визначення порядку розгляду, врахування пояснень інших учасників, а також до помилковості висновків суду по суті щодо незастосовності ст. 345-1 ГПК України та неврахування того, що відповідачем у справі є Держава Україна.
Щодо доводів про порушення норм процесуального права судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 345-2 ГПК України суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 345-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заява ТОВ «Лідер» про зобов`язання подати звіт є процесуальною заявою, поданою в межах справи № 908/2587/20 на стадії виконання судового рішення.
Оскільки клопотання про розгляд заяви у судовому засіданні заявником подано не було, місцевий господарський суд, застосувавши приписи ч. 1 ст. 345-2 ГПК України, розглянув заяву в порядку письмового провадження в межах передбаченого законом 10-денного строку.
Твердження скаржника про те, що заперечення Запорізької РДА та Казначейства подані у «позапроцесуальний спосіб», спростовуються приписами статей 42 та 50 ГПК України. Як учасники справи, Запорізька РДА та Державна казначейська служба України скористалися належним їм процесуальним правом подавати свої пояснення та міркування щодо заяви стягувача у межах письмового провадження.
З огляду на викладене, підстави для скасування ухвали згідно з пунктом 3 частини 3 статті 277 ГПК України відсутні, оскільки розгляд у письмовому провадженні здійснено у відповідності до вимог ст. 345-2 ГПК України без виклику учасників справи у судове засідання.
Щодо доводів скаржника по суті заяви про зобов`язання подати звіт.
Відповідно до ч. 4 ст. 345-1 ГПК України, якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у поданій заяві ТОВ «Лідер» просило зобов`язати подати звіт саме відповідача у справі - Державу Україна в особі Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області.
Разом з тим, наказом Господарського суду Запорізької області від 24.06.2021, виданим на виконання рішення від 25.02.2021 у справі № 908/2587/20, боржником визначено Державний бюджет України в особі Державної казначейської служби України. Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області не є боржником за вказаним виконавчим документом.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування судом принципу jura novit curia колегія суддів вважає помилковими, оскільки розширельне тлумачення цього принципу на стадії судового контролю порушувало б принцип правової визначеності. Визначення боржника у виконавчому провадженні є імперативним і здійснюється на підставі судового наказу. Покладення обов`язку подавати звіт про виконання рішення на суб`єкта, який не є боржником за виконавчим документом, суперечить вимогам статті 345-1 ГПК України. При цьому колегія суддів зазначає, що така відмова не становить надмірного формалізму та не обмежує доступ заявника до правосуддя, оскільки, як правильно вказав місцевий господарський суд, заявник не позбавлений права звернутися до суду повторно, сформулювавши свої процесуальні вимоги у відповідності до вимог закону та до належного суб`єкта
Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції частини 1 та 2 статті 345-1 ГПК України є незастосовними до спірних правовідносин, оскільки дана справа є майновим спором (про стягнення збитків) і не належить до переліку справ, визначених у частині 1 статті 345-1 ГПК України (щодо захисту ділової репутації, захисту економічної конкуренції чи інших спорів немайнового характеру).
За положеннями частини 4 статті 345-1 ГПК України обов`язковою умовою зобов`язання боржника подати звіт є відкриття виконавчого провадження.
Водночас виконання рішення у справі № 908/2587/20 в силу Законів України «Про виконавче провадження» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» здійснюється органами Казначейства за бюджетною програмою КПКВК 3504040 без відкриття виконавчого провадження органами примусового виконання, що унеможливлює виконання процесуальних умов, передбачених ч. 4 ст. 345-1 ГПК України.
Водночас, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вказав, що стягувач не позбавлений можливості повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після усунення вказаних недоліків та з дотриманням вимог процесуального закону.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.02.2021 у справі № 908/2587/20.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Судові витрати
Враховуючи, висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.03.2026 у справі № 290/852/22, від 24.09.2025 у справі № 400/464/24, від 08.04.2025 у справі № 260/9470/23, розподіл судового збору за результатами апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали не здійснюється.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.06.2026 у справі №908/2587/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 17.08.2026.
Головуючий суддя С.В. Вінніков
Суддя Л.В. Андрейчук
Суддя А.М. Висоцький