ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2026 м.Дніпро
Справа № 908/3807/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кошлі А.О. (доповідач), суддів Демчини Т.Ю., Стефанів Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 по справі 908/3807/25 (суддя Дроздова С.С.)
за позовом Полтавського обласного центру зайнятості (вул. Сінна, буд. 45, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний номер юридичної особи 03491234)
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний номер юридичної особи 20490012)
про стягнення 10 108 грн 59 коп.
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад змісту рішення господарського суду першої інстанції:
Полтавський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області суми виплаченого забезпечення у розмірі 10 108 грн 59 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправної відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у призначенні громадянину ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (протиправність якої встановлена рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2024 у справі № 200/6073/24, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025), Полтавський обласний центр зайнятості безпідставно здійснив призначення та виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 17.09.2024 по 15.12.2024 у розмірі 10 108 грн 59 коп. за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, чим позивачу завдано збитків.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 позовні вимоги Полтавського обласного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний номер юридичної особи 20490012) на користь Полтавського обласного центру зайнятості (вул. Сінна, буд. 45, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний номер юридичної особи 03491234) 10 108 (десять тисяч сто вісім) грн 59 коп. суму виплаченого забезпечення, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 встановлена рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/6073/24 від 07.11.2024, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025, що має преюдиціальне значення відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України. Суд першої інстанції встановив наявність усіх елементів складу правопорушення, передбачених статтею 1173 ЦК України: протиправну поведінку відповідача, що полягала у незаконній відмові в призначенні пенсії; наявність шкоди у вигляді витрат Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 ; причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача та понесеною шкодою, який полягає у тому, що статус пенсіонера і статус безробітного є взаємовиключними за статтею 43 Закону України «Про зайнятість населення», а тому внаслідок протиправної відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 набув статусу безробітного та отримав допомогу по безробіттю, на яку не мав би права за умови своєчасного призначення пенсії. Суд зазначив, що відповідно до статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, а заперечення відповідача спростовуються фактичними обставинами справи та наявними доказами.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/3807/25, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/3807/25 скасувати та у задоволенні позову Полтавського обласного центру зайнятості відмовити. Також апелянт просить стягнути з Полтавського обласного центру зайнятості на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для розгляду справи. На думку відповідача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що саме відмова відповідача у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , визнана судами протиправною, призвела до безпідставного нарахування та виплати застрахованій особі допомоги по безробіттю у період з 17.09.2024 по 15.12.2024 у сумі 10 108,59 грн.
Апелянт посилається на те, що відповідно до частини 4 статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» для осіб передпенсійного віку тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів, при цьому вік набуття права на пенсію визначається Пенсійним фондом України на дату реєстрації особи в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, залежно від наявного страхового стажу. Підтвердження наявного страхового стажу та віку виходу на пенсію для осіб передпенсійного віку здійснюється Пенсійним фондом України за зверненням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у порядку обміну інформацією.
Відповідач зазначає, що згідно з наказом Кременчуцької філії Полтавського обласного центру зайнятості від 11.08.2025 № 66 допомога по безробіттю призначена ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 17.09.2024. Довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 12.09.2024 № 2170 про те, що ОСОБА_1 не отримує пенсію, не містить відомостей про вік виходу заявника на пенсію. Отже, на думку апелянта, під час звернення ОСОБА_1 за допомогою по безробіттю його вік виходу на пенсію не було підтверджено в установленому порядку, а тому були відсутні підстави для призначення допомоги, і позивач безпідставно надав ОСОБА_1 статус безробітного та призначив допомогу, яка є предметом спору.
Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Таким чином, ОСОБА_1 мав можливість реалізувати своє право на пенсію за віком з дати досягнення пенсійного віку, звернувшись до органу Пенсійного фонду до 07.12.2024, або з дати звернення після вказаної дати.
Також апелянт посилається на те, що відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. На дату звернення ОСОБА_1 за отриманням статусу безробітного та призначенням допомоги по безробіттю (у вересні 2024) справа № 200/6073/24 за його позовом щодо спору про призначення пенсії за віком на умовах статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вже перебувала на розгляді Донецького окружного адміністративного суду, тобто існували обставини, що впливали на призначення та отримання допомоги по безробіттю. Частиною 3 зазначеної статті Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Позиція учасників справи, викладена у відзиві на апеляційну скаргу
Полтавський обласний центр зайнятості подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та вважає її необґрунтованою і безпідставною, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/3807/25 - без змін, посилаючись на наступне:
Позивач зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі стверджує про прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, проте не обґрунтовує, в чому саме полягає неправильне та неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи або в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права.
Позивач вказує, що твердження відповідача про необхідність наявності трьох елементів цивільного правопорушення є незрозумілим та необґрунтованим, оскільки факт неправомірних дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії встановлений рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/6073/24 від 07.11.2024, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025. Касаційна скарга у справі № 200/6073/24 не подавалась. Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.
Позивач наголошує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії. Громадянин ОСОБА_1 при реєстрації в центрі зайнятості надав довідку від 12.09.2024, у якій зазначено, що він не перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України та не отримував жодного виду пенсій, а отже мав право на статус безробітного та допомогу по безробіттю. Позиція відповідача про те, що довідка не містить відомостей про вік виходу заявника на пенсію і тому були відсутні підстави для призначення допомоги, суперечить положенням закону. Якби відповідач діяв правомірно, громадянин ОСОБА_2 не зміг би отримати статус безробітного та допомогу по безробіттю. Внаслідок неправомірних дій відповідача, визнаних такими судовими рішеннями у справі № 200/6073/24, завдано шкоду інтересам Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Позивач зазначає, що твердження відповідача про існування на дату звернення ОСОБА_1 за статусом безробітного обставин, що впливали на призначення допомоги по безробіттю (у зв`язку з перебуванням справи № 200/6073/24 на розгляді суду), є безпідставним. Моментом, з якого вважається, що особа має право на пенсію, є день прийняття рішення про призначення цієї пенсії. Рішення суду у справі № 200/6073/24 набуло законної сили 05.03.2025 - вже після припинення реєстрації ОСОБА_1 в центрі зайнятості. Статтею 46 Конституції України кожному гарантовано право на соціальний захист. На момент звернення ОСОБА_1 за послугами до центру зайнятості рішення у справі № 200/6073/24 не набуло законної сили, пенсія йому не була призначена, він не перебував у трудових відносинах, а отже мав право на статус безробітного та допомогу по безробіттю.
Щодо доводів відповідача про можливість ОСОБА_1 реалізувати право на пенсію за віком з дати досягнення пенсійного віку, позивач зазначає, що ці доводи взагалі не стосуються предмета спору у цій справі та не мають жодного значення для його вирішення.
Позивач також вказує, що відповідач в апеляційній скарзі не обґрунтовує, в чому саме полягає неправильне тлумачення судом першої інстанції закону, який закон не підлягав застосуванню або який закон, що підлягав застосуванню, не був застосований. Апеляційна скарга не містить обґрунтувань, в чому полягає незаконність та/або необґрунтованість рішення суду першої інстанції, які саме обставини, що мали значення для справи, неповно були з`ясовані судом, що не відповідає вимогам статті 258 ГПК України. Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив усі обставини справи, вірно застосував норми матеріального права та дотримався всіх принципів господарського судочинства, тому підстави для скасування рішення від 24.03.2026 відсутні.
Процесуальні дії суду апеляційної інстанції під час перегляду справи
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Кошля А.О., судді: Стефанів Т.В., Демчина Т.Ю.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/3807/25. Витребувано з Господарського суду Запорізької області справу № 908/3807/25. Розгляд справи визначено здійснювати у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
23.04.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи № 908/3807/25.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені в апеляційному порядку
Як вбачається з матеріалів справи 16.09.2024 ОСОБА_1 на підставі заяви поданої до Кременчуцької філії Полтавського обласного центру зайнятості та враховуючи положення ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» було отримано статус безробітного з призначенням йому допомоги по безробіттю.
За період з 17.09.2024 по 15.12.2024 ОСОБА_1 було отримано допомогу по безробіттю в розмірі 10 108 грн 59 коп.
02.01.2025 ОСОБА_1 було знято з обліку, у зв`язку з поданням ним до центру зайнятості заяви про припинення реєстрації.
В період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/6073/24 від 07.11.2024, залишеним без змін та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 по справі № 200/6073/24, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19 серпня 2024 року № 056550006314 про відмову в призначенні пенсії, ОСОБА_1 на підставі його заяви від 12 серпня 2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-б) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 серпня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 05 серпня 1985 року по 25 вересня 1989 року та періоду знаходження на обліку в центрі зайнятості з 20 вересня 1999 року по 17 березня 2000 року.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/6073/24 від 07.11.2024, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 11.03.2025, ОСОБА_1 пенсія за віком була призначена з 08.09.2024.
Листом від 20.06.2025 № 0500-0208-8/61661 Відділ обслуговування громадян № 5 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління в Донецькій області на лист Кременчуцької філії Полтавського обласного центру зайнятості № 8187/8 від 19.06.2025, повідомив, що ОСОБА_1 пенсію за віком було призначено на підставі рішення від 11.03.2025 № 056550006314, пенсія призначена та виплачується на підставі рішення суду по справі № 200/6073/24 від 07.11.2024 з 08.09.2024 довічно.
Відповідно до акту № 99 від 09.09.2025 Кременчуцької філії Полтавського обласного центру зайнятості з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття проведено розслідування та установлено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду № 200/6073/24 від 07.11.2024, яким визнано незаконним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.08.2024 № 056550006314, ОСОБА_1 призначено пенсію з 08.09.2024.
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 16/50/2753-25 від 12.08.2025 про необхідність повернення коштів в сумі 10 108 грн 59 коп., виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю, протягом тридцяти календарних днів з дня отримання претензії.
У відповіді на претензію від 12.09.2025 за № 0800-0801-8/104105 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило у поверненні коштів в розмірі 10 108 грн 59 коп. та повідомило, що питання повернення зайво призначеної допомоги по безробіттю повинно вирішуватися центром зайнятості безпосередньо із застрахованою особою - ОСОБА_1 .
Наказом Міністерства економіки України № 4057 від 20.10.2022 року, реорганізовано базовий центр зайнятості - Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості (код згідно з ЄДРПОУ 22548262) шляхом його приєднання до Полтавського обласного центру зайнятості (36039, м. Полтава, вул. Сінна, 45, код згідно ЄДРПОУ 03491234). Полтавський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості.
Наказом Полтавського обласного центру зайнятості № 995 від 13.12.2022, створено Кременчуцьку філію Полтавського обласного центру зайнятості. Наказом Міністерства Економіки України № 22608 від 28.08.2024 затверджено передавальний акт, яким Полтавський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості.
Всі зобов`язання Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості стосовно всіх його кредиторів та боржників, а також всі активи та пасиви переходять до правонаступника - Полтавського обласного центру зайнятості 09.09.2025 наказом директора Кременчуцької філії Полтавського обласного центру зайнятості за № 81 прийнято рішення про повернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплаченого забезпечення ОСОБА_1 в розмірі 10 108 грн 59 коп.
Позивач вважає, що неправомірні, протиправні дії відповідача (що були визнані такими рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2023 та Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 по справі № 200/6073/24), надали змогу гр. ОСОБА_1 отримати статус безробітного з отриманням ним за період з 17.09.2024 по 15.12.2024 допомоги по безробіттю в сумі 10 108 грн 59 коп., у зв`язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Правові підстави та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/3807/25, яким задоволено позовні вимоги Полтавського обласного центру зайнятості та стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 10 108 грн 59 коп. суми виплаченого забезпечення та 2 422 грн 40 коп. судового збору.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, правильність наданої їм юридичної оцінки, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Положеннями статті 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у цій справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадових чи службових осіб.
Згідно з частиною 1 статті 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд, його органи та посадові особи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Отже, для покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відповідальності у вигляді відшкодування шкоди у спірних правовідносинах позивач повинен довести сукупність таких обставин: протиправність поведінки відповідача, наявність шкоди, її розмір та причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає можливість покладення відповідальності за статтею 1173 Цивільного кодексу України.
Положення статті 1173 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від вини органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Суб`єктами відповідальності, передбаченої статтею 1173 Цивільного кодексу України, є органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до пунктів 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (зі змінами), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, сім`ї та єдності, який реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є територіальним органом Пенсійного фонду України, тобто органом державної влади, який є суб`єктом відповідальності у розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, для покладення відповідальності на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України вина органу державної влади не є обов`язковою умовою. Для застосування зазначеної норми достатньо встановити протиправність дій (бездіяльності) органу державної влади, наявність шкоди та причинний зв`язок між такою протиправною поведінкою і завданою шкодою.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що внаслідок протиправної відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у призначенні громадянину ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Полтавський обласний центр зайнятості (Кременчуцька філія Полтавського обласного центру зайнятості) безпідставно здійснив призначення та виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями Пенсійного фонду та понесеними позивачем збитками, оскільки на момент звернення ОСОБА_1 до центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного він мав право на набуття такого статусу та отримання відповідних коштів. Доказів протилежного суду не представлено.
Протиправність відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 встановлена рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/6073/24 від 07.11.2024, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 по справі № 200/6073/24.
Відповідно до частин 4, 7 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені судовим рішенням в іншій справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи за умови участі тих самих осіб. При цьому правова оцінка факту, надана судом у тій справі, не є обов`язковою для господарського суду.
Відтак, доводи скаржника про правомірність його дій та про відсутність вини є безпідставними.
Положеннями частин 1 і 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Пунктом 2 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону (п. 2 ч. 1 ст. 44 ЗУ «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: закінчення строку її виплати; припинення реєстрації безробітного відповідно до статті 45 Закону України «Про зайнятість населення».
Отже, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем на виконання вимог Закону України «Про зайнятість населення».
На момент звернення ОСОБА_1 до центру зайнятості пенсія йому не була призначена, він не перебував на обліку як одержувач пенсії та не отримував жодного виду пенсій, а тому позивач мав передбачені законом підстави для надання йому статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю.
Відповідно до частини 1 статті 7, статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією.
Суд першої інстанції правильно встановив, що неправомірна відмова відповідача призвела до безпідставного нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у період з 17.09.2024 року по 15.12.2024, оскільки на момент звернення останньому до центру зайнятості з заявами про надання статусу безробітного, підстав для відмови у наданні такого статусу не було.
Внаслідок неправомірних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ОСОБА_1 своєчасно не набув права на фактичне отримання пенсійного забезпечення, гарантованого законодавством, у зв`язку з чим Полтавський обласний центр зайнятості здійснив виплату допомоги по безробіттю за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Наведене підтверджує наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями відповідача та збитками, понесеними позивачем.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №915/282/17, від 10.04.2018 у справі №927/455/17, від 20.04.2018 у справі №906/579/17, від 02.05.2018 у справі №923/575/17 та від 03.05.2018 у справі №916/1601/17.
Колегія суддів звертає увагу на те, що якби Відповідачем було своєчасно призначено ОСОБА_1 пенсію, останній втратив би статус безробітного, а позивач (Полтавський обласний центр зайнятості) не здійснював би виплату допомоги по безробіттю за період з 17.09.2024 по 15.12.2024 на загальну суму 10108,59 грн. Ці виплати були здійснені за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Таким чином, саме відмова Пенсійного фонду в призначенні пенсії зумовила необхідність виплати центром зайнятості допомоги по безробіттю. Тривалість судового спору не розриває цього причинного зв`язку, оскільки спір виник саме внаслідок первинної незаконної відмови.
Отже, позивач довів наявність усіх трьох необхідних елементів правопорушення (протиправність дій, розмір шкоди та причинний зв`язок) для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню в повному обсязі. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню завдана шкода в розмірі 10 108,59 грн.
Доводи апелянта в частині того, що на дату звернення ОСОБА_1 за отриманням статусу безробітного та призначенням допомоги по безробіттю у вересні 2024 року справа № 200/6073/24 за його позовом щодо призначення пенсії за віком вже перебувала на розгляді Донецького окружного адміністративного суду, а відтак існували обставини, які впливали на призначення та отримання допомоги по безробіттю, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Сам по собі факт перебування на розгляді суду спору щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком не свідчить про те, що на момент його звернення до центру зайнятості така пенсія вже була йому призначена або що він набув статусу особи, яка її отримує.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до центру зайнятості 16.09.2024. Водночас згідно з довідкою від 12.09.2024 станом на час такого звернення він не перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України та не отримував жодного виду пенсії. Також станом на 16.09.2024 ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах.
При цьому рішення у справі № 200/6073/24, на підставі якого ОСОБА_1 у подальшому призначено та виплачено пенсію з 08.09.2024, набрало законної сили лише 05.03.2025, тобто після припинення його реєстрації в центрі зайнятості.
Отже, встановлення судовим рішенням права ОСОБА_1 на призначення пенсії з 08.09.2024 та подальша її виплата за минулий період не змінюють тієї обставини, що станом на 16.09.2024 пенсія йому фактично не була призначена та не виплачувалася, а судове рішення, на підставі якого в подальшому здійснено її призначення, ще не набрало законної сили.
За таких обставин на момент звернення до центру зайнятості ОСОБА_1 відповідав встановленим законом умовам для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю. Саме лише існування на той час судового спору з органом Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії не може розцінюватися як обставина, що виключала його право на відповідний вид соціального забезпечення.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів досліджено та відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та наведеними вище висновками суду апеляційної інстанції, а також не впливають на правильність вирішення спору судом першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/3807/25 є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним і всебічним з`ясуванням обставин справи та належною оцінкою зібраних у справі доказів.
У справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р.» Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/3807/25 ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. У зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Вирішення питання щодо розподілу судових витрат
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/3807/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 у справі № 908/3807/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Кошля
Суддя Т.Ю. Демчина
Суддя Т.В. Стефанів