ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2026 м.Дніпро
Справа № 908/3323/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кошлі А.О. (доповідач), суддів Демчини Т.Ю., Стефанів Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 по справі 908/3323/25 (суддя Проскуряков К.В.)
за позовом Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ» (вул. Перемоги, буд. 131-В, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 40738341)
про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 04.08.2017 по 31.12.2018 у розмірі 273 820,22 грн,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад змісту рішення господарського суду першої інстанції:
Запорізька міська рада звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ТУРГУТ», набувши 11.10.2016 у власність об`єкт нерухомого майна (будівлю культурно-офісного центру літ. А-3, загальною площею 1508,5 кв.м.), розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131в, на земельній ділянці комунальної власності площею 0,1903 га з кадастровим номером [номер приховано]:05:010:0130, у період з 04.08.2017 по 31.12.2018 користувалося зазначеною земельною ділянкою без укладеного договору оренди землі та без здійснення плати за таке користування, чим порушило вимоги ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі. Позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача 273 820,22 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати на підставі ст. ст. 1212- 1214 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 (повний текст рішення складено та підписано 16.03.2026) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ» (вул. Перемоги, буд. 131-В, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 40738341) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 04.08.2017 по 31.12.2018 в розмірі 273 820 (двісті сімдесят три тисячі вісімсот двадцять) грн 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 285 (три тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн 84 коп. У задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на строк 12 місяців відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ «ТУРГУТ», набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної власності, не уклало договір оренди землі та не здійснювало плату за користування нею у спірний період, що свідчить про безпідставне збереження коштів у вигляді орендної плати за рахунок Запорізької міської ради. Суд першої інстанції кваліфікував спірні правовідносини як кондикційні та застосував положення глави 83 Цивільного кодексу України. Визначаючи розмір безпідставно збережених коштів, суд використав витяг № 2495/33-22 від 31.01.2022 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідно до якого нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 7 121 444,66 грн, та здійснив зворотне індексування для визначення нормативної грошової оцінки за 2017- 2018 роки. Суд відхилив доводи відповідача про необхідність застосування нормативної грошової оцінки в цінах 2009 року, зазначивши, що рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 затверджено нову нормативну грошову оцінку земель міста Запоріжжя, яка введена в дію з 01.01.2016, а посилання відповідача на умови договору оренди з попереднім власником, строк дії якого закінчився, є необґрунтованими.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026, товариство з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ» (апелянт/скаржник) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «ТУРГУТ» на користь Запорізької міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 04.08.2017 по 31.12.2018 у розмірі 124 626,19 грн; в частині визнаних відповідачем вимог у розмірі 149 194,03 грн рішення просить залишити без змін. Судові витрати просить стягнути з позивача.
Зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права в частині визначення розміру коштів, які підлягають стягненню з відповідача за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права оренди.
Апелянт зазначає, що не заперечує свого обов`язку сплачувати кошти за користування земельною ділянкою, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна, та частково визнав позовні вимоги у розмірі 149 194,03 грн. Водночас не погоджується із здійсненим позивачем та прийнятим судом першої інстанції розрахунком заборгованості за період з 04.08.2017 по 31.12.2018 у розмірі 273 820,22 грн.
На думку скаржника, при визначенні розміру заборгованості за спірний період безпідставно використано відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наведені у витягу від 31.01.2022 № 2495/33-22, оскільки такий витяг був сформований значно пізніше спірного періоду, а технічну документацію із землеустрою щодо відповідної земельної ділянки затверджено лише у 2021 році.
Апелянт вважає, що для розрахунку коштів за користування земельною ділянкою у 2017- 2018 роках підлягала застосуванню нормативна грошова оцінка, визначена у витягу від 02.03.2009, з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації. Зазначає, що така нормативна грошова оцінка застосовувалася Запорізькою міською радою у правовідносинах із попереднім власником нерухомого майна - ТОВ СМУ-4 «ЗАПОРІЖІНВЕСТБУД», з яким договір оренди земельної ділянки діяв до серпня 2017 року.
Скаржник наголошує, що витяг 2009 року не був скасований, а нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки сформовано лише у 2022 році, тому підстав для застосування останньої до правовідносин, які існували у 2017- 2018 роках, не було. При цьому, посилаючись на положення статті 289 Податкового кодексу України та практику Верховного Суду, апелянт зазначає, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки застосовується кумулятивно від дати проведення такої оцінки.
Також апелянт вказує, що позивачем не обґрунтовано можливості визначення нормативної грошової оцінки за спірний період шляхом зворотного розрахунку - ділення нормативної грошової оцінки, зазначеної у витягу 2022 року, на відповідні коефіцієнти індексації, тоді як законодавством передбачено індексацію нормативної грошової оцінки шляхом застосування відповідних коефіцієнтів до чинної оцінки.
Крім того, скаржник не погоджується із посиланням суду першої інстанції на рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», оскільки протягом більшої частини спірного періоду зазначеного рішення не існувало, а тому його застосування до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності, на думку апелянта, суперечить статті 58 Конституції України.
За розрахунком відповідача, здійсненим із застосуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2009 рік та відповідних коефіцієнтів індексації, розмір коштів за користування земельною ділянкою у спірний період становить 149 194,03 грн, які відповідач визнає. У зв`язку з цим апелянт вважає безпідставним стягнення решти 124 626,19 грн та просить скасувати рішення суду першої інстанції у цій частині.
Позиція учасників справи, викладена у відзиві на апеляційну скаргу
Запорізька міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «ТУРГУТ» та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 по справі № 908/3323/25 - без змін, посилаючись на наступне:
Позивач зазначає, що договір оренди землі від 03.08.2007 № 04[телефон приховано], на який посилається відповідач, був припинений 03.08.2017 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі», а тому положення вказаного договору не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Позивач посилається на преюдиційне значення обставин, встановлених постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2025 по справі № 908/3242/24, якою стягнуто з ТОВ «Тургут» на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за інший період (з 01.01.2021 по 29.02.2024) у сумі 687 018,83 грн. У ході розгляду зазначеної справи апеляційним судом було визначено недоотриманий дохід як еквівалент орендної плати з обчисленням його у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням чинних витягів із технічної документації та коефіцієнтів індексації.
Запорізька міська рада зазначає, що 30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», яким впроваджено оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. Тобто з моменту введення в дію нової нормативної грошової оцінки землі неактуальною стала саме нормативна грошова оцінка землі станом на 2009 рік, на яку посилається відповідач.
Позивач пояснює, що видача витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2022 році не є тотожним поняттям затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. В 2022 році отримано витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, яка була затверджена в 2015 році та введена в дію з 01.01.2016. Нормативна грошова оцінка землі не затверджується щорічно - щорічно отримується витяг із технічної документації з урахуванням коефіцієнта індексації. З 2016 року по теперішній час нормативна грошова оцінка земель міста, в тому числі спірної земельної ділянки, була сталою та змінювалась лише на щорічні коефіцієнти індексації. Саме тому для отримання нормативної грошової оцінки за попередні роки позивач ділив нормативну грошову оцінку 2022 року на коефіцієнти індексації за попередні роки.
Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16, від 23.06.2022 у справі № 160/8668/19, в яких зазначено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а коефіцієнти розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і їх чинність не залежить від того чи іншого рішення ради. Сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації полягає у тому, щоб, застосовуючи їх за минулі роки починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування.
Процесуальні дії суду апеляційної інстанції під час перегляду справи
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Кошля А.О., судді: Стефанів Т.В., Демчина Т.Ю.
Ухвалою суду від 07.04.2026 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 по справі 908/3323/25 залишено без руху. Надано товариству з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ» строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 5 днів з дня вручення ухвали шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 1 390,32 грн на відповідні реквізити Центрального апеляційного господарського суду.
На виконання ухвали суду представником апелянта 09.04.2026 подано заяву, якою було усунуто недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою суду від 14.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 по справі 908/3323/25. Витребувано з Господарського суду Запорізької області справу 908/3323/25. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
20.04.2026 матеріали справи №908/3323/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені в апеляційному порядку
11.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тургут» набуло у власність об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131в, а саме: будівля культурно-офісного центру літ.А-3, загальною площею 1508,5 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2645 від 11.10.2016, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 446173543 від 03.10.2025.
Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 03.10.2025, земельна ділянка є власністю територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
Відповідно до інформації з листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 26.03.2024 №1846/01/01-07/2742, за земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:05:010:0130 між Запорізькою міською радою та ТОВ «Тургут» не обліковується договір оренди землі земельної ділянки.
Відповідно до листа Державної податкової служби України ГУ ДПС у Запорізькій області вих. №14179/5/08-01-13-01-04 від 30.12.2024 ТОВ «Тургут» за період 2017-2018 роки не звітує та не сплачує земельний податок, орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:05:010:0130.
30.06.2015 Запорізькою міською радою прийнято рішення №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016р. Рішення за № 7 оприлюднене 14.07.2015 року в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року.
30.06.2015 Запорізька міська рада прийняла рішення № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)». Відповідно до додатку 3 цього рішення, встановлено розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:05:010:0130 відноситься до категорії земель: інші земельні ділянки м. Запоріжжя, розмір орендної плати якої складає 3% від нормативної грошової оцінки.
28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» (повний текст рішення знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайту Запорізької міської ради за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/documents/item/33564). Зазначеним рішення Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
Відповідно до витягу № 2495/33-22 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.01.2022, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:010:0130, загальною площею 0,1903 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131в, становить 7 121 444,66 грн. у цінах 2022 року.
Відповідно до додатку до вказаного рішення, річний розмір орендної плати за земельні ділянки, надані для категорії "інші земельні ділянки м. Запоріжжя" становить 3 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024 на виконання статті 289 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки.
Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов`язання на наступний рік.
Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2021 роки були наступними: 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,1.
Для обчислення розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Тургут» земельною ділянкою загальною площею 0,1903 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:010:0130, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131в, позивачем використано витяг № 2495/33-22 від 31.01.2022 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:05:010:0130 становить 7 121 444,66 грн.
Позивачем здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів ТОВ «Тургут» земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:010:0130 за період з 04.08.2017 - 31.12.2018, згідно з яким рахується наступний розмір недоотриманих доходів:
1) за 2017 рік (з 04.08.2017 - 31.12.2017) - 79 599,00 грн.
2) за 2018 рік - 194 221,22 грн.;
Загальний розмір недоотриманих доходів за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:05:010:0130 за період з 04.08.2017 - 31.12.2018 склав: 79 599,00 грн. + 194 221,22 грн. = 273 820,22 грн., яку Позивач просить стягнути з Відповідача, оскільки за вказаний період часу відповідач користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 ЦК України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати.
Правові підстави та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026, яким задоволено позов Запорізької міської ради та стягнуто з ТОВ «ТУРГУТ» дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 04.08.2017 по 31.12.2018 у розмірі 273 820,22 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 285,84 грн. Рішення оскаржується апелянтом в частині стягнення 124 626,19 грн (різниця між присудженою сумою 273 820,22 грн та визнаною відповідачем сумою 149 194,03 грн).
Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, правильність наданої їм юридичної оцінки, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від факту державної реєстрації земельної ділянки за громадою (ст. 80 Земельного кодексу України).
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради мають право передавати земельні ділянки комунальної власності у власність або користування для всіх потреб. Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду таких земель здійснюється на підставі рішення відповідного органу.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).
Положеннями статті 126 ЗК України встановлено, що таке право підлягає оформленню відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №446173543 від 03.10.2025 за відповідачем - ТОВ «Тургут» зареєстрований на праві власності об`єкт нерухомого майна - будівля культурно-офісного центру літ.А-3 загальною площею 1508.5, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вулиця перемоги, будинок 131в на земельній ділянці площею 1903 кв.м.
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 03.10.2025 земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:05:010:0130, загальною площею 0,1903 га перебуває у комунальній власності Запорізької міської ради.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач не є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки у спірний період, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, водночас, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Таким чином, відповідач правомірно володіє лише нерухомістю, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, а з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном.
З часу набуття ТОВ «Тургут» права власності на нерухоме майно (11.10.2016), останнім належним чином не оформлено речові права щодо спірної земельної ділянки та не сплачено за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі у спірний період.
За таких обставин використання земельної ділянки здійснюється відповідачем без достатньої правової підстави, що відповідно до положень статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення обов`язку повернення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою.
Згідно з положеннями частин 1,2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до змісту глави 15, ст.ст. 120, 125 ЗК України та положень ст. 1212 ЦК України слідує, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18.
Відтак, у спірних правовідносинах виникли кондикційні зобов`язання.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено: «Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).
Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, провадження № 12-48 гс 21».
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України. Згідно статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно з п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
З викладеного свідчить, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
В період спірних правовідносин ТОВ «Тургут» не оформив право власності або право постійного користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим не набув статусу платника плати за землю у формі земельного податку. Водночас єдиною можливою формою плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (пункт 14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України).
За визначенням, наведеним у Податковому кодексі України, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).
За змістом глави 15 ЗК України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Відповідно до частини 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Положеннями статті 125 ЗК України унормовано, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).
Відтак, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати застосовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Пунктом 3 частини 1 статті 13, частини 1 статті 18 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Згідно з частиною 2 статті 20 та частиною 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
З огляду на зазначене, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю.
У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
У зазначеній постанові Верховний Суд, з урахуванням положень чинного законодавства та усталеної судової практики, дійшов висновку, що з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна його власник стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований такий об`єкт. Відтак із цієї дати у нього виникає обов`язок сплачувати плату за користування відповідною земельною ділянкою. При цьому до моменту належного оформлення права на земельну ділянку такі кошти вважаються безпідставно збереженими.
З матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці загальною площею 0,1903 га з кадастровим номером [номер приховано]:05:010:0130, місцерозташування - м. Запоріжжя, вул. перемоги, буд. 131в, розміщений об`єкт нерухомості - будівля культурно-офісного центру літ. А-3, загальною площею 1508,5 кв.м., що належить на праві приватної власності ТОВ «Тургут» (ЄДРПОУ 40738341).
Разом з тим, Відповідачем протягом періоду часу, починаючи від дати придбання об`єкту нерухомості на спірній земельній ділянки згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2645 від 11.10.2016 не здійснено державну реєстрацію права оренди ТОВ «Тургут» земельної ділянки площею 0,1903 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:010:0130 за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131в.
У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначено, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Відповідно до положень статті 79 ЗК України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Отже, спірна земельна ділянка площею 0,1903 га з кадастровим номером [номер приховано]:05:010:0130 є сформованим об`єктом цивільних прав, відомості про який внесені до Державного земельного кадастру, що дає можливість ідентифікувати таку земельну ділянку як об`єкт користування та визначити розмір плати за її використання.
Відтак, у спірний період відповідач фактично користувався сформованою земельною ділянкою комунальної власності без належного оформлення речового права на неї, що є підставою для нарахування та стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.
Матеріалами справи підтверджується, що Запорізькою міською радою здійснено розрахунок розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Тургут» земельною ділянкою площею 0,1903 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:010:0130, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131в, без оформлення права користування нею за період з 04.08.2017 по 31.12.2018 у загальній сумі 273 820,22 грн.
Отже, стягненню з відповідача, підлягають кошти саме у вигляді недоотриманої орендної плати, починаючи з 04.08.2017 по 31.12.2018 включно.
Стосовно визначення розміру плати за користування земельною ділянкою апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.
Статтею 284 ПК України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою (ст. 20 Закону України «Про оцінку земель»).
Частиною третьою статті 23 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зазначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
При цьому зміна числового значення нормативної грошової оцінки внаслідок застосування передбачених законодавством коефіцієнтів індексації сама по собі не свідчить про проведення нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки чи затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки. Відповідно, дата формування витягу з технічної документації не є датою проведення нормативної грошової оцінки та сама по собі не визначає період, за який відомості такого витягу можуть бути використані для розрахунку плати за землю.
Розрахунок нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які розташовані в адміністративних межах міста Запоріжжя, виконується відповідно до Технічної документації із нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, виконаної Державним підприємством Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя у 2013 році (далі-Технічна документація), відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 за № 213 та Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11 (які були чинні на момент складання технічної документації).
30.06.2015 Запорізькою міською радою прийнято рішення №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016р. Рішення за № 7 оприлюднене 14.07.2015 року в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року.
30.06.2015 Запорізька міська рада прийняла рішення № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)». Відповідно до додатку 3 цього рішення, встановлено розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:05:010:0130 відноситься до категорії земель: інші земельні ділянки м. Запоріжжя, розмір орендної плати якої складає 3% від нормативної грошової оцінки.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель відповідно до даних, визначених у Технічній документації із нормативної грошової оцінки земель та відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку на момент формування такого витягу.
10.11.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок», якою затверджено Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок (далі - Методики). Пунктом 4 Постанови встановлено, що затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Станом на день прийняття рішення по даній справі Витяг з нормативно грошової оцінки № 2495/33-22 від 31.01.2022, а також відповідний розрахунок, виданий уповноваженим органом - Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області є чинним та не скасованим.
Отже, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя, яка затверджена рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 за № 7, не втратила чинність. Додатком 8 до Методики визначено значення коефіцієнтів, які враховують цільове призначення земельних ділянок (Кцп) відповідно до відомостей Державного земельного кадастру. Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок передбачено додатком 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012№ 1051. З огляду на зазначене, формування витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до даних, які зазначені у Технічній документації, а коефіцієнти, які враховують цільове призначення земельної ділянки (Кцп) застосовуються відповідно до додатку 8 Методики.
За даними Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 0,1903 га з кадастровим номером [номер приховано]:05:010:0130 розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. перемоги (житлового будинку №129), цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. За період з 2018 по теперішній час зміни у категорію земель та цільове призначення земельної ділянки не вносились.
Колегія суддів акцентує, що матеріали даної судової справи не містять жодних доказів, які б давали змогу стверджувати про те, що Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №2495/33-22 від 31.01.2022 скасований або про те, що дії, пов`язані з його формуванням, визнані в судовому порядку протиправними, неправомірними, тощо. Натомість, вищенаведені підстави та обставини дають можливість стверджувати про те, що вказаний витяг був та залишається дійсним та він цілком правомірно був взятий до уваги під час обчислення розміру недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою, який є предметом судового розгляду по даній справі.
Щодо правомірності здійсненого розрахунку плати за землю за період з 04.08.2017 по 31.12.2018 роки на підставі витягу №2495/33-22 від 31.01.2022 та застосування коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
З огляду на зазначене, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок застосовується до розрахованого значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки нормативна грошова оцінка земель міста Запоріжжя, введена в дію з 01.01.2016, у подальшому підлягала індексації із застосуванням установлених законодавством коефіцієнтів, визначення її величини за попередній період здійснюється з урахуванням тих коефіцієнтів індексації, які впливали на числове значення нормативної грошової оцінки після відповідного періоду. За таких обставин виключення з показника нормативної грошової оцінки, визначеного станом на 2022 рік, коефіцієнта індексації за 2021 рік не свідчить про проведення нової нормативної грошової оцінки чи застосування іншої технічної документації, а має на меті визначення величини нормативної грошової оцінки, сформованої на підставі тієї самої технічної документації, за попередній період.
Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16, від 23.06.2022 у справі № 160/8668/19, нормами Податкового кодексу України (пункт 289.2 статті 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.
Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024 на виконання статті 289 Податкового кодексу України повідомлено про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки.
Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов`язання на наступний рік.
Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2021 роки були наступними: 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,1.
Таким чином, коефіцієнти індексації за 2017- 2020 роки не змінювали величини нормативної грошової оцінки, тоді як при формуванні її величини станом на 2022 рік було враховано коефіцієнт індексації за 2021 рік у розмірі 1,1.
Для обчислення розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Тургут» земельною ділянкою площею 0,1903 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:010:0130, позивач виходив із відомостей витягу № 2495/33-22 від 31.01.2022, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 7 121 444,66 грн.
З урахуванням кумулятивного механізму індексації для визначення величини нормативної грошової оцінки, яка підлягала застосуванню у спірний період, із показника станом на 2022 рік підлягає виключенню коефіцієнт індексації за 2021 рік - 1,1. Коефіцієнти індексації за 2017- 2020 роки, які становили 1,0, на величину нормативної грошової оцінки не впливають.
Отже, дата формування витягу № 2495/33-22 - 31.01.2022 не означає, що при визначенні розміру безпідставно збережених коштів за 2017- 2018 роки позивач застосував нормативну грошову оцінку, яка виникла або була затверджена у 2022 році. Витяг відображає показник нормативної грошової оцінки, сформований на підставі чинної технічної документації, а його величина за спірний період визначається з урахуванням кумулятивного механізму індексації.
За розрахунком позивача розмір безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою становить за період з 04.08.2017 по 31.12.2017 - 79 599,00 грн, за 2018 рік - 194 221,22 грн, а всього - 273 820,22 грн.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок та проаналізувавши фактичні обставини справи та письмові докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає наданий розрахунок обґрунтованим та арифметично правильним.
Вказаний витяг сформовано з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру, що відповідає вимогам Методики, а тому він є належним та допустимим доказом у цій справі.
З огляду на вказане, судом першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов правомірного висновку, що розрахунок позивача є правильним та стягненню з відповідача підлягають грошові кошти у вигляді безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою за період з 04.08.2017 по 31.12.2018 в розмірі 273 820,22 грн.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ТОВ «ТУРГУТ» щодо неправильного визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:010:0130 за спірний період та, як наслідок, неправильного розрахунку розміру безпідставно збережених коштів, з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, встановлено її щорічну індексацію відповідно до вимог законодавства та введено нову нормативну грошову оцінку в дію з 01.01.2016.
Отже, протягом спірного періоду з 04.08.2017 по 31.12.2018 на території міста Запоріжжя діяла нормативна грошова оцінка земель, затверджена рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7, а не нормативна грошова оцінка у цінах 2009 року, на застосуванні якої наполягає скаржник.
Посилання апелянта на нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 1 850 324,96 грн, зазначену у договорі оренди землі від 03.08.2007 та додаткових угодах до нього, не спростовує наведеного.
Строк дії вказаного договору закінчився 03.08.2017, тоді як спірним у цій справі є період з 04.08.2017 по 31.12.2018, тобто після припинення дії такого договору.
Крім того, зазначення у договорі оренди певного розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки не свідчить про незмінність такого показника протягом усього часу існування відповідних земельних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, розглядаючи питання належного способу захисту прав органу місцевого самоврядування у випадку зміни нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, дійшла висновку, що з моменту початку застосування відповідно до п.271.2 ст.271 ПК України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. Отже, у сторін договору оренди землі відсутній обов`язок вносити зміни до нього шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає у орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.
Наведене свідчить про те, що зазначення у договорі оренди землі певного розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки не надає такому показнику незмінного характеру протягом усього строку дії договору. У разі введення в дію нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки саме така оцінка підлягає врахуванню при визначенні розміру орендної плати, встановленого у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
Відтак доводи апелянта про необхідність застосування при здійсненні розрахунку нормативної грошової оцінки у розмірі 1 850 324,96 грн, яка була зазначена у договорі оренди землі та додаткових угодах до нього, ґрунтуються на помилковому ототожненні зафіксованого у договорі на певний момент числового показника нормативної грошової оцінки із нормативною грошовою оцінкою, чинною протягом усього подальшого періоду користування земельною ділянкою.
Оскільки з 01.01.2016 на території міста Запоріжжя введено в дію нормативну грошову оцінку, затверджену рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7, саме ця оцінка з урахуванням установленого законодавством механізму її індексації є базою для визначення розміру плати за користування спірною земельною ділянкою у 2017- 2018 роках.
При цьому використання витягу № 2495/33-22 від 31.01.2022 не свідчить про поширення на спірні правовідносини нормативної грошової оцінки, встановленої після їх виникнення, оскільки цей витяг не встановлює нової нормативної грошової оцінки, а містить відомості про неї, сформовані на підставі відповідної технічної документації та даних Державного земельного кадастру.
За таких обставин альтернативний розрахунок відповідача, здійснений виходячи з нормативної грошової оцінки у розмірі 1 850 324,96 грн, не відображає нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка діяла у спірний період, а тому не спростовує правильності розрахунку Запорізької міської ради та висновків суду першої інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне застосування до спірного періоду рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» колегія суддів зазначає таке.
Як встановлено судом першої інстанції, зазначене рішення введено в дію з 01.01.2019, а тому його положення не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли у період з 04.08.2017 по 31.12.2018.
Разом з тим наведена обставина не свідчить про неправильність застосованої позивачем ставки орендної плати у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки та не впливає на правильність вирішення спору по суті.
Так, рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)», яке діяло у спірний період, було встановлено розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у відсотках від їх нормативної грошової оцінки. Відповідно до додатка 3 до цього рішення для категорії «інші земельні ділянки м. Запоріжжя», до якої належить спірна земельна ділянка, річний розмір орендної плати становив 3 % нормативної грошової оцінки.
Отже, ставка 3 %, використана позивачем при розрахунку безпідставно збережених коштів за 2017- 2018 роки, була встановлена рішенням органу місцевого самоврядування, чинним протягом усього спірного періоду. Тому посилання суду першої інстанції також на рішення від 28.11.2018 № 26, яке набрало чинності з 01.01.2019, не вплинуло на правильність визначення застосованої ставки та кінцевий висновок про розмір безпідставно збережених відповідачем коштів.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 у справі № 908/3323/25 є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним і всебічним з`ясуванням обставин справи та належною оцінкою зібраних у справі доказів.
У справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р.» Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 у справі № 908/3323/25 ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тургут» не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. У зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Вирішення питання щодо розподілу судових витрат
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тургут» оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь Запорізької міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 04.08.2017 по 31.12.2018 у розмірі 124 626,19 грн.
Враховуючи межі апеляційного оскарження, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягав сплаті у розмірі 3 633,60 грн ((3 028,00 грн - ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви Ч 150 %) Ч 0,8).
Разом з тим ТОВ «Тургут» сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у загальному розмірі 3 733,61 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1737 від 01.04.2026 на суму 2 243,28 грн та № 1740 від 09.04.2026 на суму 1 490,33 грн.
Оскільки за результатами апеляційного перегляду апеляційну скаргу ТОВ «Тургут» залишено без задоволення, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн покладаються на скаржника.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, оскільки ТОВ «Тургут» сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 733,61 грн, тоді як належний до сплати розмір судового збору становив 3 633,60 грн, сума надмірно сплаченого судового збору становить 100,01 грн.
З огляду на викладене ТОВ «Тургут» має право звернутися до суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 100,01 грн у порядку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тургут» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 у справі № 908/3323/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 у справі № 908/3323/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Кошля
Суддя Т.Ю. Демчина
Суддя Т.В. Стефанів