ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2026 м.Дніпро
Справа № 904/755/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кошлі А.О. (доповідач), суддів Демчини Т.Ю., Стефанів Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орайзен Актив» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 по справі 904/755/26 (суддя Васильєв О.Ю.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орайзен Актив», м. Дніпро
про стягнення 38 016,00 грн
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад змісту рішення господарського суду першої інстанції:
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орайзен Актив» про стягнення 38 016,00 грн пені за несвоєчасну поставку товару за договором на поставку товару № 629/ВОЗ-2025 від 04.11.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір № 629/ВОЗ-2025 від 04.11.2025, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу добовий польовий набір продуктів норма № 15 «раціон сніданок». Відповідно до заявок позивача від 12.11.2025 № 78/1/10/1-5729-2025 та від 18.11.2025 № 78/1/10/1-5879-2025 відповідач мав поставити товар у визначені строки, проте порушив строки поставки на 12 днів, у зв`язку з чим позивач нарахував пеню у розмірі 0,1 % вартості товару за кожен день прострочення відповідно до п. 8.3. договору.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орайзен Актив» (49044, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 5, код ЄДРПОУ 45529249) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 38 016,00 грн пені та 2 662,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 04.11.2025 між сторонами було укладено договір № 629/ВОЗ-2025, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такі товари. Ціна договору складає 3 168 000,00 грн з ПДВ. Дата та місце поставки товару визначаються у письмовій заявці замовника. Пунктом 8.3. договору передбачено відповідальність постачальника у вигляді пені у розмірі 0,1 % вартості товару за кожен день прострочення поставки.
Суд першої інстанції встановив, що 12.11.2025 уповноважений представник відповідача отримав нарочно заявку № 78/1/10/1-5729-2025 про необхідність поставки 20 000 комплектів товару, а 18.11.2025 - заявку № 78/1/10/1-5879-2025 про необхідність поставки 20 000 комплектів товару. Товар мав бути поставлений до 28.11.2025, проте станом на 10.12.2025 поставку здійснено не було, що становить прострочення тривалістю 12 днів. Доказів поставки товару у встановлений договором строк відповідач не надав.
Суд перевірив розрахунок пені позивача та встановив, що він виконаний правильно. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки суд зазначив, що зменшення розміру неустойки є правом суду, а не обов`язком, і має застосовуватися лише у виняткових випадках. Дослідивши матеріали справи, суд не встановив підстав для зменшення розміру пені, оскільки відповідач не довів наявності виняткових обставин, які б обґрунтовували таке зменшення.
Не погодившись з вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Орайзен Актив» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 у справі № 904/755/26, яким задоволено позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орайзен Актив» про стягнення пені у розмірі 38 016,00 грн по договору № 629/ ВОЗ-2025 від 04.11.2025. У разі часткового задоволення апеляційної скарги, вирішити питання про зменшення розміру неустойки, з огляду на виконання ТОВ «Орайзен Актив» поставки за заявкою за договором № 629/ВОЗ-2025 від 04.11.2025 та відсутністю обґрунтування розміру збитків позивача.
Зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та правові висновки Верховного Суду щодо можливості зменшення розміру неустойки. На думку скаржника, заявлена до стягнення пеня є неспівмірною наслідкам порушення зобов`язання, а позивач не довів наявності та розміру збитків, завданих несвоєчасною поставкою товару. Апелянт наголошує, що неустойка має компенсаційний, а не каральний характер, тому її стягнення у заявленому розмірі суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Крім того, апелянт посилається на усталену практику Верховного Суду щодо застосування судами дискреційних повноважень при вирішенні питання про зменшення неустойки, вважаючи, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, які, на його думку, є підставою для її зменшення, зокрема відсутності доведених збитків, ступеню виконання зобов`язання та іншим обставинам справи.
Також скаржник вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки, на його переконання, суд неповно з`ясував обставини справи, не надав оцінки всім доказам та доводам відповідача, не врахував відсутність збитків у позивача у зв`язку з несвоєчасним отриманням товару та обставини виконання відповідачем договірних зобов`язань.
Позиція учасників справи, викладена у відзиві на апеляційну скаргу
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «Орайзен Актив» та вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на наступне:
Позивач зазначає, що апелянт підміняє поняття «збитки» та «неустойка», які не є тотожними та є різними за своєю суттю. Посилаючись на ч. 2 ст. 22 ЦК України та ст. 549 ЦК України, позивач наголошує, що збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також упущена вигода, тоді як неустойка - це грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Позивач стверджує, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України. Позивач не мав доводити завдання чи не завдання відповідачем збитків, оскільки самим договором передбачено відповідальність у вигляді неустойки за порушення зобов`язань, яку позивач і просив стягнути. Таким чином, посилання апелянта на те, що позивач не довів розмір збитків, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та нормах права.
Щодо доводів апелянта про наявність підстав для зменшення розміру неустойки позивач зазначає, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи. Позивач посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, згідно з якою індивідуальний характер підстав для зменшення неустойки та дискреційний характер визначення судом розміру зменшення зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено.
Позивач наголошує, що обставини для зменшення неустойки та винятковість підстав для її зменшення зобов`язана обґрунтовувати та доводити сторона, яка подає таке клопотання. Відповідач не обґрунтував належними та допустимими доказами наявність підстав для зменшення неустойки, а лише послався на не завдання збитків позивачеві, у зв`язку з чим суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки.
Окремо позивач зазначає, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Військова частина НОМЕР_1 здійснює продовольче, речове, автотехнічне та медичне забезпечення військових формувань Національної гвардії України, які виконують заходи, необхідні для забезпечення оборони України в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації. Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань має негативний вплив на обороноздатність країни та належне та своєчасне забезпечення військовослужбовців НГУ продовольчим харчуванням. Збитками в цьому разі є неналежне та несвоєчасне забезпечення військовослужбовців продовольчими товарами.
Позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Процесуальні дії суду апеляційної інстанції під час перегляду справи
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Кошля А.О., судді: Стефанів Т.В., Демчина Т.Ю.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орайзен Актив» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 у справі № 904/755/26 було залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків - 5 днів з дня вручення ухвали, шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 3 993,60 грн.
На виконання ухвали суду апелянтом подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Орайзен Актив» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 у справі № 904/755/26. Розгляд справи визначено здійснювати у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
06.06.2026 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені в апеляційному порядку
04.11.25р. між В/ч НОМЕР_1 НГУ (замовник) та ТОВ «Орайзен Актив» (постачальник) було укладено договір № 629/ВОЗ-2025. Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язався поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1. ). Найменування та кількість товару зазначена в додатку № 1 до цього договору. Код ДК 021:2015:15890000-3 Продукти харчування та сушені продукти різні (п. 1.2. ). Ціна договору складає 3 168 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 528 000,00 грн. (п. 4.1. ). Розрахунки за товар, що поставляється без порушень строків або вимог щодо якості або тари або упаковки або маркування, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів або до 10 календарних днів у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва (згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2023 № 650 «Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів та забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану»), з дати прийняття товару на склад замовника та/або на склади військових частин Національної гвардії України (товароодержувачів), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній (п. 5.1.). Датою розрахунків за цим договором вважають день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника та/або замовника (п.5.3.) Дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника та продубльована на електронну адресу зазначену в розділі 15 цього договору. Надіслана письмова заявка засобами поштового зв`язку вважається врученою постачальнику з дня отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення. У письмовій заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації, яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами телефонного зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним (п.6.1.).
Передача (приймання - здача) товару здійснюється в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), розташованих у Харківській області. Конкретний перелік місць постачання в межах області буде визначений заявкою (-ами) замовника згідно з планами-графіками поставок Головного управління Національної гвардії України (п. 6.2. ). Поставка товару здійснюється постачальником власними силами та засобами (п. 6.3. ). Право власності на товар переходить від постачальника до замовника (товароодержувача) після прийняття товару на склад замовника (товароодержувача), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару замовником (товароодержувачем) вважається дата, вказана уповноваженою особою замовника (товароодержувача) на видатковій накладній (п. 6.7. ).
Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених цим договором (п. 7.3.1. ). За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за договором сторони несуть відповідальність , передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим договором (п. 8.1. ). За порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання , за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в повному обсязі (п. 8.3. ). Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 07.11.2022 №151/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26.07.2023 № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.11.2023 № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.05.2024 № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 23.07.2024 № 469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 28.10.2024 № 740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 14,01.2025 № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 15.04.2025 № 235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 14.07.2025 № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та від 20.10.2025 № 793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», а в частині оплати за поставлений товар -до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Строк дії договору продовжується автоматично, у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 20.10.2025 № 793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше ніж до 31.12.2025 (п. 12.1. ).
Сторони підписали додаток № 1 до договору «специфікація», в якій погодили товар, що підлягає поставці на загальну суму 3 168 000,00 грн з ПДВ.
Позивач зазначає, що відповідно до умов договору 12.11.25р. уповноважений представник відповідача отримав нарочно заявку № 78/1/10/1-5729-2025 від 12.11.25р. про необхідність поставки товару в загальній кількості 20 000 комплектів у відповідні строки та відповідні місця постачання. Також, уповноважений представник відповідача 18.11.25р. отримав нарочно заявку № 78/1/10/1-5879-2025 від 18.11.25р. про необхідність поставки товару в загальній кількості 20 000 комплектів у відповідні строки та відповідні місця постачання.
Проте товар, визначений заявками позивача від 12.11.25р. № 78/1/10/1-5729-2025 та від 18.11.25р. № 78/1/10/1-5879-2025, не був поставлений відповідачем, а саме: заявка від 12.11.25р. № 78/1/10/1-5729-2025: 20 000 комплектів, товару, що мали бути поставлені до 28.11.25р., станом на 10.12.25р. не було поставлено товар (порушення строків поставки товару 12 днів, повідомлення про односторонню відмову від договору в повному обсязі від 05.12.25р. №78/1/5/1-6261-2025).
Заявка від 18.11.25р. № 78/1/10/1-5879-2025: 10 000 комплектів, товару, що мали бути поставлені до 28.11.25р., станом на 10.12.25р. не було поставлено товар (порушення строків поставки товару 12 днів, повідомлення про односторонню відмову від договору в повному обсязі від 05.12.25р. №78/1/5/1-6261-2025); 10 000 комплектів, товару, що мали бути поставлені до 28.11.25р., станом на 10.12.25р. не було поставлено товар (порушення строків поставки товару 12 днів, повідомлення про односторонню відмову від договору в повному обсязі від 05.12.25р. №78/1/5/1-6261-2025).
У зв`язку із порушенням відповідачем строку поставки товару, визначеного заявками від 12.11.25р. № 78/1/10/1-5729-2025 та від 18.11.25р. № 78/1/10/1-5879-2025, позивач відповідно до п. 8.3. договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 38 016,00 грн. за період з 29.11.25р. по 10.12.25р.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 78/1/5/1-6319-2025 від 09.12.2025, в якій вимагав сплатити пеню у розмірі 38 016,00 грн.
В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної претензії позивач надав до суду копії опису вкладення, накладної Укрпошти та фіскального чеку.
Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
Правові підстави та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026, яким задоволено позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орайзен Актив» про стягнення пені у розмірі 38 016,00 грн за несвоєчасну поставку товару за договором № 629/ВОЗ-2025 від 04.11.2025 та стягнуто 2 662,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, правильність наданої їм юридичної оцінки, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України)
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчить з матеріалів справи, відповідно до пункту 6.1. розділу 6 Договору «ПОСТАВКА ТОВАРУ» сторони узгодили, що дата та місце поставки Товару зазначається у письмовій заявці Позивача, яка надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу Відповідача та продубльована на електронну адресу зазначену в розділі 15 Договору. Надіслана письмова заявка засобами поштового зв`язку вважається врученою Відповідачу з дня отримання Позивачем фіскального чеку про сплату поштового відправлення.
У письмовій заявці зазначається найменування Товару, місце поставки Товару, кількість Товару та інша необхідна інформація для поставки Товару.
У випадку корегування інформації, яка зазначена у заявці, Замовник має право здійснити таке корегування засобами телефонного зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним
Отже, саме з моменту вручення відповідачу заявок виник обов`язок здійснити поставку товару у визначені ними строки.
Відповідно до умов Договору 12.11.2025 уповноважений представник Відповідача отримав наручно заявку № 78/1/10/1-5729-2025 від 12.11.2025, про необхідність поставки Товару в загальній кількості 20 000 комплектів у відповідні строки та відповідні місця постачання. Також, уповноважений представник Відповідача 18.11.2025 отримав наручно заявку № 78/1/10/1-5879-2025 від 18.11.2025, про необхідність поставки Товару в загальній кількості 20 000 комплектів у відповідні строки та відповідні місця постачання. Проте товар визначений заявками Позивача від 12.11.2025 № 78/1/10/1-5729-2025 та від 18.11.2025 № 78/1/10/1-5879-2025 не був поставлений Відповідачем, а саме:
Заявка від 12.11.2025 № 78/1/10/1-5729-2025: 20 000 комплектів, Товару, що мали бути поставлені до 28.11.2025, станом на 10.12.2025 не було поставлено Товар (порушення строків поставки Товару 12 днів, повідомлення про односторонню відмову від договору в повному обсязі від 05.12.2025 №78/1/5/1-6261-2025).
Заявка від 18.11.2025 № 78/1/10/1-5879-2025: 10 000 комплектів, Товару, що мали бути поставлені до 28.11.2025, станом на 10.12.2025 не було поставлено Товар (порушення строків поставки Товару 12 днів, повідомлення про односторонню відмову від договору в повному обсязі від 05.12.2025 №78/1/5/1-6261-2025); 10 000 комплектів, Товару, що мали бути поставлені до 28.11.2025, станом на 10.12.2025 не було поставлено Товар (порушення строків поставки Товару 12 днів, повідомлення про односторонню відмову від договору в повному обсязі від 05.12.2025 №78/1/5/1-6261-2025)
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів поставки відповідачем товару у строки, визначені договором та відповідними заявками позивача.
Таким чином Відповідачем порушено строки поставки Товару, визначені заявками Позивача від 12.11.2025 № 78/1/10/1-5729-2025 та від 18.11.2025 № 78/1/10/1-5879-2025.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 8.3. розділу 8 Договору, Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі 38 016,00 грн за порушення строків поставки Товару, визначеного заявками Позивача від 12.11.2025 № 78/1/10/1-5729-2025 та від 18.11.2025 № 78/1/10/1-5879-2025 на підставі проведеного розрахунку, а саме:
- Заявка від 12.11.2025 № 78/1/10/1-5729-2025: за порушення строку поставки 20 000 комплектів, Товару з 29.11.2025 по 10.12.2025 (12 днів) - 0,1 % вартості Товару в сумі 1 584 000,00 грн = 1 584,00 грн х 12 днів - розмір пені становить 19 008,00 грн.
- Заявка від 18.11.2025 № 78/1/10/1-5879-2025: за порушення строку поставки 10 000 комплектів, Товару з 29.11.2025 по 10.12.2025 (12 днів) - 0,1 % вартості Товару в сумі 792 000,00 грн = 792,00 грн х 12 днів - розмір пені становить 9 504,00 грн; за порушення строку поставки 10 000 комплектів, Товару з 29.11.2025 по 10.12.2025 (12 днів) - 0,1 % вартості Товару в сумі 792 000,00 грн = 792,00 грн х 12 днів - розмір пені становить 9 504,00 грн.
Перевіривши розрахунок штрафу, наведений у позовній заяві, місцевий господарський суд дійшов висновку про його відповідність обставинам справи та наявність підстав для його стягнення.
Відповідачем не заперечується наявність заборгованості та факт порушення ним договірних зобов`язань.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки розрахунок пені здійснено відповідно до умов пункту 8.3 договору, відповідає встановленому періоду прострочення, арифметично є правильним, а доказів, які б спростовували правильність такого розрахунку або свідчили про своєчасне виконання відповідачем зобов`язань, матеріали справи не містять.
Разом із тим відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір пені, посилаючись на відсутність належного обґрунтування розміру збитків, завданих позивачу, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, колегія суддів зазначає таке.
Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем у статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20)).
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, Закон відносить на розсуд суду.
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру, у даному випадку неустойки, наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Зі змісту відзиву на позовну заяву та доводів апеляційної скарги вбачається, що єдиною підставою, на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи необхідність зменшення пені, є недоведеність позивачем розміру заподіяних збитків. Інших обставин, які могли б свідчити про винятковість випадку чи явну неспівмірність розміру пені наслідкам порушення, відповідач не навів.
Обов`язок доведення існування виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення неустойки, покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання. Водночас відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин, обмежившись лише посиланням на недоведеність позивачем розміру збитків.
Саме по собі посилання апелянта на те, що позивач не довів розмір понесених збитків, не свідчить про наявність підстав для зменшення неустойки, оскільки закон не ставить можливість її стягнення чи визначення її розміру у залежність від доведення факту та розміру збитків. Відсутність доказів збитків сама по собі не є безумовною підставою для застосування судом положень частини третьої статті 551 ЦК України.
Крім того, відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
При цьому відповідачем не наведено та не доведено існування виняткових обставин, які б свідчили про явну неспівмірність заявленої до стягнення пені наслідкам порушення зобов`язання, надмірність відповідальності або наявність інших істотних обставин, які відповідно до статті 551 ЦК України могли б бути підставою для її зменшення.
Посилання апелянта на те, що поставка товару у подальшому була виконана, також не може бути підставою для зменшення пені, оскільки таке виконання не спростовує факту прострочення виконання зобов`язання та не усуває наслідків уже допущеного порушення. Пеня нарахована саме за період прострочення, а не за факт невиконання договору в цілому.
Колегія суддів також враховує, що пеня нарахована відповідно до погоджених сторонами умов договору, її розмір становить 38 016,00 грн, що є наслідком прострочення поставки товару, а відповідач не довів існування обставин, які б свідчили про несправедливість або очевидну невідповідність такого розміру відповідальності наслідкам допущеного порушення.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру пені.
З огляду на наведене колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання апелянта про зменшення розміру пені.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 у справі № 904/755/26 є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним і всебічним з`ясуванням обставин справи та належною оцінкою зібраних у справі доказів.
У справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р.» Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 у справі № 904/755/26 ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Орайзен Актив» не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. У зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Вирішення питання щодо розподілу судових витрат
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3993,60 грн покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орайзен Актив» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 по справі 904/755/26 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 у справі №904/755/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Кошля
Суддя Т.Ю. Демчина
Суддя Т.В. Стефанів