ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17.08.2026 Справа № 910/5067/26
За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр управління відходами»
про стягнення 53 486,09 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі також - позивач, ПрАТ «УПСК») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр управління відходами» (далі також - відповідач, ТОВ «Центр управління відходами») про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 53 486,09 грн.
Відповідно до ухвали від 05.05.2026 відкрито провадження у справі № 910/5067/26, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику учасників справи.
11.05.2026 відповідачем подано відзив, а 18.05.2026 позивач надав відповідь на відзив.
Крім того, 19.05.2026 відповідач скористався своїм правом на подання заперечень з урахуванням ст. 167 Господарського процесуального кодексу України.
Розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
26.12.2024 р. між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (як страховиком) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр управління відходами» (як страхувальником) було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений електронним Полісом ЕР-225808407 (далі - Поліс страхування ЕР-225808407), відповідно до умов якого була застрахована цивільно-правова відповідальність ТОВ «Центр управління відходами» під час експлуатації вантажного автомобіля DAF LF 45.180, р.н. НОМЕР_1 (забезпечений транспортний засіб).
Страхова сума на одного потерпілого - 160 000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну; 320 000,00 грн. за шкоду, заподіяну здоров`ю. Франшиза - 0 грн.
Строк страхування - 12 місяців: з 29.12.2024 р. по 28.12.2025 р.
Поліс страхування ЕР-225808407 було укладено відповідно до норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. №1961-IV (далі - Закон №1961-IV).
Норми зазначеного Закону втратили чинність з 01.01.2025 р., з моменту введення в дію Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 р. №3720-IX (далі - Закон №3720-IX)
Разом з тим, відповідно до п. 6 Розділу VI. Прикінцеві та перехідні положення Закону №3720-IX, який був введений в дію з 01.01.2025 р., договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.
Тобто, на Поліс страхування ЕР-225808407 між ПрАТ «УПСК» та ТОВ «Центр управління відходами» поширюються виключно норми Закону №1961-IV.
Як стверджує позивач, 24.09.2025 р., у м. Києві, по вул. Глибочицька, 32-б сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участі транспортних засобів: DAF LF 45.180, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , MERCEDES-BENZ INTERCARGO TRUCK F15121, р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , власник ТОВ «Сільпо-Фуд».
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.11.2025 у справі № 761/41886/26, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Оскільки ДТП сталося з вини водія ТОВ «Центр управління відходами» ОСОБА_1 , то, на думку позивача, у ТОВ «Центр управління відходами» настала цивільно-правова відповідальність перед потерпілою особою - ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» за пошкодження у ДТП належного ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» транспортного засобу MERCEDES-BENZ INTERCARGO TRUCK, р.н. НОМЕР_3 .
Разом з тим, враховуючи, що, як було зазначено, що відповідальність ТОВ «Центр управління відходами», як власника вантажного автомобіля DAF LF 45.180, р.н. НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «УПСК», ПрАТ «УПСК» мала відшкодувати потерпілому завдану шкоду внаслідок ДТП в межах страхової суми (ліміту страхування), визначеного Полісом страхування ЕР-225808407.
Станом на момент ДТП 24.09.2026 р. автомобіль MERCEDES-BENZ INTERCARGO TRUCK, р.н. НОМЕР_3 , який належить ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» був застрахований за Генеральним договором страхування транспортних засобів№101119039 від 24.02.2025 р. у ПрАТ «СК «ГРАВЕ Україна», у тому числі на випадок настання такого ризику, як ДТП.
Тому, ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» після ДТП 24.09.2025 р. звернулося до ПрАТ «СК «ГРАВЕ Україна» із заявою про страхове відшкодування.
Відповідно до Рахунку-фактури від 26.09.2025 р. ТОВ «Автомобільний дім Укравто Атлант» вартість відновлювального ремонту, пошкодженого у ДТП автомобіля склала 71205,11 грн.
17.10.2025 р. ПрАТ «СК «ГРАВЕ Україна» затвердило страховий акт і цього ж дня сплатила ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» страхове відшкодування у розмірі 71 205,11 грн., шляхом перерахування на рахунок ТОВ «Автомобільний дім Укравто Атлант», на СТО якого здійснювався ремонт транспортного засобу.
Тим самим ПрАТ «СК «ГРАВЕ Україна» виконало свої зобов`язання перед ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» у повному обсязі.
Однак, після виплати страхового відшкодування до ПрАТ «СК «ГРАВЕ Україна» від ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування» у межах виплаченого страхового відшкодування перейшло право вимоги, яка ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» мало до винної у ДТП особи або особи, яка несе відповідальність за винну особу.
Тобто, у ПрАТ «СК «ГРАВЕ Україна» виникло право вимоги до ТОВ «Центр управління відходами» та до ПрАТ «УПСК» з приводу відшкодування завданої шкоди.
У зв`язку з наведеними вище обставинами, 03.03.2026 позивачем було затверджено страховий акт і цього ж дня страхове відшкодування у розмірі 53 486,09 грн було сплачене на рахунок ПрАТ «СК «ГРАВЕ Україна». Після чого, у ПрАТ «УПСК» за наслідками зазначеного ДТП виникло право регресної вимоги до ТОВ «Центр управління відходами» на суму виплаченого страхового відшкодування, а саме, на суму 53 486,09 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечував та посилався, переважно, на наступне:
- відповідно до підпункту «г» підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-ІV, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам Правил дорожнього руху.;
- для стягнення заявленої суми страхового відшкодування позивач повинен довести наявність конкретної технічної несправності або інші технічні невідповідності транспортного засобу DAF LF 45.180, р.н. НОМЕР_2 ;
- необхідно довести причинний зв`язок між несправністю транспортного засобу та вчиненням ДТП.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до приписів ст. 108 Закону України «Про страхування», страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Як встановлено судом вище, позивачем на виконання зобов`язання за договором (полісом) 03.03.2026 було затверджено страховий акт і цього ж дня сплачене страхове відшкодування у розмірі 53 486,09 грн на рахунок ПрАТ «СК «ГРАВЕ Україна» - страховика постраждалої особи.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, суд зазначає, що до позивача у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено, що Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.11.2025 у справі № 761/41886/26, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, в постанові зазначено, що водій не пересвідчився в безпечності стоянки та справності стоянкового гальма, що призвело до самовільного руху транспортного засобу та зіткнення з іншим транспортним засобом.
Згідно ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.
Пунктом 54 статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов`язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку.
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Так, відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно пп б п.2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Звертаючись до суду з даним позовом ПрАТ «УПСК» вказує, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок невідповідності технічного стану транспортного засобу DAF LF 45.180, р.н. НОМЕР_2 існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Проте, суд не погоджується з такими твердженням позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підтвердження технічної несправності транспортного засобу позивач посилається на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 10.11.2025 у справі № 761/41886/26.
Проте, суд зазначає, що в указаній постанові не встановлювалися обставини несправності транспортного засобу та взаємозв`язок із дорожньо-транспортною пригодою в результаті якої позивачем було відшкодовані кошти на користь потерпілого.
Обставини викладені у постанові не свідчать про несправність стоянкового гальма, а свідчать лише про недотримання водієм транспортного засобу DAF LF 45.180, р.н. НОМЕР_2 Правил дорожнього руху та забезпечення безпечної стоянки.
Більше того, позивачем не надано суду доказів причинно-наслідкового зв`язку несправності транспортного засобу та дорожньо-транспортної пригоди.
Між тим, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що причиною дорожньо-транспортної пригоди є порушення Правил дорожнього руху України з боку водія транспортного засобу DAF LF 45.180, р.н. НОМЕР_2 , який був учасником дорожньо-транспортної пригоди та якого Шевченківський районний суд міста Києва визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача в порядку регресу здійснену позивачем виплату потерпілим страхового відшкодування у розмірі 53 486,09 грн, оскільки позивачем не надано суду доказів визначення дорожньо-транспортної пригоди безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу DAF LF 45.180, р.н. НОМЕР_2 існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пунктом 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 231, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17.08.2026.
Суддя Ю.О. Підченко