Справа № 761/33274/26
Провадження № 2-з/761/306/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі судді Шевченко І. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Солдатенком Сергієм Миколайовичем, про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Солдатенком Сергієм Миколайовичем, до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
установила:
У серпні 2026 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла вказана вище позовна заява, в якій позивачка просить стягнути з відповіда на відшкодування збитків, завданих користуванням чужим майном без достатньої правової підстави за період з 01.01.2016 по 01.05.2026 у розмірі 1 161 583,80 грн.
Також позивачка подала заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на квартиру, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, за адресою: АДРЕСА_1 . Заяву мотивовано тим, що позивачка прагне попередити недобросовісні дії відповідача, спрямовані на унеможливлення виконання рішення суду (якщо таке буде прийнято на її користь).
Розгляд заяви про забезпечення позову проводиться в порядку ст. 153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Верховного Суду у справі № 916/10/18 від 14 червня 2018 року зазначено, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заявником обрано спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру.
Суд може накласти арешт на квартиру, проте підтвердження, що ця квартира належить відповідачу, надаються суду заявником.
Однак позивачкою не надано достатніх доказів, що вищевказана квартира належить на цей час на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .
Зокрема, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , міститься запис про обтяження: номер 57883256 від 05.12.2024, вид обтяження - заборона на нерухоме майно; внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богдановою В. М.; документи, подані для державної реєстрації: договір ренти № 460 від 05.12.2024; зміст, характеристика обтяження: одержувач ренти передає у власність платника ренти майно - квартиру, строком на один рік (до п`ятого грудня 2025 року включно), а платник ренти зобов`язується періодично виплачувати одержувачеві ренти грошову ренту загальною сумою 40 000,00 (сорок тисяч) гривень.
У вказаній інформації відсутні жодні відомості про те, що вищевказана квартира на цей час зареєстрована (належить на праві приватної власності) за відповідачем.
Відтак, ураховуючи вищевикладене та зважаючи на відсутність в матеріалах доказів на підтвердження права власності боржника (відповідача) на вказане в заяві про забезпечення позову майно, у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно слід відмовити.
Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє позивача права звернутися в подальшому з такою заявою до суду.
Керуючись ст. 2, 13, 149-154, 259-261, 353-354 ЦПК України, -
ухвалила:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Солдатенком Сергієм Миколайовичем, про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Солдатенком Сергієм Миколайовичем, до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя І. М. Шевченко