ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 285/3373/22 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А.В.
Категорія 53 Доповідач Панкеєва В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Панкеєвої В.А.,
суддів Григорусь Н.Й.,
Галацевич О.М.,
за участю секретаря Добровольської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 285/3373/22 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТЕК", приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Джох Романа Васильовича
на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2026 року,
встановив:
У липні 2022 року представник позивача подав до суду позов, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТЕК" (далі - ТОВ " БЕТЕК") майнову шкоду у розмірі 582 858,41 грн, з яких: 287 128,57 грн - майнова шкода станом на 28.07.2019, 51 565,14 грн - 3% річних за період з 29.07.2019 по 23.07.2025 та 244 164,70 грн - інфляційні нарахування за період з 29.07.2019 по 23.07.2025, та моральну шкоду у розмірі 60 898,68 грн, з яких: 30 000,00 грн - моральна шкода станом на 28.07.2019, 5 387,67 грн - 3% відсотки річних за період з 29.07.2019 по 23.07.2025 та 25 511,01 грн - інфляційні нарахування за період з 29.07.2019 по 23.07.2025; з приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (далі - ПАТ "УСК "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП") 196 252,67 грн, з яких: 98 000,00 грн - страхове відшкодування станом на 25.10.2019, 16 890,90 грн - 3% річних за період з 25.10.2019 по 23.07.2025 та 81 361,77 грн - інфляційні нарахування за період з 25.10.2019 по 23.07.2025.
Позов мотивовано тим, що 28.07.2019 близько 08 год 00 хв на автодорозі Київ - Чоп, 212 км, поблизу с. Броники Новоград-Волинського р-ну, водій автомобіля марки Mercedes Benz 0405, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , керуючи даним транспортним засобом виконуючи маневр розвороту ліворуч не надав переваги у русі автомобілю Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) позивачу, як власнику автомобіля Mazda 6, завдана шкода, яка підлягає стягненню з відповідачів.
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 21 січня 2026 року позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ТОВ "БЕТЕК" на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 168 538,00 та моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн, а всього 198 538,10 грн. В іншій частині вимог - відмовив. Стягнув з ТОВ "БЕТЕК" на користь ОСОБА_1 1685,38 грн та на користь держави 620,25 грн судового збору.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині, представник ОСОБА_1 - адвокат Джох Р.В. подав апеляційну скаргу.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати частково та змінити рішення, яким частково задовольнити вимоги, а саме: "Стягнути з ТОВ "БЕТЕК" 581 795,83 грн на користь ОСОБА_1 , а саме: майнову шкоду у розмірі 257 128,57 грн, 3% річних на майнову шкоду (період 29.07.2019 - 23.07.2025) у розмірі 46 177,47 грн, інфляційні нарахування (період 29.07.2019 - 23.07.2025) у розмірі 217 702,13 грн, та моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн, 3% річних на майнову шкоду (період 29.07.2019 - 23.07.2025) у розмірі 5387,67 грн, інфляційні нарахування (період 29.07.2019 - 23.07.2025) у розмірі 25 399,99 грн".
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки існує невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та було ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.
Так, позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування шкоди, вважає його таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, за неповного з`ясування обставин справи та без належної оцінки доказів, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для його зміни. Суд першої інстанції, визначаючи розмір майнової шкоди, не врахував правову природу спірних правовідносин та порядок її обчислення у випадку фактичного знищення транспортного засобу. Відповідно до вимог ст.30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та усталеної практики Верховного Суду, у такому випадку шкода визначається як різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням отриманого страхового відшкодування.
Водночас суд першої інстанції фактично застосував інший підхід, що призвело до неправильного визначення розміру збитків. Зокрема, суд здійснив розрахунок шляхом віднімання вартості пошкодженого ТЗ від вартості матеріального збитку (п.5 Висновку експерта), незважаючи на те, що п.5 Висновку експерта містив в собі результат вже з вирахування вартості пошкодженого ТЗ, що є виключно технічною помилкою, призвело до подвійного вирахування вартості пошкодженого ТЗ та є несправедливим щодо особи, якій заподіяно шкоду. Також, звертає увагу суду, що скаржником при зверненні до суду було помилково визначено розмір майнової шкоди через арифметичну помилку та зазначено 287 128,57 грн, замість 257 128,57 грн, від вимоги стягнути надлишково зазначеної суми майнової шкоди 30000,00 грн скаржник відмовляється та вважає, що суд правомірно встановив її необґрунтованість
Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у застосуванні положень ст.625 ЦК України, дійшовши помилкового висновку про відсутність грошового зобов`язання. Разом з тим, як оцінка шкоди проведена станом на 28.07.2019, однак з цього часу пройшло понад 6 років, внаслідок суспільно-політичної та фінансово-економічної ситуації в Україні, систематично високого індексу інфляції, що мало наслідком суттєве знецінення купівельної спроможності української гривні, а тому внаслідок тривалого нездійснення відшкодування шкоди, Відповідачі здійснювали користування зазначеними коштами в своїй господарській діяльності, а тому Скаржник вправі розраховувати на застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України, а саме сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Відтак, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, інфляційні втрати та 3% річних є складовою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання та підлягають стягненню незалежно від підстав виникнення такого зобов`язання. Неврахування цих обставин судом першої інстанції призвело до неповного відшкодування шкоди та порушення принципу повного відновлення порушеного права.
Водночас апелянт під час апеляційного перегляду уточнив розмір заявлених вимог, виправивши допущені арифметичні помилки, та відмовився від їх надлишкової частини. Зазначене свідчить про добросовісність сторони та підлягає врахуванню судом апеляційної інстанції при визначенні остаточного розміру підлягаючих стягненню сум.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 12 березня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подання відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
14.04.2026 від представника ТОВ "БЕТЕК" - адвоката Логінова Р.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу з проханням апеляційну скаргу представника позивача Джоха Р.В. на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 21.01.2026 в справі № 285/3373/22 - залишити без задоволення, а рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 21.01.2026 в справі № 285/3373/22 без змін.
З доводами апелянта щодо неправильного визначення розміру матеріальної шкоди та необхідності застосування положень статті 625 ЦК України представник відповідача не погоджується, так, як згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи ринкова вартість автомобіля Mazda 6 станом на 28 липня 2019 року, тобто до моменту його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становила 445 719,04 грн. Водночас експертом було визначено коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу у розмірі 0,44, у зв`язку з чим вартість автомобіля з урахуванням такого зносу становила 355 128,57 грн. Після дорожньо-транспортної пригоди вартість автомобіля була визначена у сумі 90 590,47 грн. Отже, при визначенні розміру матеріальної шкоди суд першої інстанції обґрунтовано виходив із вартості автомобіля з урахуванням його фізичного зносу до моменту ДТП та вартості пошкодженого транспортного засобу після пригоди. Таким чином, доводи апелянта про те, що суд нібито двічі відняв вартість пошкодженого автомобіля, є безпідставними, оскільки суд окремо врахував зменшення ринкової вартості транспортного засобу внаслідок його природного зносу, а не повторно віднімав вартість автомобіля після ДТП.
Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про необхідність застосування положень статті 625 ЦК України та стягнення інфляційних втрат і 3% річних з 29 липня 2019 року. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання саме грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Однак до моменту ухвалення судового рішення у справі між сторонами не існувало визначеного та узгодженого грошового зобов`язання щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Обов`язок відповідача зі сплати конкретної грошової суми виникає лише після встановлення судом розміру шкоди та набрання відповідним рішенням законної сили. До цього моменту відсутні правові підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні статті 625 ЦК України. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з ТОВ "БЕТЕК" інфляційних втрат та 3% річних, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують законності та обґрунтованості ухваленого рішення.
Представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити з викладених в ній підстав.
Представники відповідача -ТОВ "БЕТЕК" заперечилищодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.
Вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 19.05.2025 у справі № 285/1997/20 звільнено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до п.4 ч.1 ст.49 КК України.
Кримінальне провадження № 1201906[телефон приховано] від 01.08.2019 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України закрито. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді № 285/2814/19 від 05.08.2019 на автомобіль марки MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_2 , транспортний засіб Mercedes Benz 0405, д.н.з. НОМЕР_3 - скасовано.
Речові докази у кримінальному провадженні: автомобіль марки MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився на зберіганні у ОСОБА_3 - залишено останньому; транспортний засіб Mercedes Benz 0405, д.н.з. НОМЕР_3 , який знаходився на зберіганні у ТОВ "БЕТЕК" - залишено у його власності.
Даною ухвалою встановлено, 28.07.2019 близько 08 год ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем "Mercedes Benz 0405", д.н.з. НОМЕР_3 , по автодорозі Київ-Чоп.
Рухаючись вказаним автомобілем в напрямку м. Рівне, у світлу пору доби, по дорозі з двостороннім рухом по дві смуги у кожному, які розділені розподільчою смугою із металевим огородженням по 212 км автошляху, водій ОСОБА_2 , в порушення вимог п.10.1 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в порушення вимог п.10.4 зазначених вище Правил, перед виконанням розвороту з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, не надав дорогу автомобілю MAZDA 6, р.н. НОМЕР_2 , яким у зустрічному напрямку керував водій ОСОБА_3 , перевозячи пасажира ОСОБА_4 , що призвело до зіткнення транспортних засобів.
Внаслідок вказаної ДТП пасажиру автомобіля MAZDA 6, р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 7, 8 ребер зліва, двобічного перелому крижової кістки із здавленням корінців "кінського хвоста", перелому лівого поперечного відростка 5 поперекового хребця, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Порушення водієм автомобіля Mercedes Benz 0405, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 вимог п.п.10.1, п.10.4 ПДР України знаходиться у прямому причинному зв`язку із виникненням даної ДТП та її наслідками (а.с.144 т.1).
Обставини, встановлені ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 19.05.2025, яка набрала законної сили, 28.05.2025 не потребують доказування відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України.
Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів: MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_2 , належить позивачу у справі; Mercedes Benz 0405, д.н.з. НОМЕР_3 - ТОВ " БЕТЕК" (а.с.49-50 т.1).
Згідно змісту позовної заяви, пояснень представника позивача водій ОСОБА_2 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ " БЕТЕК".
Факт перебування водія ОСОБА_2 на момент ДТП у трудових відносинах з ТОВ "БЕТЕК" представником останнього не заперечувалася та визнавався у під час судового розгляду.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ТОВ "БЕТЕК", транспортного засобу автомобіля Mercedes Benz 0405, д.н.з. НОМЕР_3 , була застрахована на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 3251983 від 10.06.2019 до 14.12.2019 у ПАТ "УСК "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" з лімітом відповідальності - 100 000,00 грн (за шкоду заподіяну майну), розмір франшизи - 2 000,00 грн (а.с.51 т.1).
Відповідно до Висновку № 209 судової автотоварознавчої експертизи, складеного 07.10.2019, пошкодження автомобіля "Mazda 6 SKYACTIV 2,5 2WD 4dr 6АТ" ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_5 , виявлені після ДТП 28.07.2019, які визначені при його обстеженні 20.09.2019 - зазначені у пункті 1.2 дослідницької частини даного висновку та відображені на фотографіях фототаблиць додатку.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mazda 6…" д.н.з. НОМЕР_5 , від виявлених при обстеженні 20.09.2019 його пошкоджень внаслідок ДТП 28.07.2019, в цінах на вказану дату обстеження, без врахування (включення) ПДВ на складові (запчастини) та на матеріали, становить: 589187,57 грн.
Ринкова вартість автомобіля "Mazda 6…" д.н.з. НОМЕР_5 , на 28.07.2019 до моменту пошкодження у ДТП, становить: 445719,04 грн.
Вартість матеріального збитку, з технічної точки зору, завданого автомобіля "Mazda 6…" д.н.з. НОМЕР_5 , від виявлених при обстеженні 20.09.2019 його пошкоджень внаслідок ДТП 28.07.2019, в цінах на вказану дату обстеження, становить: 355128,57 грн.
Вартість автомобіля "Mazda 6…" д.н.з. НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП 28.07.2019 становить: 90590,47 грн (а.с.11-48 т.1).
Відповідно до платіжної інструкції № 3Р078908 від 03.07.2025 ПАТ "УСК "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодуванням за даним фактом ДТП у розмірі 98 000,00 грн (а.с.182 т.1).
Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що встановлений факт заподіяння позивачу майнової шкоди внаслідок ДТП, а також наявність підстав для покладення відповідальності на відповідача ТОВ "БЕТЕК" як володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки водій транспортного засобу перебував із ним у трудових відносинах. Разом з тим, суд обмежив розмір відшкодування до 168 538,10 грн, з розрахунку: 355 128,57 грн (ринкова вартість транспортного засобу до ДТП з урахуванням коефіцієнту зносу) - 98 000,00 грн (розмір виплати ОСОБА_3 (володільцю транспортного засобу) страхового відшкодуванням за фактом ДТП) - 90 590,47 грн (утилізаційна (залишкова) вартість транспортного засобу після ДТП) + 2000,00 грн (розмір франшизи згідно полісу серії АО № 3251983 від 10.06.2019)
Крім того, суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки дійшов висновку про відсутність на момент розгляду справи простроченого грошового зобов`язання, яке є обов`язковою умовою застосування положень ст.625 ЦК України. В задоволені вимог до страховика відмовив, оскільки страхове відшкодування у межах страхового ліміту було виплачено добровільно до розгляду справи по суті. Разом із тим, суд визнав обґрунтованими вимоги про відшкодування моральної шкоди, врахувавши характер правопорушення, тяжкість та тривалість моральних страждань позивача, а також принципи розумності, справедливості та співмірності, у зв`язку з чим задовольнив їх у повному обсязі.
Колегія суддів частково погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Щодо відшкодування майнової (матеріальної) шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача; зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21).
Частиною 1 статті 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті).
За загальним принципом, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
За частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно роз`яснень, які містяться в пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 №4 (далі - постанова Пленуму), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц сформульовано висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків) (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 465/5368/14).
Звертаючись до суду з позовом, представник позивача просив стягнути з ТОВ " БЕТЕК" майнову шкоду у розмірі 582 858,41 грн, з яких: 287 128,57 грн - майнова шкода станом на 28.07.2019, 51 565,14 грн - 3% річних за період з 29.07.2019 по 23.07.2025 та 244 164,70 грн - інфляційні нарахування за період з 29.07.2019 по 23.07.2025.
В апеляційній скарзі представник позивача звернув увагу суду, що скаржником при зверненні до суду було помилково визначено розмір майнової шкоди через арифметичну помилку, та зазначено 287 128,57 грн, замість 257 128,57 грн, від вимоги стягнути надлишково зазначеної суми майнової шкоди 30 000,00 грн апелянт відмовився та вважав, що суд правомірно встановив її необґрунтованість
Розмір майнової шкоди, визначений представником позивача, дорівнює різниці між 355128,57 грн (вартість матеріального збитку, з технічної точки зору, завданого автомобілю, від виявлених при обстеженні 20.09.2019 його пошкоджень внаслідок ДТП 28.07.2019, в цінах на вказану дату обстеження) та 98 000,00 грн (розмір страхового відшкодуванням за фактом ДТП).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля становила 589 187,57 грн, а ринкова вартість даного автомобіля з урахуванням коефіцієнту зносу на момент ДТП становила 355 128,57 грн, транспортний засіб відновлювати є економічно недоцільно, так як розмір відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість. При цьому, завдані збитки також перевищують ліміт страхового відшкодування. Оскільки позивачу ОСОБА_1 була завдана майнова шкода у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу, у результаті ДТП, з ТОВ "БЕТЕК" підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 168 538,10 грн, з розрахунку: 355 128,57 грн (ринкова вартість транспортного засобу до ДТП з урахуванням коефіцієнту зносу) - 98 000,00 грн (розмір виплати ОСОБА_3 (володільцю транспортного засобу) страхового відшкодуванням за фактом ДТП) - 90 590,47 грн (утилізаційна (залишкова) вартість транспортного засобу після ДТП) + 2 000,00 грн (розмір франшизи згідно полісу серії АО № 3251983 від 10.06.2019) = 168 538,10 грн.
Такий висновок суду є помилковим, враховуючи наступне.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" від 07 березня 1996 року № № 85/96-ВР, чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 85/96-ВР) передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону № 85/96-ВР. До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV, чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1961-IV), згідно транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Для повного відшкодування завданої шкоди і страховиком, і винним водієм судам необхідно встановити ринкову вартість автомобіля до ДТП та вартість деталей, вузлів та агрегатів фізично знищеного ТЗ після ДТП.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 363/2222/16-ц.
Якщо пошкоджений ТЗ не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж ТЗ визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП (постанови Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 337/5881/14-ц; від 15 березня 2018 року у справі № 564/2464/14-ц; від 18 грудня 2018 року у справі № 524/561/16-ц; від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц та ін).
Як видно з Висновку № 209 судової автотоварознавчої експертизи, складеного 07.10.2019, ринкова вартість автомобіля "Mazda 6…" д.н.з. НОМЕР_5 , на 28.07.2019 до моменту пошкодження у ДТП, становить: 445719,04 грн; вартість автомобіля "Mazda 6…" д.н.з. НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП 28.07.2019 становить: 90590,47 грн (а.с.11-48 т.1).
Отже, розмір майнової шкоди, який підлягає стягненню з ТОВ "Бетек" на користь позивача становить 257 128,57 грн (445 719,04 грн (ринкова вартість транспортного засобу до моменту ДТП) - 98 000,00 грн (розмір страхового відшкодування за фактом ДТП) - 90 590,47 грн (вартість транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП 28.07.2019) + 2 000,00 грн (розмір франшизи згідно полісу серії АО № 3251983 від 10.06.2019).
Відтак, суд першої інстанції неправильно визначив розмір шкоди та безпідставно визначивши ринкову вартість транспортного засобу до ДТП в розмірі 355 128,57 грн, а тому доводи апеляційної скарги в частині помилкового визначення судом першої інстанції розміру майнової шкоди є обґрунтованими.
Щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних на майнову та моральну шкоду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відтак грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Колегія суддів звертає увагу, що положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК України).
Так згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13.01.2016 № 6-3019цс15 дія ст.625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.
Колегія суддів враховує, що правовідносини сторін є деліктними та виникли внаслідок завдання шкоди. Разом із тим, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, положення статті 625 ЦК України можуть застосовуватись до деліктних зобов`язань за наявності прострочення виконання грошового зобов`язання. Однак у даній справі підстав для задоволення таких вимог колегія суддів не вбачає, оскільки розмір відшкодування був предметом спору між сторонами та остаточно визначається судовим рішенням.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача ТОВ "БЕТЕК" 3% річних на майнову шкоду (період 29.07.2019 - 23.07.2025) у розмірі 46 177,47 грн, інфляційних нарахувань (період 29.07.2019 - 23.07.2025) у розмірі 217 702,13 грн, 3% річних на майнову шкоду (період 29.07.2019 - 23.07.2025) у розмірі 5 387,67 грн, інфляційних нарахувань (період 29.07.2019 - 23.07.2025) у розмірі 25 399,99 грн задоволенню не підлягає, оскільки між сторонами наявні деліктні відносини, які виникли в результаті завдання відповідачем шкоди, що не дає підстав для застосування ч.2 ст.625 ЦК України.
Відтак, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині є правильним.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірено та надано їм належну оцінку, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги, а саме щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині визначення розміру майнової шкоди та приходить до висновку щодо необхідності змінити рішення у вказаній частині.
Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (стаття 141 ЦПК України).
За звернення до суду із позовом позивач сплатив 3851,29 грн судового збору за позовні вимоги про стягнення майнової шкоди 385 128,57 грн (287 128,57 грн + 98 000,00 грн).
Позов задоволено на 66,76 % (257 128,57 грн : 385 128,57грн х 100%), відтак, із ТОВ "БЕТЕК" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2571,12 грн (3851,29 грн х 66,76 %).
З огляду на наведене рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Джох Романа Васильовича задовольнити частково.
Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2026 року змінити.
Викласти абзаци 2,4 резолютивної частини рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2026 року в наступній редакції:
"Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТЕК" на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 257128,57 грн та моральну шкоду у розмірі 30000 грн, а всього 287128,57 грн (двісті вісімдесят сім тисяч сто двадцять вісім гривень 57 копійок).
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТЕК" на користь ОСОБА_1 2571,12 грн (дві тисячі п`ятсот сімдесят одна гривня 12 копійок) судового збору.".
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий В.А. Панкеєва
Судді Н.Й. Григорусь
О.М. Галацевич
Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.