УХВАЛА
17 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/6047/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біомедінвест"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біомедінвест"
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування пунктів рішення.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Біомедінвест" (далі - Товариство, скаржники) звернулося 29.07.2026 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 у справі № 910/6047/25; справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; поновити строк на подання касаційної скарги.
За результатом розгляду матеріалів скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на статтю 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, щодо якої відсутній висновок та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов`язок обґрунтувати мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому скаржник має усвідомлювати, що наслідком обґрунтованої підставності для такого звернення буде скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).
Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що підставою касаційного оскарження спірних судових актів скаржник зазначає пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України). Зазначена підстава узгоджуються з вимогами касаційної скарги про скасування оскаржуваних судових рішень у справі.
Також у касаційній скарзі містяться посилання на пункти 3 частини третьої статті 310 ГПК України. Щодо підстави для звернення із касаційною скаргою є необґрунтованими та взаємонеузгодженими стосовно вимог про скасування судових актів та направлення на новий розгляд. Отже, касаційна скарга підлягає залишенню без руху через наявність суттєвих недоліків в зазначеній частині підстав касаційного оскарження, які підлягають усуненню.
Крім того, щодо посилання скаржника на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи), суд касаційної інстанції зазначає, що для належного обґрунтування касаційної скарги з цієї підстави скаржник повинен чітко зазначити, які саме конкретні докази, що були зібрані у матеріалах справи, не були досліджені судами першої та/або апеляційної інстанцій. Крім того, скаржник зобов`язаний обґрунтувати, які саме фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суди не змогли встановити через недослідження саме цих конкретних доказів.
Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не виклав у тексті касаційної скарги. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України "Про судовий збір".
Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання (2025 рік) цієї позовної заяви) ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
З огляду на те, що касаційну скаргу подано через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено у розмірі 3 028 ,00 грн.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що у 2025 році у справі № 910/6047/25 подано позов про визнання недійсним та скасування пунктів рішення.
Рішенням місцевого суду від 15.04.2026, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 30.06.2026, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відповідач оскаржує до касаційної інстанції судові акти повністю. Отже, предметом касаційного розгляду є одна немайнова вимога.
Отже, з урахуванням наведеного, беручи до уваги немайновий характер спору, при зверненні до суду з касаційною скаргою мав бути сплачений судовий збір у сумі 4 844, 80 грн (3 028, 00 грн х 200% х 0,8).
Разом з тим, скаржником сплачено судовий збір у сумі 4 486,00 грн (підтверджується платіжною інструкцією від 27.07.2026 № 512 та інформацією із виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, Головним управлінням ДПС), тобто у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством. Отже скаржнику слід доплатити судовий збір у сумі 358, 80 грн.
Суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме: у сумі 358, 80 грн за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- Отримувач коштів: ГУК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): [рахунок приховано];
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102;
- Найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
- Призначення платежу: "Судовий збір за розгляд касаційної скарги …на рішення …у справі №…".
Таким чином, з урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. При цьому, з метою надання можливості учаснику справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, Верховний Суд вважає за доцільне встановити процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біомедінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 у справі № 910/6047/25 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Біомедінвест" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Біомедінвест", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк