УХВАЛА
17 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 918/1043/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.04.2026
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2026
у справі за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирогощанське"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2
про стягнення вартості частки у статутному капіталі,
ВСТАНОВИВ:
1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирогощанське", в якому просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирогощанське" вартість частки у статутному капіталі у зв`язку з виходом учасника з товариства в розмірі 1 146 843,60 грн (з урахуванням заяви від 20.03.2026 про збільшення розміру позовних вимог).
2. Господарський суд Рівненської області рішенням від 06.04.2026, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2026, у задоволенні позову відмовив.
3. 29.07.2026 ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить поновити строк на касаційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 06.04.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2026; справу №918/1043/24 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , Верховний Суд встановив, що її необхідно залишити без руху з таких підстав.
5. Відповідно до п.1 ч.1 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у ч.3 цієї статті.
6. За приписами ч.2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п.1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч.1, 3 ст.310 цього Кодексу.
7. При цьому п.5 ч.2 ст.290 ГПК встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
8. Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п.1-4 ч.2 ст.287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
- п.1 ч.2 ст.287 ГПК - чітку вказівку на норму/норми права (пункт, частину, статтю), яку, на думку скаржника, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень;
- п.2 ч.2 ст.287 ГПК - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;
- п.3 ч.2 ст.287 ГПК - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи;
- п.4 ч.2 ст.287 ГПК - зазначення обставин, наведених у ч.ч.1, 3 статті 310 цього Кодексу; якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права; якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, повинно бути зазначено яке саме клопотання суд необґрунтовано відхилив про витребування, дослідження або огляд яких саме доказів або інше клопотання (заяву) щодо встановлення яких конкретно обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
9. Заявник касаційної скарги повинен враховувати і те, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК.
10. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених п.п.1 - 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
11. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (п.п.25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
12. Всупереч наведеному, в касаційній скарзі ОСОБА_1 не наведено підставу/підстави касаційного оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 06.04.2026 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2026, з посиланням на конкретну підставу/підстави касаційного оскарження, передбачену ч.2 ст.287 ГПК, що є порушенням вимог, встановлених п.5 ч.2 ст.290 ГПК.
13. Верховний Суд звертає увагу, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в ч.2 ст.287 ГПК, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження та їх належного обґрунтування унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
14. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які не наведені у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.
15. Згідно із ч.2 ст.292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч.6 ст.6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
16. Відповідно до приписів ч.2 ст.174 ГПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абз.2 ч.1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до ст.6 цього Кодексу.
17. З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі ч.2 ст.292 ГПК із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом уточнення підстав касаційного оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 06.04.2026 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2026, передбачених ч.2 ст.287 ГПК, та викладення їх належного обґрунтування з урахуванням вказівок Верховного Суду, наведених у цій ухвалі.
18. Крім того, касаційна скарга ОСОБА_1 підписана його представником - адвокатом Журбою Катериною Валеріївною, на підтвердження повноваження якої додано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11302/10 від 02.11.2023 та ордер серії АІ №2266220 від 28 серпня 2026 року.
19. Згідно із ч.4 ст.60 ГПК повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону "Про безоплатну правничу допомогу".
20. Ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках та порядку, встановлених Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
21. Згідно із п.12 Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 (зі змінами та доповненнями) ордер має містити, зокрема, дату видачі ордера (пп.12.9).
22. Втім, зазначення майбутньої дати в адвокатському ордері по суті є технічною помилкою або опискою, проте це позбавляє документ юридичної сили, оскільки не підтверджує законність дій у теперішньому часі.
23. Отже скаржнику також потрібно надати Верховному Суду належні документи, що підтверджують повноваження адвоката Журби Катерини Валеріївни як представника ОСОБА_1 .
24. Згідно із ч.4 ст.174 та ч.2 ст.292 ГПК якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
25. Верховний Суд при цьому не розглядає клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у відповідності до ч.1 ст.288 ГПК, а тому строк на касаційне оскарження не є пропущеним.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.04.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у справі №918/1043/24 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О. Кібенко