Справа №487/4360/26
Провадження №2/487/3067/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.08.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді - Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання - Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,-
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Шевченко С,В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), щомісячно з дня звернення до суду з даним позовом і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку.
Обґрунтовуючи вимоги зазначив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.07.2025 по 17.11.2025, за час перебування у шлюбі у них народилась дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір`ю та повністю перебуває на її утриманні. Позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, відповідач ухиляється від надання матеріальної допомоги дружині, відповідач працює неофіційно, має постійний дохід, крім того, має у власності транспортні засоби та нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , має у власності земельну ділянку, яка знаходиться в оренді та отримує дохід від орендної плати.
Ухвалою від 12.06.2026 відкрите провадження у справі.
22.07.2026 адвокат Сорочан Є.В., який діє в інтересах відповідача, подав до суду відзив на позовну заяву, позовні вимоги визнав частково у розмірі аліментів 1/6 частки, вважає розмір аліментів на утримання дружини частка його доходів є занадто великим та обтяжливим, посилаючись на те, що дійсно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із позивачкою, судовим наказом Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.05.2026 з нього на утримання сина стягуються аліменти у розмірі частки від сіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідно віку щомісячно, починаючи з 21.05.2026 і до повноліття дитини. При цьому, відповідач з березня 2026 року не працює, є власником квартири АДРЕСА_1 , де проживає та не має дохід з цього майна. Також відповідач є власником автомобіля Lexus RX державний номер НОМЕР_1 , який є предметом поділу майна у судовій справі за позовом дійсно ОСОБА_1 , інші транспортні засоби були відчужені та за ці кошти придбано автомобіль Lexus. Земельна ділянка також перебуває у власності відповідача, орендна плата складає 8000 грн. на рік, яку отримує його тітка.
Також просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1000 грн., оскільки заявлений позивачем розмір такої допомоги у розмірі 10000 грн. є завищеним та неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, до матеріалів справи недолучено доказів на підтвердження понесених витрат позивачем, а тому неможливо надати оцінку співмірності, вказана справа не є складеною, написання та оформлення позову не займає значного часу.
29.07.2026 представник позивача подав до суду заяву про зміну предмету позову та просив про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача у розмірі 5000 грн. щомісячно з дня звернення до суду з даним позовом і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку, вважаючи саме такий розмір аліментів є мінімальною компенсацією, яка дозволить позивачці підтримувати гідні умови життя, враховуючи що відповідач є молодою людиною, працездатного віку, працює та отримує неофіційний дохід, інших утриманців немає.
05.08.2026 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву після зміни предмета позову, просив про часткове задоволення позовних вимог, а саме у розмірі аліментів на утримання позивачки 3328 грн. Надав аналогічні обґрунтування часткового визнання позову та додатково зазначив, що позивач є ФОП має постійний дохід у розмірі 18000 грн. на місяць, на утримання сина відповідач сплачує аліменти кожного місця приблизно 5000 грн., що свідчить про задовільне матеріальне становище позивача, крім того відповідач має неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом із ним та перебуває на його утриманні. Також просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1000 грн. з раніше наданих підстав.
10.08.2026 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, просив про задоволення позовних вимог, зазначивши, що відповідач посилається, що сплачує аліменти на утримання сина позивачці та на його утриманні перебуває дочка, що свідчить про наявність неофіційного доходу відповідача, проте на підтвердження перебування на його утриманні дочки відсутні докази, при цьому, реєстрація дитина за місцем проживання відповідача не доводить факту її утримання. Через декретну відпустку позивачка з квітня 2026 року припинила отримувати заробітну плату.
12.08.2026 представник відповідач подав до суду заяву просив про розгляд справи за його та відповідача відсутністю, просив позовні вимоги задовольнити частково, згідно відзиву на уточнений позов від 04.08.2026.
13.08.2026 представник позивача подав до суду заяву просив розглянути справу за його та позивача відсутністю, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до наданих позивачкою документів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували з 05.07.2025 у зареєстровано шлюбі, який було розірвано 17.11.2025, згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 . В шлюбі у подружжя народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу, дитина залишилась проживати разом із позивачкою і знаходиться на її утриманні, на утримання ОСОБА_3 , відповідач, на підставі судового наказу, виданого 27.05.2026 Заводським районним судом м. Миколаєва у справі №487/3870/26, згідно загальнодоступної інформації з Єдиного реєстру судових рішень, сплачує аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 21.05.2026 і до повноліття дитини, що не заперечували сторони.
На теперішній час позивачка не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та потребує матеріальної допомоги.
Домовленості між сторонами щодо утримання дружини не досягнуто.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини, передбаченест.84 СК України. Його особливість полягає у строковості дії - до досягнення дитиною трьох років, незалежності надання утримання від доходу дружини.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу)другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Згідно ст. 84 Сімейного кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини (матері дитини) на утримання чоловіком (батьком дитини) до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині (матері дитини) незалежно від цієї обставини.
У зв`язку з чим суд не приймає до уваги доводи представника відповідача відносно того, що позивач отримує доходи, оскільки є фізичною особою-підприємцем, а також отримує аліменти на утримання неповнолітньої дитини.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення з нього аліментів на утримання дружини у розмірі 5000 грн., до досягнення дитиною віку трьох років, та вважає за доцільне встановити розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 3328 грн. з урахуванням його фінансових можливостей.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів. Суд, виходить з того, що у зв`язку з доглядом за дитиною, якій менше трьох років, позивачка не має змоги працювати і утримувати себе, відповідач є молодою, працездатною особою, отже має об`єктивну можливість виплачувати аліменти на дружину, з урахуванням того, що погоджується сплачувати аліменти у розмірі 3328 грн., доказів того, що його стан здоров`я не дозволяє сплачувати аліменти ним не надано, також, враховується те, що відповідач має у власності квартиру, два автомобіля, мотоцикл та земельну ділянку, крім того, суд бере до уваги сімейний стан відповідача, який неодружений, та те, що у відповідача є ще дитина ОСОБА_4 , 2020 року народження.
Суд ставиться критично до посилання представника відповідача, що у власності відповідача є лише автомобіль «Lexus RX», іншій автомобіль та мотоцикл їм відчужено, а орендну плату від земельної ділянки, яка перебуває у його власності, отримує його тітка, а також перебування на його утриманні дочки ОСОБА_4 , 2020 року народження, оскільки відсутні будь-які докази на підтвердження вказаних тверджень.
Отже, на підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що є всі підстави для часткового задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання, до досягнення дитиною трирічного віку, у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн.
Згідно ч.1 ст.79 1 СК України аліменти на утримання дружина присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, тобто з 03.06.2026 і до досягнення дитиною трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, з огляду на те, що позивач при пред`явленні позову була звільнена від сплати судового збору, то на підставі ст.4 Закону України «Про судовий збір» та відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до задоволених вимог, у розмірі 1064,96 грн.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За приписами частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесення витрат на оплату правничої допомоги представником позивача - адвокатом Шевченко С.В. надано суду: договір від 25.03.2026 про надання правової допомоги від 10.12.2024, ордер, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 12.08.2025, додаткова угода №3 до Договору, з яких вбачається, що адвокатом надані послуги з правничої допомоги у загальної вартості 10000 грн., з яких аналіз та підготовка матеріалів справи у розмірі 2000 грн., складання та подача позову 4000 грн., ведення справи у суді першої інстанції (участь у судових засіданнях, ознайомлення з відзивом, подача відповіді тощо) - 4000 грн. платіжна інструкція від 18.05.2026 про оплату ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , згідно додаткової угоди від 18.05.2026 - 10000 грн.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, положенням ч. 5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами посилаючись на не доведення неспівмірності витрат, виходячи з предмету позову.
Суд погоджується із доводами представника відповідача, щодо не співмірності та не пропорційності заявлених позивачем витрат на правову допомогу, виходячи із складності справи.
З огляду на викладене, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, заявлені позивачем вимоги, їх складність та об`єм досліджених судом доказів, а також принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, зважаючи на підставу та предмет позову, зміст позовної заяви, докази, долучені до неї, зміст відповіді на відзив, заяву про уточнення позовних вимог, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, пропорційно до задоволених вимог, враховуючи, що представник відповідача просив про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 6000 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що буде відповідати вимогам розумності, справедливості та пропорційності.
Керуючись ст. ст. 76, 81 89, 263-265ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн. щомісячно, починаючи з 03.06.2026 і до досягнення дитиною трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 1064,96 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя: С.М. Афоніна
Повний текст рішення складено 17.08.2026..