Справа № 740/3270/26
Провадження № 2-а/740/35/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді Гагаріної Т.О.,
за участю секретаря судового засідання Мартиненко Ю.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
позивач звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що постановою від 10.06.2026 її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП і призначено штраф у розмірі 425 грн. З даною постановою вона не згодна, вважає, що вона є незаконною, упередженою, винесеною з порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП та підлягає скасуванню.
Зазначила, що згідно з оскаржуваною постановою серії ЕНА № 7346344 від 10.06.2026 нібито вона, керуючи транспортним засобом по вул. Братів Зосим, 9/1, не мала при собі реєстраційного документа на транспортний засіб, чим порушила п. 2.1.б ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП. Зауважує, що в постанові взагалі не зазначено, яким саме автомобілем вона нібито керувала та на підставі чого її було зупинено. Крім того, на момент спілкування з поліцейським транспортний засіб перебував у нерухомому стані, відтак вона не може вважатися особою, яка ним керувала, тому відомості в постанові не відповідають дійсності. Скільки ПДР вона не порушувала, тому передбачених законом підстава для вимоги про пред`явлення реєстраційного документа є незаконною. Відповідно до ч.1 ст.8 та ч.3 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський був зобов`язаний поінформувати її про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, проте цього зроблено не було. Отже, без доказів порушення правил дорожнього руху поліцейський не мав права вимагати документи. Позивач вказує, що відповідачем не дотримано вимог законодавства щодо оформлення постанови, оскільки в ній відсутні посилання на докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення правопорушення. На її вимогу надати докази факту порушення ПДР поліцейським таких надано не було, а сама постанова не може вважатися належним та допустимим доказом вини.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на правові висновки Верховного Суду (постанова від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17) та П`ятого апеляційного адміністративного суду (постанова від 20.11.2020 у справі № 473/1404/20), згідно з якими вимога інспектора до водія про пред?явлення документів є неправомірною, якщо поліцейським не задокументовано та не доведено належними доказами факту порушення водієм ПДР. Враховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова винесена без належних доказів, у зв'язку з чим позивач вважає її незаконною та просить скасувати.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29.06.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.
21.07.2026 від Головного управління національної поліції в Чернігівській області надійшов відзив, згідно якого позовні вимоги не визнає та зазначає, що причиною зупинки позивача було здійснення маневру поворот ліворуч на вул. Братів Зосим, чим проігноровано та грубо порушено вимоги одразу двох заборонних знаків на ходу свого руху: 3.23 «Поворот ліворуч заборонено» та 3.21 «В`їзд заборонено», тому у поліцейських виникла законна та пряма підстава для зупинки транспортного засобу. З урахуванням чого, відносно позивача було винесено постанову про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП. Після неодноразового повторення поліцейським вимоги надати документ здійснено розгляд справи за ч.1 ст.126 КУпАП. Поліцейським була дотримана передбачена законодавством процедура розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. До початку винесення оскаржуваної постанови поліцейський оголосив про початок розгляду справи, ознайомив позивача з правами, якими користується особа, стосовно якої проводився розгляд справи та жодним чином не перешкоджав у реалізації вказаних прав. Посилаючись на норми ст.77 КАС України, відповідач вказує, що ним виконано обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення шляхом надання відеозапису та оскаржуваної постанови, тоді як позивачка, всупереч вимогам ч. 4 ст. 161 КАС України, не надала жодного доказу, який би спростовував її вину та підтверджував обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. З огляду на це, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Крім того, відповідач наголошує на безпідставності посилань позивача на застарілу судову практику, зазначаючи, що відповідно до актуальних висновків Верховного Суду (зокрема, у справах № 160/3858/20, № 686/11314/17), право поліцейського вимагати документи на право керування виникає в силу самого факту керування транспортним засобом, а законність чи незаконність первісної зупинки автомобіля не звільняє водія від обов`язку виконати імперативну вимогу поліцейського пред`явити документи.
На підставі ст.262 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що предметом оскарження у даній справі є постанова серія ЕНА № 7346344 від 10.06.2026 у справі за ч.1 ст.126 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 425 гривень.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст.245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону).
Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху (п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію»).
Згідно п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Згідно ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 425 грн за те, що 10.06.2026 о 10-03 год водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_1 , у м.Ніжин по вул.Братів Зосим, 9/1, не мала при собі реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушила вимоги п.2.1.б ПДР та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.
Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.1.б ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).
Згідно п.2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Аналогічні положення закріплені і в ст.16 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух», згідно якої водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що законодавством визначено перелік випадків, коли працівник поліції має право вимагати, а водій зобов`язаний надати, зокрема посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність документів, зазначених в п.2.1 ПДР, в тому числі реєстраційний документ на транспортний засіб, кореспондується із обов`язком водія механічного транспортного засобу мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.
Так, позивач наголошує, що працівник поліції не мав визначених ст.35 Закону України «Про національну поліцію» підстав для зупинки його транспортного засобу.
Як вбачається з відзиву відповідача причиною зупинки було здійснення маневру поворот ліворуч на вул. Братів Зосим, чим проігноровано та грубо порушено вимоги одразу двох заборонних знаків на ходу свого руху: 3.23 «Поворот ліворуч заборонено» та 3.21 «В`їзд заборонено», тому у поліцейських виникла законна та пряма підстава для зупинки транспортного засобу. З урахуванням чого, відносно позивача було винесено постанову про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Стаття 251 КУпАП вказує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підтвердження порушення позивачем п.2.1.б ПДР відповідачем долучено до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається керування позивачем транспортним засобом «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_1 . Встановлено, що водій керувала транспортним засобом та здійснила маневр поворот ліворуч на вул. Братів Зосим, чим проігнорувала та грубо порушила вимоги відразу двох заборонних знаків по ходу свого руху: 3.23 «Поворот ліворуч заборонено» та 3.21 «В`їзд заборонено». На вимогу поліцейського водій не надала реєстраційний документ на ТЗ (паперовий оригінал або документ в офіційному застосунку «Ді») для перевірки. З наданого відеозапису також зафіксовано, що на вимогу поліцейського надати реєстраційний документ, позивач пред`явила лише фотокартку (скриншот) документа в месенджері телефону, пояснивши, що автомобіль належить чоловікові і оригінал вона з собою не возить. Поліцейські зауважили, що демонстрація фотографії з галереї смартфона не є пред`явленням документа в розумінні Постанови КМУ № 956 (яка передбачає надання паперового оригіналу або цифрового документа виключно в офіційному застосунку «Дія») та прирівнюється до його відсутності. Більше того, на місці події позивач самостійно пересвідчилася у наявності встановлених заборонних знаків 3.21 та 3.23, та усно підтвердила патрульним, що дійсно не має при собі реєстраційного документа.
Таким чином, працівник поліції з метою повідомлення водієві про порушення останньою ПДР підійшов до водія та представився. При цьому зазначив, що оскільки позивач порушила ПДР то поліцейський відповідно до п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» та п.2.4 ПДР мав підставу вимагати у водія пред`явити документи передбачені п.2.1 ПДР.
Крім того, судом встановлено, що відносно позивача була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, зокрема порушення п. 8.4.в ПДР, яке пред'являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, є законною та обґрунтованою.
Додатково суд враховує, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloranand Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.
Згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.122, 251, 280 КУпАП, ст.ст.250, 257-263, 286 КАС України, суд,-
ухвалив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягненнявідмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.О.Гагаріна