Справа № 125/29/26
Провадження № 22-ц/801/1617/2026
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М.
Доповідач:Шемета Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року Справа № 125/29/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Степановою Ніною Василівною, на рішення Барського районного суду Вінницької області від 23 квітня 2026 року, постановлене у складі судді Хитрука у м. Бару, дата складення повного рішення відповідає даті його ухвалення, -
в с т а н о в и в :
В січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Барського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , який є студентом першого курсу денної форми навчання Львівського національного університету імені Івана Франка з терміном навчання до 30 червня 2029 року.
В зв`язку із навчанням позивач потребує матеріальної допомоги від батьків, відповідач має змогу надавати утримання.
Відтак позивач просив стягнути з відповідача на свою, як повнолітнього сина, який продовжує навчання, користь аліменти у розмірі частки всіх видів доходів щомісячно, до закінчення ним навчання, тобто до 30 червня 2029 року.
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 23 квітня 2026 року позов задоволено частково:
- стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу), починаючи з 07.01.2026 року до закінчення навчання, а саме до 30.06.2029 року;
- стягнено з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.
- рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 є сином відповідача, на день звернення до суду не досяг 23 років, навчається на денній формі, що позбавляє його можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим він потребує матеріальної допомоги, а відповідач є працездатною особою та має можливість і обов`язок забезпечувати утримання сина нарівні з матір`ю, тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на сина, який продовжує навчання.
Не погодившись з прийнятим рішенням в частині визначення способу та розміру стягнення аліментів, 21 травня 2026 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Степанову Н. В., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким стягнути з нього на користь позивача аліменти на повнолітнього сина, який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі в розмірі 6 500 грн щомісячно до 30 червня 2029 року.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував те, що він військовослужбовець, його стан здоров`я, витрати на лікування через отримані травми, а також його обов`язок утримувати дружину та літню матір. Він не ухиляється від батьківського обов`язку, не заперечував проти сплати аліментів та погоджується сплачувати 6 500 грн щомісячно до завершення навчання, однак суд не мотивував чому він не присудив аліменти в такому розмірі.
Відповідач наголошує, що суд першої інстанції не встановив реальної потреби сина у стягненні аліментів саме у частці від доходу, позивач не надав договору про навчання, квитанцій про оплату навчання, розрахунку витрат, доказів проживання, доказів оплати гуртожитку, доказів неможливості працювати, доказів відсутності власних доходів, доказів витрат на проїзд чи навчальні матеріали.
02 червня 2026 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення, - без змін.
Основними доводами відзиву є те, що розмір частки від доходу є мінімальним стандартом, передбаченим ст. 183 СК України для аліментів на одну дитину. Відповідач не довів, що цей розмір є надмірним або несправедливим. В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що суд першої інстанції проігнорував докази його проходження військової служби з 24 лютого 2022 року, наявності травм і захворювань, витрат на лікування, утримання дружини та матері-пенсіонерки. Однак зазначена інформація в наведених вище документах про стан здоров`я ОСОБА_3 (матері відповідача, ОСОБА_4 (дружини) та самого відповідача не свідчать про втрату ними працездатності і не може бути підставою для звільнення від обов`язку здійснювати матеріальне забезпечення його повнолітнього сина. Не заслуговують на увагу аргументи відповідача щодо наявності у його матері похилого віку, яка має незадовільний стан здоров`я, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту її перебування на його утриманні та про матеріальну неспроможність останньої себе забезпечити. Крім того, долучені відповідачем довідки, виписки з медичних документів сам по собі не можуть бути розцінені як достатні докази на підтвердження його скрутного матеріального становища, оскільки не містять відомостей про майновий стан відповідача. При цьому статус військовослужбовця та учасника бойових дій не звільняє від аліментного обов`язку.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду у справі про стягнення аліментів, вона є малозначною (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), і ця справа не відноситься до категорії справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України), тому подану апеляційну скаргу слід розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у письмовому провадженні (ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону.
По справі встановлено наступні обставини:
- батьком ОСОБА_1 є відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 (а.с. 4);
- згідно довідки № 1559 від 03 листопада 2025 року, ОСОБА_1 є студентом першого курсу денної форми навчання юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Навчається на платній основі, зарахований на перший курс наказом № С-508/к від 11 серпня 2025 року. Заплановай термін завершення навчання: червень 2029 року (а.с. 5);
- ОСОБА_2 проходить військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України з 24 лютого 2022 року по теперішній час. З 13 січня 2026 року перебуває у службовому відрядженні, згідно наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 10 січня 2026 року № 10-ВВ (а.с. 16);
- ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 ;
- згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 16 червня 2020 року ОСОБА_2 має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби;
- згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 з ОСОБА_4 зареєстрував шлюб 21 квітня 2022 року;
- згідно виписки № 2785/12 із медичної картки амбулаторного/стаціонарного хворого, ОСОБА_4 перебувала на лікуванні в період з 15.10.2025 - 24.10.2025 року. Діагноз: Вертеброгенна церкокраніалгія, період загострення. Остеохондроз шийного відділу хребта з помірним больовим синдромом та вегето-судинною нестійкістю. Супутній: Міома матки.
- згідно довідки про доходи № 27 від 17 лютого 2026 року, ОСОБА_2 за період з січня 2026 року має доходи за винятком утримань аліментів 46 206,33 грн, з яких: заробітна плата 59 332,59 грн, утримано військовий збір 889,99 грн, утримано ПДФО 10 679,87 грн, компенсовано - 10 679,87 грн, нараховано ЄСВ 13 053,17 грн, сплачені аліменти 13 126,26 грн;
- згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 6720 у стаціонарі надходження 22.09.2025, виписка 29.09.2025 року у ОСОБА_2 повний діагноз: основний S22.44 Множинні переломи ребер з залученням чотирьох або більше ребер. Опис діагнозу: віддалені наслідки закритої травми грудей (14.04.2019 р.), множинних закритих переломів 8,9,10,11 ребер зліва, у вигляді неконсолідованого перелому 10-го ребра зліва з формуванням хибного суглобу та вираженим больовим синдромом. Супутній: Л26.7 - Виразка дванадцятипалої кишки, хронічна без кровотечі або перфорації. Опис діагнозу: Виразкова хвороба ДПК, рідко рецедивуючий перебіг, тривала ремісія. 125.0 - Атеросклеротична серцево-судинна хвороба як така. Опис діагнозу: Опис діагнозу: ІХС. Дифузний кардюсклероз.
Між сторонами виник спір про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх сина, дочки регулюються главою 16 СК України, яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 СК України).
Відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Обов`язок батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, виникає за наявності сукупності юридичних фактів: досягнення дитиною повноліття, але не досягнення двадцяти трьох років; продовження навчання; потреби у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням; наявності у батьків можливості надавати таку допомогу.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є сином відповідача, не досяг двадцяти трьох років, навчається на першому курсі юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка за денною формою навчання на платній основі із запланованим строком завершення навчання у червні 2029 року.
Сам факт навчання за денною формою є обставиною, яка об`єктивно обмежує можливість особи працювати повний робочий день та отримувати стабільний самостійний дохід, а тому свідчить про потребу у матеріальній допомозі, якщо інше не доведено відповідачем.
При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів своїх матеріальних потреб, оскільки не надав договору про навчання, доказів оплати навчання, гуртожитку, транспортних витрат чи інших витрат.
Стаття 199 СК України не ставить виникнення права на утримання повнолітньої доньки, сина, у залежність від надання доказів понесення конкретних витрат або детального кошторису її щомісячних потреб. Для виникнення такого права достатнім є встановлення факту продовження навчання, потреби у матеріальній допомозі та можливості батьків її надавати.
Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 606/3929/19 не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки наведена правова позиція підлягає застосуванню з урахуванням конкретних обставин кожної справи та не встановлює обов`язку позивача доводити кожну окрему витрату як необхідну умову для виникнення права на утримання.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно визначив аліменти у частці від доходу, а не у твердій грошовій сумі, також не заслуговують на увагу.
Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дітей у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Отже, закон прямо надає суду дискреційні повноваження визначити спосіб стягнення аліментів залежно від установлених обставин конкретної справи.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 проходить військову службу, отримує регулярне грошове забезпечення, що підтверджується довідкою про доходи № 27, відповідно до якої його дохід є стабільним та офіційним.
За таких обставин визначення аліментів у частці від доходу забезпечує дотримання балансу інтересів сторін, оскільки розмір аліментів змінюватиметься пропорційно зміні доходів відповідача та відповідатиме його реальній платоспроможності.
Посилання відповідача на те, що він добровільно погоджувався сплачувати 6 500 грн щомісячно саме по собі не є підставою для визначення аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки спосіб та розмір їх стягнення визначаються судом відповідно до вимог закону, а не виключно виходячи із запропонованого платником розміру.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції стану здоров`я відповідача.
Матеріали справи підтверджують, що відповідач проходив лікування та має певні захворювання і наслідки перенесених травм, однак жоден із наданих медичних документів не свідчить про втрату ним працездатності, встановлення інвалідності, тощо. Навпаки, наявна у справі довідка підтверджує, що відповідач проходить військову службу та отримує стабільне грошове забезпечення.
Сам по собі факт лікування або наявність захворювань без доведення істотного впливу на матеріальний стан платника аліментів не є безумовною підставою для зменшення їх розміру.
Також не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги доводи про необхідність утримання дружини та матері.
Надані медичні документи щодо дружини відповідача лише підтверджують факт її лікування у жовтні 2025 року, однак докази її матеріального стану матеріали справи не містять, вона є працездатною, а тому наявність захворювання саме по собі не свідчить про неможливість відповідача надавати утримання позивачеві..
Наявність у відповідача матері пенсійного віку також не свідчить про те, що вона перебуває на утримання відповідача, розмір її доходів та матеріальний стан невідомі.
Проходження відповідачем військової служби, наявність статусу учасника бойових дій та ветерана військової служби не звільняє його від виконання сімейно-правового обов`язку щодо утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Зі змісту довідки про доходи вбачається, що відповідач отримує грошове забезпечення, яке дає можливість брати участь у матеріальному забезпеченні сина.
Обов`язок утримувати повнолітніх доньку, сина покладається на обох батьків. Визначений судом першої інстанції розмір аліментів не свідчить про покладення виключно на відповідача обов`язку забезпечення позивача, а лише визначає його частку у виконанні такого обов`язку.
Оцінка доказів здійснена судом першої інстанції відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, висновки суду відповідають встановленим фактичним обставинам справи, є належним чином мотивованими та узгоджуються з вимогами статей 199, 200, 182 Сімейного кодексу України. Таким чином, колегія суддів виснує, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування чи зміни рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , подана його представником адвокатом Степановою Н. В., не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому рішення Барського районного суду Вінницької області від 23 квітня 2026 року слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Вирішуючи питання судових витрат відповідно статті 141 ЦПК України, з урахуванням того, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , подана його представником адвокатом Степановою Н. В., задоволенню не підлягає, понесені ним в суді апеляційної інстанції судові витрати слід залишити за ним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 375, 367, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Степановою Ніною Василівною, залишити без задоволення.
Рішення Барського районного суду Вінницької області від 23 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: О. Ю. Береговий
О. С. Панасюк