Справа № 138/3614/25
Провадження № 22-ц/801/1674/2026
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.
Доповідач:Шемета Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року Справа № 138/3614/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,
учасники справи:
позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок»,
відповідачка ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Холодової Т. Ю. в м. Могилеві-Подільському, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення, -
встановив:
В грудні 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (надалі ТОВ «Кошельок») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 червня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено Договір № [номер приховано]-368968 про надання коштів у позику (надалі - Договір), в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кошти в розмірі 4 500 грн зі сплатою процентів
ОСОБА_1 неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 12.12.2025 року становить 11 900,75 грн з яких 4 500,00 грн - тіло кредиту, 7 400,75 грн - заборгованість за процентами.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції рішення виходив з того, що кредитний договір не містить електронного цифрового підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». У рядку, відведеному у договорі для проставлення підпису, відсутні відображення одноразового ідентифікатора або фізичного підпису відповідачки.
Крім того, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів АТ «Ощадбанк» надано інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 , який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_2 , а також інформацію щодо руху грошових коштів по вказаному рахунку за період з 11.06.2021 по 13.06.2021. Однак, з вказаної інформації про рух грошових коштів вбачається, що відсутня інформація про зарахування 12.06.2021 грошових коштів в розмірі 4 500 грн на банківську картку.
Таким чином, жоден із долучених позивачем доказів не підтверджує наявність кредитних відносин з відповідачкою та отримання нею кредитних коштів.
Не погодившись з таким рішенням, 28 травня 2026 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Кошельок» подало апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідачки судові витрати.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що згідно правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року № 732/670/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/29, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Згідно Договору сторони домовились, що цей Договір є електронним документом (п. 9.1). Договір укладено сторонами за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Кошельок», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Порядок укладення визначений Правилами надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі - Правила). Копія Правил наявна у матеріалах справи.
До позову було додано візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного Договору про надання кредиту [номер приховано]-368968 від 12.06.2021 року в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті (https://koshelok.ua/), з якої вбачається. що відповідачка, використовуючи номер телефону НОМЕР_3 , ідентифікувалася в ІТС, зазначивши свої особисті дані: паспорта, ідентифікаційного коду, номеру телефону, електронної пошти, зайшла в електронний кабінет, позивач перевірив статус клієнтки. Далі відповідачка надала всю необхідну інформацію для належної пропозиції, номер банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, після чого відбулося погодження заявки на кошти, після чого відбулося погодження заявки на кредит, та позивачем сформовано пропозицію укласти Договір. Далі позивач направив (розмістив) відповідачці в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору: після чого відповідачці на номер телефону НОМЕР_3 було відправлено смс-повідомлення про успішний розгляд її заявки на кредит та необхідність ознайомитися з договором в особистому кабінеті. Позивач відправив в смс-повідомленні на зазначений номер телефону відповідачки одноразовий ідентифікатор 6939, відповідачка ознайомилася з Офертою позивача та прийняла її умови. Далі відповідачка надіслала акцепт 12.06.2021 року та підписала Договір одноразовим ідентифікатором - 6939. Після цього в особистому кабінеті відповідачки відобразився підписаний Договір та додатки до нього, а також Правила для цілодобового онлайн-доступу.
Листом АТ «Таскомбанк» № 21/10/2025 підтверджено, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам Банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби, а саме 12.06.2021 року на картку отримувача № НОМЕР_4 здійснено зарахування 4 5000 грн, відправник ТОВ «Кошельок».
Крім того, згідно детального розрахунку заборгованості, що міститься у справі вбачається, що відповідачкою було здійснені конклюдентні дії - часткові оплати нею коштів за кредитним договором у розмірі 2 758 грн, що нею не заперечувалось.
Позивач поніс та очікує понести судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, в розмірі 7 633,60 грн, з яких 3 633,60 грн - сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, 4 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідачка не скористалася правом на подачу відзиву.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Право вирішувати про перехід до розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін належить до компетенції апеляційного суду (частина 3 статті 369 ЦПК України), в даній справі апеляційний суд не вбачає такої необхідності.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вказаним вимогам.
По справі встановлено наступне:
- 12 червня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено Договір № [номер приховано]-368968 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого розмір кредиту становить 4 500 грн (п. 1.1.), кредит надається строком на 15 днів, а закінчення є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця (п. 2.1.). Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом (п. 3.1.). Відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору за умови дотримання позичальником графіку розрахунку, що є Додатком цього Договору, становить 5 828 грн, або 130 % від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 1 328 грн, або 30 % від суми кредиту. (п. 3.4.). Зобов`язання щодо повернення основної суми переноситься на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду (п. 3.7.). З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 730 процентів річних, що становить 2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8.). У разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми Кредиту та/або процентів за користуванням ним, Кредитодавець має право нараховувати Позичальнику пеню у розмірі 2-х % від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості за кредитом (п. 3.9.). Цей договір є електронним документом, створеним і збереженим і Інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п. 9.1.). Переказ кредитних коштів здійснюється на рахунок, вказаний позичальником (п.2.4);
- відповідачкою також підписано паспорт споживчого кредиту до договору;
- уматеріалах справи міститься фотознімок відповідачки, на якому вона тримає в руці паспорт;
- як вбачається з візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 , номер телефону НОМЕР_3 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ), нею та Товариством було послідовно, з використанням наданого нею номера мобільного телефону та електронної пошти, ініційовано та погоджено отримання коштів у кредит з використанням електронного ідентифікатора «6939»;
- згідно повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» 2021-06.12 через платіжну систему цього Товариства було проведену успішне зарахування на карту НОМЕР_4 клієнта 4 500.00, опис замовлення: видача кредитних коштів, Договір займа № [номер приховано]-368968;
- згідно інформації АТ «ТАСКОМБАНК», Банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби, а саме 12.06.2021 року о 10:30:36 карта отримувача НОМЕР_4 , сума зарахування 4 500 грн, TLS_ID 103611, код авторизації 991765, відправник ТОВ «Кошельок»;
- згідно листа АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 , який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_2 ;
- згідно додатку № 1 до Договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № [номер приховано]-368968 від 12 червня 2021 року міститься «Графік розрахунків», у якому зазначені: дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 26.06.2021, сума кредиту 4 500 грн, сума нарахованих процентів 1 248,75 грн, разом до сплати 5 748,75 грн;
- згідно детального розрахунку заборгованості за Договором № [номер приховано]-368968 від 12 червня 2021 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, зазначено, що у ОСОБА_1 залишок заборгованості по кредиту станом на 24.09.2021 складає 11 900,75 грн., з яких залишок заборгованості за кредитом становить 4 500 грн., залишок за відсотками становить 7 400,75 грн. При цьому, ОСОБА_1 31 липня 2021 року сплатила відсотки по кредиту в розмірі 1 845 грн.
Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять погоджені сторонами умови.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
За змістом статей 1046, 1054 ЦК України за договором позики (кредитним договором) позикодавець (кредитодавець) зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, а останній - повернути їх та сплатити проценти у випадках і розмірі, визначених договором.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі.
За змістом статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення оферти та її акцепту. Акцепт може бути здійснений, зокрема, шляхом заповнення електронної форми або вчинення дій, що однозначно свідчать про прийняття пропозиції, за умови підписання такого правочину відповідно до статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або іншого способу підписання, передбаченого законом.
Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, будь-який договір, укладений відповідно до вимог ЦК України, може бути укладений в електронній формі, а електронний договір, підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних доказів укладення між сторонами кредитного договору, оскільки у договорі не відображено одноразовий ідентифікатор або інший електронний підпис відповідачки.
Колегія суддів із таким висновком погодитися не може, з огляду на наступне.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Саме сторони повинні довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
Проте ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України), не подавала, як і жодних доказів на спростування факту використання кредитних коштів чи заперечень щодо існування договірних відносин з позивачем.
Натомість позивачем до справи надані письмові докази: Договір№ [номер приховано]-368968 від 12 червня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 , який містить персональні дані відповідачки (паспортні дані, РНОКПП, номер телефону, електронну пошту). З наданої позивачем візуальної форми послідовності дій клієнта щодо укладення договору вбачається, що ОСОБА_1 здійснила реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача із зазначенням власних персональних даних, реєстраційного номера облікової картки платника податків, номера мобільного телефону НОМЕР_3 , адреси електронної пошти, номера банківської картки, після чого сформувала заявку на отримання кредиту.
Після погодження заявки позивачем відповідачці було направлено індивідуальну оферту та одноразовий ідентифікатор 6939, який був надісланий на зазначений нею номер мобільного телефону. Саме після введення цього одноразового ідентифікатора інформаційною системою було сформовано електронний договір № [номер приховано]-368968 від 12 червня 2021 року.
Таким чином, саме використання одноразового ідентифікатора є способом підписання електронного договору відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Закон не вимагає графічного відображення такого ідентифікатора безпосередньо у тексті візуальної форми договору, оскільки факт його використання підтверджується електронними даними інформаційної системи кредитодавця.
Крім того, матеріали справи містять фотознімок відповідачки ОСОБА_1 із паспортом громадянина України, який був використаний під час проходження процедури ідентифікації клієнта під час укладення Договору, а також підписаний відповідачкою паспорт споживчого кредиту.
Надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують проходження відповідачкою ОСОБА_1 процедури ідентифікації та укладення кредитного договору із ТОВ «Кошельок».
Висновки суду першої інстанції про відсутність доказів отримання відповідачкою кредитних коштів також не відповідають матеріалам справи.
Так, відповідно до повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» 12 червня 2021 року проведено успішне зарахування 4 500 грн на банківську картку № НОМЕР_4 із призначенням платежу «видача кредитних коштів», договір позики № [номер приховано]-368968.
Крім цього, згідно інформації АТ «ТАСКОМБАНК» від 21 жовтня 2025 року, 12 червня 2021 року о 10 год. 30 хв. 36 сек. на картку отримувача № НОМЕР_4 було зараховано 4 500 грн від ТОВ «Кошельок», із зазначенням відповідного ідентифікатора платежу та коду авторизації.
Листом АТ «Ощадбанк» підтверджено, що банківська картка № НОМЕР_2 емітована саме до рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 . Як вбачається з доданої до цього листа виписки за поточним рахунком, в ній не відображено операції по зарахуванню 12.06.2021 року кредитних коштів, однак суд першої інстанції , пославшись на цей лист, не звернув уваги, що виписка містить інформацію тільки про фінансові операції, здійснені 11.06.2021 року.
Крім того, із детального розрахунку заборгованості вбачається, що 31 липня 2021 року відповідачкою було здійснено платіж в розмірі 1 845 грн у рахунок сплати процентів за кредитним договором. Здійснення відповідачкою часткової оплати за договором після отримання кредиту є конклюдентними діями, які свідчать про визнання нею існування кредитних правовідносин та виконання договору. Будь-яких доказів того, що зазначений платіж був здійснений помилково або стосувався інших правовідносин, матеріали справи не містять, відповідачкою таких доказів також не надано.
Відтак, маючи таку сукупність доказів, слід було виснувати, що позивач довів надання кредитних коштів відповідачці.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.
Якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами. Проте, як уже зазначалося вище, ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України), не подавала, як і жодних доказів на спростування факту використання кредитних коштів чи заперечень щодо існування договірних відносин з позивачем.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що наявні у справі докази у своїй сукупності є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту укладення між сторонами договору про надання споживчого кредиту в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора та отримання відповідачкою кредитних коштів.
Висновок суду першої інстанції про відсутність доказів виникнення між сторонами кредитних правовідносин є невірним, зроблений без оцінки всіх наявних у справі доказів у їх сукупності та не відповідає фактичним обставинам справи.
Отже, наявні у справі докази в їх сукупності підтверджують як факт укладення між сторонами кредитного договору, так і факт отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 4 500 грн.
Відповідно до статей 526, 530, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти у строки й порядку, визначені договором.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, апеляційний суд виснує, що проценти нараховані позивачем у відповідності до досягнутої в Договорі домовленості.
За умовами укладеного 12 червня 2021 року відповідачкою ОСОБА_1 з ТОВ «Кошельок» Договору, розмір кредиту 4 500 грн(п. 1.1.), кредит надається строком на 15 днів, (п. 2.1.), в цей період проценти нараховуються в розмірі 1, 85% в день та за умови дотримання позичальником графіку розрахунку, , сукупна вартість кредиту становить 5 828 грн, або 130 % від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 1 328 грн, або 30 % від суми кредиту. (п. 3.4.). Зобов`язання щодо повернення основної суми переноситься на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду (п. 3.7.). З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 730 процентів річних, що становить 2% в день від суми Кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8.).
Отже, загальний строк, впродовж якого кредитор вправі нараховувати проценти за користування кредитом, становить 105 днів (15 + 90).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, нарахування процентів здійснено у відповідності до умов Договору: за перші 15 днів застосовано знижену процентну ставку 1,85 % в день, надалі - стандартну в розмірі 2% в день. Проценти нараховані за період з 12.06.2021 року по 24.09.2021 року, що також відповідає умовам Договору.
Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам договору, містить детальний порядок нарахування процентів, зарахування сплачених відповідачкою коштів, а тому позов підлягає до задоволення та з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за Договором розмірі 11 900,75 грн, з яких: 4 500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 400,75 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги позивача ТОВ «Кошельок» обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене без повного з`ясування обставин справи, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.
Тому рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року підлягає скасуванню з постановленням нового: про задоволення позову.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати - у разі задоволення позову - покладаються на відповідача.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду першої інстанції ТОВ «Кошельок» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а.с. 9) та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн (а. с. 101).
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Кошельок», понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача у повному обсязі.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056 грн (2 422,40 грн + 3 633,60 грн).
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до частин третьої, четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, витраченим часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги. При цьому визначений сторонами договору розмір гонорару не є безумовною підставою для його стягнення з іншої сторони у повному обсязі, оскільки суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат має оцінити їх необхідність, обґрунтованість та співмірність.
Позивач просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та 4 000 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги, додатки до нього, документи щодо повноважень адвоката та розрахунок вартості наданих послуг.
У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання щодо розміру витрат, які підлягають компенсації, апеляційний суд враховує, дана справа не є складною ані з фактичної, ані з правової точки зору. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, при цьому правовідносини сторін врегульовані нормами цивільного законодавства та не потребували складного правового аналізу чи застосування значного обсягу спеціального законодавства. Матеріали справи не містять великого обсягу доказів, а сама справа не вимагала проведення значної підготовчої роботи, участі адвоката у численних судових засіданнях, підготовки складних процесуальних документів чи формування нової або несталої правової позиції.
Апеляційний суд також враховує співвідношення заявлених витрат на професійну правничу допомогу із ціною позову, яка становить 11 900,75 грн. При цьому загальна сума заявлених витрат на правничу допомогу у розмірі 14 000 грн перевищує розмір заборгованості, заявленої до стягнення, що не відповідає критеріям розумності та співмірності судових витрат.
З огляду на викладене, враховуючи принципи справедливості, добросовісності, розумності та співмірності, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню.
Враховуючи складність справи, обсяг наданої правничої допомоги, характер спірних правовідносин та ціну позову, апеляційний суд визначає розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанціях по 3 000 грн, що буде відповідати фактичному обсягу наданих адвокатом послуг, складності справи та забезпечить баланс інтересів сторін.
Отже, з відповідачки слід стягнути на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 056 грн (2 422,40 грн + 3 633,60 грн) та 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 9 056 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» задовольнити.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за договором № [номер приховано]-368968 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 12 червня 2021 року, у розмірі 11 900,75 (одинадцять тисяч дев`ятсот гривень 75 к) гривень, з яких: 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень - заборгованість за тілом кредиту; 7 400,75 (сім тисяч чотириста гривень 75 к.) гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» понесені ним судові витрати в розмірі 9 056 (дев`ять тисяч п`ятдесят шість) гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Учасники справи
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» п. і. 08135, місце знаходження: Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8 А., код ЄДРПОУ 40842831.
Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: О. Ю. Береговий
О. С. Панасюк