Справа № 127/6329/26
Провадження № 22-ц/801/1820/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач:Шемета Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року Справа № 127/6329/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя - доповідач),
суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С.,
учасники справи:
позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал»,
відповідачка ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Антонюка В. В. в м. Вінниці, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення,-
в с т а н о в и в:
В лютому 2026 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» (надалі ТОВ «ФК «Кредит - Капітал») через систему «Електронний суд» звернулося до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 24 вересня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями, визначеному ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» укладено Договір № 2968780 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 7 500 грн терміном 15 днів зі сплатою процентів. Знижена процента ставка 1,62 % в день, стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем.
Кредитор свої зобов`язання виконав, натомість позичальниця свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, допустивши прострочення грошових зобов`язань, що стало причиною звернення до суду.
Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 2968780 від 24.09.2020 року на дату здійснення розрахунку у відповідачки утворилась заборгованість у розмірі 23 161,25 грн, яка складається з: 7 750 грн - заборгованість за тілом кредиту; 15 411,25 грн - заборгованість за процентами.
30 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна», зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2968780 від 24.09.2020 року.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2026 року відмовлено в задоволення позову.
Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що з витребуваної судом інформації встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку не емітовано картку № НОМЕР_1 , зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 .
Відтак суд першої інстанції виснував, що оскільки відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують надання відповідачці кредитних коштів, відсутні підстави для задоволення позову.
Не погодившись з прийнятим рішенням, 10 червня 2026 року через систему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов та вирішити питання розподілу судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу.
Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд невірно виснував про відсутність доказів перерахування коштів, позивачем було надано відповідну довідку. Окрім того, ОСОБА_1 частково здійснювала погашення заборгованості, а саме: 08.01.2020 року сплатила проценти в розмірі 1 877,44 грн; 23.10.2020 року - 2 208,75 грн; 23.02.2021 року - в 50 грн.
У постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі № 127/23910/14-ц суд дійшов висновку: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу..». Оскільки відповідачка здійснила три операції це не лише підтверджує її волю на виконання договору, а й доводить факт отримання нею коштів.
Просить також стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк від відповідачки не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Право вирішувати про перехід до розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін належить до компетенції апеляційного суду (частина 3 статті 369 ЦПК України), в даній справі апеляційний суд не вбачає такої необхідності.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вказаним вимогам.
По справі встановлено наступне:
- 24 вересня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями, визначеному ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» укладено Договір № 2968780 про надання споживчого кредиту. Згідно з п. 1.3. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7 750 грн, строк кредиту 15 днів (п. 1.4.). Знижена процента ставка 1,62 % в день від суми кредиту, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (а.с. 1.5.1.). Стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту (п. 1.5.2.). Орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає за зниженою ставкою 591,09 % річних (п. 1.7.1.); за стандартною ставкою 695,40 % річних (п. 1.7.2.). Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає (п. 1.8.): за зниженою ставкою 9 627,44 грн (п. 1.8.1.); за стандартною ставкою 9 958,75 грн (п. 1.8.2.). Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1.). Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3. Договору (п. 4.2.) (а.с. 11 - 12);
- договір про споживчий кредит укладено з відповідачкою у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «М403455», що підтверджено довідкою про ідентифікацію (а.с. 14);
- платіжним дорученням від 17.12.2025 року № 18721 підтверджується переказ ТОВ «Авентус Україна» 24.09.2020 року на картку НОМЕР_1 суми 7 750 грн (а.с. 14);
- згідно розрахунку заборгованості за Договором № 2968780 від 24.09.2020 року, на дату здійснення розрахунку у відповідачки утворилась заборгованість у розмірі 23 161,25 грн, яка складається з: 7 750 грн - заборгованість за тілом кредиту; 15 411,25 грн - заборгованість за процентами (а.с. 14 на звороті - а.с. 16 на звороті);
- 30 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2968780 від 24.09.2020 року (а.с. 17 - 19);
- згідно досудової вимоги від 13.02.2026 року вих. № 5591/1811 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» своєю претензією повідомляло відповідачку про те, що її борг перейшов від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с. 20);
- ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.03.2026 року витребувано з Монобанк, емітент АТ «Універсал Банк» (адреса: 04082, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок, 54/19) докази щодо інформації: • Чи є банківська карта з номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ); • Чи була успішною транзакція здійснена в період з 24.09.2020 по 29.09.2020 на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 7 750 грн. Якщо так, то: • Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ;• Чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 (а.с. 29);
-згідно витребуваної інформації встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 в банку не емітовано картку № НОМЕР_1 , зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 (а.с. 36).
Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до статей 626, 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 205, 207 ЦК України правочин може бути вчинений у письмовій, у тому числі електронній формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у тому числі електронних.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Оскільки спірний договір був укладений в електронній формі, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 цього Закону електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі.
За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а підписання такого договору може здійснюватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Матеріалами справи підтверджується, що 24 вересня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2968780.
Договір містить усі істотні умови кредитування, зокрема суму кредиту, строк користування, розмір процентної ставки, порядок повернення кредиту та реквізити платіжної картки, на яку повинні бути перераховані кредитні кошти.
Факт укладення договору підтверджується також довідкою про ідентифікацію позичальника, відповідно до якої договір підписано відповідачкою шляхом використання одноразового ідентифікатора «М403455» після проходження процедури електронної ідентифікації із зазначенням її персональних даних.
Отже, матеріали справи підтверджують, що саме відповідачка здійснила акцепт оферти та уклала кредитний договір в електронній формі.
На підтвердження виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів позивачем надано платіжне доручення № 18721, яким підтверджено успішне перерахування 24 вересня 2020 року кредитних коштів у сумі 7 750 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої зазначені в укладеному сторонами договорі.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, після укладення договору відповідачкою тричі здійснювалися платежі на виконання його умов, а саме:
?08 жовтня 2020 року - 1 877,44 грн;
?23 жовтня 2020 року - 2 208,75 грн;
?23 лютого 2021 року - 50 грн.
Вказані платежі були зараховані кредитором як погашення процентів за договором № 2968780.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, поклав в основу рішення відповідь АТ «Універсал Банк» про те, що платіжна картка № НОМЕР_1 не була емітована на ім`я ОСОБА_1 .
Разом із тим такий висновок суду є невірним, з огляду на наступне.
Сам по собі факт того, що зазначена у договорі банківська картка не була оформлена безпосередньо на ім`я відповідачки, не спростовує факту отримання нею кредиту та не свідчить про відсутність між сторонами кредитних правовідносин.
Умовами договору передбачено, що кредитні кошти перераховуються на реквізити платіжної картки, зазначені позичальником під час оформлення кредиту, тобто позичальник міг вказати будь-яку картку, на яку кредитор має перерахувати кошти.
Позичальник, звертаючись за отриманням кредиту, не зобов`язаний надавати реквізити свого платіжного засобу для переказу кредитних коштів, він не позбавлений можливості повідомити кредитодавцю реквізити банківської картки іншої особи (до прикладу, члена сім`ї чи іншої близької особи).
За таких обставин відсутність підтвердження належності картки відповідачці сама по собі не може бути безумовною підставою для висновку про те, що кошти не були надані.
Натомість суд першої інстанції залишив поза увагою те, що електронний кредитний договір укладений відповідачкою із застосуванням одноразового ідентифікатора, договір містить персональні дані: паспортні дані, РНОКПП, адресу, номер телефона, адресу електронної пошти, тощо.
Кредитор виконав свій обов`язок та перерахував кошти на платіжну картку, номер якої був вказаний позичальницею в договорі (пункт 2.1). Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості, позичальник тричі переказувала кошти на погашення заборгованості, тобто визнавала наявність кредитних відносин та частково виконувала умови кредитного договору.
Оцінюючи зазначені докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України у їх сукупності, апеляційний виснує, що вони є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та підтверджують як факт укладення кредитного договору, так і факт надання кредитних коштів позичальниці.
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, відзиву на позов не подала, факту укладення кредитного договору, здійснення платежів чи розрахунку заборгованості не спростувала, будь-яких доказів на підтвердження відсутності боргу суду не надала.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про недоведеність факту надання кредитних коштів не відповідає встановленим обставинам справи та зроблений без належної оцінки всіх наявних доказів, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та помилкового вирішення спору.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, апеляційний суд виснує, що проценти нараховані позивачем не у відповідності до досягнутої в Договорі домовленості.
За умовами укладеного 24 вересня 2020 року відповідачкою ОСОБА_1 з ТОВ «Авентус Україна» Договору про надання споживчого кредиту № 2968780, розмір кредиту 7 750 грн(пункт 1.3), дисконтний період надання кредиту 15 днів (пункт 1.4), знижена процентна ставка впродовж цього періоду 1,62 % в день (пункт 1.5.1), по закінченню дисконтного періоду стандартна процентна ставка складатиме 1,90 % в день (пункт 1.5.2). Сторони погодили, що Дисконтний період може бути продовжений за умови сплати процентів (пункт 7.4.1).
Відповідно до пункту 3.1. Договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Отже, загальний строк, впродовж якого кредитор вправі нараховувати проценти за користування кредитом, становить 105 днів (15 + 90).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем та виконаного первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна», нарахування процентів здійснено за 135 днів: за перші 15 днів застосовано знижену процентну ставку 1,62 % в день, надалі - стандартну в розмірі 1,9% в день.
Отже, розмір процентів хоча і відповідає умовам договору, проте строк нарахування є невірним: кредитор нарахував проценти не за 105 днів (як передбачено умовами Договору), а за 134 дні.
З огляду на це, до стягнення підлягає заборгованість, яка склалася по закінченню строку кредитування (на 105 день), в розмірі 18 793,75 грн та яка складається з 7 750 грн тіла кредиту та 11 043,75 грн процентів за користування кредитом.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене без повного з`ясування обставин справи, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.
Тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2026 року підлягає скасуванню з постановленням нового: про часткове задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду першої інстанції ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (а. с. 10), а за подання апеляційної скарги - 3 993,60 грн (а. с. 50).
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить із такого.
Відповідно до частин третьої, четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, виконаними роботами, витраченим часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за надання правничої допомоги. Водночас визначений сторонами договору розмір гонорару не є безумовною підставою для його стягнення з іншої сторони, оскільки суд має перевірити його реальність, необхідність, обґрунтованість та співмірність.
Позивач просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, замовлення до договору, детальний опис виконаних робіт та рахунок на оплату. Згідно з поданим розрахунком адвокатом були виконані такі роботи: усна консультація тривалістю 30 хвилин, ознайомлення з матеріалами справи - 2 години, погодження правової позиції - 30 хвилин, складання позовної заяви - 3 години 30 хвилин, загальною тривалістю 6 годин 30 хвилин.
Разом із тим колегія суддів враховує, що дана справа не є складною ані з фактичної, ані з правової точки зору. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, при цьому правовідносини сторін врегульовані нормами цивільного законодавства та не потребували складного правового аналізу чи застосування значного обсягу спеціального законодавства. Матеріали справи не містять великого обсягу доказів, а сама справа не вимагала проведення значної підготовчої роботи, участі адвоката у численних судових засіданнях, підготовки складних процесуальних документів чи формування нової або несталої правової позиції.
Колегія суддів також бере до уваги співвідношення заявлених витрат на правничу допомогу із ціною позову та характером спірних правовідносин, оскільки стягнення надмірних витрат на професійну правничу допомогу не може покладати на іншу сторону надмірний фінансовий тягар та суперечитиме принципам справедливості й пропорційності судового процесу.
У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, враховуючи характер та складність справи, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, відсутність значної складності у підготовлених процесуальних документах, принцип співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд виснує, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у 8 000 грн є завищеним та не відповідає критеріям розумності й пропорційності, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 5 000 грн, що буде відповідати фактичному обсягу наданих адвокатом послуг, складності справи та забезпечить баланс інтересів сторін.
Отже, для цілей розподілу судових витрат апеляційний суд бере витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 6 656 грн (2 662,40 грн + 3 993,60 грн) та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 11 656 грн.
Ціна позову складала 23 161,25 грн, до задоволення підлягає 18 793,75 грн, що становить 81,14 % від ціни позову.
Відтак, виходячи з приписів статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 9 487,98 грн ( 11 656 х 81,14%).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором № 2968780 про надання споживчого кредиту від 24 вересня 2020 року у розмірі 18 793,75 (вісімнадцять тисяч сімсот дев`яносто три гривні 75 к.) гривень, яка складається з: 7 750 (сім тисяч сімсот п`ятдесят) гривень - заборгованості за тілом кредиту, 11 043,75 (одинадцять тисяч сорок три гривні 75 к.) гривень - заборгованості за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 11 656 (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень понесених судових витрат.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Учасники справи
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Кредит-Капітал», п. і. 79029, місце знаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, четвертий поверх, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: Т. Б. Сало
О. С. Панасюк