ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року Луцьк Справа № 140/2366/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у переведенні, не нарахуванні та невиплаті пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 року № 230/96-ВР (далі - Закон № 230/96-ВР), у розмірі 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком (з урахуванням раніше виплачених сум), скасування рішення від 24.12.2025 № 907600128594, та зобов`язання перевести на вид пенсії по втраті годувальника та здійснити нарахування та виплату пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком (з урахуванням раніше виплачених сум), з 15.12.2025.
В обґрунтування позову позивач вказує, що 15.12.2025 звернулася із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника згідно статті 54 Закону України від 28.02.1992 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принцом екстериторіальності заява та додані до неї документи передані до Головного управління ПФУ в Одеській області для вирішення питання про переведення на пенсію.
24.12.2025 відповідачем винесено рішення №907600128594 про відмову в переході на інший вид пенсії та здійснення перерахунку пенсії, оскільки в разі переходу позивача на інший вид пенсії по втраті годувальника , розмір пенсії зменшується , та становитиме - 4626, 04 грн.
З відмовою в перерахунку пенсії не погоджується та вважає, що належним способом захисту права позивача є саме пред`явлення адміністративного позову про визнання протиправним рішення в перерахунку пенсії, зобов`язання перевести на пенсію відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 24.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.25).
Представник відповідача позов не визнав, 08.04.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив позивач 15.12.2025 року звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії. За наслідками розгляду заяви та наданих документів 24.12.2025 Головним управлінням винесено рішення № 907600128594 про відмову у перерахунку пенсії у зв`язку з недоцільністю.
Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається відповідно до ст 36 Закону 1058 непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону ,- незалежно від тривалості страхового стажу.
За результатами розгляду документів доданих до заяви, наявний розрахунок страхового стажу з архівної пенсійної померлого годувальника, який становить 32 роки 1 місяць, заробітна плата не надана. Померлий годувальник мав статус потерпілого внаслідок ЧАЕС 1 категорії, а дружина має посвідчення - дружини померлого громадянина з числа потерпілих 1 категорії. За розрахунком пенсії у зв`язку з втратою годувальника розмір пенсії становив би 4626,04 грн., що є менше розміру пенсії за віком на теперішній час, а саме 5091,32 грн. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням прийнято рішення № 907600128594 від 24.12.2025 про відмову у перерахунку пенсії у зв`язку з недоцільністю, оскільки розмір пенсії зменшується (а.с. 29-33).
Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву та третьою особою пояснень у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У зв`язку з відрахуванням з 19.05.2026 судді Валюха В.М. зі штату Волинського окружного адміністративного суду на підставі наказу голови суду від 19.05.2026 №02-07/7/26 та на виконання розпорядження керівника апарату суду від 19.05.2026 №01-87/575/26 проведено повторний автоматизований розподіл справи №140/2366/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №140/2366/25 було визначено суддю Ксензюка А.Я.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Чоловік позивача мав статус потерпілого внаслідок ЧАЕС 1 категорії, що не оскаржується відповідачем.
15.12.2025 позивач звернулася із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника згідно статті 54 Закону України від 28.02.1992 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принцом екстериторіальності заява та додані до неї документи передані до Головного управління ПФУ в Одеській області для вирішення питання про переведення на пенсію.
24.12.2025 відповідачем винесено рішення №907600128594 про відмову в переході на інший вид пенсії та здійснення перерахунку пенсії, оскільки в разі переходу позивача на інший вид пенсії по втраті годувальника , розмір пенсії зменшується , та становитиме - 4626, 04 грн.
Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 24.12.2025 №907600128594, позивач звернулась з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов`язується відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов`язана з Чорнобильською катастрофою.
У відповідності до ст.36 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
Непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
За приписами ст.10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з ч.1 ст.37 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
В силу ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 (далі - Порядок №1210).
Приписи пунктів 1-2 цього Порядку визначають, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 Порядку №1210, у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється, виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.
Підпунктом 4 пункту 3 Порядку №1210 встановлено, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.
Згідно з пунктом 9 Порядку №1210, пенсії з інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв`язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2006 рік, що застосовується для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставляться в залежність від заробітку, фактично отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження.
Зі змісту позовної заяви вбачається та не заперечується відповідачем, померлий годувальник отримував пенсію по віку по день смерті, розраховану виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження.
Згідно статті 5 Закону №796-XII, видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
В силу пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Відтак, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. Єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Посилання відповідача на необхідність надання позивачем первинних документів є необґрунтованим, оскільки, вимоги Порядку №1210 не передбачають подання таких документів, а вказані документи потрібні для видачі довідки про розмір фактичної заробітної плати за роботу в зоні відчуження, на підставі якої здійснюється перерахунок пенсії.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Пунктом 2 частини першої статті 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Таким чином, територіальний орган Пенсійного фонду України, будучи наділеним повноваженнями перевірки обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату, одержану особою за роботу в зоні відчуження протягом 1986-1990 років, має право на вчинення однієї з наступних юридичних дій: 1) перерахунку особі, яка звертається, пенсії на підставі поданої нею довідки; 2) звернення до підприємств, установ та організацій, що видали довідку про заробітну плату, фізичних осіб для подання ними додаткових документів, а у разі встановлення факту необґрунтованості видачі такої довідки - відмови особі у перерахунку пенсії на підставі цієї довідки.
Отже, територіальні органи Пенсійного фонду України, відмовляючи у перерахунку пенсії з підстав недостовірності та/або недостатності документів, повинні встановлювати всі фактичні обставини, що перешкоджають такому перерахунку.
При вирішенні даного спору суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17, відповідно до яких перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Таким чином, оскільки витребування та перевірка первинних документів є правом пенсійного органу і зазначеним правом відповідачі не скористались, тому перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача в даному випадку є неприйнятним.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв`язку із вищенаведеним, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про неможливість переведення позивача на пенсію, у зв`язку з втратою годувальника, через зменшення розміру пенсії позивача.
Враховуючи вищевикладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.12.2025 № 907600128594 є протиправним.
Водночас, слід звернути увагу, що заяву про переведення на інший вид пенсії позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, однак дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, а саме, повторно розглянути заяву позивача від 15.12.2025 про перехід на інший вид пенсії згідно з Законом №796-ХІІ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.12.2025 № 907600128594 .
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 КАС України).
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.
Отже, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідач діяв необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний страховий стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області призначити позивачу пенсію із зниженням пенсійного віку.
Однак, наявні підстави для захисту прав позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.12.2025 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 1331,20 гривень, сплачений квитанцією від 13.03.2026.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у переведенні, не нарахуванні та невиплаті пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 року № 230/96-ВР (далі - Закон № 230/96-ВР), у розмірі 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком (з урахуванням раніше виплачених сум), скасування рішення від 24.12.2025 № 907600128594.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2025 про переведення на вид пенсії по втраті годувальника та здійснити нарахування та виплату пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком (з урахуванням раніше виплачених сум)В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, Одеська область, місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя А.Я. Ксензюк