ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
11 серпня 2026 року Справа №160/18344/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Букіної Л.Є.,
за участі секретаря с/з Котляревська Г.С.
представника відповідача Сухотська К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі №160/18344/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,-
У С Т А Н О В И В:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 06.03.2025 № [номер приховано], №[номер приховано], № [номер приховано], № [номер приховано].
Від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у справі №160/18344/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень. Зазначає, що за фізичними особами - платниками податків закріплено обов`язок повідомляти контролюючий орган про зміну даних, які вносяться до облікової картки (в тому числі і відносно поточного місце проживання/податкової адреси). За даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі ДРФО) про реєстраційні дані фізичної особи - платника податків та даними ІКС «Податковий блок» ДПС податкова адреса ФО ОСОБА_1 : Україна, Дніпропетровська область, Павлоградський район, Вербківська тер. гр., село В`язівок, вул. Калинова (колишня Калініна) буд. 6. Саме за вказаної адресою Відповідачем здійснювалося листування з Позивачем, з починаючи з направлення запиту ГУ ДПС про надання інформації та документів та закінчуючи прийняттям податкових повідомлень-рішень. ФО ОСОБА_1 місця проживання. До позову Позивачем також не надано доказів щодо повідомлення контролюючого органу про зміну місця проживання. Заява Позивача про бажання отримувати документи через «Електронний кабінет» до ГУ ДПС не подавалася. Отже, Позивачем не дотримано вимоги, встановлені пунктом 70.7 статті 70 Кодексу, тому посилання на необізнаність платника з документами, надісланими ГУ ДПС рекомендованими листами на податкову адресу відповідно до вимог чинного законодавства, через нехтування або ухилення Позивачем від виконання обов`язку щодо забезпечення отримання надісланої контролюючим органом кореспонденції, не може бути в подальшому розцінена на користь останнього. Таким чином, строк звернення з позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо оскарження податкових повідомлень - рішень від від 06.03.2025 № [номер приховано], № [номер приховано], № [номер приховано], № [номер приховано] починає свій відлік з 15.03.2025 року (як день вручення ППР згідно з нормами статті 42 Кодексу) та закінчується 15.09.2025 року (ч. 2 ст. 122 КАС України). В свою чергу, позовна заява у справі № 160/18344/26 подана представником Позивача 26.06.2026 року за допомогою засобів підсистеми «Електронний Суд» ЄСІТС, а отже більше ніж через рік після винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Позивач проти клопотання заперечив та зазначив, що оцінка поважності причин пропуску строку належить до дискреційних повноважень суду і здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи та поданих доказів; поновленню підлягають лише ті строки, які пропущені з дійсно поважних і належно доведених причин.
При розгляді клопотання суд виходить із того, що приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 29.09.2022 р. по справі №500/1912/22, суворе застосування адміністративними судами під час воєнного стану процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.
Також Верховний Суд вказав, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі Bellet V. France ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до положень п. 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України (№ 63566/00), п. 13 рішення ЄСПЛ у справі Петриченко проти України (№ 2586/07) та пункту 280 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України (№42310/04), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо и. 1 ст. 6 Конвенції.
При цьому, як випливає з рішення ЄСПЛ у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Враховуючи те, що з 19.08.2024 позивачка перебувала за межами України та не отримувала оскаржених у цій справі рішень, а про їх наявність дізналася лише після накладення арешту на її рахунки в межах виконавчого провадження, та такі обставини судом враховувалися під час прийняття позовної заяви до розгляду, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі №160/18344/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з моменту її складення.
Повний текст ухвали складений 17.08.2026 року.
Суддя Л.Є. Букіна