ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17 серпня 2026 року Справа № 280/3888/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування наказу
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 в частині не надання на ознайомлення та не доведення під підпис наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №547 "Про результати службового розслідування за фактом порушення обліку особового складу";
визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 в частині відмови у наданні позивачу завірених належним чином копій матеріалів службового розслідування, за результатами якого її було притягнуто до матеріальної відповідальності;
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №547 "Про результати службового розслідування за фактом порушення обліку особового складу" в частині притягнення позивача до матеріальної та дисциплінарної відповідальності, а також в частині утримання з її грошового забезпечення коштів;
зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 повернути кошти, стягнуті з грошового забезпечення позивача, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №547 "Про результати службового розслідування за фактом порушення обліку особового складу".
В обґрунтування позову зазначено, що позивачка з 14.04.2025 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025 №221 позивачку було призначено на посаду начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.09.2025 №276 допущено до тимчасового виконання обов`язків за посадою начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 . З 26.03.2026 позивачка перебуває у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, що підтверджується копією відпускного квитка від 28.03.2026 №687. Зазначає, що 31.03.2026 через месенджер WhatsApp на номер телефону позивачки від начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 надійшло фото наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №547 "Про результати службового розслідування за фактом порушення обліку особового складу", яким наказано вжити необхідних заходів для притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_2 , офіцера резерву 313 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , після повернення до військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , офіцера резерву 313 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , з відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами та накладення дисциплінарного стягнення передбаченого п. "а" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - "ЗАУВАЖЕННЯ" за порушення статті 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 2, 13, 14, 20, 32 Розділу І, пункту 4 Розділу ХІІІ "Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України від 15.10.2022 №280, (зі змінами).". У пункті 4 даного наказу зазначено "Притягнути до матеріальної відповідальності та запропонувати старшому лейтенанту ОСОБА_2 , офіцеру резерву 313 запасної роти військової частини НОМЕР_1 в добровільному порядку протягом 5 робочих днів з моменту ознайомлення з цим наказом та актом службового розслідування відшкодувати нанесену матеріальну шкоду - 3 650, 90 гривень, що є частиною встановленої повної суми завданої державі шкоди, а саме 14603,58 грн на розрахунковий рахунок військової частини НОМЕР_1 .
10.04.2026, отримавши заробітну плату, позивачка побачила, що з її грошового забезпечення було утримано певну суму. На звернення позивачки, 14.04.2026 командуванням військової частини на її електронну адресу було направлено першу сторінку витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.03.2026 №890 "Про призначення службового розслідування за фактом не зняття з продовольчого забезпечення військовослужбовця НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 " та витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №547 "Про результати службового розслідування за фактом порушення обліку особового складу". Разом з даними документами була направлена відповідь з відмовою у наданні мені завірених належним чином матеріалів службового розслідування, роз`яснено, що для ознайомлення з актом службового розслідування необхідно особисто прибути до адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 .
Позивачка вважає, що відповідач в оскаржуваному наказі обмежився лише формальними посиланнями на порушення пунктів Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, не вказавши чітко суть та обставини допущених позивачем проступків, також не зазначивши, які саме дії призвели до вчинення правопорушення. Вважає, що оскаржуваний наказ є необґрунтованим та такими, що не містить всіх передбачених законом відомостей, необхідних для висновку про наявність чи відсутність в діях позивача ознак правопорушення. Оскільки в даному наказі не зазначено, які саме неправомірні дії призвели до вчинення правопорушення, ступень вини, командуванням військової частини НОМЕР_1 оскаржуваний наказ не було доведено позивачці під підпис. Крім того, в порушення норм чинного законодавства позивачці було відмовлено в отриманні копій матеріалів службового розслідування. А також, без ознайомлення з матеріалами службового розслідування з її грошового забезпечення було утримано кошти.
На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 04 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано від Військової частини НОМЕР_1 докази по справі, а саме належним чином завірену копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №547 "Про результати службового розслідування за фактом порушення обліку особового складу" та акт службового розслідування від 25.03.2026 №6440 з додатками.
Від позивача до суду надійшла заява, в якій повідомлено що у зв`язку укладенням шлюбу змінено прізвище з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Просить подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням таких змін.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обгрунтування заперечень зазначено, що в результаті дослідження зібраних матеріалів, з огляду на відомості зазначені в рапорті капітана ОСОБА_5 , №24377/р від 08.12.2025, та витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.12.2025 №351 встановлено, що згідно обліків відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , старший сержант ОСОБА_6 , з моменту евакуації та подальшої госпіталізації 01.08.2025, хибно обліковувався таким, що перебуває в строю військової частини НОМЕР_1 до 05.12.2025. Таким чином, відповідно статистичного обліку особового складу, який передавався відділенням персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 в продовольчу службу тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , продовольче забезпечення фактично відсутнього в строю старшого сержанта ОСОБА_7 , здійснювалось ще впродовж 127 діб. Очевидно, що встановлене порушення обліку особового складу було триваючим, під час перебігу якого, кожен день, встановленим порядком, до відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 надходила об`єктивна інформація щодо фактичного статусу старшого сержанта ОСОБА_7 , а відтак посадові особи відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , мали можливість в будь-який момент внести необхідні зміни в щоденний іменний список особового складу військової частини НОМЕР_1 . Зважаючи на те, що в адміністративній групі штабу військової частини НОМЕР_1 документально не визначено посадову особу відповідальну за належний попередній розгляд вхідних документів, а також у відділенні персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 не визначено конкретну посадову особу в чиї функціональні обов`язки входить опрацювання щоденних іменних списків особового складу підрозділів військової частини НОМЕР_1 , було з`ясовано особу очільника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , який керував групою під час реєстрації рапорту молодшого сержанта Дмитра КУРИЛА, №5692/р від 03.08.2025, а також особи всіх керівників відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , що займали відповідні посади або тимчасово виконували обов`язки в період з 01.08.2025 по 05.12.2025. Згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в період часу, що розглядається, керівництво адміністративною групою штабу військової частини НОМЕР_1 здійснював капітан ОСОБА_8 , а керівництво відділенням персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , в певні періоди часу здійснювала старший лейтенант ОСОБА_9 . Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025 №221, нижчепойменованих військовослужбовців офіцерського складу увільнити від займаних посад та призначити на посади згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від "25" липня 2025 року №239: старшого лейтенанта ОСОБА_10 , офіцера адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 - начальником стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 . Вважати таким, що з "31" липня 2025 року справи і посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.Зазначає, що старший лейтенант ОСОБА_9 під час службового розслідування пояснення не надала, хоча їй була надана така можливість. З урахуванням з`ясованих фактів та зважаючи на те, що продовольче забезпечення фактично відсутнього в строю старшого сержанта ОСОБА_7 , здійснювалось ще впродовж 127 діб після його евакуації та госпіталізації, в продовольчій службі тилу логістики військової частини НОМЕР_1 отримано Довідку про завдану державі шкоду, згідно якої, на продовольче забезпечення старшого сержанта ОСОБА_7 в період часу з 01.08.2025 по 05.12.2025, було безпідставно витрачено державні кошти в сумі 14 603,58 грн. На думку відповідача існують обґрунтовані підстави для притягнення капітана ОСОБА_5 , старшого лейтенанта ОСОБА_11 , старшого лейтенанта ОСОБА_12 , старшого лейтенанта ОСОБА_13 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків, порушення військової дисципліни та як наслідок, завдання матеріальної шкоди державі.
Неправомірні дії старшого лейтенанта ОСОБА_14 та причинний зв`язок між діями військовослужбовця та наслідками: неналежне виконання службових обов`язків та порушення військової дисципліни, означені низькою організацією та контролем за своєчасним, повним та постійним обліком особового складу військової частини НОМЕР_1 , а саме невчасним обліком старшого сержанта ОСОБА_7 таким, що вибув на лікування в зв`язку з пораненням, в наслідок чого були надлишково витрачені кошти на його продовольче забезпечення та завдана шкода державі на загальну суму 14 603,58 грн.
Вина старшого лейтенанта ОСОБА_14 : виражається у низький організації та контролі своєчасного, повного і постійного обліку особового складу військової частини НОМЕР_1 , а також в порушенні норм і вимог чинних керівних наказів Міністерства оборони України, Статутів Збройних Сил України та завданні шкоди державі в сумі 3650,90 грн, що є 1/4 частиною встановленої повної суми завданої шкоди, а саме 14603,58 грн. Недостатній особистий контроль старшого лейтенанта ОСОБА_14 за своєчасним, повним та постійним обліком особового складу військової частини НОМЕР_1 , порушення вимог нормативно-правових актів. Враховуючи вищевикладене, військова частина НОМЕР_1 діяла відповідно до вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608.
На підставі викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 01 липня 2026 року клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення процесуального строку на подання відзиву - задоволено. Поновлено строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийняти до розгляду відзив на позовну заяву, поданий Військовою частиною НОМЕР_1 в адміністративній справі №280/3888/26.
У відповіді на відзив позивачка наголосила, що на момент вибуття на лікування старшого сержанта ОСОБА_7 вона перебувала на посаді начальника стройової частини відділення персоналу штабу. Сам відповідач у відзиві зазначає, що рапорт про вибуття даного військовослужбовця до стройової частини відділення персоналу штабу наданий не був, відповідно можливості його опрацювати у позивачки не було. Також, відповідач, доказуючи вину, зазначає, що в електронному вигляді, групою персоналу штабу 2 батальйону до відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 подавались іменні списки особового складу 2 батальйону, в яких старший сержант ОСОБА_6 обліковувався таким, що перебуває на лікуванні в зв`язку з пораненням. Особовий склад у наказі розподіляється за категоріями: офіцери, особи рядового, сержантського і старшинського складу, солдати і сержанти та працівники. Кожна з категорій зазначається в наказі окремим параграфом. У книгах алфавітного обліку робляться відповідні записи. Дані іменні списки подаються до відділення персоналу штабу військової частини з метою обліку загиблого (померлого) особового складу, де їх опрацьовує окремо визначена посадова особа. Твердження відповідача про те, що позивачка була обізнана щодо вибуття даного військовослужбовця на лікування, не відповідає дійсності, оскільки дані іменні списки не передаються до стройової частини відділення персоналу. Окрім цього, відповідачем мають бути надані відповідні докази обізнаності. Ознайомившись з відзивом військової частини можна прийти до висновку, що відповідач обмежився формальною відпискою з посиланнями на загальні норми Інструкції та Статутів, не надавши жодних доказів, підтверджуючих вину позивачки. Також, звертає увагу суду, що в позовній заяві було зазначено про певні порушення вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" з боку військової частини НОМЕР_1 , а саме. Командуванням військової частини не було надано на ознайомлення акт службового розслідування, також не було ознайомлено з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №547 "Про результати службового розслідування за фактом порушення обліку особового складу". Проте без доведення наказу належним чином, без отримання відмови від добровільного повернення коштів, командування військової частини самовільно утримало з грошового забезпечення позивачки 3650,90 грн.
Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивачка - ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Старший лейтенант ОСОБА_15 , з 31.07.2025 по 21.09.2025 займала посаду начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №221 від 31.07.2025; з 21.09.2025 допущена до тимчасового виконання посади начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №276 від 24.09.2025; з 19.11.2025 вибула на лікування, відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №334 від 19.11.2025; відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.12.2025 №351, з 05.12.2025 вважається такою, що прийняла справи та посаду та приступила до виконання службових обов`язків офіцера резерву 313 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до відомостей відпускного квитка від 28.03.2026 №687, позивачка звільнена у відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами до м.Запоріжжя терміном на 126 діб з 26.03.2026 по 29.07.2026. Після закінчення строку відпустки прибути до місяця служби у військову частину НОМЕР_1 29.07.2026.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.03.2026 №890 "Про призначення службового розслідування за фактом не зняття з продовольчого забезпечення військовослужбовця НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 " було проведено службове розслідування, з метою з`ясування причинного зв`язку між правопорушенням та виконанням посадовими особами військової частини НОМЕР_1 службових обов`язків та обов`язків військової служби, ступеня вини посадових осіб, порушень ними нормативно-правових актів, інших актів законодавства, з метою встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, за результатами якого складено Акт від 23.03.2026 службового розслідування за фактом не зняття з продовольчого забезпечення військовослужбовця НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_4 .
За результатами службового розслідування встановлено наступне, зокрема:
тимчасово виконуючим обов`язки начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , капітаном ОСОБА_16 було подано рапорт №24377/р від 08.12.2025, в якому доповідалось, що під час звірки обліку особового складу встановлено наступне: 31.07.2025, старший сержант ОСОБА_17 , згідно рапорту командира НОМЕР_2 батальйону військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2025 №5692/р, отримав поранення та був евакуйований до ПХГ ПОКРОВСЬКЕ з подальшою евакуацією.
Також в рапорті зазначалось, що у зв`язку з тим, що рапорт №5692/р від 03.08.2025 до стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 не надходив, згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), старший сержант ОСОБА_17 з 01.08.2025 по 05.12.2025 перебував в строю та на продовольчому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .
В СЕДО військової частини НОМЕР_1 розглянуто реєстраційно-моніторингову картку рапорту молодшого сержанта ОСОБА_18 №5692/р від 03.08.2025, відповідно до якої, 03.08.2025 об 14:37, зазначений рапорт було завантажено в систему з автоматизованого робочого місця (АРМ) СЕДО адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 . В полі вкладки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » РМК, будь-яка інформація відсутня, зокрема щодо доведення документу до стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 .
Додатково розглянуто скріншоти вибіркових витягів із іменного списку особового складу НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 та реєстр файлів що надавалися групою персоналу штабу 2 батальйону до відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 стосовно старшого сержанта ОСОБА_19 , відповідно до яких в період з 01.08.2025 по 05.12.2025 старший сержант ОСОБА_19 облікований таким, що перебуває на шпиталі за пораненням.
Згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в період часу, що розглядається, керівництво адміністративною групою штабу військової частини НОМЕР_1 здійснював капітан ОСОБА_8 , а керівництво відділенням персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , в певні періоди часу здійснювала старший лейтенант ОСОБА_9 . З метою встановлення посадових осіб відповідальних за діловодство та облік особового складу у штабі військової частини НОМЕР_1 , в період з 01.08.2025 по 05.12.2025, отримано та розглянуто витяги із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) щодо призначення на посади відповідних військовослужбовців.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025 №221, нижчепойменованих військовослужбовців офіцерського складу увільнити від займаних посад та призначити на посади згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від "25" липня 2025 року №239: старшого лейтенанта ОСОБА_10 , офіцера адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 - начальником стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 . Вважати таким, що з "31" липня 2025 року справи і посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.09.2025 №279, старшого лейтенанта ОСОБА_10 начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , допущено до тимчасового виконання обов`язків за посадою начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 з 21.09.2025.
Обставини та факти що були встановлені під час проведення службового розслідування:
Під час бойового завдання старший сержант ОСОБА_19 отримав поранення та згодом 01.08.2025 був евакуйований до ПХГ від НОМЕР_5 ВГ ПОКРОВСЬКЕ.
За фактом поранення та евакуації старшого сержанта ОСОБА_19 , тимчасово виконуючим обов`язки командира 2 стрілецької роти колишнього НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , молодшим сержантом ОСОБА_20 , було складено відповідний рапорт, який в наступному був зареєстрований за №5692/р від 03.08.2025.
Адміністративною групою штабу військової частини НОМЕР_1 , зазначений паперовий рапорт було попередньо розглянуто, зареєстровано та завантажено в СЕДО військової частини НОМЕР_1 . По завершенню реєстрації, електронний документ (рапорт) №5692/р від 03.08.2025 став доступним для всіх користувачів СЕДО військової частини НОМЕР_1 .
Під час попереднього розгляду, реєстрації та створення в СЕДО електронного документу №5692/р від 03.08.2025, виконавцем не було проставлено належні контрольні позначки на полях постійної і змінної інформації РМК, зокрема щодо доведення документу до стройової частини відділення персоналу військової частини НОМЕР_1 .
Власне паперовий рапорт, в подальшому було передано на візування командиру військової частини НОМЕР_1 . Командир військової частини НОМЕР_1 рапорт розглянув та завізував відповідним розпорядженням - "НШ до опрацювання".
Після розгляду командира, оригінал паперового рапорту №5692/р від 03.08.2025 було повернуто до адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 для подальшого опрацювання по суті подій зазначених в рапорті.
Згодом, паперовий рапорт №5692/р від 03.08.2025 було здано до архівного підрозділу адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 .
В результаті дослідження зібраних матеріалів, з огляду на відомості зазначені в рапорті капітана ОСОБА_5 , №24377/р від 08.12.2025, та витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.12.2025 №351 встановлено, що згідно обліків відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , старший сержант ОСОБА_6 , з моменту евакуації та подальшої госпіталізації 01.08.2025, хибно обліковувався таким, що перебуває в строю військової частини НОМЕР_1 до 05.12.2025.
Таким чином, відповідно статистичного обліку особового складу, який передавався відділенням персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 в продовольчу службу тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , продовольче забезпечення фактично відсутнього в строю старшого сержанта ОСОБА_7 , здійснювалось ще впродовж 127 діб.
Згідно довідки про завдану державі шкоду за підписами начальника продовольчої служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_21 і ТВО начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_22 , внаслідок порушення обліку особового складу, було безпідставно витрачено державні кошти в сумі 14603,58грн.
Очевидно, що встановлене порушення обліку особового складу було триваючим, під час перебігу якого, кожен день, встановленим порядком, до відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 надходила об`єктивна інформація щодо фактичного статусу старшого сержанта ОСОБА_7 , а відтак посадові особи відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , мали можливість в будь-який момент внести необхідні зміни в щоденний іменний список особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Зважаючи на те, що в адміністративній групі штабу військової частини НОМЕР_1 документально не визначено посадову особу відповідальну за належний попередній розгляд вхідних документів, а також у відділенні персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 не визначено конкретну посадову особу в чиї функціональні обов`язки входить опрацювання щоденних іменних списків особового складу підрозділів військової частини НОМЕР_1 , було з`ясовано особу очільника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , який керував групою під час реєстрації рапорту молодшого сержанта Дмитра КУРИЛА, №5692/р від 03.08.2025, а також особи всіх керівників відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , що займали відповідні посади або тимчасово виконували обов`язки в період з 01.08.2025 по 05.12.2025.
Згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в період часу, що розглядається, керівництво адміністративною групою штабу військової частини НОМЕР_1 здійснював капітан ОСОБА_8 , а керівництво відділенням персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , в певні періоди часу здійснювала старший лейтенант ОСОБА_9 .
Факти та обставини, які були встановленні під час службового розслідування дають підстави дійти до наступних висновків:
інформація, яка містилась в рапорті молодшого сержанта Дмитра КУРИЛА, №5692/р від 03.08.2025, була вичерпною для подальшого опрацювання рапорту, не потребувала уточнень та надавала всі підстави для обліку старшого сержанта ОСОБА_7 таким, що вибув на лікування та відповідно для його зняття з продовольчого забезпечення;
в керівних наказах Головнокомандувача Збройних Сил України та Міністерства оборони України, відносно організації та ведення документообігу, а також обліку особового складу військової частини, відсутні будь-які норми щодо обов`язкового складання окремого рапорту про зміну статусу тимчасово вибулих військовослужбовців та відповідно зняття таких військовослужбовців з продовольчого забезпечення. Проте, є прямі норми відповідно яким, основним методом керівництва та управління військами є спілкування посадових осіб між собою, також наголошується, що ефективна організація документообігу передбачає його зменшення та перехід до використання в службовій діяльності захищеної системи електронного документообігу СЕДО, проходження документів найкоротшим шляхом, скорочення кількості інстанцій, до яких повинні надходити документи (наприклад, під час погодження). Окрім того, зауважується на необхідності прагнення одноразовості операцій з опрацювання документів, уникнення дублювання під час роботи з ними, централізацію, зосередження здійснення однотипних операцій із документами в одному місці, зменшення обсягу службового листування, скороченні термінів проходження і виконання документів тощо;
однією з причин невчасного опрацювання документу стройовою частиною відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 є те, що по завершенню реєстрації в адміністративній групі штабу, електронний документ №5692/р від 03.08.2025, не містив належних контрольних позначок на полях постійної і змінної інформації РМК, які надали б можливість посадовим особам стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 вчасного ознайомитись з документом та відповідно опрацювати його;
також, в адміністративній групі штабу знаходився паперовий рапорт №5692/р від 03.08.2025, який теж був доступний для подальшого опрацювання, але не був належним чином, по суті, розглянутий начальником чи іншою відповідальною особою адміністративної групи штабу та не був доведений до стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , що є другою причиною невчасного опрацювання документу та зміни статусу старшого сержанта ОСОБА_7 ;
проте, суттєвою обставиною є факт того, що починаючи з 01.08.2025, щодня, в електронному вигляді, групою персоналу штабу 2 батальйону до відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , подавались іменні списки особового складу 2 батальйона, в яких старший сержант ОСОБА_6 обліковувався таким, що перебуває на лікуванні в зв`язку з пораненням;
посадові особи відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 з самого початку, встановленим порядком отримували інформацію щодо дійсного облікового статусу старшого сержанта ОСОБА_7 та мали можливість своєчасно внести необхідні зміни в іменний облік особового складу військової частини НОМЕР_1 та передати необхідну інформацію до стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 для внесення відповідних змін в проект наказу по стройовій частині;
оскільки існуючими функціональними обов`язками військовослужбовців адміністративної групі штабу військової частини НОМЕР_1 не визначено конкретну посадову особу відповідальну за всебічний попередній розгляд вхідних документів, а також функціональними обов`язками військовослужбовців відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 не визначено конкретну посадову особу відповідальну за належне опрацювання щоденних іменних списків особового складу, отже виникає прямий обов`язок начальників зазначених підрозділів здійснити необхідні дії особисто або забезпечити належний контроль за вчасним виконанням таких дій підлеглим особовим складом;
керівник адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 та керівники відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 в своїх поясненнях не навели жодних обставин, які б об`єктивно перешкоджали їм організувати та проконтролювати або здійснити особисто належне опрацювання рапорту молодшого сержанта Дмитра КУРИЛА, №5692/р від 03.08.2025 або щоденних іменних списків особового складу відповідно.
За таких обставин, враховуючи всі встановлені факти та з`ясовані причини вчиненого порушення, можна обґрунтовано вважати бездіяльність капітана ОСОБА_5 , старшого лейтенанта ОСОБА_11 , старшого лейтенанта ОСОБА_14 , старшого лейтенанта ОСОБА_13 щодо виконання дій необхідних для своєчасної зміни облікового статусу старшого сержанта ОСОБА_7 , проявом неналежного виконання службових обов`язків та порушення військової дисципліни.
Таким чином, у визначених вище військовослужбовців, вбачається наявність вини, яка проявлена в бездіяльності, недостатньому контролі за виконанням встановлених правил роботи з документами у військовій частині, в низької організації та контролі своєчасного, повного та постійного обліку особового складу військової частини НОМЕР_1 , а також в порушенні норм і вимог чинних керівних наказів Головнокомандувача Збройних Сил України та Міністерства оборони України.
Внаслідок такої протиправної бездіяльності посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , було завдано матеріальну шкоду державі у вигляді надлишково витрачених коштів на продовольче забезпечення старшого сержанта ОСОБА_7 в сумі 14603,58 грн.
Викладене надає обґрунтовані підстави для притягнення капітана ОСОБА_5 , старшого лейтенанта ОСОБА_11 , старшого лейтенанта ОСОБА_12 , старшого лейтенанта ОСОБА_13 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків, порушення військової дисципліни та як наслідок, завдання матеріальної шкоди державі.
Старший лейтенант ОСОБА_23 , з 31.07.2025 по 21.09.2025 займала посаду начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №221 від 31.07.2025; з 21.09.2025 допущена до тимчасового виконання посади начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №276 від 24.09.2025; з 19.11.2025 вибула на лікування, відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №334 від 19.11.2025; наразі, відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.12.2025 року №351, вважається такою, що прийняла справи та посаду та приступила до виконання службових обов`язків офіцера резерву 313 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .
Службова характеристика позитивна.
Відповідно записам в службовій картці заохочення відсутні, має одне зауваження.
Неправомірні дії старшого лейтенанта ОСОБА_14 та причинний зв`язок між діями військовослужбовця та наслідками:
неналежне виконання службових обов`язків та порушення військової дисципліни, означені низькою організацією та контролем за своєчасним, повним та постійним обліком особового складу військової частини НОМЕР_1 , а саме невчасним обліком старшого сержанта ОСОБА_7 таким, що вибув на лікування в зв`язку з пораненням, в наслідок чого були надлишково витрачені кошти на його продовольче забезпечення та завдана шкода державі на загальну суму 14 603,58 грн.
Вина старшого лейтенанта ОСОБА_14 : виражається у низький організації та контролі своєчасного, повного і постійного обліку особового складу військової частини НОМЕР_1 , а також в порушенні норм і вимог чинних керівних наказів Міністерства оборони України, Статутів Збройних Сил України та завданні шкоди державі в сумі 3650,90 грн, що є 1/4 частиною встановленої повної суми завданої шкоди, а саме 14603,58 грн.
Своїми діями старший лейтенанта ОСОБА_9 , порушила вимоги наступних нормативно-правових актів:
Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а саме статті 11, 16, 28;
Дисциплінарного статуту Збройних сил України, а саме статті 3 в частині особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України.
"Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України", затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.10.2022 № 280, (зі змінами), а саме в розділі І - пункту 2, 3, 13, 14, 20, 32; в розділі ХІІІ пункту 4, 9.
Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_12 , є норми Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 №160-IX (зі змінами), а саме п.4 ст.1, п.5 ст.1, п.1 ст.2, п.1 ст.3, п.2 ст.3, п.3 ст.3, п.4 ст.3, п.1 ст.6.
Причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення: недостатній особистий контроль старшого лейтенанта ОСОБА_14 за своєчасним, повним та постійним обліком особового складу військової частини НОМЕР_1 , порушення вимог нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №547 "Про результати службового розслідування за фактом порушення обліку особового складу", притягнуто до матеріальної відповідальності та запропоновано старшому лейтенанту ОСОБА_24 , офіцеру резерву 313 запасної роти військової частини НОМЕР_1 в добровільному порядку протягом 5 робочих днів з моменту ознайомлення з цим наказом та актом службового розслідування відшкодувати нанесену матеріальну шкоду - 3 650,90 гривень (три тисячі шістсот п`ятдесят гривень 90 копійок), що є частиною встановленої повної суми завданої державі шкоди, а саме 14603,58 грн (чотирнадцять тисяч шістсот три гривні 58 копійок) на розрахунковий рахунок військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з підпунктом 6.3. пункту 6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №547, у разі відмови старшого лейтенанта ОСОБА_25 , офіцера резерву 313 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , протягом 5 робочих днів з моменту ознайомлення з цим наказом, в добровільному порядку відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в розмірі зазначеному в п. 4 цього наказу, утримати з місячного грошового забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_25 , офіцера резерву 313 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування завданої нею шкоди - 3650,90 гривень (три тисячі шістсот п`ятдесят гривень 90 копійок).".
Згідно з пунктои 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №547, начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 вжити необхідних заходів для притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_25 , офіцера резерву 313 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , після повернення до військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_25 , офіцера резерву 313 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , з відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами та накладення дисциплінарного стягнення передбаченого п. "а" статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за порушення статті 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 2, 13, 14, 20, 32 Розділу І, пункту 4 Розділу ХІІІ "Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України від 15.10.2022 №280, (зі змінами).".
На звернення позивачки щодо надання завірених належним чином копій матеріалів службового розслідування, відповідач листом від 14.04.2026 №1559/10929 повідомив, що з метою ознайомлення з актом службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.03.2026 №890 необхідно особисто звернутися в адміністративну групу штабу військової частини НОМЕР_1 . Надано копії витягу з наказу командира військової частини від 04.03.2026 №890 та витяг із наказу командира військової частини від 31.03.2026 547.
Не погодившись із бездіяльністю командира військової частини НОМЕР_1 в частині не надання на ознайомлення та не доведення під підпис наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №547, бездіяльністю командира військової частини НОМЕР_1 в частині відмови у наданні завірених належним чином копій матеріалів службового розслідування, та наказом від 31.03.2026 №547 в частині притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності, в частині утримання з грошового забезпечення коштів, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону.
За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Правове регулювання відносин щодо притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державі, здійснюється Законом України від 03.10.2019 №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-IX).
Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 1 Закону №160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано;
Частиною першою статті 3 Закону №160-IX визначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону №160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;
3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Отже, встановлення факту заподіяння державі шкоди не є достатньою підставою для покладення матеріальної відповідальності на конкретного військовослужбовця. Для цього суб`єктом владних повноважень має бути встановлена та належними доказами підтверджена сукупність всіх передбачених законом умов матеріальної відповідальності стосовно тієї особи, яка притягається до такої відповідальності.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №160-IX особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону №160-IX осооба несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Таким чином, застосування повної матеріальної відповідальності за пунктом 1 частини першої статті 6 Закону №160-IX передбачає встановлення обставин, які відповідають наведеному у цій нормі складу правопорушення, у тому числі умисного характеру відповідної протиправної поведінки у випадках, передбачених цією нормою.
Відповідно до статті 8 Закону №160-IX, посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Розслідування може не призначатися, якщо шкоду завдано діями противника під час воєнних (бойових) дій, внаслідок ракетних (авіаційних) атак чи інших проявів збройної агресії проти України та/або у зв`язку з виконанням особами, зазначеними у частині першій статті 2 цього Закону, бойового (спеціального) завдання.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
З аналізу наведених норм вбачається, що законодавець не допускає автоматичного розподілу загальної суми шкоди між усіма особами, дії чи бездіяльність яких певною мірою сприяли її виникненню. Розмір матеріальної відповідальності кожної особи має бути індивідуалізований залежно від характеру її протиправної поведінки, ступеня вини, періоду, протягом якого така поведінка перебувала у причинному зв`язку із заподіянням шкоди, та інших конкретних обставин.
Надаючи оцінку встановленим у справі обставинам, суд зазначає, що матеріалами службового розслідування дійсно підтверджується факт неналежного ведення обліку старшого сержанта ОСОБА_7 , який після евакуації на лікування з 01.08.2025 до 05.12.2025 помилково продовжував обліковуватися таким, що перебуває у строю, внаслідок чого на його продовольче забезпечення протягом 127 діб були витрачені державні кошти у сумі 14603,58 грн.
Разом з тим установлені відповідачем обставини свідчать, що неналежний облік був наслідком комплексу організаційних недоліків та бездіяльності декількох посадових осіб.
Так, службовим розслідуванням встановлено, що рапорт №5692/р від 03.08.2025 про поранення та евакуацію старшого сержанта ОСОБА_19 був зареєстрований адміністративною групою штабу та завантажений до СЕДО, однак під час його реєстрації не було проставлено контрольних позначок щодо доведення документа до стройової частини відділення персоналу штабу.
Також установлено, що паперовий примірник цього рапорту після розгляду командиром військової частини був повернутий до адміністративної групи штабу, однак належним чином не опрацьований та до стройової частини відділення персоналу не доведений, після чого переданий до архівного підрозділу.
Саме такі обставини у висновках службового розслідування визначено як одну з причин несвоєчасного опрацювання документа та зміни облікового статусу старшого сержанта ОСОБА_19 .
Вказане спростовує можливість покладення в основу вини позивачки факту неопрацювання нею безпосередньо рапорту №5692/р від 03.08.2025, оскільки відповідачем було встановлено, що такий рапорт до стройової частини відділення персоналу у визначеному порядку не був доведений.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що починаючи з 01.08.2025 групою персоналу штабу 2 батальйону до відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 в електронному вигляді подавалися іменні списки особового складу, в яких старший сержант ОСОБА_19 значився таким, що перебуває на лікуванні у зв`язку з пораненням.
Інструкція з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України покладає на відповідних керівників обов`язки щодо забезпечення безперервності, своєчасності та повноти обліку особового складу, контролю правильності відображення його чисельності та організації належної роботи служби персоналу.
У зв`язку з цим обставина ненадходження рапорту №5692/р безпосередньо до стройової частини не виключає можливості встановлення неналежного виконання відповідними посадовими особами своїх організаційних та контрольних обов`язків за наявності інших джерел інформації про фактичний статус військовослужбовця.
Разом з тим встановлення службового порушення та встановлення передбачених Законом №160-IX підстав для покладення матеріальної відповідальності не є тотожними.
Суд зазначає, що для притягнення позивача до матеріальної відповідальності відповідач був зобов`язаний встановити не лише недоліки організації роботи відділення персоналу, а й індивідуалізувати протиправну поведінку позивача, період такої поведінки, форму та ступінь її вини, безпосередній причинний зв`язок між цією поведінкою та конкретною частиною заподіяної шкоди.
Суд також враховує, що протягом спірного періоду статус позивача та обсяг її службових повноважень змінювалися.
Так, з 31.07.2025 по 21.09.2025 позивачка проходила службу на посаді начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , а з 21.09.2025 була допущена до тимчасового виконання обов`язків начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 . З 19.11.2025 позивачка вибула на лікування.
Натомість загальна сума шкоди 14603,58 грн визначена за період з 01.08.2025 по 05.12.2025, тобто за 127 діб, у тому числі за періоди, протягом яких керівництво відділенням персоналу здійснювали інші військовослужбовці та за період, коли позивач перебувала на лікуванні.
При цьому матеріалами службового розслідування винними у неналежному виконанні службових обов`язків визнані чотири військовослужбовці (капітан ОСОБА_26 , старший лейтенант ОСОБА_27 , старший лейтенант ОСОБА_28 та старший лейтенант ОСОБА_29 ).
Визначаючи розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачем, відповідач поділив загальну суму шкоди між чотирма особами в рівних частинах, визначивши матеріальну відповідальність позивача в сумі 3650,90 грн, що становить 1/4 від 14603,58 грн.
Проте, ні акт службового розслідування, ні оскаржуваний наказ не містять належного обґрунтування того, з яких фактичних та правових підстав ступінь вини кожного з чотирьох військовослужбовців визнана однаковою та чому саме на позивача повинна бути покладена 1/4 частина всієї шкоди.
Не наведено розрахунку частини шкоди, яка перебуває у причинному зв`язку з діями чи бездіяльністю позивача в конкретні періоди виконання нею відповідних посадових обов`язків.
Натомість, відповідно до частини 8 статті 8 Закону №160-IX у разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Відтак розподіл загальної суми шкоди між чотирма особами без індивідуальної оцінки ступеня вини кожної з них не відповідає вимогам Закону №160-IX.
Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах службового розслідування поведінка позивача характеризується як бездіяльність, неналежна організація роботи та недостатній контроль за веденням обліку особового складу.
При цьому підставою для її матеріальної відповідальності відповідачем, серед іншого, визначено пункт 1 частини 1 статті 6 Закону №160-IX, яким передбачено випадки повної матеріальної відповідальності.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 6 Закону №160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Водночас матеріали справи не містять встановлених службовим розслідуванням обставин, які свідчили б про умисне вчинення позивачем дій, спрямованих на незаконне використання державного майна чи коштів, здійснення надлишкових виплат або про інші умисні протиправні дії з її боку.
Фактичний зміст порушення полягає у неналежній організації та контролі.
Таким чином, застосування відповідачем до встановлених обставин положень статті 6 Закону №160-IX належним чином не обґрунтовано.
Суд зауважує, що вирішуючи спір в цій справі, суд не встановлює інший вид відповідальності, не визначає ступінь вини позивача та не розраховує іншу суму шкоди, замість суб`єкта владних повноважень. Такі обставини мають бути встановлені суб`єктом владних повноважень з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
За наведених обставин суд доходить висновку, що пункт 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2026 №547 в частині притягнення позивача до матеріальної відповідальності у сумі 3650,90 грн не відповідає критеріям обґрунтованості, розсудливості та пропорційності, установленим частиною другою статті 2 КАС України, а також вимогам статей 3, 5, 6 та 8 Закону №160-IX, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно, підлягає скасуванню похідний від нього підпункт 6.3 пункту 6 наказу №547, яким передбачено утримання з грошового забезпечення позивачки 3650,90 грн у рахунок відшкодування визначеної цим наказом шкоди.
Стосовно доводів позивача про порушення процедури доведення до неї наказу про матеріальну відповідальність, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 8 Закону №160-IX якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Матеріалами справи не підтверджується доведення наказу від 31.03.2026 №547 до позивача під підпис.
Направлення фотографії наказу засобами месенджера та подальше направлення електронною поштою витягу з цього наказу свідчать про отримання позивачем інформації, однак не є виконанням прямо встановленої Законом №160-IX вимоги щодо доведення наказу про притягнення до матеріальної відповідальності під підпис.
Крім того, пунктом 4 наказу №547 відповідач визначив для позивача строк у п`ять робочих днів для добровільного відшкодування шкоди, початок перебігу якого пов`язав з моментом ознайомлення позивачки з наказом та актом службового розслідування, а підпунктом 6.3 пункту 6 цього наказу передбачив утримання коштів у разі відмови позивачки протягом такого строку від добровільного відшкодування шкоди.
Протк, доказів ознайомлення позивача з актом службового розслідування та наказом №547 у визначеному наказом порядку до утримання коштів відповідачем суду не надано.
Разом з цим, суд відхиляє доводи позивача в тій частині, що Закон №160-IX дозволяє стягнення шкоди з грошового забезпечення лише після отримання від особи формальної відмови від добровільного відшкодування.
Частиною першою статті 10 Закону №160-IX передбачено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Відповідно частини 2 статті 10 Закону №160-IX, особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Отже, частиною першою статті 10 Закону №160-IX передбачено можливість відшкодування шкоди на підставі наказу командира шляхом стягнення відповідних сум з місячного грошового забезпечення винної особи, тоді як добровільне відшкодування відповідно до частини другої цієї статті є самостійною формою відшкодування.
Разом з цим, у спірних правовідносинах відповідач наказом №547 установив послідовність дій - ознайомлення з наказом та актом службового розслідування, надання п`яти робочих днів для добровільного відшкодування та лише у разі відмови - утримання коштів.
Таким чином, здійснивши утримання коштів до доведення наказу та акта до позивача, та до виникнення передбачених самим наказом умов для застосування підпункту 6.3 пункту 6, відповідач діяв усупереч визначеному ним же порядку.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності командира військової частини НОМЕР_1 в частині відмови у наданні позивачу завірених належним чином копій матеріалів службового розслідування, суд зазначає наступне.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджено наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Порядку №608 за зверненням військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, йому надається завірена копія акта службового розслідування або витяг з акта, в частині, що його стосується, за умови, що вони не містять інформації з обмеженим доступом.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право ознайомлюватися з актом службового розслідування в частині, що його стосується, після його розгляду командиром.
З матеріалів справи встановлено, що позивач зверталася до відповідача із проханням надати їй належним чином завірені копії матеріалів службового розслідування.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2026 №1559/10929 повідомлено, що з метою ознайомлення з актом службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.03.2026 №890 необхідно особисто звернутися в адміністративну групу штабу військової частини НОМЕР_1 . Надано копії витягу з наказу командира військової частини від 04.03.2026 №890 та витяг із наказу командира військової частини від 31.03.2026 547.
При цьому відповідачем не зазначено, що акт службового розслідування чи відповідна його частина містять інформацію з обмеженим доступом, яка унеможливлювала б надання позивачці передбаченої Порядком №608 завіреної копії або витягу.
Положення пункту 3 розділу VI Порядку №608 не ставлять право військовослужбовця на отримання за його зверненням завіреної копії акта або витягу з нього у залежність від попереднього особистого прибуття до військової частини.
Отже, запропонувавши позивачці особисто прибути для ознайомлення з матеріалами та не надавши за її зверненням завіреної копії акта службового розслідування або витягу з нього в частині, що її стосується, відповідач не виконав вимоги пункту 3 розділу VI Порядку №608.
З огляду на викладене позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права позивачки в цій частині є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання їй за зверненням завіреної копії акта службового розслідування або витягу з такого акта в частині, що її стосується.
Стосовно вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №547 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Статтею 86 Дисциплінарного статуту передбачено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно зі статтею 87 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Пунктом 8 наказу №547 начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 наказано вжити необхідних заходів для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності після її повернення з відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами та накладення дисциплінарного стягнення у виді «зауваження».
Отже зі змісту пункту 8 наказу №547 вбачається, що безпосередньо цим пунктом дисциплінарне стягнення на позивача не накладено, а визначено необхідність вчинення відповідних дій після її повернення з відпустки.
Матеріали справи не містять доказів видання на час розгляду цієї справи наказу про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді зауваження.
Таким чином, твердження позивача про те, що наказом №547 її притягнуто до дисциплінарної відповідальності, не відповідає пункту 8 цього наказу.
За таких обставин, суд не надає оцінки рішенню про накладення дисциплінарного стягнення, оскільки таке рішення на час виникнення спірних правовідносин не прийняте. При цьому, в разі його прийняття позивач не позбавлена права оскаржити відповідний індивідуальний акт у встановленому законом порядку.
Отже, підстави для задоволення позовної вимоги в частині притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності відсутні.
Стосовно вимоги про повернення утриманих з грошового забезпечення позивача коштів, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 10 Закону №160-IX передбачено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Частиною першою статті 13 Закону №160-IX встановлено, що стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Частиною третьою статті 14 Закону №160-IX передбачено, що у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування пункту 4 та підпункту 6.3 пункту 6 наказу №547 в частині, що стосується позивача, підстава для утримання з її грошового забезпечення 3650,90 грн відсутня.
Тому з метою повного та ефективного відновлення порушеного права позивача належним способом захисту є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 утримані на підставі наказу від 31.03.2026 №547 кошти в сумі 3650,90 грн.
Підсумовуючи викладене суд зазначає, що відповідачем доведено наявність порушень в організації обліку особового складу військової частини та наявність у позивача як посадової особи організаційних і контрольних обов`язків, однак не доведено правомірності визначення позивачу матеріальної відповідальності в розмірі 1/4 загальної суми шкоди, підстав застосування до встановлених обставин положень про повну матеріальну відповідальність, а також дотримання передбаченого законом порядку доведення наказу до позивача.
Стосовно доводів у відповіді на відзив щодо відсутності підстав для поновлення строку для подання відзиву, суд зазначає, що питання поновлення відповідачу строку для подання відзиву вирішено ухвалою суду від 01.07.2026.
Щодо решти доводів сторін суд зазначає, що вони не спростовують наведених висновків та не впливають на результат вирішення спору.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті або вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат з урахуванням положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо недоведення до ОСОБА_1 під підпис наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №547 «Про результати службового розслідування за фактом порушення обліку особового складу» в частині притягнення її до матеріальної відповідальності.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 за її зверненням завіреної копії акта службового розслідування або витягу з акта службового розслідування в частині, що її стосується.
Визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №547 «Про результати службового розслідування за фактом порушення обліку особового складу» в частині притягнення старшого лейтенанта ОСОБА_2 до матеріальної відповідальності у розмірі 3650,90 грн.
Визнати протиправним та скасувати підпункт 6.3 пункту 6 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №547 «Про результати службового розслідування за фактом порушення обліку особового складу».
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 кошти, утримані з її грошового забезпечення на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.03.2026 №547 «Про результати службового розслідування за фактом порушення обліку особового складу».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова