КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
17 серпня 2026 року справа №320/29103/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 09.11.2023 по 31.12.2023 включно, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 09.11.2023 по 31.12.2023 включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), а також одноразових виплат: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії та інших здійснених за цей період виплат, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 01.01.2024 по 31.12.2024 включно, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), а також одноразових виплат: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії та інших здійснених за цей період виплат, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 01.01.2025 по 31.12.2025 включно, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), а також одноразових виплат: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії та інших здійснених за цей період виплат, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) починаючи з 01.01.2026 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 та встановити виплату з 01.01.2026 належних йому сум грошового забезпечення з подальшим здійснення відповідних виплат, а саме: посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), а також одноразових виплат: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії та інших здійснених за цей період виплат, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 09.11.2023 по день фактичної виплати грошового забезпечення;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас у вищезазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.
Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 у справі №1-7/2024(337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Визначено, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Натомість частина друга статті 233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду звільненого працівника з вимогами про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, неконституційною не визнавалася.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року №211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року №651).
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Водночас, суд зазначає, що постановою Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала висновок, що, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 Кодексу законів про працю України, почався 01.07.2023.
Отже, тримісячний строк для звернення до суду з вимогою про стягнення недоотриманої заробітної плати (грошового забезпечення) за період з 19.07.2022 застосовується з 01.07.2023.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Так, за змістом частини першої статті 233 КЗпП України (в редакції Закону №2352-IX та чинної до моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 11.12.2025 у справі №1-7/2024(337/24)) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Наведене свідчить, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову варто обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Суд наголошує, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як нараховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Відтак, з дня отримання виплати особою, якій вона здійснюється вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулася до військової частини із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від військової частини відповіді на подану нею заяву.
З урахуванням викладеного, суд зауважує про те, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату грошового забезпечення в більшому розмірі, в той момент, коли його не отримав, на його думку, у повному обсязі.
Як вбачається з позовної заяви, спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії та інших здійснених виплат за період з 09.11.2023 по день звернення до суду (14.04.2026) та в подальшому з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Як вже зазначалось судом, нові обмеження щодо строку звернення до суду з вимогою про стягнення недоотриманої заробітної плати (грошового забезпечення), підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли після 19.07.2022.
У позовній заяві позивач зазначає, що він з 09.11.2023 по даний час проходить військову службу та перебуває на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України.
Однак, суд зазначає, що у період з 19.07.2022 по 10.12.2025 включно частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України діяла у редакції Закону №2352-IX та встановлювала тримісячний строк звернення до суду з таким спором щодо правовідносин, які виникли з 19.07.2022.
Враховуючи зазначене та беручи до уваги дату відміни карантину в Україні, відлік строку звернення до суду позивача з цим позовом за період з 09.11.2023 по 30.11.2023 розпочався з 01.12.2023 та закінчився 01.03.2024, за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 розпочався з 01.01.2024 та закінчився 01.04.2024, за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 розпочався з 01.02.2024 та закінчився 01.05.2024, за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 розпочався з 01.03.2024 та закінчився 01.06.2024, за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 розпочався з 01.04.2024 та закінчився 01.07.2024, за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 розпочався з 01.05.2024 та закінчився 01.08.2024, за період з 01.05.2024 по 31.05.2024 розпочався з 01.06.2024 та закінчився 01.09.2024, за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 розпочався з 01.07.2024 та закінчився 01.10.2024, за період з 01.07.2024 по 31.07.2024 розпочався з 01.08.2024 та закінчився 01.11.2024, за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 розпочався з 01.09.2024 та закінчився 01.12.2024, за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 розпочався 01.10.2024 та закінчився 01.01.2025, за період з 01.10.2024 по 31.10.2024 розпочався 01.11.2024 та закінчився 01.02.2025, за період з 01.11.2024 по 30.11.2024 розпочався 01.12.2024 та закінчився 01.03.2025, за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 розпочався 01.01.2025 та закінчився 01.04.2025, за період з 01.01.2025 по 31.01.2025 розпочався 01.02.2025 та закінчився 01.05.2025, за період з 01.02.2025 по 28.02.2025 розпочався 01.03.2026 та закінчився 01.06.2025, за період з 01.03.2025 по 31.03.2025 розпочався 01.04.2025 та закінчився 01.07.2025, за період з 01.04.2025 по 30.04.2025 розпочався з 01.05.2025 та закінчився 01.08.2025, за період з 01.05.2025 по 31.05.2025 розпочався з 01.06.2025 та закінчився 01.09.2025, за період з 01.06.2025 по 30.06.2025 розпочався з 01.07.2025 та закінчився 01.10.2025, за період з 01.07.2025 по 31.07.2025 розпочався з 01.08.2025 та закінчився 01.11.2025, за період з 01.08.2025 по 31.08.2025 розпочався з 01.09.2025 та закінчився 01.12.2025, за період з 01.09.2025 по 30.09.2025 розпочався з 01.10.2025 та закінчився 01.01.2026, за період з 01.10.2025 по 31.10.2025 розпочався з 01.11.2025 та закінчився 01.02.2026, за період з 01.11.2025 по 30.11.2025 розпочався з 01.12.2025 та закінчився 01.03.2026, за період з 01.12.2025 по 10.12.2025 розпочався з 11.12.2025 та закінчився 11.03.2026.
Разом з тим, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 14.07.2026, тобто з пропуском передбаченого ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України тримісячного строку звернення до суду.
Отже, позивач пропустив встановлений законодавством тримісячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії та інших здійснених виплат за період з 09.11.2023 по 10.12.2025, оскільки позивачу повинно було бути відомо про нарахування та виплату відповідачем грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії та інших здійснених виплат за цей період у меншому розмірі вже після його фактичного отримання.
При цьому поважних та об`єктивних причин для поновлення строку звернення до суду у позовній заяві позивач не зазначив.
Частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, в частині позовних вимог, які охоплюють період, починаючи з 09.11.2023 по 10.12.2025, та належні докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог, які охоплюють період, починаючи з 09.11.2023 по 10.12.2025, та належні докази поважності причин його пропуску.
3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.