ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2026 року справа № 380/22414/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у:
- ненаданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону;
- невнесенні відомостей про надання відстрочки до облікових документів та інформаційних систем (у т. ч. мобільного застосунку «Резерв+»);
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 :
- (3.1) надати позивачу відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону, оформивши відповідне рішення комісії та надати позивачу письмове підтвердження (довідку);
- внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів коректні відомості про надану відстрочку;
- на випадок відхилення вимоги 3.1: повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону з урахуванням правової оцінки суду, прийняти мотивоване рішення та письмово повідомити позивача у встановлений законом строк.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що є особою, яка здійснює утримання своєї матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стверджує, що батько позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - є особою з інвалідністю III групи та не спроможний здійснювати утримання дружини, а інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані і спроможні утримувати матір, немає. Вказує, що 12.10.2025 подав до відповідача заяву про надання відстрочки від призову під час мобілізації у зв`язку з утриманням матері з доданими до неї підтвердними документами, проте повідомленням від 16.10.2025 (протокол №42, вих.№24392) відповідач відмовив у наданні відстрочки з посиланням на відсутність відомостей про осіб, зобов`язаних утримувати батьків з інвалідністю, та на необхідність надання додаткових відомостей. Вважає, що відповідач не виконав обов`язку самостійно перевірити наявні відомості за допомогою запитів та публічних електронних реєстрів, а відмову ухвалено без належної оцінки поданих документів, у зв`язку з чим пред`явив цей позов.
Ухвалою судді від 17.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, заперечень щодо позовних вимог до суду не надав.
Частиною 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які покликається позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2025/014824272 від 09.10.2025, перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний, категорія обліку «військовозобов`язаний», що підтверджується військово-обліковим документом (Резерв+).
Батьками позивача є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження та актовим записом про шлюб №59 від 24.11.1987.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №381641 батькові позивача ОСОБА_3 встановлено III групу інвалідності, що також підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 .
Стосовно матері позивача ОСОБА_2 до матеріалів справи долучено довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії ЛВА-1 №389269 та висновок №74/191 (№99/140) про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
12.10.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зазначивши, що на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, та просив оформити довідку про відстрочку у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. У заяві позивач підтвердив відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у п.13 ч.1 ст.23 Закону. Заяву з доданими до неї документами направлено поштовим відправленням із описом вкладення (накладна №0505384688734), що підтверджується описом вкладення у цінний лист та квитанцією АТ «Укрпошта» з відміткою від 13.10.2025.
За результатами розгляду заяви комісія при ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомленням від 16.10.2025 вих.№24392, оформленим за протоколом №42, відмовила у наданні відстрочки. Підставою відмови відповідач зазначив відсутність інформації (документів) про осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб з інвалідністю I чи II групи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, а також те, що надані копії документів не засвідчені в установленому порядку відповідно до вимог абзацу першого п.58 Порядку. Крім того, відповідач зазначив про необхідність надання додаткових відомостей про зареєстрованих осіб та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження військовозобов`язаного.
Вважаючи відмову у наданні відстрочки протиправною, а бездіяльність щодо належного розгляду заяви такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Тобто суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правові засади організації мобілізаційної підготовки та мобілізації визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).
Згідно з ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, до кола яких, зокрема, віднесено осіб, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
Відповідно до ст.202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також процедуру оформлення відстрочок від призову врегульовано Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).
Пунктом 57 Порядку №560 визначено, що для оформлення відстрочки військовозобов`язаний подає до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву за встановленою формою та документи, що підтверджують право на відстрочку, або їх засвідчені копії, перелік яких залежно від підстави відстрочки наведено у додатку 5 до Порядку.
Згідно з п.60 Порядку №560 комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, комісія розглядає протягом семи календарних днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів; у разі надіслання запитів строк розгляду не перевищує 15 календарних днів. За результатами розгляду комісія ухвалює рішення, яке оформляється протоколом.
З наведеного слідує, що вирішення питання про надання військовозобов`язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про відмову в її наданні належить до повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки та здійснюється комісією за наслідками розгляду відповідної заяви і доданих до неї документів. При цьому Порядок №560 покладає на комісію обов`язок не лише оцінити подані заявником документи, а й за потреби самостійно отримати інформацію, що підтверджує право заявника на відстрочку, шляхом надіслання запитів до органів державної влади або використання відомостей публічних електронних реєстрів.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач у встановленому Порядком №560 спосіб звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки, додавши до неї документи, які, на його переконання, підтверджують право на відстрочку за п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII. Заяву та документи відповідач отримав і розглянув, за результатами чого комісія при ІНФОРМАЦІЯ_8 протоколом №42 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки, оформлене повідомленням від 16.10.2025 вих.№24392.
Аналіз змісту цього повідомлення дає підстави для висновку, що відмову у наданні відстрочки мотивовано відсутністю інформації (документів) про осіб, зобов`язаних утримувати батьків з інвалідністю, недотриманням вимог абзацу першого п.58 Порядку №560 щодо засвідчення копій документів та необхідністю надання додаткових відомостей, зокрема повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження військовозобов`язаного.
Разом з тим, як установлено судом, відповідач, пославшись на відсутність відомостей про осіб, зобов`язаних утримувати батьків, та на необхідність надання додаткових відомостей, не вчинив передбачених п.60 Порядку №560 дій, спрямованих на самостійне отримання такої інформації. Зі змісту повідомлення від 16.10.2025 не вбачається, що комісія готувала запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовувала відомості публічних електронних реєстрів. Натомість відповідач переклав обов`язок з отримання таких відомостей на заявника, що не узгоджується з порядком розгляду заяви, встановленим п.60 Порядку №560.
Суд зазначає, що п.60 Порядку №560 прямо передбачає, що за потреби отримання інформації, яка підтверджує право заявника на відстрочку, комісія готує відповідні запити або використовує відомості публічних електронних реєстрів. Отже, за наявності у комісії сумнівів щодо повноти поданих відомостей, зокрема щодо кола осіб, зобов`язаних утримувати батьків заявника, чи щодо стану здоров`я матері позивача, відповідач мав можливість та був зобов`язаний перевірити такі відомості у визначений Порядком №560 спосіб, а не обмежуватися вказівкою на їх відсутність.
Посилання відповідача на недотримання вимог абзацу першого п.58 Порядку №560 щодо засвідчення копій документів не звільняло комісію від обов`язку розглянути заяву по суті з дотриманням установленої процедури, оскільки виявлення недоліків у поданих документах не є перешкодою для витребування належних відомостей у порядку, визначеному п.60 Порядку №560.
Таким чином, суд доходить висновку, що комісія при ІНФОРМАЦІЯ_8 розглянула заяву позивача без дотримання визначеної п.60 Порядку №560 процедури, не вчинивши обов`язкових дій із самостійного отримання інформації, що підтверджує чи спростовує право заявника на відстрочку, а відмову у наданні відстрочки ухвалено без повної та об`єктивної оцінки обставин, що мають значення для вирішення заяви.
Надаючи оцінку способу захисту порушеного права, обраному позивачем, суд враховує таке.
Верховний Суд у постанові від 09.06.2026 у справі №140/8613/23, розглядаючи спір щодо відмови територіального центру комплектування та соціальної підтримки у наданні відстрочки від призову під час мобілізації особі, яка посилалася на перебування на її утриманні повнолітнього члена сім`ї з інвалідністю, сформулював висновок, що вирішення питання про надання відстрочки належить до повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а надання оцінки тому, чи підтверджують подані документи право на відстрочку, є питанням, яке насамперед повинен вирішити цей орган. Верховний Суд наголосив, що за відсутності належного розгляду заяви по суті суд не може встановлювати, чи має особа право на відстрочку та чи достатньо документів подано для підтвердження такого права, оскільки інакше суд підмінив би орган, уповноважений розглядати такі заяви. За таких обставин Верховний Суд визнав належним та ефективним способом захисту зобов`язання відповідача розглянути заяви про надання відстрочки та ухвалити за результатами їх розгляду відповідне рішення згідно із законодавством, водночас відмовивши у вимозі про безпосереднє надання відстрочки, оскільки питання наявності чи відсутності підстав для її надання має бути спочатку вирішене територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі №640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
За змістом ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до обставин справи, що розглядається, суд зазначає, що оцінка того, чи підтверджують подані позивачем документи наявність передбачених п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII підстав для відстрочки, зокрема встановлення наявності у одного з батьків позивача інвалідності I чи II групи та відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані їх утримувати, належить до компетенції комісії при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки і має бути здійснена цим органом за наслідками повного розгляду заяви з дотриманням процедури, встановленої п.60 Порядку №560. Суд не вправі підмінювати відповідача та вирішувати замість нього питання про наявність або відсутність у позивача права на відстрочку, а відтак відсутні підстави для задоволення вимоги про зобов`язання відповідача безпосередньо надати позивачу відстрочку та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Водночас установлене судом недотримання відповідачем визначеної п.60 Порядку №560 процедури розгляду заяви свідчить про те, що заяву позивача розглянуто неналежним чином, а відмову у наданні відстрочки ухвалено без повного з`ясування обставин, що мають значення для її вирішення.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд доходить висновку, що відмова у наданні відстрочки, ухвалена без дотримання встановленої п.60 Порядку №560 процедури розгляду заяви та без повного з`ясування обставин, що мають значення для її вирішення, не відповідає критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими.
З огляду на викладене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки з дотриманням процедури, визначеної Порядком №560, та прийняти за результатами такого розгляду мотивоване рішення. Обраний позивачем спосіб захисту у частині вимоги про повторний розгляд заяви відповідає змісту порушеного права та забезпечує його ефективний захист.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача суд зазначає, що комісія при ІНФОРМАЦІЯ_8 за наслідками розгляду заяви позивача ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки, оформлене протоколом №42 та повідомленням від 16.10.2025 вих.№24392. За таких обставин відповідач вчинив дії з розгляду заяви та прийняв рішення, що виключає можливість кваліфікації його поведінки як бездіяльності у розумінні неприйняття рішення. Разом з тим, оскільки таке рішення ухвалено без дотримання встановленої процедури, воно не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, у зв`язку з чим належним способом захисту є визнання протиправною відмови відповідача та зобов`язання його повторно розглянути заяву позивача.
Стосовно вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення відомостей про надання відстрочки до облікових документів та інформаційних систем суд зазначає, що внесення таких відомостей є наслідком прийняття рішення про надання відстрочки. Оскільки рішення про надання позивачу відстрочки відповідачем не приймалося, підстави для внесення відповідних відомостей на час розгляду справи відсутні, а відтак у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних у справі доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подання цього позову позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.11.2025. Разом з тим, оскільки судом задоволено позовну вимогу немайнового характеру, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у повному розмірі.
Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
у х в а л и в:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлену повідомленням від 16.10.2025 вих.№24392 (протокол №42).
3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.10.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з дотриманням процедури, визначеної Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, та прийняти за результатами розгляду мотивоване рішення, про яке письмово повідомити заявника у встановлений законом строк.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Андрусів Уляна Богданівна