МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2026 р. № 400/4934/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернулася із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - Відповідач) з вимогами про:
- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день часткового розрахунку 31.03.2026 року по виплаті індексації грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у розмірі 180124,97 грн.;
- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день часткового розрахунку 31.03.2026 року по виплаті індексації грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у розмірі 180124,97 грн., з врахуванням періоду починаючи з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року по день розрахунку 31.03.2026 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Відповідачем не було вчасно виплачено Позивачу індексації грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абз. 4, 6 п. 5 Порядку №1078. Вказану виплату було частково проведено Відповідачем 31.03.2026 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2024 року у справі №400/12354/23 у розмірі 180 124,97 грн. Позивач звернулася до Відповідача із заявою про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Однак, у задоволенні заяви було відмовлено, виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не проведено.
Ухвалою суду від 06.05.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 260 КАС України (без виклику сторін).
08.05.2026 р. представником Відповідача подано відзив на позовну заяву, зміст якого не стосується суті позовних вимог.
11.05.2026 р. представником Відповідача повторно подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив умотивовано тим, що 31.03.2026 Позивачу було нараховано і виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року в повному обсязі в сумі 233 993,46 грн. та перераховано на його картковий рахунок 180 124,97 грн., з дотриманням вимог податкового законодавства щодо відрахування ПДФО 18% та військового збору 5 %. У відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація частини доходів проводиться тільки у випадку, якщо такі доходи були нараховані, але були затриманні строки їх виплати. Тому Відповідач не вбачає підстав для нарахування Позивачу компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 04.12.1997 року по 31.08.2023 року.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.08.2023 року № 45-РС була звільнена з військової служби в запас, а відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.08.2023 року № 224 виключена із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31.08.2023.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2024 року у справі №400/12354/23:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно у фіксованій величині відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у розмірі 233993 (двісті тридцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривні 46 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
31.03.2026 року, на виконання постанови суду, Відповідачем нараховано і виплачено Позивачу індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у розміні 180 124,97 грн., що підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» від 02.04.2026 року № HIQ41ELMHGSL5UIL.
02.04.2026 року Позивач звернулася до Відповідача із заявою, у якій просила нарахувати та виплатити їй компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день часткового розрахунку 31.03.2026 року по виплаті індексації грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, у розмірі 180 124,97 грн.
Листом від 17.04.2026 року №350/174/308/612/пс Відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви.
Вважаючи дії Відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення протиправними, Позивач звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати;
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення);
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 року у справі № 240/11882/19.
Крім того, відмова Відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж Відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Аналогічні правові висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 і від 12.09.2024 у справі № 400/5837/23.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.08.2023 року № 224 виключена із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31.08.2023.
31.03.2026 року, на виконання постанови суду, Відповідачем нараховано і виплачено Позивачу індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у розміні 180 124,97 грн.
Відтак Відповідач зобов`язаний був 31.03.2026 року виплатити Позивачу також і компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідної суми індексації грошового забезпечення.
Однак, ним цього зроблено не було.
Такі дії Відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 року но 31.12.2022 року, є протиправними.
Таким чином, Відповідач повинен нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день часткового розрахунку 31.03.2026 року по виплаті індексації грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у розмірі 180124,97 грн., з врахуванням періоду починаючи з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року по день розрахунку 31.03.2026 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити.
Позивач звільнена від сплати судового збору, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день часткового розрахунку 31.03.2026 року по виплаті індексації грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у розмірі 180124,97 грн.
3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день часткового розрахунку 31.03.2026 року по виплаті індексації грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у розмірі 180124,97 грн., з врахуванням періоду починаючи з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року по день розрахунку 31.03.2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 17.08.2026 р.
Суддя Н.В. Лісовська