МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2026 р. № 400/5904/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , , АДРЕСА_1
до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернулася із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - Відповідач) з вимогами про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 30.04.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 12.09.2023 року виплаченої 30.04.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 року у справі №400/7180/24;
- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 30.04.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 12.09.2023 року виплаченої 30.04.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 року у справі №400/7180/24.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Відповідачем не було вчасно виплачено Позивачу індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.12.2015 року по 12.09.2023 року. Вказану виплату було проведено Відповідачем на виконання рішення суду двома частинами 09.04.2025 року в розмірі 190 768,70 грн. та 30.04.2026 року в розмірі 97 825,09 грн. Однак Відповідачем в порушення ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь Позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Ухвалою суду від 28.05.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 260 КАС України (без виклику сторін).
10.06.2026 р. представником Відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що до моменту набрання законної сили судовим рішенням Військова частина НОМЕР_1 не була наділена об`єктивною можливістю та юридичним обов`язком здійснити спірні виплати, оскільки: право Позивача на такі виплати не було встановлене; розмір виплат був невизначеним; наявність підстав для виплати потребувала судового встановлення та правової оцінки. Саме судовим рішенням уперше було встановлено обов`язок Військової частини щодо здійснення відповідного нарахування та виплати. Отже, оскільки спірні суми були виплачені Позивачу саме на виконання судового рішення після встановлення судом відповідного права, а не як несвоєчасно виплачений попередньо нарахований дохід, підстави для стягнення компенсації втрати частини доходів відсутні. Відповідач вказує на те, що Позивачем визначено термін виплати компенсації втрати доходів з 01.12.2015 по день фактичної виплати індексації 30.04.2026, в той же час згідно до Закону 2050-ІІІ обов`язок щодо виплати індексації грошового забезпечення було внесено тільки 22.11.2024, отже період з 01.12.2015 по 22.11.2024 є безпідставним. Крім того, Позивачем пропущено строк звернення до суду.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 28.02.2015 року по 12.09.2023 року.
Відповідно до наказу від 12.09.2023 року №255 Позивача з 12.09.2023 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято із усіх видів забезпечення.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 року у справі №400/7180/24 зобов`язано Відповідача:
- здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 включно, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
- нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць за період з 01.03.2018 року по 12.09.2023 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
09.04.2025 р., на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 року у справі №400/7180/24, Відповідачем виплачено Позивачу першу частину індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосування базового місяця січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 12.09.2023 року у загальній сумі 190 768,70 грн., що підтверджується банківською випискою від 10.04.2025 року № 49OMQ2GL3GEB8E3A.
30.04.2026 р., на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 року у справі №400/7180/24, Відповідачем виплачено Позивачу другу частину індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосування базового місяця січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 12.09.2023 року у загальній сумі 97825,09 грн. із одночасним утримання військового збору 5% та податку на доходи фізичних осіб 18%, що підтверджується банківською випискою від 30.04.2026 року № DEFVCB2PDRDOSO76.
Вважаючи, що Відповідач зобов`язаний виплатити Позивачу також і компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, Позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати;
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення);
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 року у справі № 240/11882/19.
Крім того, відмова Відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Аналогічні правові висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 і від 12.09.2024 у справі № 400/5837/23.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 року у справі №400/7180/24, 09.04.2025 р. Відповідачем виплачено Позивачу першу частину індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосування базового місяця січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 12.09.2023 року у загальній сумі 190 768,70 грн. А 30.04.2026 р. Відповідачем виплачено Позивачу другу частину індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосування базового місяця січень 2008 року та індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 12.09.2023 року у загальній сумі 97825,09 грн. із одночасним утримання військового збору 5% та податку на доходи фізичних осіб 18%.
Відтак Відповідач зобов`язаний був 30.04.2026 року виплатити Позивачу також і компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідної суми індексації грошового забезпечення.
Однак, ним цього зроблено не було.
Така бездіяльність Відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 12.09.2023 року, є протиправною.
Питання визначення дати, з якої підлягає нарахуванню компенсація втрати частини доходів, передбачена Законом № 2050-ІІІ, було предметом касаційного перегляду у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20, від 09.08.2022 у справі № 460/4765/20. Верховний Суд виходив з того, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу.
Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 24.01.2025 у справі № 380/1607/24, зазначивши, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.
Оскільки момент/період неправомірної невиплати Відповідачем Позивачу індексації грошового забезпечення, встановленої рішенням суду від 19.08.2024 року у справі № 400/7180/24 - 01.12.2015, то невиплата індексації грошового забезпечення Позивачу тривала, починаючи саме з цієї дати.
Таким чином, Відповідач повинен нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 30.04.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 12.09.2023 року виплаченої 30.04.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 року у справі №400/7180/24.
Щодо строку звернення до суду, то суд зазначає, що оскільки індексація грошового забезпечення була виплачена Відповідачем повністю 30.04.2026 року, а до суду з позовною заявою Позивач звернулася 23.05.2026 року, з дотриманням 3-місячного строку звернення, встановленого ст. 233 КЗпП, то Позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити.
Позивач звільнена від сплати судового збору, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 30.04.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 12.09.2023 року виплаченої 30.04.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 року у справі №400/7180/24.
3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 30.04.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 12.09.2023 року виплаченої 30.04.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 року у справі №400/7180/24.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 17.08.2026 р.
Суддя Н.В. Лісовська