МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2026 р. № 400/7884/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - Відповідач) з вимогами про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 29.05.2026 року по виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби 29.07.2019 року, у розмірі 5 554,09 грн.;
- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 29.05.2026 року по виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби 29.07.2019 року, у розмірі 5 554,09 грн., із врахуванням періоду починаючи з 29.07.2019 року по день розрахунку 29.05.2026 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Відповідачем не було вчасно виплачено Позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби 29.07.2019 року,. Вказану виплату було проведено Відповідачем 29.05.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року у справі №400/2543/25 у розмірі 5 554,09 грн. Позивач звернувся до Відповідача із заявою про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, однак відповідь Відповідачем не була надана, виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не проведено.
Ухвалою суду від 06.07.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 260 КАС України (без виклику сторін).
17.07.2026 р. представником Відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову і просив суд у його задоволенні відмовити в повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що 29.05.2026 року Відповідач виплатив Позивачу належні йому суми на час військової служби, а отже, головні фінансові зобов`язання перед позивачем виконано. Оскільки затримка розрахунку з Позивачем зумовлена об`єктивними, форс-мажорними, непереборними обставинами, які мають враховуватися судами, то відповідно в діях військової частини НОМЕР_1 немає будь-яких ознак заявленої в позові протиправності.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 26.06.2014 року по 29.07.2019 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року в справі № 400/2543/25 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби Позивача з 29.07.2019 у розмірі 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 № 400/13035/23.
29.05.2026 року, на виконання рішення суду, Відповідач провів нарахування та виплату Позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби 29.07.2019 року, у розмірі 5554,09 грн., що підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» від 11.06.2026 року № IRGOLHRSQ7KS2662.
29.05.2026 року Позивач звернувся до Відповідача (цінний лист з описом вкладення з штриховим кодовим ідентифікатором №5521400061210 від 04.06.2026 року, який отримано 08.06.2026 року) із заявою, у якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку 29.05.2026 року по виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Відповідач відповіді на лист не надав.
Вважаючи бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення протиправною, Позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати;
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення);
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 40 постанови від 07 травня 2026 року у зразковій справі №280/8933/24 виснувала, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-ІІІ, за сукупності таких умов:
1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць
2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер;
3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.
Отже, компенсація втрати доходів може бути нарахована та виплачена Позивачу за дотримання наведених умов.
Пунктом 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) визначено, що до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Статтею 15 Закону №2011-XII наведено умови виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні.
Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 травня 2026 року у зразковій справі №280/8933/24, одноразова грошова допомога при звільненні не є тою виплатою, у зв`язку з порушенням строків виплати якої, нараховується компенсація втрати частини доходів згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ.
Абзацом другим статті 2 Закону №2050-ІІІ чітко визначено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
Одноразова грошова допомога при звільненні має разовий характер та виплачуються не щомісяця, а виключно при звільненні військовослужбовця з військової служби.
Суд зазначає, що право Позивача на компенсацію втрати частини доходів не було порушене Відповідачем, у зв`язку з тим, що одноразова грошова допомога при звільненні не носить за своїм характером і критеріями постійний характер, тому підстав для застосування судом Закону № 2050-III немає.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Ураховуючи наведене правове регулювання та викладену Верховним Судом правову позицію, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 17.08.2026 р.
Суддя Н.В. Лісовська