Справа № 347/544/26
Провадження № 2/347/578/26
У Х В А Л А
Іменем України
14.08.2026 м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Книщука Р.М.,
секретаря Лазорик А.М.,
представника позивача Хованця А.І.,
представників відповідача Атаманюка В.П., Шершня Ю.С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Косів в режимі відеоконференції цивільну справу за позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Беркут ЛТД» про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Беркут ЛТД» про стягнення інфляційних нарахувань та 3%річних.
Згідно ухвали Косівського районного суду від 09.03.2026р. відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.
16.03.2026р. представник відповідача Атаманюк В.П. звернувся до суду із заявою про закриття провадження у даній справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в межах справи про неплатоспроможність № 909/1415/25 в Господарському суді Івано-Франківської області. Вказує, що 08 грудня 2025 він звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Господарський суд Івано-Франківської області відкрив провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 , що підтверджується ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08 січня 2026 у справі № 909/1415/25.
Також 06.07.2026 представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 347/1605/25 за позовом ТОВ «Беркут ЛТД» до ОСОБА_1 про стягнення перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог у розмірі 239 508,64 грн. Зазначає,що правовою підставою позовних вимог є стаття 625 Цивільного кодексу України: стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань на суму 1 677 802,76 грн, визначену рішенням суду 2012 року. Виконання зобов`язань за Договором кредитної лінії № 1825 від 13.01.2006 року забезпечено іпотечним договором № 37-Д від 02.02.2006 року, за яким ТОВ «Беркут ЛТД» передало в іпотеку нерухоме майно. На підставі ланцюга договорів про відступлення права вимоги (15.04.2019 - ПАТ «Брокбізнесбанк» > ТОВ «Депт Фінанс»; 06.03.2020 - ТОВ «Депт Фінанс» > ОСОБА_1 ) та договору відступлення прав за іпотечним договором від 11.03.2020 р. ОСОБА_1 набув статусу іпотекодержателя відносно зазначеного майна. Позивач ОСОБА_1 як іпотекодержатель пред`явив вимогу про погашення заборгованості. За наявності підстав, передбачених статтею 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель має право на позасудове задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. При цьому відповідно до частини другої тієї ж статті: «У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя». ТОВ «Беркут ЛТД» звернулось (або вжиті заходи для звернення) до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог. Предметом тієї справи є встановлення: - ринкової вартості предмета іпотеки на момент набуття права власності ОСОБА_1 - фактичного розміру забезпечених іпотекою вимог на ту саму дату; - суми перевищення, що підлягає відшкодуванню іпотекодавцю.
Вважає,що зазначені обставини є безпосередньо преюдиційними для справи № 347/544/26 з наступних підстав. По-перше, 3% річних за статтею 625 ЦК України нараховуються на суму залишкового боргу. Якщо вартість предмета іпотеки дорівнює або перевищує загальний розмір заборгованості (основний борг + нараховані відсотки), грошове зобов`язання є погашеним у відповідній частині з моменту реєстрації права власності за іпотекодержателем (ч. 4 ст. 334 ЦК України). У такому разі сума, на яку нараховуються 3% річних зводиться до нуля. По-друге, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.04.2021 у справі № 918/1065/20 підтвердила, що в момент реєстрації права власності іпотекодержателя правовідносини іпотеки припиняються й одномоментно виникає грошове зобов`язання відшкодувати перевищення. Відтак, фактичний розмір погашеного зобов`язання встановлюється саме у справі про перевищення вартості. По-третє, ухвалення рішення у справі № 347/544/26 без з`ясування того, яка частина боргу погашена через звернення стягнення на іпотеку, призведе до стягнення 3% річних на суму зобов`язання, що фактично може вже не існувати або існувати в меншому розмірі. Це суперечить принципам справедливості та правової визначеності. Таким чином, справа № 347/544/26 не може бути правильно вирішена до набрання законної сили рішенням у справі про стягнення перевищення вартості предмета іпотеки, яка перебуває (або буде перебувати) у провадженні суду.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали подані клопотання з підстав зазначених в них та просили закрити провадження у справі, а в разі відмови-зупинити провадження у справі.
Представник позивача подав заперечення, згідно яких у задоволенні заяви про закриття провадження у даній справі та зупинення провадження просить відмовити.
Суд, вивчивши матеріали справи та вислухавши сторони, прийшов до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Косівського районного суду від 27.06.2012р. стягнуто в солідарному порядку з ТзОВ «Беркут» ЛТД та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Івано-Франківської філії АТ «Брокбізнесбанк» кредитну заборгованість на суму 1 677 802,76грн.
Судом встановлено, що оскільки рішення суду на даний час не виконане, тому позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду про стягнення заборгованості, яка з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних становить 2 571 747,99грн.
Відповідно до поданої відповідачем заяви вбачається, що ОСОБА_2 08.12.2025р. звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 та ухвалою суду відкрито провадження у справі №909/1415/25. А тому, з цих підстав, вважає, що слід закрити провадження у даній справі так як вона має розглядатись в межах справи №909/1415/25.
Відповідно до постанови від 26 листопада 2020 у справі № 914/1028/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що якщо додаткова до основної вимога щодо сплати інфляційних та річних у порядку статті 625 ЦК України виникає як акцесорне зобов`язання у період процедури розпорядження майном чи процедури санації боржника, яка здійснюється за нормами Закону про банкрутство в редакції до 19 січня 2013 року, така вимога за своєю правовою природою є поточною і на неї не поширюються правила мораторію у справі про банкрутство, визначені статтею 12 Закону про банкрутство в редакції, що застосовувалася до боржника - відповідача у справі.
На відміну від частини третьої статті 19 Закону про банкрутство в редакції, яка діє з 19 січня 2013 року та передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, 3 % річних від простроченої суми, частина четверта статті 12 Закону про банкрутство в редакції до 18 січня 2013 року, яка застосовувалась до відповідача під час провадження у справі про його банкрутство, не містила прямої заборони щодо застосування індексу інфляції та річних у порядку частини другої статті 625 ЦК України як грошових вимог до боржника за додатковими (акцесорними) зобов`язаннями, що можуть бути конкурсними чи поточними, залежно від періоду їх виникнення щодо моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 914/1028/19 виснував, що вимога щодо сплати інфляційних та річних у порядку статті 625 ЦК України за своєю правовою природою є поточною вимогою, а тому нараховані суми підлягають стягненню на користь позивача.
Відповідно до Постанови ВП ВС від 3 жовтня 2023 у справі № 366/203/21, заявлені фізичною особою - кредитором акцесорні вимоги про стягнення з боржника 3 % річних та індексу інфляції, нараховані за період, який охоплює перебування у провадженні господарського суду справи про банкрутство, яке закінчилося відновленням платоспроможності боржника, необхідно розглядати за правилами господарської юрисдикції в позовному порядку відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України та ч. 2 ст. 7 КУзПБ. ВП ВС зазначила, що спір щодо зобов`язання зі сплати інфляційних втрат і річних процентів, який є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного та поділяє його долю, підлягає розгляду в порядку того судочинства, що і спір за основним зобов`язанням.
Згідно ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.2025р. прийнято заяву від 09.12.2025 (вх.№10830/25 від 09.12.2025) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості з урахуванням індексу інфляції нарахування інфляційних втрат та 3% річних у справі № 347/544/26 здійснювалося з 27 вересня 2017 по 24 лютого 2022, тобто до відкриття провадження Господарським судом Івано-Франківської області про неплатоспроможність боржника (відповідача).
Таким чином, враховуючи наведені обставини, відсутні підстави для закриття провадження у даній справі на підставі п.1ч.1 ст.255 ЦПК України.
Що стосується клопотання про зупинення провадження у справі, то воно також не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно із п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Підстави для зупинення провадження у цивільній справі, що є обов`язком та правом суду, передбачені відповідно статтями 251 та 252 ЦПК України.
Проте, відповідачем в судовому засіданні не наведено жодних об`єктивних підстав щодо неможливості розгляду даної цивільної справи, до вирішення іншої справи, зокрема, яка розглядається в порядку господарського судочинства.
Таким чином, оскільки судом наведені обґрунтовані підстави щодо не можливості закриття провадження у даній справі, а тому і підстав для зупинення провадження у даній справі судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 200 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в :
У клопотанні представника відповідача про закриття провадження у справі- відмовити.
У клопотанні представника відповідача про зупинення провадження у справі- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Р.М.Книщук