Справа № 420/37304/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О. О., розглянувши в приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про заборону в`їзду в Україну № 921- 2025 від 07.01.2025 (182801) про заборону в`їзду в Україну, прийняту відносно громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначає, що cтаттею 18 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Згідно ч.5 ст. 17 Кримінально-процесуального кодексу України, поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою. Обставини, які б з урахуванням презумпції невинуватості могли б свідчити про наявність достатніх підстав для обмеження позивача в праві в`їзду на територію України відсутні.
У відзиві відповідач зазначає, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. В`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю/
У відповіді на відзив позивач зазначає, що рішення, що приймаються суб`єктом владних повноважень, або дії, які вчиняються у процесі реалізації ним своєї компетенції, можуть вважатися правомірним лише за умови, що вони відповідають всім критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України.
У запереченні відповідач вважає заявлені позивачем позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 06.11.2025 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
17.09.2025 року Державною прикордонною службою України прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підставою чого зазначено рішення уповноваженого органу - «Національна поліція України Департамент стратегічних розслідувань до 07.01.2028».
Постанова мотивана тим, що за результатами перевірки з отриманої інформації встановлено, що з метою легалізації, на територію України має наміри прибути ОСОБА_3 , з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів в складі організованої злочинної групи, яка сформована на етнічній основі, негативно впливає на криміногенну обстановку на території Одеської області, являється суб`єктом підвищеного злочинного впливу та дії суперечать інтересам боротьби з організованою злочинністю.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, і порядок вирішення питань, пов`язаних з їх в`їздом в Україну та виїздом з України регулюється положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI.
Відповідно до частин першої, третьої статті 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з абзацами 1 і 2 частини першої статті 13 Закону № 3773-VI в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 3773-VI рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України.
Пунктами 1, 2 Інструкції про порядок прийняття уповноваженим підрозділом Національної поліції України рішень про заборону в`їзду в Українуіноземцям та особам без громадянства № 209 встановлено, що ця Інструкція визначає порядок прийняття міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції), який забезпечує реалізацію повноважень Національної поліції України щодо участі в боротьбі з організованою злочинністю, рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - іноземець).
Рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю приймається уповноваженим підрозділом поліції відповідно до абзацу другого частини першої та частини третьої статті 13 Закону № 3773-VI в інтересах боротьби з організованою злочинністю.
Відповідно до пунктів 3, 4 Інструкції № 209 для прийняття уповноваженим підрозділом поліції рішення про заборону в`їзду відповідно центральним органом управління поліцією, територіальними (у тому числі міжрегіональними) органами поліції, їх відокремленими підрозділами (далі - органами (підрозділами) поліції) готується довідка, у якій зазначаються: дані про іноземця, якому передбачається заборонити в`їзд: прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) іноземця в називному відмінку латинськими літерами, число, місяць, рік народження, стать, громадянство (підданство) або країна постійного проживання, а також за наявності - дані паспортного документа іноземця (вид, серія, номер, орган, який видав, дата видачі), місце народження, місце роботи, посада, місце проживання (перебування), номери засобів зв`язку; відомості, що обґрунтовують необхідність прийняття рішення про заборону в`їзду, зокрема, обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду; результати перевірки іноземця за інформаційними системами й обліками, у тому числі функціональними підсистемами єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, банками даних Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол; відомості про наявність майнових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами в Україні; строк заборони в`їзду в Україну іноземцю.
Довідка готується окремо стосовно кожного іноземця, щодо якого приймається рішення про заборону в`їзду.
Підготовлена органами (підрозділами) поліції (крім уповноваженого підрозділу поліції) довідка разом з матеріалами, що підтверджують обставини і характер вчинення іноземцем діяння, яке суперечить інтересам боротьби з організованою злочинністю (далі - матеріали), надсилається до уповноваженого підрозділу поліції.
На підставі відомостей, викладених у довідці, уповноваженим підрозділом поліції не пізніше п`яти робочих днів готується рішення про заборону в`їзду у формі постанови про заборону в`їзду в Україну (додаток 1).
Відповідно до пункту 5 Інструкції, у постанові про заборону в`їзду в Україну не допускається викладення інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до підпунктів 3, 4, 6, 9, 10 частини першої статті 1 Закону України «Про національну безпеку України» № 2469-VIII громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз; державна безпека - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру; загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України; національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону № 2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.
Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону № 2469-VIII Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до норм статті 1 Закону України «Про національну поліцію» № 580-ІІІ Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Стаття 2 Закону № 580-ІІІ покладає на поліцію завдання із надання поліцейських послуг у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги
Згідно з підпунктами 1-4, 26 частини першої статті 23 Закону № 580-ІІІ поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення, здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону.
Таким чином, поліція проводить попереджувальні, профілактичні, превентивні заходи щодо унеможливлення скоєння злочинів на території України, оскільки важливими у належному забезпеченні громадського порядку та безпеки є превентивні заходи.
Суд також зазначає, що пред`явлення підозри або винесення судом обвинувального вироку можуть свідчити про притягнення позивача до кримінальної відповідальності за вже скоєнні злочини на території України, які є не зворотними, як для громадян так і для держави в цілому.
Водчас, відпоповідачем проводяться попереджувальні, профілактичні, превентивні заходи щодо унеможливлення скоєння злочинів на території України.
Щодо тверджень позивача, що Департаментом в оскаржуваній постанові не було зазначено достатніх підстав для обмеження позивача в праві в`їзду на територію України, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі - Закон № 2135-ХІІ) оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.
Частиною десятою статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» № 2135-XII встановлено, що забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація_ 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону № 2939-VІ відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Таким чином, відомості та інформація, які отримані або утворені Департаментом у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають передачі і розголошенню.
Відповідно до ж пункту 5 Інструкції, у постанові про заборону в`їзду в Україну не допускається викладення інформації з обмеженим доступом.
Враховуючи вказане, відповідач не мав законних підстав, зазначати в постанові про заборону в`їзду на територію України інформації, яка отримана в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Отже суд приходить до висновку що відповідачем при прийнятті рішення про заборону в`їзду на територію України громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 дотримано всіх вимог визначених законодавством.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 72 - 77, 139, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (00024, вул. Богомольця, 10, м. Київ, ЄДРПОУ 43305056) про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.08.2026.
Суддя Олександр ХУРСА
.