Справа № 420/15428/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙСОН КЛІНІНГ КОМПАНІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 26.05.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» від 25.05.2026) надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙСОН КЛІНІНГ КОМПАНІ» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500590/2025/000020/2 від 27.11.2025 р. Сектору митного оформлення № 1 митного поста «Одеса-внутрішній»;
2. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500590/2025/000065 від 28.11.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що Між ТОВ "ТАЙСОН КЛІНІНГ КОМПАНІ» (покупець) та компанією BALSAN S.A.S 2 (надалі - Продавець) 13.09.2023 укладений Контракт № 13092023 відповідно до якого Продавець зобов`язується поставити килимове покриття та Покупець зобов`язується придбати згідно з умовами цього договору. Умови поставки прописані в інвойсах (рахунок-фактурах), які є невід`ємною частиною Договору. Згідно з Інвойсами № F[номер приховано] від 17.11.2025 р., № F [номер приховано] від 19.11.2025 р., № F [номер приховано] від 19.11.2025 р., № F [номер приховано] від 19.11.2025 р. Позивач придбав у Продавця товар, загальною вартістю товару 21 135,39 євро. Сплата зазначеного товару у Інвойсах підтверджується банківським платіжним документом від 10.11.2025 р. Позивач подав до Одеської митниці митну декларацію № 25UA50[телефон приховано]U8, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: Килимні покриття для підлоги, неготові, з поліпропілену, максимальною площею не більш ніж 1 м2: 4C18401560-0950-00, 1010 BB 50X50 - 600 м2; 4C18401560-0990-00, 1010 BB 50X50 - 1080 м2;4C18401560-0960-00, 1010 BB 50X50 - 600 м2;4C18401560-0650-00, 1010 BB 50X50 - 240 м2; 4C18401560-0180-00, 1010 BB 50X50 - 240 м2; 4C18401560-0970-00, 1010 BB 50X50 - 120 м2; Загалом 2880 м2.Торгівельна марка - CARUS. Виробник: BALSAN S.A.S. Країна виробництва - FR.
Одеська митниця 27.11.2025 прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № 500590/2025/000020/2. У графі 33 рішення про коригування, що містить назву «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» Відповідачем було зазначено ряд недоліків.
Ухвалою судді від 28.05.2026 позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду
- позовної заяви в новій редакції в якій має бути визначено ціну позову та надати докази сплати судового збору, що становить 1,5 відсотка від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн);
- належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою.
08.06.2026 від представника позивача надійшло клопотання (вх. №ЕС/63325/26) на виконання недоліків вказаних в ухвалі суду від 28.05.2026, з долученням до матеріалів справи документи засвідчені нотаріальним перекладом, позовної заяви в новій редакції в якій визначено ціну позову у розмірі 155828,41 грн та платіжної інструкції №3072 від 03.06.2026 про сплату судового збору у розмірі 3328,00 грн.
Ухвалою судді від 12.06.2026 постановлено прийняти позовну заяву та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
29.06.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ ЕС72541/26) представника Одеської митниці, в якому вказано, що відповідач вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
У відзиві вказано, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UA50[телефон приховано]U6 від 26.11.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500590/2025/000020/2 від 27.11.2025.
Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №25UA50[телефон приховано]U6 від 26.11.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Як стверджує відповідач, у рішенні про коригування митної вартості № UA500590/2025/000020/2 від 27.11.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмноінформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Також, у відзиві зазначено, що товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) 25UA50[телефон приховано]U8 від 27.11.2026 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.
Враховуючи вищевикладене, Одеська митниця просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙСОН КЛІНІНГ КОМПАНІ».
29.06.2026 до суду надійшло клопотання (вх. №ЕС/72542/26) представника відповідача Одеської митниці, в якому заявник заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та просить суд постановити ухвалу, якою задовольнити заяву Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін
Ухвалою суду від 06.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Одеської митниці (вх. №ЕС/72542/26 від 29.06.2026) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
07.07.2026 (вх.№ ЕС76167/26) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
13.07.2026 (вх.№ ЕС78493/26) від представника відповідача до суду надійшли заперечення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзивів на позов, відповіді на відзив, заперечення і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙСОН КЛІНІНГ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 32625121) зареєстровано як юридична особа 27.01.2005 (Номер запису: 100532145[телефон приховано]) та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.53 Роздрібна торгівля килимами, килимовими виробами, покриттям для стін і підлоги в спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів; 81.29 Інші види діяльності із прибирання.
Судом встановлено, що між ПП "ТАЙСОН КЛІНІНГ КОМПАНІ» (покупець) та компанією BALSAN S.A.S 2 (надалі - Продавець) 13.09.2023 укладено Контракт № 13092023, відповідно до якого Продавець зобов`язується поставити килимове покриття (надалі іменується «Товари») та Покупець зобов`язується придбати згідно з умовами цього договору. Умови поставки прописані в інвойсах (рахунок-фактурах), які є невід`ємною частиною Договору.
Пунктом 4 зазначеного Контракту визначено, що товар поставляється на умовах, зазначених у накладних і вони є невід`ємною частиною договору, за винятком випадків, коли інше прямо погоджено в письмовій формі. Умови Інкотермс як FCA Arthon (або DAP Izegem).
На підставі інвойсу №F[номер приховано] від 19.11.2025 товар (1. Килимні покриття для підлоги, неготові, з поліпропілену, максимальною площею не більш ніж 1 м2: -4С18401560-0950-00, 1010 BB 50X50-600 м2; -4C18401560-0990-00, 1010 BB 50X50-1080 м2; -4С18401560-0960-00, 1010 BB 50Х50-600 м2; -4C18401560-0650-00, 1010 BB 50X50 - 240 м2; -4С18401560-0180-00, 1010 BB 50Х50 - 240 м2;-4C18401560-0970-00, 1010 BB 50Х50 - 120 м2; Загалом 2880 м2 Торгівельна марка CARUS. Виробник: BALSAN S.A.S. Країна виробництва - FR.) було поставлено на адресу позивача.
Так, судом встановлено, що для митного оформлення вказаного товару позивачем 26.11.2025 було подано митну декларацію №25UA50[телефон приховано]U6.
Для підтвердження вказаних у митній декларації №25UA50[телефон приховано]U6 від 26.11.2025 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №F[номер приховано] від 19.11.2025;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 89284 19.11.2025;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н 19.11.2025;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 13092023 13.09.2023;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №23.12.2024;
- Договір (контракт) про перевезення 1646-ЗЕ 06.11.2025;
- Договір (контракт) про перевезення 1679-ПЕ 05.11.2025;
- Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером F[номер приховано] 19.11.2025.
Одеською митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
26.11.2025 декларантом додатково надано проформи від 08.10.2025 № С[номер приховано]-2, від 08.10.2025 № С[номер приховано]-5, від 15.10.2025 № С[номер приховано]-6, банківський платіжний документ від 10.11.2025 б/н, копію митної декларації країни відправлення від 19.11.2025 № 25FRD1601070030540, виписку з бухгалтерської документації від 11.07.2025 № 632, прайс-лист виробника від 01.10.2025 б/н, транспортну заявку від 10.11.2025 № 2567, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.11.2025 № 2567. Додатково надані документи також містять
Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA500590/2025/000020/2 від 27.11.2025 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.
Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500590/2025/000065.
Так, у рішенні № UA500590/2025/000020/2 від 27.11.2025 відповідачем було вказано, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним Декларантом, та містять розбіжності, а саме:
«Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4 частини другої статті 53 МКУ). Відповідно до статті 3 контракту від 13.05.2023 № 13092023, оплата поставленого товару за цим Договором Покупцем здійснюється шляхом 100% передоплати до відвантаження. Днем відвантаження є дата, зазначена у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR від 19.11.2025 № 89284. Надана до митного оформлення міжнародна товарно-транспортна накладна CMR датована 19.11.2025. Наданий до митного оформлення інвойс від 19.11.2025 № F[номер приховано], як невід`ємна частина контракту (стаття 1), містить відомості про термін дії (оплати) - до 19.11.2025. Експортна митна декларація - від 19.11.2025.Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216. Платіжна інструкція в іноземній валюті за МД від 26.11.2025 № 25UA50[телефон приховано]U6 не надана декларантом до митного оформлення. Оцінювана партія товарів заявлена за МД на умовах поставки FCA NEUVY ST SEPULCHRE A (графа 20) При цьому, відповідно до статті 4 контракту від 13.05.2023 № 13092023, умовами поставки за Інкотермс визначено FCA Arthon (або DAP Izegem). Усі зміни та доповнення до контракту будуть мати юридичну силу лише тоді коли підписані відповідальними особами обох сторін та скріплені печатками підприємства. Додатки до договору є невід`ємними частинами договору (стаття 8.4 контракту). Пакувальний лист передбачений статтею 4 Договору не надано до митного оформлення. У графі 44 МД для контракту від 13.05.2023 № 13092023 зазначено код 4104, який згідно з Класифікатором документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.12 № 1011, відповідає зовнішньоекономічному контракту купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів. Однак надані разом із МД документи не містять відомостей, що сторона контракту є виробником товарів. Також у поданих документах відсутні відомості й про торгівельну марку. Зазначене свідчить про недостовірність декларування таких відомостей. Згідно з пунктом 2.1 договору на надання транспортноекспедиторських послуг від 06.11.2025 № 1646-ЗЕ, транспортні заявки, що містять конкретні умови перевезення, є невід`ємною частиною договору та мають переважну силу відносно загальних умов договору. Такі заявки до митного оформлення також не подано. Заявлення обов`язкових складових митної вартості - витрат на транспортування (частина десята статті 58 МКУ) - за умов поставки FCA (Франція) здійснено декларантом виключно на підставі довідки про транспортно-експедиторські витрати від 19.11.2025 б/н, яка не є бухгалтерським документом, оскільки не відображає господарську операцію та не може бути документом, що підтверджує оплату. Інших транспортних документів, передбачених пунктом 6 частини другої статті 53 МКУ, у підтвердження заявлених витрат на транспортування не подано. Отже, є підстави вважати, що декларант не забезпечив подання достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МКУ, не надав належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінювані товари, не надав до митного оформлення визначених пунктом 6 частини другої статті 53 МКУ належних транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару.
Як стверджує відповідач, додатково надані документи також містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять ознаки підробки, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на заявлених умовах поставки FCAА покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення. Доставка товару здійснювалась на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 06.11.2025 № 1646-3Е укладеного між ТОВ «ГЕФЕСТ-ЛОГІСТИКС+» (Експедитор) та ПП «ТАЙСОН КЛІНІНГ КОМПАНІ» (Клієнт). При цьому, у транспортній заявці від 10.11.2025 № 2567 як невід`ємної частини договору зазначеного договору та рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.11.2025 № 2567 зазначена інша дата договору - 28.10.2025. Товари поставляються по прямому контракту із поіменованого пункту NEUVY ST SEPULCHRE ARTHON (Франція). Відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати від 19.11.2025 б/н, транспортної заявки від 10.11.2025 № 2567 та рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.11.2025 № 2567, товари транспортувались із Бельгії Avelgelm від різних контрагентів (консолідований вантаж). Згідно з МД від 26.11.2025 № 25UA50[телефон приховано]U6 заявлена вага брутто 11145,6 кг. У транспортній заявці від 10.11.2025 № 2567 зазначено 18 т, у довідці 16681,145 кг. Відповідно до вимог наказу Мінфіну 599 від 24.05.2012 в частині вимог до розподілу витрат пов`язані з транспортуванням товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, обов`язкова складова витрати на транспортування заявлена декларантом невірно (числове значення). Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або не достовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина шоста статті 54 МКУ). Відповідно до положень ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до пункту 3.13. договору на надання транспортно-експедиторських послуг від 06.11.2025 № 1646-3Е Клієнт своєчасно та в повному обсязі повинен оплачувати надані Експедитором послуги (ПРОВІЗНУ ПЛАТУ), відповідно до п.6.1 та 6.2 Договору, якщо інше не передбачене в транспортній заявці, а також додаткові витрати (п. 3.14). Згідно з рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.11.2025 № 2567 провізна плата за надані Експедитором послуги зазначена виключно по території України (не виділена), яка не є базою оподаткування та складовою митної вартості (частина одинадцята статті 58 МКУ). Але враховуючи маршрут доставки витрати товарів Експедитором для Клієнта, до митної вартості не заявлені визначені пунктом 3.13 договору ТЕО витрати, які є обов`язковою складовою митної вартості. Зазначене передбачене Законом України від 01.07.2004 № 1955-IV „Про транспортно-експедиторську діяльність". Плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої статті 58 МКУ, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Зазначені витрати не виділені та не додані до заявленої митної вартості, що свідчить про не вірне обчислення заявленої митної вартості товару. Відповідно до транспортної заявки від 10.11.2025 № 2567 оплата здійснюється згідно з виставленим рахунком по курсу НБУ в гривнях на день завантаження в повному обсязі. День завантаження згідно з заявкою 14.11.2025, згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною СМР від 19.11.2025 № 89284 - 19.11.2025. На момент здійснення митного оформлення оплата за транспортно-експедиційні витрати повинна бути здійснена, але всупереч пункту 6 частини другої статті 53 МКУ платіжні документи не надано. Ненадання декларантом на розгляд платіжних документів щодо оплати транспортно-експедиційних послуг та актів виконаних робіт (послуг), зазначених у пункті 6.8 Договору, не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих експедитором послуг, пов`язаних з перевезенням товарів або що є умовою їх перевезення, у тому числі додаткових, які відповідно до частини десятої статті 58 МКУ повинні включатись до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар. Отже, є підстави вважати, що декларант не забезпечив подання достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МКУ, не надав належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінювані товари, не надав до митного оформлення визначених пунктом 6 частини другої статті 53 МКУ належних транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару. У якості платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом до митного оформлення надано копію невстановленого зразка документу без номеру та дати його видачі. Банківські реквізити не відповідають відомостям статті 10 контракту та проформи-інвойс на які посилаються в частині реквізитів рахунку, свіфт коду продавця, а також відсутності обов`язкових реквізитів для здійснення міжнародного валютного переказу узгоджених сторонами договору.
Таким чином, як стверджує відповідач, декларантом не надано належних документальних.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.
В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.
Щодо покликань відповідача на умови оплати за товар та ненадання документів на підтвердження оплати за товар, то суд зазначає, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.
Таким чином, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість.
Отже, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача як необґрунтовані.
Щодо покликань відповідача на те, що оцінювана партія товарів заявлена за МД на умовах поставки FCA NEUVY ST SEPULCHRE A (графа 20), при цьому, відповідно до статті 4 контракту від 13.05.2023 № 13092023, умовами поставки за Інкотермс визначено FCA Arthon (або DAP Izegem), то суд зазначає таке.
Згідно Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.
Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов`язання по завантаженню на продавця, крім цього, продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки. Обов`язок щодо страхування товару не покладено на жодну із сторін договору.
Так, в п. 9 Контракту в розділі реквізити сторін, зазначена адреса місцезнаходження BALSAN S.A.S, а саме Франція місто Arthon, а в митній декларації зазначено FCA FR NEUVY ST SEPULCHRE.
Фактично умови поставки в обох документах зазначено вірно, як FCA.
Окрім того, умовами договору визначено, що умови поставки можуть бути прописані в інвойсах (рахунках-фактурах), з огляду на що жодної необхідності у наданні доповнень до контракту не було.
Відповідно в митній декларації правильно зазначено FCA NEUVY ST SEPULCHRE A, тобто зазначено транзитний склад Продавця. Отже, умови поставки в обох документах зазначено правильно, як FCA.
Щодо покликань відповідача на те, що надані позивачем документи не містять відомостей, що сторона контракту є виробником товарів, а також у поданих документах відсутні відомості й про торгівельну марку, суд зазначає.
Так, відповідно до преамбули Контракту № 13092023 від 13.09.2023 р. продавець виробляє килими та покриття.
Окрім того, BALSAN S.A.S було надано листа, яким Дідьє Бурже, як заступником генерального директора з адміністрування компанії BALSAN, зазначено, що компанія є власником торгової марки CARUS. Зазначена торгова марка зареєстрована та повністю дійсна, що надає усі виключні права на використання, пов`язані з нею відповідно до положень Кодексу інтелектуальної власності.
Як зазначено позивачем та встановлено судом, на усіх проформах, інвойсах наданих Відповідачу зазначено було торгову марку CARUS.
Суд зазначає, що за приписами ст. 53 Митного кодексу України серед визначеного законодавством переліку документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості не зазначено документів якими підтверджується виробник товару та торгова марка.
Щодо покликань відповідача на наданих до митного оформлення документів на підтвердження понесених транспортних витрат, то суд зазначає.
Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів (ст. 5 ГК України). Також, приписами статті 190 ГК України унормовано, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.
Також, відповідно до положень ст. 11 ЗУ "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Відповідно до приписів ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Вказане свідчить, що встановлення цін у господарських правовідносинах відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб`єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, у встановленому законодавством порядку та випадках. Відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом як за межами України, так і на території України не є предметом державного цінового регулювання.
Позивачем до митного оформлення була надана автотранспортна накладна (Road consignment note) 89284 19.11.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н 19.11.2025, договір (контракт) про перевезення 1646-ЗЕ 06.11.2025, договір (контракт) про перевезення 1679-ПЕ 05.11.2025.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду від 31 травня 2019 року по справі N 804/16553/14; від 22 серпня 2019 року у справі N 810/2784/18 та від 31 січня 2018 року у справі N 810/2839/17, така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного СУДУ України N 2 від 13.10.2017 року
Разом із цим, судом встановлено, що відповідна заявка позивачем таки була надана до митного органу, про що в оскаржуваному рішенні і зазначено.
Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).
За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.
З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення та картка коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙСОН КЛІНІНГ КОМПАНІ» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3072 від 03.06.2026.
Сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання до суду даного позову складає 2662,40 грн.
Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙСОН КЛІНІНГ КОМПАНІ» необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані із залученням перекладача та нотаріальним засвідченням перекладу на державну мову всіх документів які додавалися до позовної заяви та були виготовлені на іноземній мові: 13 230,00 грн.
На підтвердження понесення даних витрат позивачем надано до суду рахунок-фактуру №02-597 від 03.06.2026, платіжну інструкцію №3071 від 03.06.2026.
За вказаними документами ФОП ОСОБА_1 було підготовлено переклад документів на суму 13230,00 грн.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до ч.6 ст.137 КАС України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Положеннями ч.7 ст. 137 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.8 ст.137 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем організовано здійснення перекладу документів з англійської мови, а саме: проформи-інвойсу; рахунку-фактури; сертифікату про переміщення товару; сертифікату якості, декларації виробника; міжнародної товарно-транспортної накладної; пакувального листа.
Підпис перекладача був засвідчений приватним нотаріусом.
Так, позивачем були понесені витрати у зв`язку із залученням перекладача у загальному розмірі 13230,00 грн.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий до суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.
Отже, суд вважає, що пов`язані з перекладом документів є судовими витратами у розумінні ст. 132 КАС України.
Таким чином, враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на залучення перекладача, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙСОН КЛІНІНГ КОМПАНІ» в частині стягнення з Одеської митниці на користь позивача витрат, пов`язаних із залученням перекладача, у розмірі 13230,00 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙСОН КЛІНІНГ КОМПАНІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500590/2025/000020/2 від 27.11.2025 Сектору митного оформлення № 1 митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500590/2025/000065 від 28.11.2025.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙСОН КЛІНІНГ КОМПАНІ» суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙСОН КЛІНІНГ КОМПАНІ» судові витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 13230,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙСОН КЛІНІНГ КОМПАНІ» (68556, Одеська область, Болградський район, с. Вільне, вул. Миру, буд. 155, код ЄДРПОУ 32625121);
Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА