Справа № 610/2483/26
Провадження № 2/610/1937/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.08.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Феленка Ю.А.,
за участю: секретаря судового засідання Афоніної Д.О.,
представника позивача Шаповалова О.Ю. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
29.05.2026 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в сумі 58 323,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 , 21.07.2025 не з`явився вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу, обов`язків військової служби не виконував, проте продовжував отримувати грошове забезпечення військовослужбовця до 21.12.2025. Такими діями солдата ОСОБА_1 військовій частині НОМЕР_1 була спричинена матеріальна шкода на загальну суму 58 323,91 грн.
Ухвалою від 09.06.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 13.08.2026.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що позовні вимоги стосуються саме стягнення майнової шкоди, завданої військовій частині військовослужбовцем під час проходження ним військової служби. На сьогоднішній день ОСОБА_1 з військової служби у встановленому законом порядку не звільнений.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце та час судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Вислухавши представника позивача, враховуючи предмет спору та підстави позову, суд дійшов таких висновків.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
Частиною другою статті 46 КАС України передбачено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.
З огляду на зміст позовних вимог спір між сторонами виник з приводу проходження відповідачем військової служби, під час якої у результаті неналежного виконання своїх службових обов`язків він спричинив матеріальну шкоду у виді надмірно виплаченого йому грошового забезпечення військовослужбовця, чим завдав державі збитків.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Зазначеними нормами права передбачено, що військова служба є публічною службою.
Отже, як зазначає позивач, відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоди державі в особі військової частини.
Встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 03 червня 2026 року у справі № 291/41/22.
Із урахуванням викладеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а відтак справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 255, 256, 259, 260 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.
Роз`яснити позивачеві його право на звернення до суду у порядку адміністративного судочинства за правилами територіальної підсудності, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 17.08.2026.
Суддя Ю.А. Феленко