справа № 619/5720/25
провадження № 2/619/1121/26
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
Іменем України
11 серпня 2026 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі головуючого судді Коваленко Н.В.,
за участю секретаря Носачової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі цивільну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ільїна Ярослава Сергійовича про ухвалення додаткового рішення,-
УСТАНОВИВ:
У провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Заочним Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12.01.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 252 744,55 грн (двісті п`ятдесят дві тисячі сімсот сорок чотири грн 55 коп) та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп).
Додатковим рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 22.01.2026 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2 527,45 грн та судові витрати в розмірі 22 000 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 02.03.2026 року скасовано заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12.01.2026.
Оскільки додаткове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення та не може існувати окремо від нього, у зв`язку зі скасуванням заочного рішення від 12.01.2026 додаткове рішення від 22.01.2026 втратило силу.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09.07.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 252 744,55 грн (двісті п`ятдесят дві тисячі сімсот сорок чотири грн 55 коп), моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп). Крім того, зі ОСОБА_2 на користь експерта ОСОБА_3 стягнуто судові витрати, пов`язані з явкою експерта в судове засідання, у розмірі 1 832,04 грн.
Питання щодо розподілу сплаченого позивачем судового збору, витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку та витрат на професійну правничу допомогу в рішенні суду від 09.07.2026 не вирішено.
11.08.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшло сформоване 10.08.2026 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ільїна Ярослава Сергійовича про стягнення судових витрат.
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що позивачем понесені наступні судові витрати:
- витрати на проведення звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 55/08-25 від 14 серпня 2025 року, вартість якого склала 7000 гривень, що підтверджується відповідним чеком;
- вартість правничої допомоги Адвокатського бюро "Ярослав Ільїн та партнери" яка склала 35 000 гривень, з яких: 15 000 грн - складання і направлення процесуальних документів до суду (позовна заява, заява про забезпечення позову, інші процесуальні документи); забезпечення представлення інтересів позивача участь в судових засіданнях в Дергачівському районному суді Харківської області в режимі offline; пошук та аналіз судової практики, що підтверджується сплатою на офіційний рахунок адвокатського бюро п`ятнадцяти тисяч гривень.;
- після скасування заочного рішення (лютий 2026 року - липень 2026 року) - 20 000 гривень - складання і направлення процесуальних документів до суду (заперечення на заяву про скасування заочного рішення, відповідь на відзив, інші процесуальні документи); забезпечення представлення інтересів позивача участь в судових засіданнях в Дергачівському районному суді Харківської області в режимі offline; транспортні витрати на відрядження адвоката до Дергачівського районного суду Харківської області; пошук та аналіз судової практики, інші доручення клієнта за справою. Вказана сума підтверджується сплатою на офіційний рахунок адвоката двадцяти тисяч гривень, що підтверджується відповідною випискою. До того ж, просив вирішити питання про стягнення судового збору з відповідача.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви, у судове засідання не з`явилися.
11.08.2026 від представника позивача Ільїна Я.С. надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника.
Відповідно до частини четвертої статті 270 ЦПК України неприбуття в судове засідання осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи та подане клопотання, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09.07.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 252 744,55 грн (двісті п`ятдесят дві тисячі сімсот сорок чотири грн 55 коп), моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп) та судові витрати, пов`язані з явкою експерта у судове засідання, на загальну суму 1832 грн. 04 коп.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.
Повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». (ч. 4 с. 62 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до п.п. 3, 4, 5, 12 Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1).
Ордер, встановленої форми, є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правнича допомога; посилання на договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу такі назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо); прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об`єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, яке видає ордер; обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої допомоги; дату видачі ордера; підпис адвоката(власноручний або електронний) який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі «Адвокат»); підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням. Під час дії воєнного стану на території України, реквізити, передбачені цим підпунктом можуть оформлятись у відповідності до п.10 цього Положення; двовимірний штрих-код(QR-код)з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ; реквізити 12.1, 12.5(крім номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане), 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метаю збереження адвокатської таємниці; ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об`єднання), якщо у графі «Адвокат» міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю; по-друге, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
В справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Велика Палата вказала, що із запровадженням з 15 грудня 2019 року змін до ЦПК законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Колегія суддів зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Велика Палата роз`яснила, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Оглядом матеріалів справи встановлено, що 01 серпня 2025 року між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Ярослав Ільїн та партнери», в особі керуючого бюро Ільїна Ярослава Сергійовича, укладено договір про надання правничої допомоги, ордером серії АІ №1990463 від 24.09.2025 підтверджуються повноваження адвоката Ільїна Ярослава Сергійовича на представництво інтересів ОСОБА_1 у Дергачівському районному суді Харківської області.
Крім того, оглядом матеріалів встановлено, що 24 вересня 2025 року між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Ярослав Ільїн та партнери», в особі керуючого бюро Ільїна Ярослава Сергійовича, укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2025, в якій зазначено вартість послуг адвоката, а саме:
- 15 000 грн - складання і направлення процесуальних документів до суду (позовна заява, заява про забезпечення позову, інші процесуальні документи); забезпечення представлення інтересів позивача участь в судових засіданнях в Дергачівському районному суді Харківської області в режимі offline; пошук та аналіз судової практики, інші доручення клієнта за справою.
Окрім того, до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію №843319291 від 06.11.2025 на суму 15000,00 грн. призначення платежу: надання юридичних послуг в рамках договору про надання правничої допомоги від 01.08.2025 (консультації, пошук судової практики, складання та подача позовної заяви, участь адвоката в судових засіданнях).
Згідно з вимогами ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленої в постанові від 12 лютого 2020 року у справі за № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч. 2 ст.137 ЦПК України).
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому ч. 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5ст. 137 ЦПК України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).
У частині шостій статті 137 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зауважує, що саме зацікавлена сторона має вчинити дії, спрямовані на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право заявити заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду щодо зменшення відповідних витрат за відсутності клопотання іншої сторони. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Матеріалами справи підтверджено надання позивачу професійної правничої допомоги на суму 15 000 грн. Зазначені витрати підтверджуються договором про надання правничої допомоги, додатковою угодою та платіжною інструкцією №843319291 від 06.11.2025.
Враховуючи складність справи, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи та значення справи для позивача, суд вважає витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн реальними, обґрунтованими та співмірними, а тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, понесених після скасування заочного рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України докази щодо розміру судових витрат подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила відповідну заяву. У разі неподання таких доказів протягом установленого строку відповідна заява залишається без розгляду.
Рішення у справі ухвалено 09.07.2026, тоді як клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн та відповідні докази сформовано в підсистемі «Електронний суд» 10.08.2026 і зареєстровано судом 11.08.2026, тобто після закінчення встановленого законом п`ятиденного строку.
Представник позивача не подав клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та не навів причин його пропуску. Тому заява в частині стягнення 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду.
Щодо витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку суд зазначає таке.
Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як встановлено оглядом матеріалів справи, при подачі позовної заяви, представником позивача долучено до неї звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 55/08-25 від 14 серпня 2025 року, який виготовлено ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 .
На підтвердження оплати послуг ФОП ОСОБА_3 , представником позивача до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію №ВЕМ4-40М5-ТСС4-ХМ1В від 06.08.2025 на суму 7000,00 грн. призначення платежу: оцінка матеріального збитку авто BMW X6 держ.номер НОМЕР_1 .
Наведені докази підтверджують, що витрати на проведення оцінки в розмірі 7 000 грн фактично понесені позивачкою ОСОБА_1 , безпосередньо пов`язані з розглядом справи та були необхідними для визначення розміру заявлених позовних вимог, а тому відповідно до статей 133, 139, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.
Щодо судових витрат про стягнення судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно з платіжною інструкцією №ТТАТ-СМТА-ЕКЗЗ-ЕН4Н від 24.09.2025 позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 2 527,45 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 2527,45 грн, який підлягає стягненню з відповідача.
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ільїна Ярослава Сергійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити у цивільній справі №619/5720/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - додаткове рішення.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 527 (дві тисячі п`ятсот двадцять сім) грн 45 коп.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн.
Заяву в частині стягнення 20 000 (двадцяти тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений 17 серпня 2026 року.
Суддя Н. В. Коваленко