Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
з питання прийняття позову до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі
17 серпня 2026 р. справа №520/23058/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, орган публічної адміністрації, ГУ, Управління)
про 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати належних ОСОБА_2 страхових виплат (компенсації втраченого заробітку внаслідок професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві) за період з квітня 2022 року по серпень 2023 року; 2) стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 належні ОСОБА_2 , але не виплачені за життя страхові виплати за період з квітня 2022 року по серпень 2023 року,
встановив:
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026р. даний позов було залишено без руху у зв"язку із відсутністю юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини.
11.08.2026р. до суду надійшла заява про усунення недоліків, у якій позивач зазначив, що після смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на непідконтрольній Україні території, а 24.10.2023 року переїхала до м. Харкова. При цьому, через пригнічений стан, стан здоров`я та відсутність необхідних документів, зокрема свідоцтв про смерть та шлюб, була об`єктивно позбавлена можливості належним чином підтвердити факт смерті чоловіка, родинні відносини та звернутися за належними йому, але не отриманими за життя страховими виплатами. Свідоцтво про шлюб отримала 08.03.2024 року, свідоцтво про смерть - 23.06.2026 року, а 29.06.2026 року звернулася до суду для встановлення факту смерті чоловіка на території України, у зв`язку з чим вважає, що можливість належного оформлення документів та реалізації права на звернення до суду виникла лише після усунення зазначених об`єктивних перешкод.
Вирішуючи питання про належність оформлення заявником позову та усунення відображених в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2026р. недоліків в оформленні позову, суд керується наступними підставами та мотивами.
За змістом п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники справи повинні діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до власних прав і здійснювати реалізацію цих прав таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, і стосовно дотримання строку звернення до адміністративного суду.
За правилами ч.1 ст.122 і ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано у межах строку звернення до суду, встановленого КАС України або іншим законом, а перебіг згаданого строку розпочинається з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення власних прав (інтересів).
Подібні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №826/22361/15 та у постанові Верховного Суду від 20.04.2022р. у справі №807/627/16.
З положень наведених вище норм процесуального закону витікає, що законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення власних прав (інтересів), а й об`єктивної можливості особи знати про існування таких фактів.
Відтак, під можливістю довідатись про порушення права (інтересу) слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування у особи певних зобов"язань як міри належної поведінки, у результаті яких вона б мала змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та хто їх вчинив, або як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення власних прав (інтересів).
Подібні правові позиції сформульовані у висновках постанов Верховного Суду від 23.02.2021р. у справі №910/5349/18, від 10.11.2022р. у справі №916/1294/21, від 31.03.2021р. у справі №520/3047/2020, від 20.04.2022р. у справі №807/627/16.
Згідно з ч.1 ст.123, ч.3 ст.123, ч.6 ст.161, ч.13 ст.171 КАС України суд обтяжений обов"язком перевірити обставини дотримання позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України підставою для поновлення пропущеного строку на звернення до суду є виключно поважність причин, котрі зумовили звернення до суду поза межами визначеного законом строку.
Висновки Верховного Суду з приводу застосування ст.ст.118, 121-123 КАС України викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. по справі №990/154/22, у постанові Верховного Суду від 12.09.2019р. по справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 28.03.2023р. по справі №826/3318/17, постанові Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанови Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21, постанові Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020, постанові Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, постанові Верховного Суду від 10.01.2023р. у справі №640/3489/21, від 14.09.2023р. у справі №520/12477/22.
Суть цих висновків полягає у тому, що: до кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та обєктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову; поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. (постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанова Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21, від 14.09.2023р. у справі №520/12477/22).
Окремо суд зважає, що за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023р. у справі №990/139/23 Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Суд наголошує, що докази існування цих обставин відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.79, ч.1 ст.123, ч.2 ст.123, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України повинні бути подані до суду разом із позовом, бо на етапі відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази.
Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020 та постанови Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, де указано, зокрема, що суд вивчає лише ті докази, що надійшли разом з позовною заявою.
Також і у п.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024р. по справі №990/12/24 сформульовано правовий висновок, згідно з яким суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин пропуску строку, та поданих нею доказів, яким буде надано відповідну правову оцінку.
За викладеними у позові твердженнями, чоловік позивача ОСОБА_2 за життя отримував страхові виплати у зв`язку з професійним захворюванням (нещасним випадком на виробництві) у вигляді компенсації втраченого заробітку.
Позивач зазначає, що за період з квітня 2022 року по серпень 2023 року включно належні йому страхові виплати не були здійснені, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, та після смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач, як його вдова, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про виплату належних, але не отриманих за життя страхових виплат, однак відповідач таких виплат не здійснив.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати належних померлому страхових виплат протиправною та такою, що порушує її права як члена сім`ї померлого, позивач звернулася до суду з вимогами про визнання такої бездіяльності протиправною та стягнення на її користь належних, але не виплачених за життя страхових виплат за період з квітня 2022 року по серпень 2023 року.
Згідно із частиною першою ст. 1218 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За приписами частини першої ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві зазначає про те, що вона є вдовою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже, як член сім`ї померлого була обізнана про факт його смерті та наявність правовідносин щодо належних, але не отриманих за життя страхових виплат.
Відповідно, саме з дати смерті ОСОБА_2 позивач набула статусу особи, яка має право на звернення до уповноваженого органу щодо виплати належних померлому, але не отриманих ним за життя сум страхових виплат, а також дізналася (або повинна була дізнатися) про можливе порушення своїх прав у разі невиплати таких сум.
Однак із позову до суду заявник звернувся лише 29.07.2026р., тобто після спливу встановленого ч.2 ст.122 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 1, 4 ст. 121 КАС України).
З огляду на наведене, враховуючи, що позивач перебувала на тимчасово непідконтрольній органам державної влади України території України, після переїзду до м. Харкова не мала виданих органами влади України належних документів, необхідних для підтвердження факту смерті чоловіка та родинних відносин, а факт смерті ОСОБА_2 на території України було встановлено лише рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 29.06.2026р. у справі №646/7792/26, суд доходить висновку, що наведені позивачем обставини об`єктивно ускладнювали своєчасну реалізацію нею права на звернення до суду та не залежали від її волевиявлення, а тому визнає причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та вважає за прийнятне і справедливе поновити позивачу такий строк.
Оскільки матеріали позову за іншими критеріями не містять явних та очевидних у розумінні ст.ст.21, 25, 26, 45, 160, 161, 171, 172 КАС України перешкод для початку процедури вирішення ініційованого спору у порядку адміністративного судочинства, то суд вважає за справедливе прийняти рішення про відкриття провадження у справі.
Спір підлягає вирішенню по суті у порядку ст.263 КАС України.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4, 12, 121-123, 160, 161, 171, 173, 175, 241-243, 248, 256, 257, 263, 295 КАС України, суд
ухвалив:
1.Визнати достатніми підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду у справі №520/23058/26 за викладеними у позові вимогами.
2.Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду у справі №520/23058/26 за викладеними у позові вимогами.
3. Прийняти позов до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі. Роз`яснити, що надсилання процесуальних документів або учасникам справи, або представникам учасників справи буде здійснюватись або відповідно до ч.5 ст.18 КАС України з урахуванням правового висновку постанови Верховного Суду від 08.02.2024р. у справі №480/8341/22, або за указаними у відповідних процесуальних документах адресами учасників справи (у разі відсутності обов"язку здійснювати реєстрацію електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі). Сповістити, що інформація відносно справи може бути отримана за посиланням: http://court.gov.ua/fair/sud2070.
4. Здійснювати розгляд та вирішення справи одноособовим складом суду у порядку ст.263 КАС України.
5. Зобов`язати відповідача подати до суду: 1) відзив на позов, де чітко та однозначно зазначити про те, які з викладених у позові обставин визнаються, а які заперечуються; 2) усі докази на підтвердження висловлених аргументів та на висвітлення обставин спору, зокрема, але не виключно докази про обсяг та зміст повноважень контролю, а також про привід для їх реалізації; копії матеріалів страхової справи в частині, необхідній для з`ясування обставин спору; документи про нараховані та виплачені на користь ОСОБА_2 страхові виплати за період з квітня 2022р. по серпень 2023 р.; докази щодо припинення страхових виплат ОСОБА_2 ; докази нарахування страхових виплат після вчинення управлінського волевиявлення з приводу припинення виплати страхових виплат; докази подання заявником будь-яких звернень у порядку ч.10 ст.41 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування" - протягом 15 днів з дати отримання копії даної ухвали.
6. Роз`яснити наявність процесуальних прав і обов`язків, передбачених ст.44, 45, 47, 60, 131 КАС України та неприпустимість як зловживання процесуальними правами, так і недобросовісного виконання процесуальних обов`язків.
7. Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко