Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3070/26
Номер провадження 2/299/1507/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14.08.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хемишинець Е.І., звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 та чоловік відповідачки ОСОБА_2 , який на день смерті постійно проживав у с. Тросник Берегівського району Закарпатської області. Заповіт не залишив. Відкрилася спадщина за законом. Його дружина, відповідач ОСОБА_2 подала у шестимісячний строк заяву про відмову від прийняття спадщини чоловіка на користь своєї доньки, позивачки ОСОБА_1 . Справжність підпису на заяві посвідчено старостою Фанчиківського старостинського округу Козьма Михайлом 04.01.2026. Приватний нотаріус Стойка С.М. відкрила спадкову справу №14/2026. Приватний нотаріус надала письмове роз`яснення про те, що через розбіжності у написанні імен наявні у позивача документи не підтверджують факт родинних відносин між позивачем та спадкодавцем як між донькою та батьком, та між відповідачкою та спадкодавцем як між дружиною та чоловіком. Оскільки від встановлення цих фактів залежить реалізація права позивача на спадкування, позивач просить суд їх встановити одночасно із вимогою про визнання права власності, набутого шляхом спадкування. Позивачка прийняла спадщину батька в силу ст. 1268 ЦК України, бо постійно проживала разом із ним на день відкриття спадщини. До складу спадщини ввійшов житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю. Однак правовстановлюючі документи на цей будинок спадкодавець не оформив. За таких обставин позивачка змушена звернутися до суду із даним позовом про визнання за нею права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилася, однак згідно прохальної частини позовної заяви просили суд провести розгляд справи у їх відсутність.
Відповідачка будучи повідомленою про день, час та місце проведення підготовчого засідання належним чином, в підготовче засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву, згідно якої вимоги позивачки визнає повністю та просить суд розглянути справу у її відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідачкою позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання нею позову прийнято судом.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачкою, суд вважає за можливе у підготовчому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 та чоловік відповідачки ОСОБА_2 .
Останнім місцем проживання спадкодавця було АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Виноградівської міської ради від 29.01.2026 за № 20.10-20/44.
На випадок своєї смерті спадкодавець заповітного розпорядження не залишив.
На день смерті батька позивачки відкрилася спадщина на наступне нерухоме майно:
- житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , що рахується за померлим на підставі записів у по господарській книзі, що підтверджено змістом інформаційної довідки КП Виноградівське РБТІ №326 від 09.06.2026 та Випискою із погосподарської книги від 29.01.2026.
Після смерті батька позивачка прийняла спадщину в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки згідно довідки Виноградівської міської ради від 29.01.2026 за № 20.10-20/43 на день смерті спадкодавця проживала разом з ним у спадковому будинку.
Крім позивачки, спадкоємцем за законом є відповідачка, дружина спадкодавця ОСОБА_2 , яка подала у шестимісячний строк заяву про відмову від прийняття спадщини чоловіка на користь своєї доньки, позивачки ОСОБА_1 .
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
У зв`язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті батька позивачка звернулася до нотаріуса Стойка С.М., яка відкрила спадкову справу №14/2026.
Разом з цим позивачка отримала від нотаріуса відмову в оформленні спадщини від 15.06.2026 № 177/02-14 із-за розбіжностей у документах, для підтвердження родинного зв`язку між спадкодавцем та спадкоємцями.
У Свідоцтві про народження НОМЕР_1 , що посвідчує народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в с. Тросник Виноградівського району, батьком дитини записано ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_2 .
За Свідоцтвом про одруження НОМЕР_2 від 27.10.2001, 27.10.2001 у виконкомі Фанчиківської сільської ради зареєстровано шлюбу між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , а після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_6 . Збіги у дані народження, місці народження, свідчать про те, що у документах допущено неточності у зазначенні по батькові дитини, батьком якої є ОСОБА_7 .
По батькові у Свідоцтві про одруження по батькові дружини вже записано як « ОСОБА_8 », що не відповідає свідоцтву про народження, що є нічим іншим як довільним «вдосконаленням» при реєстрації шлюбу, оформленні та видачі свідоцтва.
Адресою місця реєстрації проживання позивачки є та ж, що й спадкодавця, що також слугує на підтвердження факту родинних відносин.
У свідоцтві про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 13.09.1975 р.н., оригінал якогого є у матері позивачки ОСОБА_2 , засвідчено реєстрацію шлюбу між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження с. Тросник Виноградівського району Закарпатської області.
Проте, датою народження спадкодавця є 01 червня 1949 року, що зазначено у Свідоцтві про смерть НОМЕР_4 від 12.11.2025.
Розбіжність у даті народження у вказаних документах перешкоджає підтвердженню факту родинних відносин між Відповідачкою та спадкодавцем як між дружиною та чоловіком.
Збіг у даті народження та дошлюбного імені дружини за Свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 13.09.1975 та одна адреса реєстрації місця проживання Відповідачки та спадкодавця, усуває сумніви у тому, що це дружина та чоловік.
Отже, сукупність документів, що подані до позову, підтверджує факти родинних відносин між позивачкою, відповідачкою та спадкодавцем.
В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, що його пережив та батьки.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Технічну інвентаризацію житлового будинку проведено.
Відповідно до відомостей технічного паспорта та довідки КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» № 326 від 09.06.2026, житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 будівництвом завершений та вартість станом на червень 2026 р. становить 315346 (триста п`ятнадцять тисяч триста сорок шість) грн. Будин збудовано 1983 року.
Загальна корисна площа житлового будинку становить 77,4 м.кв., в тому числі житлова площа 59,8 м.кв.
Згідно архівних даних КП « Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013р. на житловий будинок в АДРЕСА_1 правовстановлюючі документи не оформлені. Згідно довідки Виноградівської міської ради від 29.01.2026 р. №20.10- 20/45 житловий будинок рахується за ОСОБА_3 .
Згідно Виписки із погосподарської книги від 29.01.2026, цей будинок обліковується у погосподарській книзі № 8, особовий рахунок НОМЕР_5 та рахується за ОСОБА_3 , спадкодавцем.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Відповідно до роз`яснень «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищий спеціалізованого суду: лист від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 по об`єктах, що збудовані до 05.08.1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05.08.1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05.08.1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05.08.1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.
Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої ВССУ у своєму листі № 24- 753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).
Відповідно до правової позиції, висловленої ВССУ у своєму листі № 24- 753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.
Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Таким чином, позивачка в порядку спадкування за законом успадкувала житловий будинок після смерті її батька, що згідно положень закону належить позивачці з часу відкриття спадщини, однак не може реалізувати своє право на оформлення спадщини, від чого залежить можливість здійснення повноважень власника, тобто, володіння, користування та розпорядження спадковим майном.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачкою вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачкою на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 18, 81, 223, 259, 263-265, 315, 316, 318-319 ЦПК України, статтями 5, 16, 328, 392, 1261, 1265, 1268, 1270, 1274 ЦК України, Постановою ПВС № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
У Х В А Л И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.
Встановити той факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , та чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , набуте в порядку спадкування право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 . Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Левко Т. Ю.