Справа № 303/4111/24
2/303/738/24
РІШЕННЯ (Заочне)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Желізняк К.П.,
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення суми, на яку збільшилась вартість майна після його поліпшення,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення суми, на яку збільшилась вартість майна після його поліпшення. Ухвалою суду від 02.04.2026 року у зв`язку із смертю відповідача ОСОБА_5 до участі у цивільній справі залучено її правонаступників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.11.2022 року із урахуванням постанови Закарпатського апеляційного суду від 07.03.2024 року позов ОСОБА_5 (правонаступниці ОСОБА_6 ) до ОСОБА_2 задоволено частково та витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 квартиру на АДРЕСА_1 . Первинно квартира на АДРЕСА_1 , належала позивачу на підставі договору дарування від 18.03.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ковач Н.О., зареєстрованого в реєстрі за № 451, відповідно до якого він отримав у дар цю квартиру від своєї матері ОСОБА_7 . Таким чином, з 18.03.2016 року по 07.03.2024 року ОСОБА_2 , будучи добросовісним набувачем, володів та користувався квартирою на АДРЕСА_1 . На момент набуття у власність ОСОБА_8 квартири, така за своїм внутрішнім станом була повністю зруйнована, були відсутні всі комунікації, які необхідно було відновлювати, відсутнє опалення та водопостачання, зруйновані вікна та двері. Після набуття права власності на квартиру ОСОБА_2 провів в ній капітальний ремонт, довів її до ідеального стану, придатного для проживання, вклав значні кошти та сили на її відновлення. За рахунок проведення капітального ремонту збільшено житлову площу квартири, змінено технічну характеристику. Так, квартира мала загальну площу 30,70 кв.м, житлову площу 16.20 кв.м., а після проведення капітального ремонту квартири змінено технічні характеристики квартири, а саме загальна площа квартири стала 31 кв.м, житлова площа 17 кв.м. У зв?язку з проведеним капітальним ремонтом та реконструкцією квартири її ринкова вартість суттєво збільшилась. Позивач зазначає, що вартість поліпшень, які були здійсненні добросовісним володільцем, визначається як сума, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення, таким чином така сума вираховується як різниця між ринковою вартістю майна, до проведення поліпшень, та ринковою вартістю майна, після проведення таких поліпшень, з вирахуванням поліпшень, що підлягають відокремленню без завдання шкоди такому майну. Внаслідок витребування майна з чужого незаконного володіння від ОСОБА_2 , як добросовісного набувача, постало питання про відшкодування матеріальних витрат, проведених на поліпшення майна та стягнення суми, на яку збільшилася вартість майна після його поліпшення з відповідача ОСОБА_5 , як з власника, на користь якого майно рішенням суду витребувано. В свою чергу, витребувавши спірну квартиру ОСОБА_5 отримала у власність квартиру з поліпшеними експлуатаційними характеристиками, які не можливо відокремити і повернути позивачу в натурі у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з вартості невідокремлених поліпшень. У підсумку, із урахуванням прийнятої до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідачів суму, на яку збільшилася вартість майна, а саме квартири на АДРЕСА_1 , після його поліпшення у розмірі по 366277,50 грн. з кожного, а також просить вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою від 22.05.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 12.06.2024 року та відкладено на 25.07.2024 року, на 19.08.2024 року.
Ухвалою від 19.08.2024 року заяву про виклик свідків задоволено.
Ухвалою від 19.08.2024 року по справі призначено оціночно-будівельну та будівельно-технічну експертизу, а провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
17.12.2024 року до суду надійшов лист від судового експерта Колчар В.Д. відповідно до якого повернуто матеріали цивільної справи № 303/4111/24 (провадження № 2/303/738/24).
Ухвалою від 18.12.2024 року провадження у справі поновлено. Підготовче засідання призначено на 16.01.2025 року та відкладено на 17.02.2025 року.
Ухвалою від 17.02.2025 року по справі призначено оціночно-будівельну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Павлич О.В., провадження у справі зупинено.
10.12.2025 року до суду надійшов висновок експерта № Е-32/2025 від 08.12.2025 року та повернуто матеріали цивільної справи № 303/4111/24 (провадження № 2/303/738/24).
Ухвалою від 11.12.2025 року провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 14.01.2026 року.
14.01.2026 року від представника позивача ОСОБА_2 , адвоката Бедь М.І., надійшла заява про долучення до матеріалів цивільної справи відповіді на адвокатський запит щодо смерті відповідача ОСОБА_5 та клопотання про витребування доказів.
Ухвалою від 14.01.2026 року клопотання про витребування доказів задоволено. Підготовче засідання відкладено на 12.02.2026 року та на 10.03.2026 року.
10.03.2026 року від представника позивача ОСОБА_2 , адвоката Бедь М.І., надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та витребування доказів. У клопотанні зазначено, що з метою встановлення ступеня родинного зв`язку між померлою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , необхідно вирішити питання залучення ОСОБА_4 у якості відповідача у справі. З цією метою просить витребувати з відділу ДРАЦС у м. Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України актовий запис про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 10.03.2026 року клопотання про витребування доказів задоволено. Підготовче судове засідання відкладено на 02.04.2026 року.
02.04.2026 року від представника позивача ОСОБА_2 , адвоката Бедь М.І., надійшла заява про заміну сторони її правонаступником. Заява обґрунтована тим, що за змістом позовної заяви, предметом спору є стягнення з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_2 1121635,00 грн. як відшкодування вартості невід`ємних поліпшень, на яку збільшилась ринкова вартість квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Згідно з актового запису про смерть № 927 від 14.07.2025 року відповідач ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спірні правовідносини не пов`язані із особою померлої ОСОБА_5 і не мають суто особистого характеру, а тому є всі підстави вважати, що такі допускають правонаступництво.
Ухвалою від 02.04.2026 року до участі у справі залучено правонаступників ОСОБА_5 , а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підготовче засідання відкладено на 30.04.2026 року.
28.04.2026 року від представника позивача ОСОБА_2 , адвоката Бедь М.І., надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою від 30.04.2026 року заяву представника позивача ОСОБА_2 , адвоката Бедь М.І., про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду. Підготовче засідання відкладено на 27.05.2026 року.
Ухвалою від 27.05.2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2026 року та відкладено на 12.08.2026 року.
Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, його представник, адвокат Бедь М.І., у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала, просила позов задовольнити з наведених в ньому підстав. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечила.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання з розгляду справи не з`явилися повторно, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. У зв`язку із неявкою відповідачів, які були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали, то зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 18.03.2016 року набув у власність квартиру на АДРЕСА_1 , за таких обставин.
Так, відповідно до договору дарування від 18.03.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ковач Н.О., зареєстрованого в реєстрі за № 451, ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_2 квартиру на АДРЕСА_1 . Згідно з рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.04.2018 року договір дарування квартири від 18.03.2016 року визнано удаваним, а ОСОБА_2 визнано покупцем квартири на АДРЕСА_1 .
Зазначеному правочину передував договір купівлі-продажу квартири від 21.07.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ковач Н.О., зареєстрований в реєстрі за № 171-9, відповідно до якого ОСОБА_7 купила у ОСОБА_9 квартиру на АДРЕСА_1 .
В свою чергу, ОСОБА_9 купив квартиру на АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 17.03.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш В.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 1130, у продавця ОСОБА_10 .
Судом також встановлено, що між позивачем та первинним відповідачем у цій справі ОСОБА_5 і третіми особами відбувалися судові процеси, предметом яких в тому числі була квартира на АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Так, відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.11.2022 року із урахуванням постанови Закарпатського апеляційного суду від 07.03.2024 року позов ОСОБА_5 (правонаступниці ОСОБА_6 ) до ОСОБА_2 задоволено частково та витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 квартиру на АДРЕСА_1 (справа № 303/6974/16-ц).
В ході судового розгляду Закарпатський апеляційний суд встановив: «У спірних правовідносинах добросовісність відповідача ОСОБА_2 та його статус зареєстрованого власника квартири АДРЕСА_2 (спірна квартира) не оспорюється».
Також апеляційний суд встановив: «У нашому випадку спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_6 ( ОСОБА_5 ) на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.11.2014 р. у справі № 303/6457/14-ц, але надалі скасованого, тобто квартира вважається такою, що вибула з володіння власника поза його волею, а останній зареєстрований власник ( ОСОБА_2 ) набув її за відплатним договором.
У зв`язку з цим Закарпатський апеляційний суд зробив наступний висновок: «У нашому випадку встановлено, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_6 ( ОСОБА_5 як правонаступника) на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.11.2014 р. у справі № 303/6457/14-ц, яким, зокрема, визнано за ОСОБА_10 право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом, але надалі скасованого рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 20.10.2016 р.
Однак, до моменту скасування указаного судового рішення ОСОБА_10 продав цю квартиру ОСОБА_9 , а той продав ОСОБА_7 , яка подарувала її ОСОБА_2 (рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.04.2018 р. у справі № 303/6565/17 договір дарування квартири визнано удаваним, а ОСОБА_2 визнано покупцем квартири).
У контексті наведеного колегія суддів апеляційного суду, враховуючи інтереси позивача як власника нерухомого майна, … та надаючи їм оцінку з урахуванням балансу разом із правами та інтересами відповідача як добросовісного набувача, вважає, що права та інтереси першого, як власника спірного майна, …. перевищують інтереси добросовісного набувача.».
Таким чином судовим рішення встановлено, що позивач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем квартири на АДРЕСА_1 , та, яка на підставі судового рішення була витребувана у нього на користь ОСОБА_5 , правонаступниками якої є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
В межах розгляду цього спору судом було призначено судову оціночно-будівельну та будівельно-технічну експертизу.
Згідно з висновком експерта № Е-32/2025 від 08.12.2025 року встановлено таке. Так, експертом встановлено, що ринкова вартість невід`ємних покращень визначається, як різниця вартостей об`єкту із здійсненними покращеннями і без них, тобто ринкова вартість покращень це не є сума коштів, які вкладені у проведення ремонту. Ринкова вартість невід`ємних покращень у квартирі АДРЕСА_2 становить на час проведення експертизи 732555,00 грн. Також експерт встановив, що станом на час проведення огляду в квартирі відсутні поліпшення, що можуть бути відокремленні від майна без завдання йому шкоди. Крім того експерт встановив, що ринкова вартість квартири збільшилася як внаслідок поліпшень, так і ринкових факторів відокремлення яких є неможливим. Додатково експерт встановив, що ринкова вартість квартири становить 1463966, грн.
Суд нагадує, що предметом цього спору є стягнення з відповідачів на користь позивача відшкодування вартості невід`ємних поліпшень квартири на АДРЕСА_1 , здійснених позивачем за період з 18.03.2016 року по 07.03.2024 року.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість (ч. 4 ст. 390 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 року у справі № 335/7363/15-ц (провадження № 61-18149св18) вказано, що: «спір між сторонами в цій справі виник з приводу того, на яку саме компенсацію в межах заявлених позовних вимог має право позивач у зв`язку з витребуванням у неї спірної квартири, яку за час володіння вона встигла відремонтувати, та з кого з відповідачів і в якому розмірі слід її стягнути.
Відповідно до ч. 4 ст. 390 ЦК України добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
За змістом вказаної правової норми лише добросовісний набувач має право на залишення за собою поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач має право на відшкодування здійснених на поліпшення витрат у сумі, на яку збільшилася їх вартість. Під поліпшеннями слід розуміти такі витрати на майно, які мають корисний для речі характер, тобто покращують її властивості, в тому числі її якість, збільшують вартість майна (наприклад, здійснення поточного ремонту нерухомості)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.03.2021 року у справі № 766/8694/16-ц (провадження № 61-35681св18) вказано, що: «з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцевий набувач може заявити до власника спірного нерухомого майна позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на його повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваного майна, а у разі здійснення поліпшень цього майна, які не можна відокремити від нього без завдання йому шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість спірного нерухомого майна. Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 07.09.2016 року, провадження № 6-389цс16, та Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.05.2019 року у справі № 367/2022/15-ц, провадження № 14-376цс18.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року (справа № 910/18036/17).
У підсумку судом встановлено, що позивач за власні кошти здійснив ремонт квартири, внаслідок чого збільшилася вартість поліпшеного майна, яке неможливо відокремити від майна без його ушкоджень. Вказані обставини встановлені висновком експерта № Е-32/2025 від 08.12.2025 року, наявними у справі фотокартками та іншими доказами.
В свою чергу ОСОБА_5 отримала у власність квартиру з поліпшеними експлуатаційними характеристиками, які не можливо відокремити і повернути позивачу в натурі, тому суд робить висновок про наявність підстав для стягнення вартості невідокремлених поліпшень відповідно до вимог ч. 4 ст. 390 ЦК України на користь позивача.
Щодо відповідачів у цій справі, суд зазначає про таке. Позивач ОСОБА_2 первинно звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_5 . В ході розгляду цивільної справи відповідач ОСОБА_5 померла.
У зв`язку з цим відповідно до ухвали від 02.04.2026 року до участі у справі залучено правонаступників ОСОБА_5 , а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
При цьому судом встановлено таке.
Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частинами 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно з ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України).
Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Оскільки зі смертю відповідача ОСОБА_5 відповідні зобов`язання включаються до складу спадщини, то підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.
Так, згідно з ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
В ч. 2 ст. 1281 ЦК України зазначено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
У зв`язку з цим судом встановлено, що згідно з актового запису про смерть № 927, складеного 14.07.2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відповідач ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання ухвали суду Першою ужгородською державною нотаріальною конторою було надано копію спадкової справи № 124/2025 на майно померлої ОСОБА_5 .
З наявних в спадковій справі документів встановлено, що 02.09.2025 року ОСОБА_3 подав заяву про прийняття спадщини за померлою донькою ОСОБА_5 .
Також відповідно до довідки про кількість зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 27.07.2025 року за № 4280/03.4-21 за відомостями реєстру територіальної громади на дату смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 були зареєстровані, окрім померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до актового запису про народження ОСОБА_4 № 451 від 27.03.1990 року, його матір`ю зазначено ОСОБА_5 . Таким чином встановлено, що ОСОБА_4 є сином померлої відповідачки ОСОБА_5 .
Оскільки місце проживання ОСОБА_4 на момент смерті своєї матері ОСОБА_5 зареєстроване разом із нею, із заявою про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався, то в силу положень ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину за померлою матір`ю.
Таким чином, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 згідно з ст. 1261 ЦК України в рівних частках є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
За встановленого слід зробити висновок про те, що оскільки частки кожного із спадкоємців відповідача ОСОБА_5 , а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є рівними та становлять по 1/2 частки майна належного спадкодавцеві на момент смерті, то кожен із спадкоємців відповідає за борги особисто та пропорційно до своєї частки у спадщині.
Додатково суд зауважує, що неотримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину саме по собі не може перешкоджати розгляду цього спору так як в силу положень ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття.
З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними, а також в їх сукупності достатніми доказами наявність підстав для стягнення суми, на яку збільшилась вартість майна після його поліпшення в заявленому розмірі. Приймаючи таке рішення суд виходить з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як правонаступники ОСОБА_5 , у належний спосіб прийняли за нею спадщину в рівних частках, заявлена до стягнення сума не перевищує вартості майна, одержаного у спадщину, а відтак з кожного з відповідачів на користь позивача слід стягнути суму, на яку збільшилася вартість майна, а саме квартири на АДРЕСА_1 , після його поліпшення у розмірі по 366277,50 грн.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Щодо судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. 2) ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Ухвалою суду від 17.02.2025 року призначено судову оціночно-будівельну та будівельно-технічну експертизу. Оплату за проведення зазначеної експертизи судом покладено на позивача
Згідно з квитанцією № 13 від 01.08.2025 року вартість експертизи становила 45000,00 грн. та сплачена позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Таким чином, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути по 22500,00 грн. судових витрат на проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи.
Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути по 3662,77 грн. судових витрат на оплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 280, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 390, 1268, 1282 ЦК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення суми, на яку збільшилась вартість майна після його поліпшення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму, на яку збільшилася вартість майна, а саме квартири на АДРЕСА_1 , після його поліпшення у розмірі 366277,50 (триста шістдесят шість тисяч двісті сімдесят сім гривень 50 копійок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму, на яку збільшилася вартість майна, а саме квартири на АДРЕСА_1 , після його поліпшення у розмірі 366277,50 (триста шістдесят шість тисяч двісті сімдесят сім гривень 50 копійок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3662,77 гривень судових витрат на оплату судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 3662,77 гривень судових витрат на оплату судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 22500,00 гривень судових витрат на проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 22500,00 гривень судових витрат на проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Представник позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 ).
Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ).
Повне рішення складено 17.08.2026 року.
Суддя А.М.Заболотний