Справа №461/4678/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2026 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді Волоско І.Р.
секретар судового засідання Старовецька С.І.
за участю представника заявника ОСОБА_1
представника заявника Корніцької Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Посольство Фінляндії в Україні, Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в інтересах громадянина Фінляндської Республіки ОСОБА_2 , заінтересовані особи Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Посольство Фінляндії в Україні, Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті.
В обґрунтування заяви покликається на те, що ОСОБА_2 , громадянин Фінляндської Республіки, є батьком військовослужбовця ОСОБА_4 , громадянина Фінляндської Республіки, який вважається таким, що зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_1 на території населеного пункту Костянтинівка, Мар`їнської міської громади, Покровського району, Донецької області, внаслідок бойових дій з боку противника та виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України. Оскільки є відомості, що військовослужбовець ОСОБА_4 загинув, однак його тіло не може бути евакуйоване, то заявник змушений звертатись до суду із заявою про встановлення факту смерті його сина.
Заявник позбавлений можливості в іншому, аніж у судовому порядку встановити факт смерті сина на території бойових дій, а також надати для реєстрації смерті документи, передбачені законодавством України.
У зв`язку з цим, просить суд задоволити заяву та встановити факт смерті громадянина Фінляндської Республіки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: місто Лаппеенранта, країна Фінляндська Республіка, військовослужбовця Збройних Сил України, кулеметника 1 піхотного взводу 1 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, який загинув під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_1 на території населеного пункту Костянтинівка, Мар`їнської міської громади, Покровського району, Донецької області під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від російської федерації.
Представники заявника Трофімов Р.В. та Корніцька Н.Б. у судовому засіданні заяву підтримали з мотивів, наведених у ній.
Представник заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи
Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України надіслав до суду пояснення, в якому вказує на те, що долучені до матеріалів справи докази свідчать про факт зникнення безвісти військовослужбовця, однак ці докази не свідчать про його беззаперечну загибель. Відтак, просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту смерті та проводити розгляд справи без участі представника Міністерства оборони України.
Заінтересована особа Посол Фінляндії в Україні надіслав до суду клопотання, в якому не заперечив проти задоволення заяви та просив проводити розгляд справи без участі посольства.
Представник заінтересованої особи Галицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України просив проводити розгляд справи без їхньої участі.
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 уклав контракт зі Збройними Силами України з метою участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України.
З 16.05.2024 солдат ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується: - витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.05.2024 №140.
ІНФОРМАЦІЯ_1 солдат ОСОБА_4 , кулеметник 1 піхотного взводу 1 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 виконував завдання за призначенням згідно бойового розпорядження БР №70 від 16.07.2024.
З 16.07.2024 солдат ОСОБА_4 вважається таким, що зник безвісти поблизу населеного пункту Костянтинівка, Покровського району, Донецької області, внаслідок бойових дій з боку противника та виконання бойового завдання, що підтверджується витягом із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 (реєстраційний номер 1 дск том 5 від 03.06.2024).
За фактом зникнення безвісти 16.07.2024 солдата ОСОБА_4 комісія з службових розслідувань у військовій частині НОМЕР_1 провела службове розслідування, у ході якого було встановлено, що кулеметник 1 піхотного взводу 1 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 виконував бойові завдання відповідно до бойового розпорядження командира 1 пб N? 70 від 16.07.2024 в районі населеного пункту Костянтинівка, Мар?їнської міської громади, Покровського району, Донецької області.
Відповідно до пояснень заступника командира 1 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_6 відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 03:00 внаслідок атаки ворожим FPV-дроном в районі населеного пункту Костянтинівка, Мар`їнської міської громади, Покровського району, Донецької області зник безвісти солдат ОСОБА_5 , кулеметник 1 піхотного взводу 1 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 . Візуальний та голосовий контакт з вищезазначеним військовослужбовцем було втрачено і його подальша доля не відома. Пошукові заходи наразі неможливо провести, тому що вищезазначена територія зараз знаходиться під окупацією противника. Виходячи з результатів службового розслідування, можна зробити висновок, що кулеметник 1 піхотного взводу 1 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 зник безвісти в умовах бойових дій.
Вказане підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.07.2024 №311-АД.; актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2024.
Як вбачається з доповіді командира військової частини НОМЕР_1 про факт безвісти військовослужбовця кулеметника 1 піхотного взводу 1 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 , приблизно о 03:00 16.07.2024 року, виконуючи бойове завдання згідно бойового розпорядження командира 1 пб №70 від 16.07.2024, внаслідок атаки дрона противника в районі н. п. Костянтинівка, Мар`їнської міської громади, Покровського району Донецької області було втрачено зв`язок та візуальний контакт з кулеметником 1 піхотного взводу 1 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_5 .
20.07.2024 Головне управління військового співробітництва Збройних Сил України листом №315/2/11530 проінформувало Посольство Республіки Фінляндія, що військовослужбовець Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 , вважається зниклим безвісти з 16.07.2024 внаслідок бойових дій.
Окрім цього, за фактом зникнення безвісти військовослужбовця було розпочато кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 27.05.2025 за №12025141350000348.
Таким чином, за результатами службового розслідування встановлено, що кулеметник 1 піхотного взводу 1 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 16.07.2024 зник безвісти поблизу населеного пункту Костянтинівка, Покровського району, Донецької області, внаслідок бойових дій з боку противника та виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України.
Як вбачається з нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_7 від 04.02.2025, останній повідомляє, що вони з «ОСОБА_4» (позивний ОСОБА_4 ) в травні 2024 року підписали контракт з ЗСУ; на початку липня 2024 року їх перевезли до міста Богоявленка, а Вугледар був найближчим містом до військових операцій. Вони виконували місії за межами Вугледара. Йому було відомо, що під час бойових дій в цьому районі «ОСОБА_4» був поранений, йому відірвало руку. Було також поранено і вбито інших військових, зокрема і колумбійського солдата , але не з їхньої частини. Біля цього солдата було тіло «ОСОБА_4». »Він побачив, що на тілі немає однієї руки, він міг його впізнати, бачив його світле волосся й обличчя, знав , що це він. У нього не було телефону, але думає, що майор міг робити фото чи відео. На ОСОБА_9 не було зброї. Він сказав іншим: ЦЕ КОІРА. Він підійшов до бункера і чекав на інших. Він бачив, як вони крутилися навколо тіла ОСОБА_4, але не міг сказати, чи вони фотографували. Їх місія полягала в тому, щоб дістатися до бункера і залишитися там 2-3 дні, а не витягувати тіла. Він не мав нагоди запитати, що майор робив біля тіла ОСОБА_4. На команду, яка мала їх замінити напали і їм довелося залишитися на додаткові дні. Їм сказали, що навколо росіяни, звідти треба вибиратися. Росіяни були там, де було тіло ОСОБА_4. У них була важка стрілянина, але їм вдалося вибратися, хоч майор загинув. Їм сказали привезти його тіло назад і відтягли його 4-5 км до дружньої зони. Вони не перевіряли, чи був у нього з собою телефон чи ні. Лейтенант, який був зі ним, взагалі не хоче говорити про цю місію. Він не сумніваюся, що впізнав тіло ОСОБА_9 . Швидше за все він впав на кущі і від отриманих травм номер. Вони більше ніколи не контролювали дерев 'яну брилу, це контролював росіянин, і тому тіло не вдалося витягти».
Як вбачається з листа Об`єднаного центру з координації розшуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України №34.7-зв-5929 від 12.06.2026, об`єднаним центром з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України в рамках взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, відомості про місцезнаходження ОСОБА_4 , можливе перебування його у полоні держави-агресора тощо Об`єднаним центром не отримувались.
Згідно листа Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими №222/ КШ/12926 від 11.06.2026, до Координаційного штабу не надходили повідомлення від Міжнародного Комітету Червоного Хреста або зі сторони російської федерації дані про перебування ОСОБА_4 у полоні, стану його здоров`я та місця утримання.
Як вбачається з листа ДП "Український національний центр розбудови миру" Міністерства національної єдності України №08-06/29003 від 10.06.2026 з додатками, згідно з даними з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави- агресора будь-яка інформація про перебування ОСОБА_4 у полоні - відсутня.
Заявник вказує, що встановлення факту смерті ОСОБА_4 в судовому порядку є єдиним належним способом захисту прав Заявника та необхідною передумовою для подальшого оформлення правових наслідків, пов`язаних із загибеллю його сина, а тому він змушений звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частинами третьою - четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження.
Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Відповідно до ст. 496 ЦПК України, іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 7 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).
У рішенні суду повинно бути чітко зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт (стаття 319 ЦПК України).
Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.
Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
У постановах від 26.04.2023 у справі № 337/3725/22 та від 29.03.2023 у справі № 753/8033/22 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті (зокрема, й на підставі ст. 317 ЦПК України) є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва / довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю. Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як було встановлено судом, надані заявником докази у своїй сукупності підтверджують факт проходження ОСОБА_4 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , виконання ним 16.07.2024 бойового завдання, а також втрату з ним зв`язку та візуального контакту внаслідок бойових дій.
Разом з тим, надані докази підтверджують лише факт зникнення військовослужбовця і самі по собі не підтверджують беззаперечного факту його смерті.
Так, журнал бойових дій підтверджує дату, місце та факт бойового зіткнення.
Акт службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , наказ командира військової частини, доповідь командира підтверджують обставини виконання бойового завдання, що втрата зв`язку та візуального контакту із солдатом ОСОБА_4 відбулася саме під час виконання бойового завдання внаслідок атаки дрона противника, однак не містять висновку про встановлення факту його смерті.
Навпаки, у матеріалах службового розслідування зазначено, що після втрати візуального та голосового контакту подальша доля військовослужбовця невідома, а проведення пошукових заходів є неможливим, оскільки відповідна територія перебувала під контролем противника/ під вогневим контролем противника, що унеможливило проведення пошукових заходів та отримання лікарського свідоцтва про смерть.
Посилання заявника на нотаріально засвідчену заяву співслужбовиці також не дає суду достатніх підстав для беззаперечного висновку про смерть ОСОБА_4 .
Так, ОСОБА_7 зазначає, що була разом із ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання та після втрати зв`язку з ним у подальшому нібито бачила його тіло, яке впізнала за зовнішніми ознаками, зокрема за обличчям, світлим волоссям та характерними тілесними ушкодженнями.
Суд зазначає, що зміст вказаної заяви не дає можливості чітко встановити обставини виявлення тіла та його ідентифікації, так як відомості, які містяться в заяві, не узгоджуються з матеріалами службового розслідування, відповідно до яких після атаки дроном 16.07.2024 було втрачено візуальний та голосовий контакт із ОСОБА_4 , а його подальша доля залишалася невідомою і проведення пошукових заходів було неможливим у зв`язку з перебуванням території під контролем противника.
У заяві ж вказано, що після втрати зв`язку з солдатом ОСОБА_4 його тіло було виявлено та впізнано за зовнішніми ознаками, однак такі відомості не підтверджені іншими об`єктивними доказами.
Зокрема, матеріали справи не містять фото- чи відеозаписів виявленого тіла, висновку судово-медичної експертизи, результатів генетичної ідентифікації або інших даних, які б дозволяли достовірно встановити, що виявлене тіло належало саме ОСОБА_4 .
Відсутні також докази, що , ОСОБА_7 перебував у складі ЗСУ і саме в період описаних ним подій виконував бойові завдання разом із ОСОБА_4 та безпосередньо перебував на місці події.
Крім цього, зазначена заява не є показаннями свідка у розумінні цивільного процесуального законодавства, оскільки ОСОБА_7 у судовому засіданні не допитувалася, і її нотаріально засвідчена заява є письмовим доказом, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами.
Таким чином, обставини справи свідчать про зникнення військовослужбовця під час виконання бойового завдання, а не про його смерть у конкретний час, у конкретному місці та за конкретних бойових обставин.
Суд бере до уваги, що відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а згідно зі статтею 89 ЦПК України докази підлягають оцінці судом за внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження.
Таким чином, сукупність наданих доказів об`єктивно підтверджує обставини зникнення ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання, однак не усуває обґрунтованих сумнівів щодо факту його смерті та не дає можливості достовірно встановити, що саме ІНФОРМАЦІЯ_1 настала його смерть.
Відомості про відсутність інформації щодо перебування військовослужбовця у полоні чи його місцезнаходження також не є доказом факту смерті, оскільки відсутність відомостей про особу не може ототожнюватися із встановленням факту її смерті.
Відтак, суд приходить до висновку, що заявником не надано переконливих та беззаперечних доказів, на підставі яких суд може достовірно встановити факт смерті ОСОБА_4 у певний час та за певних обставин.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 293, 315 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Посольство Фінляндії в Україні, Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено 17.08.2026.
Суддя І.Р. Волоско