Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне рішення)
14.08.2026 Справа №607/6756/26
14 серпня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
-головуючої судді Черніцької І.М.
-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.
-сторони в судове засідання не з`явились
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-капітал») звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №Р32.907.78304 від 27 листопада 2015 року в розмірі 137 027,24 грн.
В обґрунтування вимог позивач вказав, що 27 листопада 2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Р32.907.78304.
Банк свої забов`язання виконав належним чином та видав відповідачу кредит.
Відповідач належним чином не виконав зобов`язання та у встановлений строк коштів не повернув. Заборгованість відповідача становить 137 027,24 грн, з яких: 33 132,81 грн - заборгованість за тілом кредиту та 103 894,43 грн - заборгованість за відсотками.
26 листопада 2020 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір факторингу №12/85, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № Р32.907.78304 від 27 листопада 2015 року.
Посилаючись на наведене, позивач просить задовольнити позов.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання представник позивача не з`явився. У позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, не заперечив проти заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації та розміщення оголошення про виклик до суду на сайті Судова влада України. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки, заяви про відкладення та відзив на позов не подавав.
Судом встановлено, що 27 листопада 2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Р32.907.78304 (далі - Договір). Вказаний Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 власноруч.
Відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 Договору, Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 39 999 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), з Позичальник зобов?язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.
Банк надає кредит у день підписання даного Договору строком на 48 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок Позичальника, вказаний в п, 1.14. Договору.
За користування кредитом Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 0,99 % (Маржу банку).
Станом на день укладення Договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 9,99%.
Банк відкриває Позичальнику Банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг "БПР "Стартовий", що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (п.1.14).
27 листопада 2015 року ПАТ «СК «ТАС» та ОСОБА_1 уклали договір страхування життя №Р32.907.78304 та додаткова угоду №1 до Договору страхування життя №Р32.907.78304 від 27 листопада 2015 року. Вказаний Договір та додаткова угода підписані відповідачем Праіз Фрідон власноруч.
Згідно ордеру - розпорядження №1 про видачу кредиту встановлено, що ПАТ «Ідея Банк» перерахувало кошти в розмірі 34 186,33 грн на рахунок № НОМЕР_2 , підстава договір № Р32.907.78304.
Відповідно до довідки-повідомлення, підписаного сторонами, сума кредиту - 39 999 грн, строк - кредитування - 48 місяців, реальна річна процентна ставка - 222%, сукупна вартість кредиту - 129 705,62 грн.
З виписки за рахунком № НОМЕР_3 за період з 01 січня 2000 року по 26 листопада 2020 року встановлено, що відповідач користувався наданим банком кредитом та здійснював часткове погашення заборгованості.
Згідно довідки - розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Р32.907.78304 та 27 листопада 2015 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 137 027,24 грн, з яких: 33 132,81 грн - заборгованість за тілом кредиту та 103 894,43 грн - заборгованість за відсотками.
26 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «Кредит-капітал» (Фактор) та АТ «Ідея Банк» (Клієнт) укладено договір факторингу №12/85.
Відповідно до положень п. 2.1., 2.2. Договору, Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, підступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом, та визначені в Реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього Договору та передається. в день укладення цього договору, Клієнтом Фактору в електронному вигляді (на CD/USB у форматі xls) та надсилається засобами корпоративного зв`язку у захищеному паролем файлі. Реєстр боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього договору.
Права вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора в день підписання відповідного Реєстру Боржників, за умовами виконання Фактором зобов`язань передбачених п. 4.1 цього Договору (п.5.1).
Згідно платіжної інструкції №20282 від 26 листопада 2020 року встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-капітал» сплатило на рахунок ПАТ «Ідея Банк» 3 124 127,40 грн, призначення платежу: плата за право відступлення права вимоги згідно договору факторингу №12/85 від 26 листопада 2020 року (а.с. 14).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №12/85 від 26 листопада 2020 року, до ТОВ «ФК «Кредит-капітал» перейшло право вимоги до боржника Праіз Фрідон за договором № Р32.907.78304 на суму 137 027,24 грн (а.с.13).
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В силу вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи встановлено, що 27 листопада 2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Р32.907.78304, відкрито картковий рахунок № НОМЕР_3 , за умовами якого відповідач отримав кредит у 34 186,33 грн.
Встановлено, що банк належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу банківську послугу з кредитування шляхом перерахування коштів на його банківський рахунок.
Відповідач ОСОБА_1 отримав кредит та частково погашала заборгованість за кредитом.
На підтвердження факту укладення кредитного договору, отримання кредиту та користування ним, позивачем надано кредитний договір, ордер - розпорядження №1, довідку - розрахунок заборгованості, виписку по рахунку, з яких вбачається факт користування відповідачем кредитними коштами та часткове погашення заборгованості.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав умов кредитного договору, допустив виникнення заборгованості та у встановлений строк коштів не повернув.
Від ПАТ «Ідея Банк» до позивача ТОВ «ФК «Кредит-капітал» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору № Р32.907.78304 від 27 листопада 2015 року, на підставі договору факторингу №12/85 від 26 листопада 2020 року та витягу з реєстру боржників до вказаного договору.
Докази про те, що такий договір визнаний недійсним чи його дійсність оспорюється в судовому провадженні, суду не надані.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що позивач на підставі укладеного договору факторингу, набув права нового кредитора до відповідача, ту обставину, що фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти у добровільному порядку позивачу, як новому кредитору, не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» заборгованості за кредитним договором № Р32.907.78304 від 27 листопада 2015 року у розмірі 137 027,24 грн, з яких: 33 132,81 грн - заборгованість за тілом кредиту та 103 894,43 грн - заборгованість за відсотками.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В силу вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Положеннями ч. 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Встановлено, що у позові позивач зазначив про те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у даній справі становить 8000 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду:
- договір про надання правової допомоги за №0107 від 01 липня 2025 року, укладений між АО «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит - капітал»;
- ордер серії ВС №1381377 від 02 липня 2025 року.
- детальний опис наданих послуг до акту №611 від 09 березня 2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року;
- акт № 611 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 09 березня 2026 року.
Відповідно до вимог ч. 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною 6 цієї ж статті ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 5 статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ст. 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, будь-яких заперечень щодо розумності та співмірності розміру судових витрат суду не надав.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що заявником доведено понесення ним витрат на надання правової допомоги у розмірі 8 000 грн під час розгляду у суді даної справи.
Враховуючи висновки суду про задоволення позову, та вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором № Р32.907.78304 від 27 листопада 2015 року у розмірі 137 027,24 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» 2662,40 грн в рахунок сплаченого судового збору та 8000 грн витрат на правову допомогу.
Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», вул. Смаль - Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Повне рішення складено 14 серпня 2026 року.
Головуюча суддя І.М. Черніцька