УХВАЛА
17 серпня 2026 року Справа № 580/8516/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області про скасування постанови про накладення штрафу,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Постанову про накладення штрафу від 09 липня 2026 року №23 Головного управління ДЕРЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБИ у Черкаській області у сумі 34 000,00 (Тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок), на підставі пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме введення в обіг продукції - іграшка Водяний пістолет 738 Fang Weimei, артикул 430542 що не відповідає встановленим вимогам.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
13.08.2026 на адресу Черкаського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій він просить:
- зупинити виконання Постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області від 09.07.2026 року № 23 про накладення штрафу на підставі пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», до набрання законної сили рішенням суду у справі № 580/8506/26;
- зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, а саме Постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області від 09.07.2026 року № 23 про накладення штрафу та арешт коштів.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначив, що виконання цієї Постанови до дати вирішення справи по суті може призвести до унеможливлення відновлення прав позивача та завдання значної шкоди позивачу.
У зв`язку з цим позивач вважає, що існують підстави для забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, суд зазначає наступне.
На підставі ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
забороною відповідачу вчиняти певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову не вбачається, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Разом з цим, наведені у заяві про забезпечення позову обґрунтування ОСОБА_1 не свідчать про існування обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може дійсно істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів саме позивача, за захистом яких він звернувся.
Cам по собі факт прийняття Постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області від 09.07.2026 року № 23 про накладення штрафу на підставі пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» - не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню лише у встановленому законом порядку, а не шляхом забезпечення позову, тому заява не підлягає до задоволення.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд враховує аналогічні правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 01.06 2022 у справі № 380/4273/21.
В зазначеній постанові Верховним Судом досліджувалось питання застосування заходів забезпечення позову саме у справі про оскарження постанови про накладення штрафу, яка відповідно до закону є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню. При цьому предметом оцінки Верховного Суду було питання, чи є можливість примусового виконання такої постанови до вирішення спору по суті достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення її дії.
Верховний Суд зазначив, що при вирішенні такого питання суд повинен оцінювати обставини у їх сукупності, зокрема розмір стягнення, майновий стан заявника, факт пред`явлення постанови до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження. Водночас достатньо обґрунтованою підставою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, які свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав позивача.
Отже, сам по собі статус оскаржуваної постанови як виконавчого документа та можливість її примусового виконання не свідчать про безумовну наявність підстав для забезпечення позову. Наявність таких підстав має встановлюватися судом у кожному конкретному випадку з урахуванням сукупності обставин та на підставі доказів, наданих заявником.
З огляду на викладене та з рахуванням того, що наведені позивачем доводи не підтверджують існування передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а матеріали заяви не містять належних та достатніх доказів існування реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення прав позивача, так само як і доказів наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, що передбачені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, що передбачені ст.ст.295 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА