ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
12 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/16247/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу Південно-Східної митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 в адміністративній справі №160/16247/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.04.2025 року № UA110130/2025/000148/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.04.2025 № UA110130/2025/000262.
В обґрунтування позову позивач посилався на протиправність оскаржених рішень, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом. Позивач також зауважив, що усі розбіжності, які виявив відповідач є надуманими і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися декларантом при митному оформленні містили розбіжності та/або ознаки підробки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 в адміністративній справі №160/16247/25 позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.04.2025 року № UA110130/2025/000148/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.04.2025 № UA110130/2025/000262.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Дніпровська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Як установлено судом першої інстанції, 18 вересня 2024 року між ФОП ОСОБА_1 та «GEO LABS LLC.» GEORGIA укладено прямий зовнішньоекономічний Контракт № GLL-VEDG18/08/2024 на поставку їх продукції. Зазначимо, що даний контракт є рамковим та таким, що підтверджує намір придбати товар, зробивши замовлення. Загальна сума Контракту відповідно до п.2.1. складається із сум зазначених у додатках до цього контракту
З метою митого оформлення придбаних у рамках цього контракту ТМЦ (Засоби для манікюру або педикюру, не містить наркотичних речовин або прекурсорів, не в аерозольній упаковці,не містять озоноруйнуючих речовин: Gel Polish MOON (6 ML) in assortment / Гель-лак MOON (6 мл) в асортименті - 14800 шт. Gel-Polish MOON (8 ML) in assortment / Див. доп. Гель-лак MOON (8 мл) в асортименті- 56400 шт. Gel-Polish MOON (12 ML) in assortment / Гель-лак MOON (12 мл) в асортименті - 6912 шт. Gel-Polish MOON (15 ML) in assortment / Гель-лак MOON (15 мл) в асортименті - 16800 шт. Gel-Polish MOON (30 ML) in assortment / Гель-лак MOON (30 мл) в асортименті - 7025 шт. Торгівельна марка - MOON. Виробник - GEO LABS LLC.) позивач подав відповідачу електронні митну декларацію № 25UA11[телефон приховано]U2 від 10.04.2024 року із переліком документів зазначених у графі 44 декларації, зокрема, комерційний інвойс від 30.01.2025 року, пакувальний лист від 30.01.2025 року, договір з експедитором на перевезення №375А від 01.03.2025 року, рахунок фактура на надання транспортно-експедиційних послуг від 02.04.2025 року №375-4407 та інше.
Митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору.
При митному оформленні вказаного товару відповідач зазначив, що надані документи містять розбіжності та не містять усіх даних, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару
На підставі вищенаведених обставин, які відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач витребував у позивача додаткові документи.
Декларантом додаткових документів надано не було, у зв`язку з чим відповідачем прийнято оскаржені рішення, відповідно до яких митну вартість заявленого товару скориговано із застосуванням резервного методу.
Позиція митного органу ґрунтується насамперед на розбіжності щодо умов розрахунку за товар та не надання додатку до контракту.
Із приводу транспортної складової відповідач зазначив про залучення до зовнішньоекономічної операції третіх осіб, що у свою чергу свідчить про посередницький характер угоди та відсутність відомостей щодо додаткових витрат (складових митної вартості), як мінімум комерційної надбавки. Розцінив, що вартість оцінюваного товару на умовах CPT та EXW є однаковою та складає 36 562,44 дол. США
Вважаючи ці рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною другою статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено послідовність застосування методів визначення митної вартості.
При цьому основним методом визначення митної вартості є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Застосування кожного наступного методу можливе лише у разі неможливості визначення митної вартості із застосуванням попереднього.
Отже, законодавець установив пріоритет саме договірної вартості товару, а застосування другорядних методів є винятком із загального правила та можливе лише за наявності передбачених законом підстав.
Як установив суд першої інстанції, 18 вересня 2024 року між ФОП ОСОБА_1 та «GEO LABS LLC.» GEORGIA укладено зовнішньоекономічний контракт № GLL-VEDG18/08/2024 на поставку продукції.
З метою митного оформлення товару позивач подав електронну митну декларацію № 25UA11[телефон приховано]U2 від 10.04.2025, до якої було долучено документи, перелік яких наведено у графі 44 декларації, зокрема комерційний інвойс від 30.01.2025, пакувальний лист від 30.01.2025, договір з експедитором на перевезення № 375А від 01.03.2025, рахунок-фактуру на надання транспортно-експедиційних послуг від 02.04.2025 № 375-4407 та інші документи.
Митна вартість товару була заявлена за основним методом за ціною договору.
Митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, дійшов висновку про наявність розбіжностей у поданих документах та витребував у декларанта додаткові документи.
Декларантом додаткових документів надано не було, після чого митницею прийнято оскаржувані рішення та митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу.
Разом із тим сама по собі наявність у митного органу сумнівів щодо окремих відомостей, зазначених у документах, не є достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України митний орган має право вимагати додаткові документи у випадку, якщо документи, передбачені частиною другою цієї статті, містять розбіжності або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.
Таким чином, для виникнення у митного органу права на витребування додаткових документів повинні існувати саме обґрунтовані сумніви, пов`язані з достовірністю визначення митної вартості, а не будь-які формальні невідповідності.
Суд першої інстанції правильно відхилив посилання митного органу на розбіжності щодо умов розрахунку за товар та ненадання перекладу декларації країни відправлення.
Як встановлено судом, зазначені документи та відомості не містять числових показників, за допомогою яких формується фактурна вартість імпортованих товарів і які безпосередньо впливають на визначення їх митної вартості.
При цьому митний орган не довів, яким саме чином зазначені обставини свідчать про недостовірність заявленої ціни товару або перешкоджають визначенню його митної вартості за основним методом.
Отже, такі зауваження не можуть бути визнані достатніми для відмови у застосуванні першого методу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань митного органу на ненадання додатку до контракту.
Умовами зовнішньоекономічного контракту не встановлено обов`язкової форми такого додатку чи заявки, а погоджені сторонами відомості щодо конкретної поставки відображені у комерційному інвойсі.
Відтак відсутність окремого документа, якщо відповідні відомості містяться в інших поданих документах та дають можливість ідентифікувати товар і його ціну, сама по собі не свідчить про непідтвердження митної вартості.
Митницею не наведено переконливих доводів, що саме відсутність такого додатку унеможливила перевірку числових значень митної вартості.
Окремим предметом оцінки митного органу була транспортна складова митної вартості.
Митниця посилалася на залучення до виконання перевезення третіх осіб та вважала, що це може свідчити про наявність додаткових витрат, зокрема комерційної надбавки.
Проте такі доводи не підтверджені належними доказами.
Як встановлено судом, разом із митною декларацією позивачем було надано рахунок на оплату експедиторських послуг.
Відповідно до договору № 375А від 01.03.2025 експедитор зобов`язався організувати необхідні послуги автомобільного перевезення відповідно до замовлення, а у разі залучення третіх осіб до виконання договору несе відповідальність за їхні дії як за свої власні.
Надані CMR підтверджують, що перевезення здійснював ФОП ОСОБА_2 , залучений експедитором.
При цьому вартість послуг такого перевізника входила до вартості послуг експедитора, а рахунок експедитора містив відомості щодо перевезення за маршрутом Грузія, Кутаїсі - Україна, Дніпро.
Колегія суддів погоджується з тим, що залучення експедитором іншої особи для фактичного виконання перевезення саме по собі не свідчить про виникнення у покупця додаткових витрат, які не були враховані при визначенні митної вартості.
Митним органом не надано доказів того, що позивач фактично поніс додаткові витрати, не відображені в поданих документах.
Так само не доведено, що заявлена митна вартість на умовах CPT та EXW є тотожною, або що до неї не включено обов`язкові складові.
Як правильно встановив суд першої інстанції, аналіз поданих документів не виявив розбіжностей чи інших відомостей, які б не підтверджували заявлену митну вартість у частині транспортної складової.
Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
При цьому частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено можливість відмови у митному оформленні за заявленою митною вартістю лише за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість.
Отже, митний орган повинен не лише послатися на певні розбіжності, а й показати їх конкретний вплив на правильність визначення митної вартості.
Саме по собі формальне зазначення у повідомленні митниці про наявність розбіжностей без наведення їх конкретного змісту, впливу на числові значення митної вартості та способу їх усунення не може вважатися належним обґрунтуванням сумніву.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, митний орган має вказати конкретні обставини, які викликали сумнів, причини неможливості їх перевірки на підставі поданих документів, а також зазначити документи, надання яких може усунути такий сумнів.
У цій справі таких обставин митницею не доведено.
Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України резервний метод є останнім у встановленій законом послідовності методів визначення митної вартості.
Тому його застосування можливе лише після доведення неможливості застосування попередніх методів.
Застосування резервного методу не може бути наслідком лише суб`єктивної незгоди митного органу із заявленою декларантом ціною.
У спірних правовідносинах митний орган не довів неможливості визначення митної вартості за основним методом.
Відповідно, відсутні й правові підстави для переходу до резервного методу.
Крім того, у рішенні про коригування митної вартості митний орган повинен належним чином обґрунтувати не лише неможливість застосування попередніх методів, але й числове значення митної вартості, визначеної ним самостійно.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що митницею не доведено обґрунтованість прийнятої ціни за одиницю товару та правомірність застосування резервного методу.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги фактично повторюють позицію митного органу, яка була предметом дослідження суду першої інстанції.
Вказані доводи не спростовують встановлених судом обставин та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
У цій справі Дніпровська митниця не довела, що позивач подав неповні чи недостовірні відомості про митну вартість, а також не довела наявності об`єктивних обставин, які унеможливлювали визначення митної вартості за ціною договору.
Натомість позивач подав документи, перелік яких відповідав вимогам частини другої статті 53 Митного кодексу України, а з їх сукупності митний орган мав можливість перевірити складові митної вартості, правильність її розрахунку та відсутність передбачених статтею 58 Митного кодексу України обмежень щодо застосування першого методу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані декларантом документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали підстави для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.
Відтак у митного органу не було правових підстав для коригування митної вартості товару та відмови у митному оформленні за заявленою митною вартістю.
Оскільки рішення про коригування митної вартості є протиправним, похідна від нього картка відмови також підлягає скасуванню.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повне задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають встановленим обставинам, а рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року в адміністративній справі №160/16247/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун